Справа № 449/192/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2026 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого: судді Борняк Р.О.,
секретаря: Вовк О.С.,
за участю:
представників позивача: Слюбика Б.С., Кобилецького З.М.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
представника третьої особи: адвоката Тимошика І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом судовому засіданні позовну заяву Перемишлянської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про звільнення самовільно захопленої площі коридору,
в с т а н о в и в :
Позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану, шляхом звільнення самовільно захопленої площі коридору загального користування на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку. Свої вимоги аргументує тим, що в ході роботи комісії по перевірці заяви ОСОБА_2 , встановлено, що до квартири АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 долучено частину коридору загального користування, площею 6, 2352 кв.м. Документи щодо надання дозволу на проведення зазначених робіт у ОСОБА_1 відсутні.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, із мотивів наведених у позовній заяві, просили його задоволити.
ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, не міг пояснити на яких підставах просить відмовити у задоволенні позовних вимог, проте під час пояснень визнав, що долучив частину коридору до своєї квартири, без належних документів.
Представник Третьої особи - адвокат Тимошик І.Я. в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задоволити.
Вислухавши сторін, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
Судом встановлено, що 26.03.2025 року до Перемишлянської міської ради надійшла заява ОСОБА_2 , щодо створення комісії для проведення обстежень приміщень загального користування будинку АДРЕСА_1 та у випавдку виявлення порушень зобов`язати винних громадян привести всі приміщення загального користування в первинний стан.
Актом розгляду заяви ОСОБА_2 від 26.03.2025 року, встановлено, що до квартири АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 долучено частину коридору загального користування, площею 6, 2352 кв.м.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
У статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Будь-які переобладнання або перепланування приміщень загального користування (допоміжних приміщень) у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі 452/2808/19 (провадження №61-7110св22).
Перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 6-530цс16.
Оскільки ОСОБА_1 провів добудову самовільно, без відповідного дозволу, фактично самовільно захопив та здійснив перепланування частини загального коридору, яке відносяться до спільного майна власників багатоквартирного будинку, відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати понесені стороною позивача покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263- 265 ЦПК України, ст.ст. 36,78, 80, 83, 116, 123, 134 ЗК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву - задоволити.
Зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану шляхом звільнення самовільно захопленої площі коридору загального користування на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області сплачений судовий збір в розмірі 3328,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Перемишлянська міська рада, місцезнаходження: м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 3а, Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 26485176.
Відповідач:
ОСОБА_1 , жит. АДРЕСА_3 .
Третя особа:
ОСОБА_2 , жит. АДРЕСА_4 .
Суддя Р. О. Борняк