УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №240/17741/25
адміністративне провадження № К/990/44391/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо не проведення в неповному обсязі нарахування та виплати за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, з 01 березня 2018 по 14 березня 2024 року та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату заборгованості по невиплаченій в повному обсязі індексації грошового забезпечення із застосуванням обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - січень 2008 року за період 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 14 березня 2024 року із застосуванням обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) (базового місяця) - березень 2018 року.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про розстрочення або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги у визначений судом спосіб. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в установлений судом строк, її буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту частиною другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Сулу від 21 вересня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №240/17741/25. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25 повернуто особі, яка її подала. Роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Відповідач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Сулу від 28 вересня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №240/17741/25. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25 повернуто особі, яка її подала. Роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
29 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25. Заявник просить прийняти до розгляду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25. Скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Щодо рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року (К/990/40932/26) та від 28 вересня 2026 року (К/990/43518/26), зокрема, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №240/17741/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.
Частиною першою, четвертою статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З огляду на указане, ураховуючи вимоги, передбачені пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України та наявність ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №240/17741/25 необхідно відмовити.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що вищенаведені норми процесуального закону визначають імперативний обов`язок суду касаційної інстанції відмовити у відкритті касаційного провадження за наявності постановленої у відповідній адміністративній справі ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на ці самі судові рішення.
Законодавець, установивши такі процесуальні правила, обмежив можливість суду касаційної інстанції повертатись до вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, за скаргою якої вже відмовлено у відкритті касаційного провадження на ці самі судові рішення. Ці правила є чіткими, а процесуальне законодавство не містить виключень щодо їх застосування.
Щодо ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року.
Частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Так, зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції від 31 серпня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що відповідачем не наведено жодної підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, не зазначено у чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального чи матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Фактично відповідачем у касаційній скарзі викладено незгоду із судовим рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, не врахував роз`яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалах від 21 вересня 2026 року та від 28 вересня 2026 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення в частині оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року.
Суд зауважує, що касаційна скарга за змістом співпадає зі змістом попередньої касаційної скарги.
Зазначене свідчить, що відповідач формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз`яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №240/17741/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №240/17741/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко