Номер провадження: 22-ц/813/1918/26
Справа № 947/22862/24
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ), Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Куриленко О.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
в с т а н о в и в :
23 липня 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 02.09.2020 року, приблизно о 14 годині 05 хвилин мала місце дорожньо-транспортна пригода, у якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Toyota Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Chery SOR7130S12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого зареєстрована згідно полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АР/4399186 від 04.06.2020 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна».
Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ в формі струсу головного мозку, закриті переломи кісток носа зі зміщенням уламків, носової перетинки, підапоневротична гематома лобної області, закритий уламковий перелом даху правої вертлюгової западини, закриті переломи усіх країв правої вертлюгової западини з вивихом голівки правої стегнової кістки, закритий перелом переднього краю лівої вертлюгової западини, задній вивих правої стегнової кістки, ДОА лівого кульшового суглоба, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно з п.п. 2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилися матеріали кримінального провадження № 1202016[телефон приховано] від 03.09.2020, кримінальна справа № 521/8211/21 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_2 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2023 року ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, а кримінальне провадження відносно нього в силу ч. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 у сумі 129953,84 грн, яка складається з: витрат на придбання ліків на суму 45878 грн, витрат на придбання автомобіля, який не підлягає ремонту після ДТП, за ринковою ціною 85675,84 грн (з урахуванням того, що відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним і залишки автомобіля залишаються у позивача та автомобіль реалізовано за 16000 грн), та моральної шкоди у сумі 500000 грн залишено без розгляду.
Звертаючись до суду із теперішнім позовом, вказану матеріальну шкоду позивач обґрунтовує стаціонарним та амбулаторним лікування, проведенням операції, пошкодженням належного йому автомобіля, а моральну - протиправною поведінкою завдавача як винуватця ДТП, душевних стражданнях потерпілого, отриманням ним середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та тривалого лікування, та яку позивачем оцінено у 500000 грн, та з урахуванням обов`язку страхової компанії відповідача сплатити йому у відшкодування такої 5% від суми страхової виплати (п. 26-1 Закону № 1961-1У), вважає, що відповідач має відшкодувати йому 497806 грн.
У зв`язку з чим позивач із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 23, 24.1, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1194 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача - ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 105554,84 гривень та моральну шкоду в розмірі 2294 гривень; стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в сумі 497806 гривень; стягнути з відповідачів - ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» судові витрати позивача в сумі 20111,20 гривень, з яких правова допомога адвоката у кримінальному провадженні 8400 гривень, у цивільному провадженні - 3000 гривень, судовий збір за подачу позовної заяви 2 вимоги: за заподіяння моральної шкоди в розмірі - 7500 грн, майнової шкоди в розмірі 1211,20 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 105554,84 гривень та моральну шкоду у розмірі 2294 гривні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 497806 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 у рівних частках витрати на правову допомогу у сумі 11400 гривень та судовий збір у сумі 8711,20 гривень.
В апеляційній скарзі правонаступник відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , який станом на час смерті першого був зареєстрований з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , в особі свого представника ОСОБА_4 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2024 року у справі № 947/22862/24 - скасувати та ухвалити по справі нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені останнім витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на адвоката.
Доводами апеляційної скарги є те, що Відповідач, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до того, як рішення набрало законної сили, і строк апеляційного оскарження не було використано, а його рідний син - спадкоємець ОСОБА_3 , який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 , має право оскаржити рішення в апеляційному порядку, оскільки оскаржуване рішення стосується його прав спадкоємця, що надає йому юридично обґрунтоване право на оскарження вказаного рішення.
За період розгляду цієї справи з 23.07.2024 по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, про проведення судових засідань не був повідомлений, повістку про виклик до суду не отримував, ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви не отримав, про ухвалене 14.11.2024 рішення не знав та рішення суду від 14.11.2024 не отримував. З 20.07.2024 до 02.08.2024 та з 13.10.2024 до 22.10.2024 відповідач ОСОБА_2 був госпіталізований до Інсультного відділення КП «Міська лікарня № 10» ОМР, згідно рекомендації лікарів у період жовтень-листопад 2024 року проходив лікування в амбулаторних умовах під наглядом кардіолога, уролога та сімейного лікаря, а тому не прибув у судові засідання з поважних причин. Також зазначає, що судові повістки про виклик відповідача на 17.09.2024, 24.10.2024 та на 14.11.2024 не направлялися.
Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обмежився лише констатацією факту спричинення позивачу моральних страждань та на порушення статті 89 ЦПК України не зазначив жодних фактів та доказів, на підставі яких він дійшов такого висновку про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду у розмірі 497806 (чотириста дев`яносто сім тисяч вісімсот шість) гривень. Суд першої інстанції безпідставно стягнув 497 806 (чотириста дев`яносто сім тисяч вісімсот шість) гривень на відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач ОСОБА_5 не навів аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту отримання ним моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо.
Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, тому що вина померлого ОСОБА_2 не встановлена вироком суду, вироку у кримінальному провадженні немає. Так, ухвалення рішення судом першої інстанції у цивільному процесі про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 без вироку суду у кримінальній справі № 521/8211/21, номер провадження:1-кп/521/572/23 є помилковим, оскільки мова йде про стягнення моральної шкоди, завданої у кримінальному провадженні. У такому випадку, вирок не був ухвалений, а ОСОБА_1 докази щодо моральної шкоди були надані у рамках кримінального процесу, а не цивільного процесу, стягнення моральної шкоди є неможливим.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 власника наземного транспортного засобу «Chery SQR7130S12» реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.06.2020 року, відповідач зателефонував до страхової компанії та повідомив про страховий випадок, який стався з ним в момент дії вищезгаданого Полісу. Оскільки предметом позову є вимога про відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 497806 (чотириста дев`яносто сім тисяч вісімсот шість) гривень, скаржник вважає, що судом першої інстанції не врахований поліс ОСОБА_2 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.06.2020 року, а саме, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність померлого ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого - 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень, за шкоду, заподіяну майну сто тридцять тисяч гривень, у зв`язку з чим суд першої інстанції грубо проігнорував те, що страхова компанія ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, повинна відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю позивачу ОСОБА_1 .
По-третє, при пред`явленні цього цивільного позову в частині визначення суми матеріальної та моральної шкоди не врахований факт грубого порушення вимог ПДР допущених самим потерпілим ОСОБА_1 , а також положень ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України (якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди). Тобто, під під час винесення рішення судом першої інстанції не був врахований висновок судової експертизи №20-5612 від 25.01.2021 року, відповідно до якого робоча гальмова система автомобіля марки «Toyota Саmry» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 до моменту ДТП була несправна та зазначена несправність виникла задовго до даного ДТП, що є порушенням п. 12.1 ПДР. Також під час винесення рішення судом першої інстанції не був врахований другий висновок, який складений в рамках транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 20-5614/5614, та встановлена фактична швидкість руху автомобіля марки «Toyota Саmry», який належить позивачу ОСОБА_1 до моменту екстреного гальмування становила більше 64 км/г, що свідчить про грубе порушення п. 12.4. ПДР.
Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до суду першої інстанції не підлягали задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в сумі 497806 гривень; судові витрати позивача в сумі 20111,20 гривень, з яких правова допомога адвоката у кримінальному провадженні 8400 гривень, у цивільному провадженні - 3000 гривень, судовий збір за подачу позовної заяви 2 вимоги: за спричинення моральної шкоди в розмірі - 7500 грн, майнової шкоди в розмірі 1211,20 грн. Проте, позивач ОСОБА_1 не надав до суду заяву про поновлення строку позовної давності, питання про поновлення строку позовної давності не порушував, а також не надав доказів поважності причин пропуску звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, що сума моральної шкоди обумовлена фізичними та душевними стражданнями, погіршенням внаслідок цих страждань стану здоров`я, продовжуючими постійними фізичними болями, неможливістю відновити попередній фізичний стан, незважаючи на постійні реабілітаційні відновлювальні медичні процедури потерпілого, втратою можливостей повноцінно займатись художньою творчістю.
Що стосується тверджень апелянта про не врахування судом Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого моральна шкода відшкодовується ОСОБА_1 за рахунок страхової компанії ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», в якій був зареєстрований померлий ОСОБА_2 , то судом визначено можливим стягнути на користь позивача з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» 2294 гривень моральної шкоди та з відповідача ОСОБА_2 497806 гривень моральної шкоди. Скаржником не враховано, що в оскаржуваному рішенні досліджено правові механізми виплати моральної шкоди страховиком. Велика Палата Верховного Суду у справі № 147/66/17 від14.12.2021 року звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв' язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.
Звертає увагу на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки потерпілий ОСОБА_1 звернувся до суду із цивільним позовом в кримінальній справі № 521/8211/21 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_2 , безпосередньо в межах річного строку, а саме 13 липня 2021 року та має право на відшкодування страховиком та страхувальником матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судовому засіданні 13.10.2026 представник правонаступника відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнав.
Інші учасники, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зокрема, позивач ОСОБА_1 , правонаступник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , у відповідності доч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки їх повноважні представники отримали судові повістки-повідомлення на 13.10.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд», про що свідчать довідки про доставку електронного документу (т. 2, а.с. 72, 73), відповідач Приватне акціонере товариство «Страхова компанія «Граве Україна» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судову повістку-повідомлення на 13.10.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного документу (т. 2, а.с. 72зв.), у судове засідання не з`явилися.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Особу, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_3 ухвалою суду від 13.10.2026, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі у якості правонаступника померлого відповідача ОСОБА_2 як сина, який згідно з відомостями департаменту надання адміністративних послуг Одеськой міської ради від 22.06.2026 № 918/01-09, наданих на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 02.06.2026, за обліковими даними станом на 05.12.2024 (дата смерті відповідача ОСОБА_2 ) значився зареєстрованим за адресою реєстрації померлого: АДРЕСА_1 , дата реєстрації - 10.11.2021.
Постановляючи вказану ухвалу, колегія суддів взяла до уваги висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 08.02.2023 у справі № 760/9496/21, що під час вирішення питання про залучення правонаступників до участі у справі суд повинен встановити, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи відомі особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
У разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи (частина перша статті 55 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) зроблено висновок, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах».
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК України)
Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (частина перша статті 608 ЦК України).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий, кредитор) має право вимагати компенсації завданої моральної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана компенсувати завдану моральну шкоду.
Сутність обов`язків з грошової компенсації моральної шкоди і судових витрат не дозволяє зробити висновок, що вони мають особистий характер та пов`язані із особою спадкодавця.
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Вказані висновки зроблені Верховним Судом у справі про стягнення з відповідача, який помер під час апеляційного перегляду рішення про стягнення з нього моральної шкоди і апеляційним судом помилково не було вирішено питання про залучення до участі у справі у якості правонаступників померлого відповідача його батьків як спадкоємців першої черги, що прийняли спадщину після смерті сина, що стало підставою для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.09.2020 року, приблизно о 14 годині 05 хвилин мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Chery SOR7130S12», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Toyota Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження, а належний йому автомобіль зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до висунутого ОСОБА_2 обвинувачення (обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 1202016[телефон приховано] від 03.09.2020), 02.09.2020 приблизно о 14 годині 05 хвилин, він допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення виразились в тому, що 02.09.2020 приблизно о 14 годині 05 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Chery SQR7130S12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюючи рух по проїзній частині вул. Радісна в правій смузі руху, зі сторони вул. Генерала Петрова в напрямку вул. Полтавська, поблизу буд. № 84 по вул. Радісна в Малиновському районі м. Одеси за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну самовпевненість, в ході здійснення зміни руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр розвороту наліво, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку в лівій смузі руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, закриті переломи кісток носа, носової перетинки, підапоневротична гематома лобної області, закритий скалковий перелом даху правої вертлюгової западини, закриті переломи усіх країв правої вертлюгової западини з вивихом голівки правої стегнової кістки, закритий перелом переднього краю лівої вертлюгової западини, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно з п. п. 2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачувався органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
13.07.2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси було подано цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 129963,84 гривень та моральної шкоди в сумі 500000 гривень, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
20.09.2021 року у підготовчому засіданні ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Передерко Д.П. залучено до справи співвідповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2023 року клопотання захисника обвинуваченого адвоката Корнілова В.В. про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності задоволено.
ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 49 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього в силу п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрито.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 у сумі 129963 гривень 84 копійок та моральної шкоди у сумі 500000 гривень залишено без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час вищенаведеної ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Chery SOR7130S12», реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого зареєстрована, згідно полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АР/4399186 від 04.06.2020 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна».
Згідно із положеннями статей 129, 374 КПУ України цивільний позов у кримінальному провадженні вирішується виключно при ухваленні вироку.
Оскільки цивільний позов потерпілого не міг бути вирішений під час закриття кримінального провадження, то спірні правовідносини по теперішній справі виникли з приводу відшкодування потерпілому у ДТП ОСОБА_1 . Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» як страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 як винуватця у ДТП в межах суми страхового ліміту щодо майнової шкоди, завданої лікуванням потерпілого та пошкодженням належногого позивачу транспортного засобу, та моральної шкоди, а також ОСОБА_2 як винуватцем ДТП у сумі, що перевищує страховий ліміт за даним страховим випадком.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з положень пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обов`язку у разі настання страхового випадку страховика (страхової компанії) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, та доведеності належними та допустимим доказами обов`язку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» відшкодувати на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 105554,84 та 5% суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого, яка дорівнює 45878 гривень, що складає 2294 гривні (п. 24.2. Закону № 1961-1У).
Натомість, винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати (виснова Великої Палати у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц), тому ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 497806 грн.
Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , колегія суддів бере до уваги, що хоча вимогою апеляційної скарги вказаного відповідача і є скасування рішення в цілому, проте скарга не містить доводів стосовно незаконності та необгрунтованості оскаржуваного рішення в частині стягнення матеріальної шкоди з іншого відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», яке також не уповноважувало ОСОБА_3 оскаржувати рішення від свого імені, так само рішення не оскаржується і позивачем.
Оскільки по справі відсутні докази того, що оскаржуваним рішенням в частині стягнення майнової шкоди, що стосується законних прав, свобод чи інтересів відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», порушено такі права чи свободи заявника по справі, тому предметом апеляційного перегляду є рішення суду виключно в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 497806 грн.
Довід апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи як підставу для скасування оскаржуваного рішення не заслуговує на увагу, виходячи з такого.
Як вже зазначалося вище, в апеляційній скарзі зазначено, що за період розгляду цієї справи з 23.07.2024 по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, про проведення судових засідань не був повідомлений, повістку про виклик до суду не отримував, ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви не отримав, про ухвалене 14.11.2024 рішення не знав та рішення суду від 14.11.2024 не отримував. З 20.07.2024 до 02.08.2024 та з 13.10.2024 до 22.10.2024 відповідач ОСОБА_2 був госпіталізований до Інсультного відділення КП «Міська лікарня № 10» ОМР, згідно рекомендації лікарів у період жовтень-листопад 2024 року проходив лікування в амбулаторних умовах під наглядом кардіолога, уролога та сімейного лікаря, а тому не прибув у судові засідання з поважних причин. Також зазначає, що судові повістки про виклик відповідача на 17.09.2024, 24.10.2024 та на 14.11.2024 не направлялися.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судові повістки про виклик в судове засідання на 17.09.2024 (т. 1, а.с. 89-90зв.), 24.10.2024 (т. 1, а.с. 115-116зв.) та 14.11.2024 (т. 1, а.с. 119-120зв.), що направлялися відповідачу ОСОБА_2 за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 87)), повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належним сповіщення відповідача у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, яка визначає, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За таких обставин, посилання скаржника на неналежне сповіщення відповідача ОСОБА_2 , як обов`язкової процесуальної підстави, визначеної п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваного рішення є неспроможним і вказані доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
Статтею 1194 ЦК України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині другій цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана уншими обставинами.
Крім того, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ст. 24.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
По теперішній справі судом на підставі належно оцінених доказів, які не оспорені страховиком, встановлено, що витрати на лікування позивача складають 45878 гривень. Період лікування ОСОБА_1 - з 02.09.2020 року по 14.04.2021 року. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 02.09.2020 року по 08.09.2020 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «МКЛ № 1», з 09.09.2020 року по 24.09.2020 року - на стаціонарному лікуванні в ВКМЦ ПР після проведення хірургічної операції, з 24 вересня 2020 року по 14 квітня 2021 року - на амбулаторному лікуванні.
Отже, в результаті отриманого тілесного ушкодження позивач пройшов курс стаціонарного та амбулаторного лікування, що підтверджується випискою № 6849 з медичної картки стаціонарного хворого КНП «МКЛ № 1», випискою з медичної картки № Д4А5-2, випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 8853/635ВКМЦ ПР, ксерокопією медичної картки стаціонарного хворого № 8853/635ВКМЦ ПР, 3КТ знімками з описами, рентген знімками, висновком експерта КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи № 2808 від 15.12.2020 року, листками непрацездатності ОСОБА_1 серії АДН: № 179867, № 179868, № 708910, № 481708, № 220676, № 221922, № 244493, № 244590, серії АКА № 159505, випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 8853ВКМЦ ПР, листом лікарських призначень із медичної картки № 8853 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , наданими ТВО начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Дядічкіним А. вих. № 548/3765 від 13.06.2023 року. Період лікування позивача включав комплекс медичних препаратів, загальна вартість на придбання яких склала 45878 грн.
Зважаючи, що сума страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого, дорівнює 45878 гривень, то 5% від неї складає 2294 гривні, які стягнуто зі страховика винуватця ДТП та рішення в цій частині не оскаржене таким або позивачем.
Винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати.
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.
Не спростовує правильних висновків суду про обґрунтованість позовних вимог в частині обов`язку відповідача ОСОБА_2 як винуватця ДТП відшкодувати завдану потерпілому моральну (нейманову) шкоду у розмірі, що перевищує 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, оскільки винуватість вказаного відповідача у ДТП є доведеною в силу преюдиційності судового рішення, яким по справі є ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2023 року, якою ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 49 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього в силу п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрито.
Обставини його винуватості через це не можуть піддаватися ревізії в іншій судовій справі, а відсутність саме обвинувального вироку не впливає на наведене з огляду на положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України про обов`язковість ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яке набрало законної сили, для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездільності особи, стосовно якої постановлено ухвалу, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також є власним помилковим тлумаченням заявника спірних правовідносин, що виникли по справі та їх правової кваліфікації, посилання на необґрунтованість вимог про стягнення моральної шкоди, завданої у кримінальному провадженні, через відсутність саме вироку та надання ОСОБА_1 доказів у рамках кримінального, а не цивільного процесу, оскільки позивач на власний розсуд обґрунтовує завдані йому моральні збитки по теперішній справі саме через те, що його цивільний позов в силу вимог КПК України під час закриття провадження у справі було залишено без розгляду.
Наявність у відповідача застрахованої цивільно-правової відповідальності як власника наземного транспортного засобу «Chery SQR7130S12» реєстраційний номер НОМЕР_2 у ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.06.2020 року не звільняє ОСОБА_8 від виконання обов`язків, покладених на нього законом щодо його обов`язку у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Не узгоджується із наведеним та не грунтується на матеріалах справи довід апеляційної скарги про те, що оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність померлого ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого - 260 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну - сто тридцять тисяч гривень, а суд грубо проігнорував те, що страхова компанія ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, повинна відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю позивачу ОСОБА_1 , оскільки щодо майнової шкоди, то таке стосується виключно відповідача ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА». Натомість, щодо вирішення судом питання про стягнення моральної (немайнової) шкоди, то судом цілком вірно покладено обов`язок щодо розміру та обов`язку відшкодувати такий у відповідності до вимог статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком на страхову компанію. В частині, шо перевищує вказану суму, такий обов`язок покладений законодавцем саме на завдавача шкоди, яким є померлий ОСОБА_2 , і що належно враховано судом.
Так само помилковим є і довід апеляційної скарги про неврахування судом в частині визначення розміру шкоди факт грубого порушення вимог ПДР, допущених самим потерпілим ОСОБА_1 , що підтверджено висновком судової експертизи № 20-5612 від 25.01.2021 року, відповідно до якого робоча гальмова система автомобіля марки «Toyota Саmry» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 до моменту ДТП була несправна та зазначена несправність виникла задовго до даного ДТП, що є порушенням п. 12.1 ПДР, а також другий висновок, який складений в рамках транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 20-5614/5614, яким встановлена фактична швидкість руху автомобіля марки «Toyota Саmry», який належить позивачу ОСОБА_1 , до моменту екстреного гальмування - більше 64 км/г, що свідчить про грубе порушення п. 12.4. ПДР.
Вказані докази в матеріалах справи станом на час ухвалення судом рішення були відсутні, що позбавляло суд можливості надавати їм оцінку. Надання таких під час апеляційного перегляду правонаступником відповідача без клопотання про поновлення строку та без надання поважних причин пропуску строку має наслідком їх повернення без розгляду.
Крім того, колегія суддів удруге звертає увагу на нереабілітуючу підставу закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за порушення правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Щодо доводу апеляційної скарги про порушення ОСОБА_1 строку позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позову, то оскільки відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а для правонаступника є обов`язковими всі дії, що вчинені самою стороною, то така заява на стадії апеляційного перегляду рішення є процесуально неприпустимою. Винятком, коли суд має право прийняти таку заяву, є те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час розгляду справи в суді першої інстанції або мав інші поважні причини, які об`єктивно унеможливили подання заяви раніше. Прийняття заяви в такому випадку спрямоване на відновлення порушеного принципу процесуальної рівності сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Оскільки правонаступник відповідача посилається на хворобу батька під час строку на апеляційне оскарження суду, то колегія суддів бере до уваги висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц, що оскільки спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, на таку вимогу позовна давність не поширюється.
Тому, вказаний довід також не впливає на правильність висновку суду про покладення на відповідача обов`язку сплатити на користь потерпілого завдану йому ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП моральну шкоду.
Щодо визначення судом розміру моральної шкоди, то виходячи із обґрунтування позивачем його розміру у 500000 грн, колегія суддів частково погоджує доводи апеляційної скарги щодо неповного врахування судом засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, а наявна у справі медична документація хоча безумовно і підтверджує наявність таких, проте слід врахувати завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з необережною формою вини з боку відповідача, а також добровільне здійснення останнім як винуватцем ДТП дій, що свідчать про його намагання нівелювати негативні наслідки скоєного, а саме - добровільне відшкодування ОСОБА_2 потерпілому матеріальної шкоди в сумі 10000 грн, про що в справі наявні докази і що визнається сторонами.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Проте, вказане не свідчить про відсутність у позивача процесуального обов`язку доводити такий розмір, оскільки, встановивши наявність моральної шкоди, суд з урахуванням всіх вищенаведених обставин має не тільки констатувати таке, а й встановити розмір такої шкоди.
Тому з урахуванням обставин, що мають істотне значення, вимог розумності і справедливості, вимог неприпустимості безпідставного збагачення, колегія суддів доходить обґрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із завданою моральною шкодою буде розмір моральної шкоди у розмірі 100000 грн.
При цьому, на думку колегії суддів, вказаним охоплюються наявність та зв`язок психоемоційних порушень позивача із ДТП, а також суттєві зміни в звичному житті позивача, завдана шкода здоров`ю.
Зменшуючи розмір порівняно із заявленим, колегія суддів враховує всі наведені обставини.
Враховуючи вказаний загальний розмір моральної шкоди та стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2294 гривні, то з відповідача ОСОБА_9 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , стягненню підлягає 97706 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або часткового і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вказане неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для зміни рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року в оскаржуваній частині щодо стягнення моральної шкоди та зменшення розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 497806 грн до 97706 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Що стосується заявленого ОСОБА_3 як правонаступником ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 клопотання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 377 ЦПК України з огляду на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 помер до набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2024, і на момент його смерті таке рішення не набрало законної сили, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.
Як йшлося вище, у постанові КЦС ВС від 08.02.2023 у справі № 760/9496/21 під час вирішення касаційним судом питання процесуального правонаступництва у справі про стягнення моральної шкоди, в якій відповідач помер під час апеляційного перегляду, тобто до набрання законної сили судовим рішенням, виснувано про обов`язок суду апеляційної інстанції залучити правонаступників останнього до участі у справі з огляду на те, що вказані правовідносини допускають правонаступництво.
В межах постанови ОП КЦС ВС від 02.06.2025 у справі № 201/14368/15-ц здійснено посилання на вказану постанову КЦС ВС в контексті застосування такої правової позиції під час вирішення питання про залучення правонаступників до участі у справі та визначено відповідний обов`язок суду.
Помилкове тлумачення завником вимог ст. 1231 ЦК УКраїни щодо переходу обов`язку до спадкодавця лише за умови набрання рішенням законної сили не ґрунтується на змісті вказаної норми, є його власним помилковим тлумаченням вказаного закону.
Тому таке клопотання не підлягає задоволенню, а підстави для скасування рішення суду із закриттям провадження у справі відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2 в особі свого представника Корнілової Людмили Іванівни про закриття провадження у справі відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2024 року в оскаржуваній частині щодо стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 497806 грн до 97706 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 жовтня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький