Справа № 496/209/22
Провадження № 2-ві/496/9/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Сурженка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 , діючого від імені відповідача ОСОБА_2 та зацікавленої особи ОСОБА_3 про відвід судді Пасечник Марини Леонідівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Представником відповідача ОСОБА_2 та зацікавленої особи ОСОБА_3 - адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем, було подано заяву про відвід судді Пасечник Марини Леонідівни, вказуючи на існування об`єктивних сумнівів в неупередженості судді та на порушення нею законодавства, просить її відвести від розгляду вказаної справи. Зокрема, посилається на не ознайомлення сторону відповідача з матеріалами справи чим було порушено право відповідача на доступ до правосуддя, а саме було позбавлено процесуального права на своєчасне надання відзиву на позов, з урахуванням неодноразових звернень на ім`я судді Пасечник М.Л. з заявами про ознайомлення з матеріалами справи дистанційно, що передбачено Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07.10.2026 року заяву було визнано не обґрунтованою та передано канцелярії Біляївського районного суду Одеської для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 року, матеріали цивільної справи № 496/209/22 (провадження № 2-ві/496/9/26) було передано до провадження головуючої судді Портної О.П.
Згідно з ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно вимог ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншого суду, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ст. 40 ЦПК України).
Представник відповідача ОСОБА_2 та зацікавленої особи ОСОБА_3 - адвокатом Бєлкін Леонід Михайлович, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, але надав до суду, через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд заяви про відвід судді Пасечник М.Л. без його участі. Окрім того, вказаною заявою повідомив, що з телефонної розмови, яка відбулася 09.10.2026 року за ініціативою працівників апарату суду, йому стало відомо, що матеріали справи № 496/209/22 прикріплені до повідомлення в електронному кабінеті від 16.03.2026 року «Внесення дат слухання», про що він раніше не знав, враховуючи те, що відскановані матеріали справи не було розміщено в загальному розділі «Повідомлення», а було розміщено у розділі «Мої справи», підрозділі «Провадження по справі». Таким чином, на його думку, апарат судді Пасечник М.Л. формально своєчасно виконав його клопотання, і таким чином формально підстава для відводу відпала, але наголошує на тому, що він не зміг своєчасно ознайомитися з матеріалами справи.
Суддя Пасечник М.Л. будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду заяви, в судове засідання не з`явилася.
Оскільки сторони у судове засідання не з`явилися, судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Підстави для відводу суду передбачені зокрема ч. 1 ст. 36 ЦПК України відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, підчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близького родича цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справу з правовою допомогою в цьому справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно зацікавлений у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення суду для розгляду справи; 5) є інші умови, які викликають сумніви в непередбаченості або об`єктивності судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями суду, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена ??публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне: суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне; слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (п.п. 49, 54); «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, (п. 66); «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, (п. 136); «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, (п.п. 103, 107)).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення. Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (п.п. 49, 54); «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, (п. 66); «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року (п. 136); «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (п.п. 103, 107)).
Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, «Булут проти Австрії» (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та «Томан проти Швейцарії» (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).
З огляду на вищевикладене, об`єктивний критерій безсторонності судді передбачає необхідність встановлення обставин, які можуть викликати об`єктивно обґрунтовані сумніви у його неупередженості. При цьому заява про відвід судді повинна бути вмотивованою, містити конкретні обставини, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для відводу, та підтверджуватися відповідними доказами, оскільки самі лише припущення чи суб`єктивні сумніви заявника не можуть бути достатньою підставою для відводу судді.
Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Пасечник М.Л. при розгляді вищевказаної цивільної справи.
Відповідно до п. 2 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя (1983 рік) судді, як особи, є вільними та зобов`язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонукань, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин. Прийняття суддею відповідних процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій під час розгляду справи не є підставою для відводу судді та не можуть оціночно визначатись як сумніви у його об`єктивності та упередженості при розгляді цивільної справи, а можуть бути вирішенні у визначеному процесуальним законодавством порядку шляхом оскарження винесених судом процесуальних документів.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Бєлкін Л.М. здійснює представництво інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 починаючи з 2024 року, брав участь у перегляді судових рішень судами апеляційної та касаційної інстанцій, а також звертався із заявами про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи. Наведені обставини свідчать про те, що заявник протягом тривалого часу здійснює представництво інтересів зазначених осіб у цій справі та реалізовує передбачені процесуальним законодавством права.
Також, Судом встановлено, що цивільна справа № 496/209/22 складається з двох томів та перебуває в провадженні головуючої судді Пасечник М.Л. з 16.03.2026 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття загального позовного провадження. 19.03.2026 року, 01.04.2026 року та 02.04.2026 року на адресу Біляївського районного суду Одеської області від адвоката Бєлкіна Л.М. надійшли клопотання про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи. Також, 08.04.2026 року на адресу суду надійшла Ухвала Верховного Суду від 30.03.2026 року про витребування з Біляївського районного суду Одеської області цивільної справи № 496/209/22, яка була виконана 14.04.2026 року.
Отже, порядок ознайомлення з матеріалами справи регламентовано розділом Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що затверджена наказом ДСА України від 20.08.2019 року № 814 (надалі Інструкція).
Пунктом 1 розділу Х Інструкції закріплено, що справи (матеріали кримінального провадження) видаються для ознайомлення апаратом суду за резолюцією судді (судді-доповідача), у разі його відсутності - іншого судді зі складу суду, що розглядає справу, у разі відсутності всього складу суду - секретаря відповідної судової палати, у разі відсутності секретаря судової палати - заступника голови суду, а у разі відсутності заступника голови суду - голови суду на підставі письмової вимоги (заяви).
Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції, у порядку підготовки судової справи для ознайомлення відповідальний працівник суду після отримання заяви з резолюцією та судової справи забезпечує (перевіряє) її формування згідно з вимогами Інструкції (зокрема, перевіряються наявність томів, повнота підшивання матеріалів справи, наявність опису, відповідність змісту опису фактичній наявності документів, наявність та цілісність наявних у справі технічних носіїв з аудіозаписом (відеозаписом) судового засідання, у випадку збереження запису на оптичному диску). У випадку необхідності надання для ознайомлення судової справи (матеріалів кримінального провадження), щодо якої прийнято рішення про розгляд (формування та зберігання) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, справа надається для ознайомлення у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Аналіз наведених положень Інструкції свідчить про те, що підготовка матеріалів судової справи для ознайомлення з ними учасників судового процесу передбачає здійснення відповідних організаційних та технічних заходів, обсяг і тривалість яких залежать, зокрема, від кількості томів справи, обсягу наявних у ній документів та необхідності їх належного опрацювання для забезпечення доступу до матеріалів справи.
Але, незважаючи на особливості справи та проміжок часу між прийняттям суддею Пасечник М.Л. справи до свого провадження (16.03.2026 року) та направленням її до Верховного суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду (14.04.2026 року), вказані заяви адвоката Бєлкіна Л.М. були опрацьовані, матеріали справи відскановані та направлені до електронного кабінету заявника в підсистемі «Електронний суд». Зазначене заявником не заперечується, а навпаки визнається та підтверджується.
Суд звертає увагу, що у поданій заяві про розгляд відводу за його відсутності адвокат Бєлкін Л.М. фактично підтвердив обставину розміщення відсканованих матеріалів цивільної справи № 496/209/22 у його електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», зазначивши, що про місце їх розміщення йому стало відомо лише 09.10.2026 року під час телефонної розмови з працівниками апарату суду.
Таким чином, доводи заявника щодо неможливості своєчасного ознайомлення з матеріалами справи пов`язані, зокрема, з особливостями відображення відповідних документів у підсистемі «Електронний суд» та необізнаністю заявника про їх розміщення у відповідному розділі електронного кабінету.
При цьому суд зазначає, що обставини, пов`язані з організацією ознайомлення учасників справи з її матеріалами, самі по собі не свідчать про наявність особистої зацікавленості судді у результатах розгляду справи, її упередженості чи необ`єктивності.
Заявником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що суддя Пасечник М.Л. умисно перешкоджала реалізації відповідачем його процесуальних прав, надавала перевагу іншій стороні у справі або вчиняла дії, спрямовані на забезпечення певного результату судового розгляду.
Водночас питання дотримання процесуальних прав учасників справи, зокрема права на ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позовну заяву, підлягають вирішенню судом під час розгляду відповідної цивільної справи у порядку, передбаченому ЦПК України.
Отже, наведені заявником обставини не дають достатніх підстав для висновку про наявність об`єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості або безсторонності судді Пасечник М.Л
Інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності або неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено, та заявником належних та переконливих доказів не наведено.
Суд також враховує те, що відповідно до положень посадової інструкції секретаря судового засідання, саме він оформлює судові справи, але поруч з цим і веде журнал судового засідання, протокол судового засідання, а отже задіяний безпосередньо в судових засіданнях при розгляді справ.
Визначення відповідності суду для розгляду конкретної справи здійснюється не за бажанням учасників справи, а в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством, зокрема ст. 33 ЦПК України.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи так само порушує право на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід (КЦС ВС, 04.10.2024, № 629/3284/20).
З урахуванням викладеного, оцінюючи зміст заяви про відвід судді та відображені у ній доводи для відводу судді, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. 36-40, 260-261 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , діючого від імені відповідача ОСОБА_2 та зацікавленої особи ОСОБА_3 про відвід судді Пасечник Марини Леонідівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя О.П. Портна