Справа № 703/6599/26
2/703/3740/26
УХВАЛА
ІменемУкраїни
13 жовтня 2026 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Проценко А.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову,
В С Т А Н О В И Л А:
12.10.2026 адвокат Рачковська А.О., яка діє від імені позивача ОСОБА_1 , звернувся через систему «Електронний суд» з позовною заявою до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В позовній заяві представником позивача заявлено вимогу про забезпечення позову, у якій остання просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах фізичної особи підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 109399,54 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.
Заява обґрунтована тим, що відповідачем ФОП ОСОБА_3 09.11.2022 було виконано монтажні роботи по встановленню індивідуального опалення, що включали демонтаж системи центрального опалення, обрізання труб, а потім монтаж електроопалення, установка електричних панелей в квартирі АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_4 , а в подальшому отримана позивачем ОСОБА_1 , в порядку спадкування. Внаслідок неналежного та неякісного виконання відповідачем робіт із демонтажу системи центрального опалення, під час якого не було встановлено заглушки на обрізані труби, - у квартирі ОСОБА_1 , у листопаді 2022 року відбувся витік теплоносія з трубопроводу системи централізованого опалення. Це призвело до залиття розташованої поверхом нижче квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 , та в подальшому, за його позовом, стягнуто з ОСОБА_1 збитки.
Заявник посилається на матеріали позовної заяви та досьє Інформаційно - аналітичної програми «Вкурсі», вказує, що сума боргу відповідача перед позивачем є великою, при цьому за відповідачем не зареєстровано жодного об`єкту нерухомості та автотранспорту, на які можливо було б звернути стягнення на виконання майбутнього рішення суду. Крім того, відповідач не надав жодної відповіді ані на адвокатський запит, ані на письмову вимогу позивача про відшкодування шкоди, що свідчить про те, що відповідач не є добросовісним учасником цивільних відносин та намагається уникнути відповідальності за свої неправомірні дії перед позивачем. Разом з тим, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежать від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову. Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії мають забезпечити реальне виконання судового рішення при задоволенні позову. Водночас, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову дає можливість відповідачеві розпорядитися наявними коштами з метою уникнення відповідальності та може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення суду. Враховуючи викладене вище, представник просить задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, зміст позовної заяви, дійшов таких висновків.
Згідно з положенням ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).
Так, предметом вказаного позову є, зокрема, стягнення з відповідача фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 коштів на відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 109399 грн 54 коп.
Здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, враховуючи принцип розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, - суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Щодо вимоги заявника, що стосується накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У Постанові від 11 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 760/18839/23 зробив наступний правовий висновок, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Враховуючи те, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів щодо наявності у відповідача коштів, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, на яке суд може накласти арешт в межах суми позову, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Щодо такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, то суд вважає вказаний вид є неконкретизованим і вжиття такого заходу забезпечення позову становитиме непропорційне втручання в права інших осіб, які не причетні до даного спору, а також втручання в підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , що зможе призвести до невиправданих негативних наслідків.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що арешт рахунків боржника, які використовуються для виплати заробітної плати та сплати податків (загальнообов`язкових платежів), не допускається, оскільки це унеможливлює виконання роботодавцем своїх обов`язків перед державою та колективом.
За таких підстав суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.149 -154, 157, 352-355 ЦПК України, суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя А.М. Проценко