Справа № 133/421/26
Провадження № 22-ц/801/2377/2026
Категорія: 60
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Справа № 133/421/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2026 року, ухвалене суддею Дурач О.А. у м. Козятин, повне рішення складено 22 липня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:
- встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється їй рідною тіткою по лінії матері (другий ступінь споріднення);
- визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 , а саме 02 лютого 1999 року, склала заповіт, згідно якого належний їй житловий будинок з господарськими спорудами та земельною ділянкою біля нього в розмірі 15 сотих, який розташований в АДРЕСА_1 номер три, вона заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Каботово Рибінського району Ярославської області помер ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати - ОСОБА_5 , яка являється рідною сестрою ОСОБА_2 , відповідно її тіткою. Однак доказів таких родинних відносин в неї не збереглося, а пошуки в архівних установах також не дали позитивного результату.
Жоден із спадкоємців за заповітом спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийняв, спадкова справа не заводилася. Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом не виявлено.
Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яку спадкоємці за заповітом не прийняли і за таких обставин, позивач має бажання прийняти спадщину, але через відсутність доказів її з тіткою родинних відносин вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права.
Позивач вважає, що лише після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вона фактично набула право на спадкування, але через відсутність документів, які б підтверджували її родинні відносини з ОСОБА_2 , вона була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса і відшукувала докази шляхом звернення до архівних установ.
Мати позивача та тітка народилися в селі Благодатне Амвросіївського району Донецькій області, а з квітня 2014 року даний район перебуває під контролем самопроголошеної донецької народної республіки, через що отримати будь-які документи не представляється можливим і єдиним способом доведення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_2 є встановлення такого факту в судовому порядку.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .
Після того, як позивач зібрала всі можливі документи, відповіді на запити, вона звернулася до приватного нотаріуса, яка надала їй письмове роз`яснення норм діючого законодавства та рекомендувала звернутися до суду.
З урахуванням вищевказаних обставин ОСОБА_1 вважає, що причини пропуску нею шестимісячного строку для прийняття спадщини є поважними.
Вимога про надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є похідною від позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин з померлою, що і є однією з причин пропуску строку прийняття спадщини, так як інша причина, це наявність спадкоємця за заповітом, який помер в 2022 році і спадщину після нього ніхто не прийняв.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У скарзі зазначає, що встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з дня відкриття спадщини на її прийняття після смерті ОСОБА_2 нею був пропущений з поважних причин: відсутність доказів родинних відносин з померлою та наявність спадкоємця за заповітом до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, з початку збройної агресії рф її увага була прикута не до строків прийняття спадщини, а до власної безпеки та безпеки її сім`ї, що є цілком логічним. Суд першої інстанції факт родинних відносин взагалі не досліджував, а обмежився лише дослідженням поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини після смерті тітки. Встановлення факту її родинних відносин з ОСОБА_2 має юридичне значення, оскільки від встановлення такого факту залежить можливість реалізації нею права на спадщину. Суд не надав належної оцінки обставинам справи і припустився неправильного рішення в даній справі, зокрема тому факту, що відповідачем в даній справі - Махнівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області її позов не заперечувався. Будь-яких інших осіб, чиї права, свободи чи інтереси в разі задоволення позовних вимог могли б бути порушені - немає і судом таких осіб не встановлено. Більш того, судом встановлено відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та відсутність заведеної спадкової справи після її смерті.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, вирішуючи заявлені вимоги позивача встановив, що позивачем заявлено дві позовні вимоги: встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, і такі вимоги є взаємопов`язаними. При цьому суд вважав, що для вирішення питання про встановлення родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 , метою якого є прийняття спадщини після смерті останньої, напочатку слід встановити чи буде такий факт мати юридичне значення для позивача, тобто чи виникне в нього право на спадщину.
Дослідивши матеріали справи суд встановив відсутність доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 її спадкоємцями до 01 січня 2004 року і дійшов висновку, що враховуючи норми ч. 2 ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 у позивача, встановлювався у 3 місяці з моменту неприйняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_2 , тобто з 11 березня 2004 року та позивач мала права на спадкування до 12 червня 2004 року. Таким чином суд вважав, що дослідженню та наданню оцінці поважності причин пропуску підлягає строк для прийняття спадщини не з 28 квітня 2022 року, а з 11 березня 2004 року.
Натомість суд зазначив, що позивач була обізнана щодо дати смерті спадкодавця ОСОБА_2 та про доказову базу щодо підтвердження її родинних стосунків зі спадкодавцем і з 11 березня 2004 року мала достатньо часу (більше 20 років), щоб звернутись до суду в разі необхідності підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем та прийняти спадщину після її смерті. Об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством строку позивачем доведено не було.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з недоведенням позивачем поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та відмову в задоволенні вимоги про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем у зв`язку з відсутністю юридичного значення даного факту для позивача.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак не в повній мірі погоджується із мотивами такої відмови.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2003 року (а.с.11).
Відповідно до копії довідки, виданої Махнівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області №986 від 08 грудня 2025 року, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно по день смерті була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 , одна (а.с.18).
02 лютого 1999 року ОСОБА_2 скала заповіт, яким належний їй цілий житловий будинок з погосподарськими спорудами та земельною ділянкою біля нього в розмірі п`ятнадцять сотих, який розташований в АДРЕСА_1 номер три заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах. Заповіт посвідчено секретарем Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області Сорочинською В.І. 02 лютого 1999 року та зареєстровано в реєстрі за №40.
21 липня 2010 року ОСОБА_3 секретарем Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області Сорочинською В.І. видано дублікат заповіту замість втраченого (а.с.12).
ОСОБА_4 помер в грудні місяці 2005 року в Ярославській області Рибинського району в с. Каботово, що підтверджується нотаріально посвідченою копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2006 року (російською мовою) (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02 травня 2022 року (а.с.14).
11 лютого 2026 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Барська І.О. надала ОСОБА_1 письмове роз`яснення, відповідно до якого зі слів ОСОБА_1 її мати ОСОБА_5 являється рідною сестрою ОСОБА_2 та, відповідно, рідною тіткою заявника. При цьому, доказів таких родинних відносин не надано. Встановлено, що спадкоємцями за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 являються ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Жоден із спадкоємців за заповітом спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийняв, спадкова справа не заводилася. Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом не виявлено (а.с.34-35).
Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша та друга статті 1223 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1251 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №361/1953/18 (провадження №61-16095св19) зазначено, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини безпосередньо стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов`язки спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 необхідно їй для оформлення права на спадщину у визначеному законом порядку.
При цьому, відповідачем у справі ОСОБА_1 зазначила Махнівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області, вказуючи про те, що спадкоємці спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийняли і спадкова справа не заводилася.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах спадкування» судам роз`яснено, що при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суд першої інстанції, зважаючи на зміст позовних вимог, ухвалою від 01 квітня 2026 року витребував у приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Барської І.О. інформацію (витяг) щодо наявності заведеної спадкової справи щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в разі наявності заведеної спадкової справи, просив надати належним чином завірену її копію (а.с.47).
На виконання вказаної ухвали приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Барською І.О. повідомлено (лист №49/01-16 від 10 квітня 2026 року), що спадкова справа нею не заводилася. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №844727 від 10 квітня 2026 року, спадкова справа заведена 21 січня 2004 року №12/2004, місце зберігання: Козятинська державна нотаріальна контора. Також зазначено, що дата народження спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (не відповідає даті народження, яка зазначена в ухвалі суду ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 )).
На підтвердження факту заведення спадкової справи приватним нотаріусом Барською І.О. надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84844727 від 10 квітня 2026 року (а.с.59).
З вказаної довідки слідує, що 21 січня 2004 року Козятинською державною нотаріальною конторою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу №12/2004, яка зберігається в Козятинській державній нотаріальній конторі.
Суд першої інстанції, не зважаючи на вказану інформацію, в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що належних, достатніх та допустимих доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не здобуто.
Оскільки суд першої інстанції, отримавши інформацію про факт заведення спадкової справи та місце її зберігання, не вжив подальших заходів для її витребування та виконання своєї ухвали про витребування спадкової справи, апеляційний суд ухвалою від 08 вересня 2026 року витребував у Козятинській державній нотаріальній конторі належним чином завірену копію спадкової справи №12/2004 (номер у спадковому реєстрі 3209829, дата заведення 21 січня 2004 року) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ..
14 вересня 2026 року з Козятинської державної нотаріальної контори на запит апеляційного суду надійшла копія спадкової справи №12/2004 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.109-114).
Встановлено, що спадкова справа заведена 21 січня 2004 року на підставі заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. У вказаній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка залишила на їхнє ім`я заповіт. На день смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається з жилого будинку з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_2 , яке вони приймають. Просили видати їм свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно (а.с.111).
На момент відкриття спадщини був чинним ЦК УРСР 1963 року.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Із вказаного слідує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняли спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 (у даному випадку строк закінчувався 11 березня 2004 року), подавши нотаріусу відповідну заяву.
Зі спадкової справи, копія якої надійшла на запит апеляційного суду, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину не отримували.
У статті 1296 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Не зважаючи на те, що на момент подачі даного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 померли, разом з тим спадщину після них могли прийняти їхні спадкоємці.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі №523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Навіть якщо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не одержали свідоцтва про право спадщину та не здійснили його державну реєстрацію, вони прийняли спадщину та право на це спадкове майно після смерті входить до складу спадщини.
Таким чином, у справі, що переглядається, належним відповідачем за вимогами про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини Махнівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області може бути лише у разі відсутності спадкоємців (після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), які прийняли спадщину.
Суд першої інстанції не встановив належний суб`єктний склад учасників справи, не перевірив, чи дійсно Махнівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області є належним відповідачем у даній справі.
Без встановлення та залучення належного відповідача (відповідачів) розгляд справи та ухвалене за наслідками такого розгляду рішення не слід вважати такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вимогам закону.
Оскільки судом першої інстанції справу розглянуто у неналежному суб`єктному складі, а в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи відповідачів в порядку статті 51 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а отже надавати аналіз іншим доводам апеляційної скарги не має правового значення.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а саме в частині викладення нових мотивів відмови у задоволені позову.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.С. Панасюк
Т.М. Шемета