РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа №569/13471/26
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення понесених додаткових витрат на дітей ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього на її користь додаткові витрати на дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 32916,17 грн.
В обгрунтування позову покликається на те, що 06 червня 2003 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції зареєстровано шлюб та зроблено актовий запис №561, який розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду від 17 березня 2021 року, справа № 569/12316/20. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина стверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 .
Ще до розірвання шлюбу, через невиконання відповідачем свого батьківського обов`язку щодо матеріального забезпечення дітей була вимушена звертатися до Рівненського міського суду з заявою про стягнення з останнього аліментів на утримання дітей, за розглядом якої, судом винесено судовий наказ згідно якого з відповідача даної справи стягнуто аліменти на утримання їхніх дітей в розмірі 1/2 частини до виповнення дітьми повноліття.
21 січня 2024 року, їхньому сину, ОСОБА_5 виповнилось 18 років з приводу чого виплата аліментів на старшого сина припинена.
Небажання батька надалі надавати матеріальну допомогу нашому сину, зумовило її звернення до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, за розглядом якої 03 червня 2024 року Рівненським міським судом винесене рішення про стягнення аліментів, справа №569/7725/24.
Кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обгрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
З 2024 року вона одноосібно несе додаткові витрати на утримання їхніх дітей, які необхідні у зв`язку із їх віковим зростанням, розвитком, оздоровленням, лікуванням, тощо..., загальний розмір яких на момент звернення до суду складає 65832,35 ( шістдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять дві грн. тридцять п`ять копійок). На її прохання повернути їй 1/2 частину витрачених нею коштів, відповідач відмовляється, що є підставою її звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Галінською В.В. та відкрито провадження у такій, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
07 липня 2026 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , в обгрунтування зазначив, що 06.06.2003 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народилось троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 14.08.2020 р. у справі №569/12317/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на трьох дітей в розмірі 1/2 (однієї другої) частки заробітку (доходу) боржника. Відповідач сумлінно сплачував аліменти. Не дивлячись на аліменти, відповідач забезпечував весь цей період часу сім`ю і сплачував всі комунальні послуги. На даний момент, молодші діти, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 навчаються у місцевій загальноосвітній середній школі. Старший син ОСОБА_10 2026 р. закінчив Відокремлений структурний підрозділ "Рівненський автотранспортний фаховий коледж Національного університету водного господарства природокористування",форма навчання державна. Заборгованості зі сплати аліментів відповідач не має, аліменти сплачує вчасно.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Косянчука В.В. про перехід від розгляду справи за правилами споощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження у цивільній справі - відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив задовольнити.
У судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги заперечили вказали, що стороною позивача не надано достатніх та належних доказів на підтвердження понесених додаткових витрат на утримання дітей.
Заслухавши виступи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2021 року у справі № 569/12316/20.
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2020 року у справі № 569/12317/20 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання трьох дітей у розмірі однієї другої частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 31 липня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року у справі № 569/7725/24 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_10 , який продовжує навчання, у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 23 квітня 2024 року до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Предметом цього спору є стягнення з відповідача 32 916,17 грн, які позивачка визначила як половину понесених нею з 2024 року витрат на дітей загальним розміром 65 832,35 грн. Необхідність цих витрат позивачка пов`язує з віковим зростанням, розвитком, оздоровленням та лікуванням дітей. На підтвердження позовних вимог подано копії чеків і квитанцій про придбання товарів та оплату послуг.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. За статтею 27 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків матері і батька щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу та проживання окремо від дитини не впливають на обсяг цих прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.
За статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Окремим від сплати аліментів обов`язком є участь батьків у додаткових витратах на дитину. Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
За частиною другою цієї статті розмір участі одного з батьків у додаткових витратах у разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Такі витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, не всі витрати одного з батьків на дитину є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України. Для застосування цієї норми необхідно встановити особливі обставини, які зумовили відповідні витрати, зв`язок витрат із такими обставинами, їх необхідність та розмір. Перелік особливих обставин, наведений у законі, не є вичерпним, однак посилання на загальні потреби дітей без конкретизації обставин, що спричинили витрати, не є достатнім для їх стягнення за цією нормою.
Наявність судового рішення про стягнення аліментів та їх сплата не виключають обов`язку відповідача брати участь у додаткових витратах, якщо підстави для таких витрат доведені. Водночас сам факт здійснення позивачкою покупок чи оплати послуг не означає виникнення обов`язку відповідача відшкодувати половину всіх витрачених коштів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.
Оцінюючи подані позивачкою платіжні документи, суд розмежовує підтвердження факту придбання товарів або оплати послуг та доведення того, що відповідні витрати спричинені особливими обставинами щодо конкретної дитини.
Частина поданих чеків стосується придбання одягу, взуття, канцелярського та шкільного приладдя. За встановленим із цих документів призначенням відповідні покупки забезпечують повсякденні побутові та навчальні потреби дітей.
Позивачкою не наведено та не підтверджено обставин, які свідчили б, що придбання зазначених речей зумовлене особливими потребами дітей, їх захворюваннями, необхідністю спеціального навчання чи розвитку конкретних здібностей. Вікове зростання дітей, необхідність заміни одягу та взуття, придбання звичайного шкільного приладдя самі собою не надають таким витратам характеру додаткових у розумінні статті 185 СК України. За встановлених у цій справі обставин ці витрати належать до звичайного утримання дітей.
Серед наданих документів є також чеки про оплату поштових послуг, придбання господарських товарів та інструментів. Їх зміст без інших підтверджувальних доказів не дає підстав установити, що відповідні платежі здійснено для задоволення особливих потреб конкретної дитини. Саме долучення таких документів до позовної заяви не доводить їх належності до витрат, передбачених статтею 185 СК України.
Окремо суд оцінює чеки про придбання лікарських засобів.
Хвороба дитини може бути особливою обставиною, яка зумовлює обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах. Тому витрати на лікарські засоби не можуть бути відхилені лише з тієї причини, що на утримання дитини вже стягуються аліменти. Водночас для покладення на відповідача обов`язку компенсувати такі витрати необхідно встановити, для лікування якої дитини придбано відповідні препарати, якими обставинами зумовлена їх необхідність та який розмір витрат пов`язаний із цим лікуванням.
Подані аптечні чеки містять відомості про назви препаратів, їх вартість та, у частині документів, дату придбання. Однак самі собою вони не підтверджують, кому саме призначалися придбані препарати та у зв`язку з яким захворюванням конкретної дитини їх придбано.
Позивачка обґрунтувала ці витрати загальним посиланням на лікування дітей, не підтвердивши взаємозв`язку конкретних покупок із захворюванням ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 та необхідністю відповідного лікування. У сукупності подані докази не дозволяють відокремити витрати на лікування кожної з неповнолітніх дітей від інших аптечних покупок і визначити суму витрат, спричинених установленими особливими обставинами.
Суд не робить висновків про стан здоров`я дітей або призначення препаратів лише за їх торговельними назвами. Підставою для відмови в цій частині є недостатність доказів зв`язку заявлених витрат із конкретними особливими обставинами щодо неповнолітніх дітей.
Частина копій чеків має нерозбірливі або неповні реквізити, що перешкоджає встановленню дати, суми чи призначення окремих платежів. Такі документи без інших доказів, які розкривають їх зміст, не дозволяють установити відповідні складові заявлених витрат. Суд оцінює це як недостатність доказів конкретних обставин, а не як підставу для відхилення всіх наданих платіжних документів.
Щодо витрат на стоматологічні послуги суд враховує, що подані документи стосуються різних отримувачів, а тому підлягають окремій оцінці.
У документах щодо ОСОБА_9 зазначено надання послуг із видалення молочних зубів, а також консультації ортодонта. Зокрема, документ № 30044 містить відомості про видалення молочного зуба та оплату 600 грн, а документ № 36718 від 13 травня 2026 року - про консультацію ортодонта вартістю 400 грн.
Ці документи підтверджують звернення за відповідними стоматологічними послугами та зазначені в них платежі. Водночас із їх змісту та інших поданих доказів не встановлено захворювання, порушення розвитку зубощелепної системи або іншої особливої обставини, яка зумовила заявлені витрати. Саме зазначення послуги з видалення молочного зуба не дозволяє встановити, чи було втручання спричинене захворюванням або іншою особливою потребою дитини.
Документ про консультацію ортодонта підтверджує проведення консультації, але не містить її висновку, установленого діагнозу чи рекомендацій щодо лікування. Інші надані документи про стоматологічні послуги також не усувають недостатності доказів щодо обставин, які позивачка вважає особливими.
Для підтвердження додаткових витрат закон не вимагає виключно певного виду медичного документа. Необхідні обставини можуть установлюватися за сукупністю належних доказів. Однак у цій справі подані докази підтверджують окремі послуги та платежі, не розкриваючи достатньою мірою особливих обставин, які є підставою для їх стягнення за статтею 185 СК України.
Суд не ставить під сумнів право позивачки обирати заклад охорони здоров`я для дитини. Вибір платного закладу сам собою не є підставою для відмови в компенсації витрат. Разом із тим він не звільняє сторону від доведення передбачених законом умов покладення цих витрат на іншого з батьків.
Стосовно витрат на ОСОБА_10 суд установив, що він досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 . Подані іменні документи про надання йому стоматологічних послуг у 2024 та 2026 роках стосуються періоду після досягнення ним повноліття.
Зокрема, документи № 35543 від 20 лютого 2026 року, № 35617 від 26 лютого 2026 року, № 35561 від 23 лютого 2026 року та інші містять відомості про конкретні стоматологічні втручання, їх вартість і оплату. Отже, суд не відхиляє ці документи з мотивів відсутності відомостей про отримувача послуг чи факт оплати. Вирішальним для правової оцінки цієї частини вимог є вік сина на час надання послуг та правовий режим його утримання.
Стаття 185 СК України регулює участь батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина врегульований окремими положеннями глави 16 СК України.
За статтею 198 СК України батьки зобов`язані утримувати повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо батьки можуть таку допомогу надавати. Статтею 199 СК України передбачено обов`язок утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови можливості батьків надавати таку допомогу.
Стаття 201 СК України визначає норми, які застосовуються до відносин щодо утримання повнолітніх дочки, сина, і не передбачає застосування до цих відносин статті 185 цього Кодексу.
Правовий висновок про розмежування додаткових витрат на неповнолітню дитину та утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, викладено в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
ОСОБА_11 навчання та наявність рішення про стягнення аліментів на його утримання не означають поширення на нього після досягнення повноліття положень статті 185 СК України.
Суд самостійно надає правову кваліфікацію встановленим відносинам, однак подані в цій справі докази оплати стоматологічних послуг не підтверджують сукупності умов для утримання повнолітнього сина за статтею 198 СК України, зокрема його непрацездатності. Вимоги про визначення або зміну розміру аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, не є предметом цього спору.
Тому підстав для стягнення заявлених витрат на стоматологічні послуги ОСОБА_10 як додаткових витрат на дитину суд не встановив.
Оцінюючи доводи сторін у сукупності, суд також зазначає, що загальне посилання позивачки на одноосібне здійснення витрат не замінює доказування їх правової природи. Рівність обов`язків батьків щодо дітей не означає автоматичного відшкодування половини будь-яких платежів, здійснених одним із них.
Водночас доводи відповідача про своєчасну сплату аліментів, надання іншої матеріальної допомоги та відсутність заборгованості самі собою не виключали б його участі в додаткових витратах, якби передбачені статтею 185 СК України підстави були доведені.
Отже, причинами відмови в позові є звичайний характер витрат на повсякденне побутове та навчальне забезпечення дітей, недостатність доказів зв`язку інших заявлених витрат з особливими обставинами щодо конкретних неповнолітніх дітей, а також відсутність підстав для застосування статті 185 СК України до витрат, понесених на ОСОБА_10 після досягнення ним повноліття.
Наведений позивачкою загальний розмір витрат та вимога про стягнення його половини не усувають необхідності доведення зазначених обставин щодо відповідних складових позову. Суд не вправі визначати такі обставини або розподіляти неідентифіковані витрати між дітьми на підставі припущень.
За результатами оцінки доказів окремо та в їх сукупності суд дійшов висновку, що правових і фактичних підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 32 916,17 грн додаткових витрат на дітей не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Питання судових витрат вирішується відповідно до статті 141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстав для покладення на відповідача судових витрат позивачки немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення понесених додаткових витрат на дітей - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3
Суддя -