Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 317/1005/26
Номер провадження2/711/4090/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
19 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до Запорізького районного суду Запорізької області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12566,71 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн (а.с.1-8 т.1).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13.10.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 189824844 (далі - Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Зокрема, відповідач, перед укладенням Кредитного договору, з метою отримання кредиту, самостійно за допомогою мережі інтернет: 1) перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua; 2) зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника; 3) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; 4) пройшла належну перевірку (верифікацію); 5) ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору; 6) отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання Кредитного договору; 6) надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання Кредитного договору (підписала Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
З огляду на викладене позивач робить висновок, що саме відповідач ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первинного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора, за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Також позивач у позові зазначає, що одночасно з підписанням Кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Отже, як підсумовує позивач, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Також позивач у мотивувальній частині позову зазначає, що умови Кредитного договору первісний кредитор виконав, перерахувавши відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 9250,00 грн.
Таким чином позивач стверджує, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, копія якого долучена до позовної заяви.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, то представник позивача у позові зазначає, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження строку його дії.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №123 від 02.03.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 12011,21 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12556,71 грн.
10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №10/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників б/н від 10.07.2025 до договору факторингу №10/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12566,71 грн.
Щодо розміру суми боргу за Кредитним договором, то представник у позові зазначає наступне.
При укладенні Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі у відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У період відступлення права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором між кредиторами, розмір суми боргу за Кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у Реєстрах прав вимог (Реєстрі боржників).
Також позивач у позові зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
Ураховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №189824844 від 13.10.2020 становить 12 566,71 грн, що складається з: 7769,18 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4797,53 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
З огляду на викладене ТОВ «ФК «Ейс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №189824844 від 13.10.2020 у розмірі 12 566,71 грн, а також витрати на сплату судового збору і на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07 липня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.201-203 т.1).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду доказів надсилання копії позовної заяви в новій редакції, з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації її проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.216-218 т.1).
05 серпня 2026 року від представника позивача за довіреністю Сахарової О.І. до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 06 серпня 2026 року за вхідним №34161/26, до якої, зокрема, долучено докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу як на адресу місця реєстрації перебування останньої, так і в електронній формі через підсистему «Електронний суд» (а.с.1-2 т.2).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і на підставі позовної заяви в новій редакції, що долучена позивачем до заяви про усунення недоліків від 05 серпня 2026 року (вхідний №34161/26 від 06 серпня 2026 року); призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 21 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.111-112).
Судове засідання, що було призначене о 12 год 00 хв 21.09.2026, не відбулося у зв`язку зі зайнятістю складу суду в розгляді цивільної справи №712/9706/26 про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.124 т.2). Розгляд справи відкладений джо 08 год 20 хв 15 жовтня 2026 року.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету безпосередньо позивача в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 21.09.2026 (а.с.125 зворот т.2). Водночас, представник позивача в порядку самопредставництва Поляков Олексій, у п.4 прохальної частини позовної заяви, виявив волю на розгляд справи у відсутність представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.7 т.1).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 15 жовтня 2026 року о 08 год 20 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв`язку з цим, 15 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675) у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675 у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору).
Статтею 12 Закону №675 у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору, визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинні на день укладення Кредитного договору).
Судом встановлено, що 13 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №189824844 (далі - Договір), який підписаний ОСОБА_1 як позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5RJ93 13.10.2020 о 09 год 17 хв 47 сек (а.с.13 зворот-15 т.1).
Відповідно до п.1.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 9250 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п.1.2 Договору, кредит надається строком на 126 днів.
Пунктами 1.3 - 1.6.1 Договору передбачено, що строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,90 (двісті тридцять сім цілих дев`ять десятих) відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі - «Дисконтна процентна ставка»). На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 237,90 (двісті тридцять сім цілих дев`ять десятих) відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - «Базова процентна ставка»).
Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
За умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою: - загальні витрати за кредитом складають - 4692 грн 66 коп. (чотири тисячі шістсот дев`яносто дві грн. шістдесят шість коп.); орієнтовна загальна вартість кредиту складає - 13942 грн 66 коп. (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок дві грн. шістдесят шість коп.); орієнтовна реальна річна процентна ставка складає - 237,90 відсотків річних.
У п.4.7 Договору сторони обумовили, що позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника.
Цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.4.13 Договору).
Разом із Договором сторонами означеного правочину погоджено графік розрахунків, зі змісту п.2 якого суд встановив, загальна вартість кредиту складає 150,73% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 13942 грн 66 коп (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок дві грн шістдесят шість коп) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування кредитом, які складають 50,73% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 4692 грн 66 коп (у грошовому виразі); 2) суму (тіло) кредиту в розмірі 9250 грн (у грошовому вираженні). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 237,90 %.
Пунктом п.5 Графіку платежів передбачено, що у разі якщо повернення кредиту здійснюється позичальником не у відповідності до Графіку платежів вказаного в п. 1 цього Додатку № 1, а саме: у разі часткового дострокового повернення кредиту чи прострочення будь-якого чергового платежу (що має наслідком застосування Базової процентної ставки), кредитодавець, за аналогією з порядком визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», надає позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника (а.с.15 зворот т.1).
Крім того судом встановлено, що 25.11.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору, згідно умов якої: 1) сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 189824844 від 13.10.2020, на наступну кількість днів: чотирнадцять; 2) на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом; 3) починаючи з 08.12.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 237,90 відсотків річних за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди; 4) ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 08.12.2020; 5) усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (а.с.16 т.1).
Також судом встановлено, що 11.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору, згідно умов якої : 1) сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 189824844 від 13.10.2020, на наступну кількість днів: чотирнадцять; 2) на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом; 3) починаючи з 22.12.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 237,90 відсотків річних за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди; 4) ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 22.12.2020; 5) усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (а.с.16 т.1).
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 13 жовтня 2020 року, відповідач ОСОБА_1 , для отримання кредитних коштів, надала ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» номер картки НОМЕР_1 (а.с.27 т.1). Водночас, згідно довідки АТ «Акцент-Банк» №37635/47-260528/332 від 28.05.2026, що надійшла до суду на виконання ухвали про витребування доказів, суд встановив, що 13.10.2020 було зараховано на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9250 грн (а.с.190-196 т.1).
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», заявка на кредит подана ОСОБА_1 13.10.2020 о 09 год 11 хв; акцепт оферти позичальником, підписання договору одноразовим ідентифікатором: MNV5RJ93, було виконано позичальником 13.10.2020 о 09 год 17 хв 47 сек, а сума кредиту перерахована позичальнику 13.10.2020 о 09 год 18 хв 36 сек (а.с.30 т.1).
Згідно платіжного доручення № c104c720-8a1a-439a-b76d-97b4705f7d09 від 13 жовтня 2020 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 9250 гривень 00 копійок згідно Договору №189824844 від 13 жовтня 2020 року (а.с.37 т.1).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 13.10.2020 до 02.03.2021, відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на 02.03.2021, мала заборгованість у загальній сумі 12 011 гривень 21 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - заборгованість по тілу кредиту, та 4242 гривні 03 копійки - заборгованість по відсоткам. Водночас з означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач здійснила погашення заборгованості за Договором у сумі 4514,34 грн, яких: 1 480,82 грн - тіла кредиту, та 3 033,52 грн - у рахунок погашення відсотків (а.с.78-79 т.1).
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (далі - Договір факторингу, а.с.43-46 т.1).
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.48 зворот т.1).
Відповідно до п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.49-52 т.1).
Відповідно до п.2.1 вказаної Додаткової угоди, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.4.1 зазначеної Додаткової угоди, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.54 т.1).
Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.54 зворот т.1).
Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.
31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.55 т.1).
Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №123 від 2 березня 2021 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за кредитним договором №189924844 від 13.10.2020 у загальній сумі 12 011 гривень 21 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - заборгованість по тілу кредиту, та 4242 гривні 03 копійки - заборгованість по відсоткам (а.с.56-57 т.1).
Із акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31.12.2021, зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №123 від 02.03.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що складений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд встановив, що 02.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховано суму фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги №123 у сумі 4 317 490,39 грн, які сплачені ТОВ «Таліон Плюс» 03.03.2021. У зв`язку з цим, сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги №123 від 02.03.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.58 т.1).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №05/0820-01 (а.с.59-61 т.1).
Пунктом 2.1 вказаного Договору факторингу обумовлено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
03 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено Додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.63 зворот т.1).
Згідно п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2022 року включно.
30 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено Додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.64 т.1).
Згідно п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року включно.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №189824844 від 13.10.2020, що складений ТОВ «Таліон Плюс» за період з 02.03.2021 до 31.07.2023, ТОВ «Таліон Плюс» нарахувало, у період часу з 06.03.2021 до 13.03.2021, проценти, внаслідок чого відповідач ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 31 липня 2023 року, мала заборгованість у загальній сумі 12 566 гривень 71 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 4797 гривень 53 копійки - сума заборгованості по відсоткам (а.с.80 т.1).
Згідно Реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №189824844 від 13.10.2020 у загальній сумі 12 566 гривень 71 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 4797 гривень 53 копійки - сума заборгованості по відсоткам (а.с.65-66 т.1).
Факт оплати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів у сумі 2 586 694,30 грн ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року судом встановлено на підставі платіжної інструкції в національній валюті №4484 від 01.08.2023 (а.с.67 т.1).
10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено договір факторингу №10/07/25-Е (а.с.68-71 т.1).
Відповідно до п.1.1 вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 зазначеного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.
10 липня 2025 року між фактором ТОВ «ФК «Ейс» та клієнтом ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передач реєстру боржників за договором факторингу №10/07/25-Е від 10 липня 2025 року (а.с.76 т.1).
Також із платіжних інструкцій №359 від 24.09.2025 та №346 від 15.09.2025 суд встановив, що фактором ТОВ «ФК «Ейс» сплачено клієнту ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти в загальній сумі 1 226 264,57 грн з метою належного виконання умов договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025 (а.с.77 т.1).
Відповідно до Реєстру боржників від 10 липня 2025 року до договору факторингу №10/07/25-Е, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №189824844 від 13.10.2020 у загальній сумі 12 566 гривень 71 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 4797 гривень 53 копійки - сума заборгованості по відсоткам (а.с.74-75 т.1).
Як вбачається з виписки по особовому рахунку за кредитним договором №189824844 від 13.10.2020, який складений представником ТОВ «ФК «Ейс», станом на 26 грудня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за вищевказаним договором в сумі 12 566 гривень 71 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 4797 гривень 53 копійки - сума заборгованості по відсоткам (а.с.81 т.1).
Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості за кредитним договором 189824844 від 13.10.2020 як позивачу, так і попереднім кредитодавцям, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надала суду жодних доказів як неотримання нею у кредит від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів за кредитним договором 189824844 від 13.10.2020 в сумі 9250 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов, зокрема сплати відсотків за користування кредитом, у строки, передбачені цим правочином.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним згідно умов кредитного договору 189824844 від 13.10.2020 як первинному кредитодавцю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за означеним кредитним договором в сумі 12 566 гривень 71 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 4797 гривень 53 копійки - сума заборгованості по відсоткам, підлягає до задоволення.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.6 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери (далі - АБ «Соломко та партнери») разом із додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року» (а.с.82-83 т.1); 2) додаткової угоди №25771232335 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, в якій містяться дані відповідача ОСОБА_1 (а.с.84 т.1); 3) акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг, зокрема: складання позовної заяви 5000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи 1000 грн (2 год), підготовка адвокатського запиту 500 грн (1 год) та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн (1 год) (а.с.85 т.1); 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №7073/10 від 19.10.2018, яким документований адвокат Соломко О.В. (а.с.86 т.1).
У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АБ «Соломко та партнери» у справі щодо стягнення боргу за Договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості в розумінні положень ст.12,81 ЦПК України.
Водночас суд, дослідивши матеріали заяви про розподіл судових витрат, встановив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7000 грн, є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв`язку з цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (лише підготовка АБ «Соломко та партнери» позовної заяви та клопотання про витребування доказів без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується прохання позивача, викладеного у п.6 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №38179 від 12.02.2026 (а.с.9).
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором обгрунтованими і задовольнив їх, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі 12 566 гривень 71 копійка, з яких: 7769 гривень 18 копійок - сума заборгованості по основному боргу, та 4797 гривень 53 копійки - сума заборгованості по відсоткам. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн - судового збору, та 3000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 640, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №189824844 від 13 жовтня 2020 року в розмірі 12 566 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 71 (сімдесят одна) копійка, з яких: 7769 (сім тисяч сімсот шістдесят дев`ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок - заборгованість за тілом кредиту, та 4797 (чотири тисячі сімсот дев`яносто сім) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 15 жовтня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко