Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)
Справа №377/539/26
Провадження №2/377/497/26
15 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання -Єршової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У С Т А Н О В И В:
До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник - Савченко Тетяна Олексіївна, посилаючись на статті 14, частину 1 статті 16, 509, 525, 526, частину 1 статті 530, 610, частину 1 статті 612, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 1940483 від 06.12.2024 у розмірі 11 021,94 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, в розмірі 262,98 гривень.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 06.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1940483. Перед укладенням договору первинним кредитором було здійснено віддалену ідентифікацію відповідача. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 2 200 гривень, строком на 360 днів. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . В свою чергу, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 11 021,94 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 2 199,94 гривень; заборгованість за процентами - 4 422 гривні; заборгованість за штрафом - 4 400 гривень. 26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до статті 512 ЦК України, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1940483 від 06.12.2024 (а. с. 3-6).
Ухвалою судді від 09 червня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 серпня 2026 року (а. с. 57-58).
Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 серпня 2026 року (а. с. 68-69).
Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року відкладено розгляд справи на 22 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а. с. 80-81).
Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. До суду 07.08.2026 позивачем, від імені якого діє представник - Смирнова Олена Миколаївна, подано клопотання, в якому вона просила розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а. с. 75).
Відповідач ОСОБА_1 повторно в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суд не повідомив (а. с. 85).
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 22 вересня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 1940483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т635 (далі - кредитний договір № 1940483) (а. с. 21-27).
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору № 1940483 на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
В пункті 1.2.-1.4. кредитного договору № 1940483 зазначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 200 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 360 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього договору.
З пунктів 1.5.-1.7. кредитного договору № 1940483 вбачається, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день.
Як вбачається з пункту 2.1. кредитного договору № 1940483, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 3.1. кредитного договору № 1940483, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 4.1. кредитного договору № 1940483 передбачено, що товариство має право: вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
В пункті 4.4. кредитного договору № 1940483 визначено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.
Згідно з пунктом 6.4. кредитного договору № 1940483, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 330 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 66 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до пункту 9.6. кредитного договору № 1940483, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування; вказана в частинах 1, 2, 4, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними.
Додатком № 1 до договору № 1940483 про надання споживчого кредиту від 06.12.2024 є Графік платежів (зв. ст. а. с. 27).
06 грудня 2024 року перед укладенням договору № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024 відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором С388, в якому викладено основні умови кредитування (а. с. 50-51).
Відповідно до довідки про ідентифікацію, прийняття та підтвердження умов договору, його підписання позичальником, здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ від 03.09.2015, позичальником ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 1940483 від 06.12.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С388, сума отриманого кредиту - 2 200 гривень (а. с. 9).
В LOG-файлі укладення електронного договору № 1940483, виданого 10.04.2026 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», викладені всі дії позичальника ОСОБА_1 щодо укладення договору № 1940483 від 06.12.2024 (а. с. 49).
Як видно з інформації ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251126-2019 від 27.11.2025, відповідно до укладеного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01.04.2024 між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було успішно перераховано кошти 06.12.2024 о 14:02:09 на суму 2 200 гривень, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» -8ff2f9c2-1fed-4e01-8b2f-8482a2e68926, номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 8b810f346a36d88bc6fe4ef739701dfa, Session ID -028480203145, сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, код авторизації - 654580, банк-еквайр -АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5167803243088809 (а. с. 17).
У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
26 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір факторингу № 261125/1 (а. с. 29-39).
Відповідно до умов договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025, платіжної інструкції № 37204767222222512 від 28.11.2025, Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025, вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 06.12.2024, перейшли до Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (а. с. 18, 29-39, 42-43).
Питання дійсності договору факторингу № 261125/1, укладеного 26.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом частини першої статей 626, 628-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір № 1940483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 06.12.2024, укладено в електронній формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору № 1940483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 06.12.2024, який містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т635. Електронний договір містить особисті дані позичальника, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП, реквізити електронного платіжного засобу ОСОБА_1 .. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.
Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.
Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
Вказані обставини свідчать про належне укладення договору № 1940483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 06.12.2024, в тому числі погодження відповідача ОСОБА_2 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024, що долучений до матеріалів справи, заборгованість за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024 станом на 26.11.2025 становить 11 021,94 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2 199,94 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 06.12.2024 по 26.11.2025, у розмірі 4 422 гривні, заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 4 400 гривень. за вказаний період відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 0,06 гривень на погашення тіла кредиту, 3 410 гривень на погашення процентів (а. с. 44-48).
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024, позивач просить стягнути крім тіла кредиту, процентів за користування кредитом, заборгованість за штрафними санкціями, нарахованими за період з 12.06.2025 по 13.08.2025, в сумі 4 400 гривень.
Згідно з пунктом 6.4. кредитного договору № 1940483, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 330 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 66 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
З огляду на наведене, суд вважає, що штраф, нарахований за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024 в розмірі 4 400 гривень, який нарахований позивачем у період дії воєнного стану в Україні, підлягає списанню кредитодавцем.
Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладених: договору № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024, договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного договору та його неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024 в розмірі 6 621,94 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 199,94 гривень, заборгованості за процентами, нарахованими за період з 06.12.2024 по 26.11.2025, у розмірі 4 422 гривні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, додаткову угоду № 4 від 14.08.2024 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, додаткову угоду № 17 від 03.04.2025 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, з якої вбачається, що вартість послуг визначається наступним чином: 6 000 гривень за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно; додаткову угоду № 19 від 16.04.2025 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, додаткову угоду № 34/1 від 31.12.2025 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, звіт про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, підписаного 11 травня 2026 року, Адвокатське об`єднання «ЛЕКС ВЕРІТАС», в особі керуючого партнера об`єднання - адвоката Моісеєнка Максима Юрійовича, повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про наступне: виконавцем надано замовнику за його запитом послуги у відповідності та на умовах договору, а саме: на підставі прийнятого замовником рішення щодо звернення з позовом до відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складено позов (на підставі отриманих документів); роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику відправлення відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи. Обсяг та якість наданих послуг відповідають умовам договору про правничу допомогу та за умови відсутності письмових заперечень замовника до звіту є актом виконаних робіт (наданих послуг) стосовно клієнта зазначеного у звіті. В разі надходження заперечень від відповідача по справі та необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, такі послуги оплачуються окремо (а. с. 10-13, 20, 40).
Вказані вище докази та матеріали справи у своїй сукупності підтверджують факт надання Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС ВЕРІТАС» правової допомоги позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за договором № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, в обсязі, зазначеному в звіту про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, підписаного 11 травня 2026 року.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи час, затрачений Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС ВЕРІТАС» на надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», укладеним 06 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , види виконаних робіт (наданих послуг), зазначених у звіті про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, підписаного 11 травня 2026 року, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 6 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 6 621,94 гривень х 100 %: 11 021,94 гривень = 60,08 % (відсоток розміру задоволеного позову); 6 000 гривень х 60,08 % :100 %= 3 604,80 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, в розмірі 262,98 гривень.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
До позовної заяви позивачем долучено квитанцію № 2052684 від 11.05.2026 про відправлення позовної заяви відповідачу. З вказаної квитанції вбачається, що вартість відправлення складає 262,98 гривень( а.с. 14).
За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату поштового відправлення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 262,98 гривень х 60,08 % :100 %= 158 гривень (сума витрат на оплату поштового відправлення, пропорційна відсотку задоволеного позову).
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції № [номер приховано] від 11.05.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а. с. 2). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 1).
Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 2 662,40 гривень х 60,08 % (відсоток розміру задоволеного позову):100 % = 1 599,57 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором № 1940483 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06.12.2024 в розмірі 6 621,94 гривень, яка складається з: 2 199,94 гривень - заборгованості за кредитом; 4 422 гривні - заборгованості за нарахованими процентами.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 599 гривень 57 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 604 гривні 80 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 158 гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок № 13, офіс 601.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення суду складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька