ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 698/211/26
Провадження № 22-ц/821/1645/26
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Широкової Г.К.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,
представник позивача: адвокат Крюкова Марина Володимирівна,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на заочне рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Лазаренка В.В. в приміщенні Калинопільського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Фінтраст», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 10.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» укладено електронний договір № 1984614 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 17000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, строком на 358 днів з 10.12.2024 року по 04.12.2025 року.
У період з 10.12.2024 року по 13.08.2025 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 7396,00 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 7395,00 грн.
13.08.2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу № 13082025-1, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1984614 від 10.12.2024 року.
Позивач вказує, що до нього відповідно до укладеного договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1984614 від 10.12.2024 року, загальна сума заборгованості склала 53164,89 грн, з якої заборгованість по тілу кредиту - 16999,00 грн, заборгованість за процентами - 27665,89 грн, штрафні санкції 8500,00 грн.
Вказує, що станом на дату укладення Договору факторингу від 13.08.2025 року, строк дії Договору № 1984614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.12.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 14.08.2025 по 04.12.2025 (113 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 14406,37 грн.
Нараховані відсотки не носять характеру штрафних, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 67 571,26 грн., з яких сума кредиту 16999,00 грн., сума процентів за користування кредитом 27665,89 грн., нараховані позивачем проценти за 113 календарних днів 14406,37 грн., штрафні санкції у розмірі 8500,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року позов - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1984614 від 10.12.2024 року в розмірі 33115,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1304,58 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1607,20 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт укладення електронного кредитного договору та виконання ТОВ «Слон Кредит» умов кредитного договору шляхом зарахування коштів на рахунок відповідача. Оскільки відповідач умови договору належним чином не виконав, а до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором згідно договору факторингу, тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16999,00 грн.
Задовольняючи частково вимогу про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про надання споживчого кредиту № 1984614 від 10.12.2024 року щодо нарахування процентів не можуть вважатися узгодженими між сторонами, оскільки не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» зазначені умови договору є нікчемними. Проценти за вказаним кредитним договором за період його дії з 10.12.2024 року по 04.12.2025 року мають бути нараховані на рівні облікової ставки (%річних) НБУ за відповідний період, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами за період з 10.12.2024 року по 13.08.2025 року у розмірі 1710,54 грн.
Нараховані проценти за період з 15.08.2025 по 04.12.2025 року (включно) проводилось за процентною ставкою 0,75% в день, що відповідно до вимог п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не перевищує максимальний розмір (1%) денної процентної ставки, тому суд вважав, що позивачем при нарахуванні відсотків у розмірі 14406,37 грн. за користування кредитними коштами за 113 днів не порушено вимоги Закону України «По споживче кредитування».
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 8500,00 грн штрафу, оскільки штраф нарахований позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази доводять надання йому адвокатом правової допомоги, проте, враховуючи принципи розумності і пропорційності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
10.06.2026 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Крюкова М.В. подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 20.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 51675,24 грн, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Також просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме, щодо нарахування відсотків.
Суд першої інстанції, зокрема, не врахував додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог закону № 3498-ІХ Національного Банку України.
Висновок суду про нарахування процентів за вказаним кредитним договором за період його дії з 10.12.2024 року по 04.12.2025 року на рівні облікової ставки (%річних) НБУ за відповідний період є необґрунтованим та таким, що зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права.
В даному випадку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Позивач мав законне право нараховувати відсотки в межах строку дії кредитного договору, а також після укладення договору факторингу, що відповідає нормам чинного законодавства України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1984614, у формі електронного документу, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 17000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована; підвищена процентна ставка 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 08.01.2025 року включно; знижена процентна ставка 1,5% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 08.01.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Загальні витрати на дату укладення договору складають: 59415,00 грн. - за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії; 52020,00 грн. - за зниженою процентною ставкою протягом періоду її дії.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 76415,00 грн. - за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії; 69020,00 грн. - за зниженою процентною ставкою протягом періоду її дії.
Також, ОСОБА_1 був підписаний паспорт споживчого кредиту.
Згідно додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1984614 від 10.12.2024 року, загальність вартість кредиту 76415,00 грн., з яких: 17000,00 грн. тіло кредиту, 59415,00 грн. проценти за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка 13574,76%.
Згідно інформаційної довідки № 20250820-1603 від 20.08.2025 року ТОВ «Пейтек» 10.12.2024 року о 12:44:18 було успішно перераховано грошові кошти в розмірі 17000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 від ТОВ «Слон Кредит».
Згідно інформаційної довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260406/81446-БТ від 14.04.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . По рахунку № НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 17000,00 грн. від 10.12.2024 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, загальна сума на дату відступлення права вимоги становить 53164,89 грн., з яких: 16999,00 грн. - заборгованість за кредитом, 27665,89 грн. - заборгованість за відсотками, 8500,00 грн. - штраф/пеня.
13.08.2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу № 13082025-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Слон Кредит» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Слон Кредит» відступити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Слон Кредит».
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 року від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 1984614 від 10.12.2024 року на загальну суму заборгованості 53164,89 грн., з яких: 16999,00 грн. - заборгованість за кредитом, 27665,89 грн. - заборгованість за відсотками, 8500,00 грн. - штраф/пеня.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 15.08.2025 року по 04.12.2025 року заборгованість відповідача за відсотками за 112 календарних днів становить 14278,88 грн.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст. 525, 625 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, із досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.
Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклав із ТОВ «Слон Кредит» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Отже, за умовами зазначеного договору було передбачено надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 17000,00 грн. строком на 360 днів. При цьому, факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом перерахування на його банківську платіжну картку підтверджений належними та допустимими доказами, а саме інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек» № 20250820-1603 від 20.08.2025 року та інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260406/81446-БТ від 14.04.2026 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 17000,00 грн., які в добровільному порядку відповідачем повернуті лише частково у розмірі 1 грн., тому решта грошових коштів у межах заявлених позовних вимог у розмірі 16999,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке набуло право вимоги.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом за період 10.12.2024 року по 04.12.2025 року.
Суд першої інстанції вважав, що умови договору про надання споживчого кредиту № 1984614 від 10.12.2024 року щодо нарахування процентів не можуть вважатися узгодженими між сторонами, оскільки не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» зазначені умови договору є нікчемними. Проценти за вказаним кредитним договором за період його дії з 10.12.2024 року по 04.12.2025 року мають бути нараховані на рівні облікової ставки (%річних) НБУ за відповідний період.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 358 днів, тобто з 10.12.2024 року до 04.12.2025 року. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Відповідно до п. 1.5 - п.п. 1.5.2.1 тип процентної ставки фіксована; підвищена процентна ставка 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 08.01.2025 року включно; знижена процентна ставка 1,5% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 08.01.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
П. 1.5.3 Договору передбачена пільгова процентна ставка, яка становить 0,75 % в день та застосовується з 09.01.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
22.11.2023 прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
У справі, що переглядається, договір № 1984614 про надання споживчого кредиту було укладено 10.12.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.
Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частина 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зазначене вказує на те, що строк, встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані за перший день користування кредитом (10.12.2024) за ставкою 15% в день, за період 11.12.2024 по 07.01.2025 (включно) за ставкою 3% в день, незважаючи на те, що з 21 серпня 2024 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці - 1%.
Також, із розрахунку вбачається, що у період з 10.12.2024 року по 13.08.2025 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 7396,00 грн, які були зараховані на оплату тіла кредиту в розмірі 1 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 7395 грн.
Колегія суддів вважає, що проценти за вказаним кредитним договором за період його дії з 10.12.2024 року по 04.12.2025 року мають бути нараховані за ставкою 1% в день, що становить 5099,70 грн. (16999*30 днів * 1%).
Відповідно до п. 1.5.3 Договору передбачена пільгова процентна ставка, яка становить 0,75 % в день та застосовується з 09.01.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно), а тому проценти за період з 09.01.2025 року по 13.08.2025 (дата відступлення права вимоги) мають бути нараховані за ставкою 0,75% в день, що становить 20269,87 грн. з врахування часткового погашення боргу (16999*217*0,75% -7396,00 грн).
Отже, заборгованість за нарахованими відсотками по кредитному договору № 1984614 від 10.12.2024 року за період з 10.12.2024 по 13.08.2025 року становить 25369,57 грн. (5099,70 + 20269,87).
Разом з тим, апелянт в прохальній частині апеляційної скарги в частині стягнення відсотків за період з 10.12.2024 по 13.08.2025 року просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 20 269,87 грн.
В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення відсотків, нарахованих за період з 10.12.2024 по 13.08.2025 року підлягають до часткового задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про відсутність підстав для стягнення з відповідача 8500,00 грн штрафу, оскільки штраф нарахований позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 процентів у розмірі 1710,54 грн. не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення вимоги.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, ордер на надання правничої допомоги від 10.03.2026 року, рахунок на оплату № 16196-10/03-2026 від 10.03.2026 року, в якому зазначений перелік видів робіт (наданих послуг), з яких вбачається, що адвокатом надано професійну правничу допомогу на загальну суму 10000,00 грн.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У апеляційній скарзі представник позивача просила суд стягнути із ОСОБА_1 судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених судових витрат суду надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 року.
Отже, стороною позивача підтверджено документально, що позивачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат складає 8 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Дослідивши клопотання представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової М.В. про розподіл судових витрат, додані до неї документи, та вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в даній справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, заява сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000,00 грн.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за період з 10.12.2024 року по 13.08.2025 року із ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог, судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Фінтраст Капітал» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (97,2%), а саме у розмірі 2587,85 грн (2662,40 грн*97,2%).
При зверненні із апеляційної скаргою, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3993,60 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково на (97,2%), тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги, що становить 3881,78 грн ( 3993,60 грн х 97,2%).
Отже, зважаючи на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за позовну заяву та за апеляційну скаргу пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 6469,63 грн (3881,78 грн + 2587,85 грн).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни - задовольнити частково.
Заочне рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 процентів в розмірі 1710,54 грн та стягнення судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) нараховані проценти за Договором № 1984614 про надання споживчого кредиту від 10.12.2024 року за період з 10.12.2024 по 13.08.2025 року в розмірі 20 269,87 грн.
Визначити остаточно загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - 51 675,24 грн. (20 269,87 грн.+16 999,00 грн. +14406,37 грн.)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 6469,63 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко