Номер провадження: 22-ц/813/6882/26
Справа № 523/9735/16-ц
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: заявник (боржник) - ОСОБА_1 , заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 , суб`єкт, дії якого оскаржуються - старший державний виконавець Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобилко Вікторія Степанівна,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2026 року, постановлену Пересипським районним судом міста Одеси у складі: судді Сувертак І.В. в приміщенні того ж суду,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобилко Вікторії Степанівни, заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій,
в с т а н о в и в:
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Пересипського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2026 року, якою скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобилко Вікторії Степанівни, заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій - повернуто скаржнику без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що за розрахунком державного виконавця від 18.02.2026 стягнено заборгованість зі сплати аліментів станом на 30 червня 2023 року у розмірі 76662,12 грн зовсім по іншій справі, водночас у тексті оскаржуваної ухвали судом зазначено інший номер судової справи.
Щодо відсутності ідентифікатора повного доступу до інформації про виконавче провадження скаржник пояснює, що про відповідний розрахунок заборгованості йому стало відомо лише після його отримання 23 лютого 2026 року, про що він повідомив суд першої інстанції.
Стосовно вимог пункту 6 частини третьої статті 448 ЦПК України скаржник вказує, що до скарги було додано супровідний лист від 18 лютого 2026 року, у якому зазначено номер судової справи.
Крім того, на спростування висновку суду щодо недотримання вимог пункту 8 частини третьої статті 448 ЦПК України скаржник зазначає, що в абзаці дев`ятому скарги наведено відомості про заборгованість зі сплати аліментів станом на 30 червня 2023 року у сумі 76662,12 грн.
Також скаржник повідомляє, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції надає оригінали квитанцій, які підтверджують направлення скарги іншим учасникам справи, з метою дотримання вимог пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги скаржнику без розгляду, суд виходив з того, що скарга не відповідає вимогам п. 5, 6, 8 ч. 3, п. 2 ч. 4 ст. 448 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 488 ЦПК України встановлено, що до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до ч. 5 ст. 448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
У справі, що переглядається вбачається, що, ОСОБА_1 звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою, вказав номер справи, в якій видано виконавчий документ, - № 523/9735/16-ц, а також зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону, зокрема, скарга стосувалася розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 30 червня 2023 року становила 76662,12 грн.
Наведене свідчить про дотримання заявником вимог пунктів 6, 8 частини третьої статті 448 ЦПК України, на що обґрунтовано посилається скаржник.
Щодо посилання суду першої інстанції на пун кт 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України не зобов`язана реєструвати електронний кабінет у ЄСІТС. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця заявник подав до суду засобами поштового зв`язку, без використання підсистеми «Електронний суд», а тому не був зобов`язаний додавати до неї докази надсилання копій скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про недотримання заявником вимог пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України є помилковим, а зазначена обставина не могла бути самостійною підставою для повернення скарги.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання заявником вимог пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України в частині незазначення ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Ідентифікатор доступу для повного доступу до інформації про виконавче провадження - це унікальний код, який міститься в постанові про відкриття виконавчого провадження. Він складається з комбінації цифр і букв. Цей ідентифікатор надає сторонам виконавчого провадження (тобто особам, які беруть участь у справі) можливість ознайомитися з усіма документами та інформацією, що стосуються цього провадження.
Проте, як убачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 такого ідентифікатора не зазначив, чим не дотримався встановлених процесуальним законом вимог до її форми та змісту.
Отже, незважаючи на помилковість окремих мотивів суду першої інстанції щодо недотримання заявником вимог статті 448 ЦПК України, скарга не відповідала встановленим законом вимогам у частині зазначення ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 травня 2026 року по справі № 725/4098/25, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом під час вирішення цієї справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скарга підлягає поверненню без розгляду, оскільки її зміст не відповідає нормам ЦПК України.
Апеляційний суд зазначає, що, повертаючи скаргу, суд не порушив право заявника на повторне звернення до суду, оскільки повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду.
При цьому колегія суддів звертає увагу заявника, що подання заяви у порядку контролю за виконанням судового рішення не є переглядом такого судового рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2026 року
залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 13 жовтня 2026 року
Судді: М.В Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький