Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1467/26
Провадження № 2/542/919/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
представника позивачки - адвоката Євтухової Т.Д.,
представника відповідача - адвоката Головка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В С Т А Н О В И В:
16.07.2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить:
- розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 07 лютого 2018 року у Новосанжарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №6;
- стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і по день повноліття.
А також просить вирішити питання судових витрат.
В обгрунтування позову зазначила, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 07 лютого 2018 року у Новосанжарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №6.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалося. Основна причина припинення сімейно-шлюбних відносин є влаштування відповідачем сварок у присутності дитини, вчинення насильства в сім`ї. Між ними припинені сімейно- шлюбні відносини і ведення спільного господарства.
Крім того зазначає, що після припинення сімейно-шлюбних відносин дитина знаходиться на її утриманні та вихованні. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 липня 2026 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.25).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2026 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Драбинівської сільської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання, відмовлено (а.с.116-119).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в частині залишення проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 залишено без розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання (а.с. 132, 133, 142, 145).
Представник позивачки адвокат Євтухова Т.Д. в судовому засіданні підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково зазначивши, що фактично сторони та їх дитина проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 , однак шлюбні відносини між ними припинені з 2024 року. Вони з відповідачем не ведуть спільний побут та господарство, не мають спільного бюджету. Відповідач веде розгульний спосіб життя, може бути відсутнім вдома по декілька днів. При цьому домовленості щодо утримання сина у них немає, позивачка несе всі витрати на його утримання, а коли звертається до позивача з проханням надати гроші на ті чи інші потреби дитини, він такі гроші не надає. Оскільки в добровільному порядку відповідач не надає їй кошти на утримання дитини, позивачка й просить стягнути з нього аліменти в судовому порядку.
Позов просила задовольнити.
Представник відповідача адвокат Головко І.І. в судовому засіданні зазначив, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачкою та визнає позов в цій частині, однак заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, оскілки дитина й так перебуває на його повному утриманні. Між позивачкою та відповідачем дійсно припинені шлюбні відносини, вони не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету з весни 2026 року. Також між ними не досягнута домовленість про утримання сина ОСОБА_4 .
Просив розірвати шлюб між сторонами та відмовити у стягненні аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , а також в стягненні витрат на правничу допомогу, які понесла позивачка.
Також відповідачем ОСОБА_2 12.08.2026 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с. 31-36), в якому він просив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу задовольнити. В решті позовних вимог відмовити, оскільки вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки викладені позивачкою обставини не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, а самі вимоги не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Так, підтвердив, що сімейні відносини з позивачкою припинені, спільне господарство не ведеться, а подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам сторін.
Щодо стягнення аліментів на користь позивачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не погоджується, оскільки син зареєстрований та фактично проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 . Та саме він, як батько, повністю забезпечує дитину усім необхідним: продуктами харчування, одягом, взуттям, шкільним приладдям, оплачує витрати на навчання, лікування та побутові потреби, здійснює щоденний догляд та виховання сина. Позивачка ж не бере належної участі у вихованні та утриманні дитини, періодично залишає місце проживання, зникаючи на декілька днів, чим фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Оскільки син фактично проживає з ним і перебуває на його повному утриманні, у позивачки відсутнє процесуальне та матеріально-правове право вимагати стягнення аліментів на свою користь.
Крім того, заперечує проти стягнення зазначеної суми судових витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки позивачкою не підтверджено належними доказами фактичне понесення таких витрат, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи. Позивачкою не надано належного попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
14.08.2026 року позивачкою ОСОБА_1 була надана відповідь на відзив (а.с.69-76), в якій вона зазначала про те, що з відзивом погодитися не може.
Твердження відповідача про те, що він повністю забезпечує дитину усім необхідним, а вона, мати, не бере участі у вихованні та утриманні дитини та періодично залишає місце проживання, зникаючи на декілька днів, чим фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не підтверджено належними доказами у відповідності до ст.81 ЦПК України. Відповідачем не надано переконливих доказів того, що він добровільно забезпечує потреби дитини в достатньому обсязі.
Зазначає, що у них відсутня домовленість стосовно утримання дитини.
Відповідач працює в ТОВ «Чиста криниця» механізатором, має постійний дохід, інших дітей на утриманні не має, але коштів не надає, пояснюючи їх відсутністю.
Вона працює у Виконавчому комітеті Драбинівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області прибиральником службових приміщень, отримує заробітну плату, несе всі витрати пов`язані із школою, купляє все необхідне для дитини. Вона здійснює лікування дитини, уклавши декларацію з сімейним лікарем. Також займається вихованням дитини, бере активну та систематичну участь в організації шкільного життя, вирішенні організаційних, господарських та виховних питань. Відповідач же не надав доказів, які демонструють регулярність та розміри платежів на її користь або безпосередньо на потреби дитини.
Просила задовольнити позовні вимоги.
Суд, вислухавши пояснення у вступному слові представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу суд виходить із такого.
Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 07 лютого 2018 року у Новосанжарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №6 (а.с.15).
Від спільного шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 СК України.
За змістом частини третьоїстатті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав та не заперечував проти розірвання шлюбу, укладеного між ним та позивачкою ОСОБА_1 .
Враховуючи, що сторони припинили подружні стосунки, спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, інтересам їх дитини, сім`я фактично розпалась та її відновлення неможливе, є підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка скористалась правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу в порядку ст.113 Сімейного Кодексу України, тому суд залишає шлюбне прізвище позивачки - ОСОБА_5 .
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд виходить із такого.
Так судом встановлено, що сторони мають спільну малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить запис у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 (а.с.14).
Згідно з наданих витягів з реєстру територіальної громади та довідок виконавчого комітету Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 11, 12, 39, 124) встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом з батьками, сторонами по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, судом також встановлено та визнано сторонами, що сторони не ведуть спільне господарстьво, не мають спільного бюджету та не дійшли згоди щодо утримання дитини - сина ОСОБА_3 , 2018 року народження.
Отже судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо витрат на утримання дитини, оскільки вони не дійшли згоди щодо утримання дитини - сина ОСОБА_3 , 2018 року народження, в добровільному порядку.
Так, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює прибиральником службових приміщень виконавчого комітету Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та середній розмір її заробітної плати складає 8920,02 грн (а.с. 79).
Відповідач ОСОБА_2 працює механіком в ТОВ «Чиста криниця» та середній розмір його заробітної плати становить 32016,35 грн (а.с. 95).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з вимог ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3 статі 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти стягуються, починаючи від дня подачі позову.
Так під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами відсутня домовленість щодо утримання дитини - сина ОСОБА_3 , матеріали справи містять докази, які підтверджують реєстрацію місця проживання позивачки та дитини за однією адресою та відсутність доказів, що дитина не проживає разом з позивачкою та не перебуває на її утриманні.
Доводи відповідача про те, що син повністю перебуває на його утриманні не доведені належними та достатніми доказами, а той факт, що він у добровільному порядку надає певні гроші на ті чи інші потреби чи купує товари, не є підставою для відмови у позові, оскільки надання неповнолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку, у визначеному відповідачем розмірі, за відсутності домовленості між сторонами, є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.
А звернення позивачки до суду з позовом про стягнення аліментів є її правом отримувати аліменти в судовому порядку, враховуючи що до згоди добровільної сплати аліментів та їх розміру, сторони не дійшли.
Такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19.
Таким чином, суд враховує матеріальне становище дитини, яка є малолітньою, та не має самостійного заробітку чи доходу, матеріальне становище платника аліментів, який працює та отримує заробітну плату, відсутність даних щодо хворобливого стану його здоров`я, з нього підлягає стягненню на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 16.07.2026 року і до повноліття дитини.
В силу ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Позивачкою на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання професійної правничої допомоги №55 від 15.07.2026 року (а.с.17-18), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.20), згідно з якими вартість правової допомоги становить 3500 грн. та включає надання таких послуг: усна консультація, вивчення та аналіз наданих доказів (1500 грн.), вивчення та аналіз наданих доказів (1000 грн.), написання позовної заяви (1000 грн.). Факт оплати вказаної суми підтверджується квитанцією №55 від 15.07.2026 року на суму 3500 грн. (а.с.16).
Матеріали справи свідчать, що фактично вчинені представником позивача адвокатом Євтуховою Т.Д. такі дії: складена позовна заява, а послуга з усної консультації, вивчення та аналізу наданих доказів фактично дублюється з послугою вивчення та аналізу наданих доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідач заперечував проти стягнення зазначеної суми судових витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки позивачкою не підтверджено належними доказами фактичне понесення таких витрат, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи фактично надані послуги, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд доходить висновку про те, що обсяг наданої адвокатом Євтуховою Т.Д. правничої допомоги, витраченого часу на її надання є неспівмірним з вартістю послуг, зазначення послуг які дублюються (надання послуги з вивчення та аналізу наданих доказів), а рівень складності даної справи не вимагав того обсягу правничої допомоги та часу на її надання, як зазначено у розрахунку за надання правової допомоги.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про зменшення розміру правової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки до 2000 грн (написання позовної заяви та вивчення і аналіз наданих доказів).
Крім того, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір в сумі 1331,20 грн., сплачений нею при зверненні до суду за вимогу про розірвання шлюбу.
З урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», підпункту 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 даного Закону та ст. 141 ЦПК України, з відповідача має бути стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп за вимогу про стягнення аліментів.
На підставі ст.ст. 79, 80, 84, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 191 СК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований між ними 07 лютого 2018 року у Новосанжарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №6 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_1 - залишити без змін - ОСОБА_5 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.07.2026 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, а також судові витрати пов`язані з правничою допомогою в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
представник позивачки: адвокат Євтухова Тамара Дмитрівна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
представник відповідача: адвокат Головко Іван Іванович, адреса робочого місця адвоката: вул.Центральна, буд.20, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області.
Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва