Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/2450/24
Провадження № 2-др/273/6/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача адвоката Сачка Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення судових витрат з відповідача Довбиської селищної ради по оплаті професійної правничої допомоги по справі за позовом ОСОБА_1 до Довбиської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування , -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 22.09.2026 року позов ОСОБА_1 до Довбиської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування задоволено.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сачок Андрій Вікторович подав до суду заяву, в якій просить стягнути з відповідача Довбиської селищної ради на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сачок А.В. в судове засідання не з`явилися, адвокат Сачок А.В. направив до суду заяву, в якій просив розглядати заяву без участі позивача та її представника, заяву задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився і не повідомив причин своєї неявки, про час і місце розгялду заяви повідомлений належно, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд, вивчивши матеріали заяви та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України).
Відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснював адвокат Сачок А.В. , витрати на правову допомогу не стягувались.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області було ухвалено 22.09.2026 року, повний текст складено та підписано 24.04.2026 року. До закінчення судових дебатів представник позивача адвокат Сачок А.В. не надав доказів про розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а лише зазначив про них в судовому засіданні. Вже після прийняття рішення по справі засобами системи «Електронний суд» 28.09.2026 року, тобто у встановлений п`ятиденний строк, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сачок А.В. направив суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої долучив копію договору про надання правничої допомоги від 02.12.2024 року, копію акту про виконання робіт від 28.09.2026 року (а.с. 74 ).
Зі змісту ст. 137 ЦПК України випливає, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, а також беручи до уваги відсутність заперечень зі сторони відповідача з приводу розміру таких витрат, суд вважає, що заявлена сума витрат підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 270, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву представника позивача адвоката Сачка Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення судових витрат з відповідача Довбиської селищної ради по оплаті професійної правничої допомоги по справі за позовом ОСОБА_1 до Довбиської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Довбиської селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування .
Стягнути з Довбиської селищної ради Звягельського району Житомирської області (ЄДРПОУ 04344392) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його ухвалення.
Суддя Бєлкіна Д.С.