___________________________________________________________________________________________________________________ справа № 947/16873/24
провадження № 2/947/139/26
УХВАЛА
про вирішення питання про відвід суддею, який не входить
до складу суду, що розглядає справу
15.10.2026 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:
головуючий - суддя Літвінова І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Победрі О.С.,
представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Голоденко Л.О.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Досковського В.Г.,
в ході провадження по об`єднанній цивільній справі № 947/16873/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ спільного майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину, в частині вирішення питання про відвід судді,
ВСТАНОВИВ:
Цивільна справа № 947/16873/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ спільного майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину перебуває у Київському районному судді м. Одеси на стадії підготовчого провадження.
По завершенню останнього судового засідання, яке відбулося 17.09.2026 року, з учасниками засідання була узгоджена дата наступного засідання - 06.10.2026 року.
24 вересня 2026 року, поза межами судового засідання, а також під час перебування головуючого у справі у відпустці, зі сторони ОСОБА_4 надійшла заява про відвід судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової Ірини Анатоліївни від розгляду цивільної справи № 947/16873/24 (вхід. № 82795/26).
Представник позивача подала заяву про відвід судді, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. У заяві вказується на наявністю обставин, які, на думку заявника, викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, зокрема, нібито неоднаковим ставленням до сторін та нерівним розподілом процесуального часу під час їхнього заслуховування в судовому засіданні 17.09.2026 року. Між іншим, представник позивача вказує на те, що позивачу ставилася більша кількість уточнюючих запитань, а його допит тривав значно довше, ніж допит відповідачки.
У відповідності до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За фактом одержання суддею заяви про відвід, зважаючи на підстави відводу і викладенні у заяві доводи, вирішення питання за цією заявою винесено на розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на раніше узгоджену зі сторонами дату засідання - 06 жовтня 2026 року о 14 годині 30 хвилин, про що постановлено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні представник заявника/позивача - адвокат Голоденко Л.О. заяву про відвід судді підтримала та просила задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у заяві.
Представник відповідача - адвокат Досковський В.Г. у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід судді, вказуючи на безпідставність такого відводу та на суб`єктивність думки сторони позивача.
Оглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників засідання, проаналізувавши доводи заяви про відвід та співставивши їх із протоколом і аудіозаписом судового засідання, суд вважає заяву необґрунтованою, виходячи з наступного.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню правами та вживає заходів для виконання ними своїх обов`язків.
Згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд наголошує, що більшість дій головуючого судді, які заявник інтерпретує, як як вияв упередженості або прискіпливості, є безпосереднім виконанням вищевказаних імперативних обов`язків щодо з`ясування істини у справі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є громадянином Турецької Республіки та не володіє державною мовою України на рівні, достатньому для повного розуміння суті юридичних процедур та самостійного висловлювання.
На виконання вимог статті 9 ЦПК України суд забезпечив участь у судовому засіданні кваліфікованого перекладача.
Процес надання пояснень та допиту особи через перекладача має суттєву процедурну специфіку, яка безпосередньо впливає на хронометраж судового засідання, оскільки кожне запитання суду чи сторін, а також кожна відповідь позивача підлягали послідовному подвійному перекладу з української на турецьку та навпаки. Це об`єктивно щонайменше подвоїло час, витрачений на фіксацію показань позивача ОСОБА_4 .
Судовий процес в Україні ведеться державною мовою. Коли учасник справи є іноземцем і не володіє українською мовою, його право бути вислуханим забезпечується через перекладача. Однак переклад у судовому засіданні це не просто побутова розмова, це фіксація доказів та показань сторін, які враховуються при ухваленні рішення.
Будь-яке розмите, довге чи багатозначне запитання судді при перекладі на турецьку мову може втратити свій первинний правовий зміст. Іноземець може зрозуміти його хибно і дати відповідь, яка буде неправильно витлумачена судом.
Зважаючи на приписи частини восьмої статті 230 ЦПК України судді мають право ставити запитання свідкові в будь-який час допиту.
У процесі з перекладачем це право перетворюється на обов`язок суду діяти як «регулятор чіткості». Суддя свідомо розбиває одне велике юридичне питання на кілька дрібних, простих та конкретних (наприклад, замість абстрактного «опишіть ваш побут» суддя запитує: «на якому поверсі жили?», «чи працював ліфт?», «яку кнопку натискали?»).
Такий «прискіпливий», на думку сторони позивача, підхід насправді є гарантією захисту прав самого позивача. Суддя робить це не для того, щоб заплутати іноземця, а щоб переконатися, що перекладач переклав зміст абсолютно точно, а іноземець відповів саме на те, про що його запитали. Це виключає ризик того, що в майбутньому апеляційний суд скасує рішення через неправильне встановлення обставин внаслідок мовних бар`єрів.
Дійсно, за загальним правилом, встановленим статтею 230 ЦПК України, допит починається з пропозиції розповісти все, що відомо у справі (вільний виклад).
Проте заявник ігнорує той факт, що це правило розраховане на класичний процес, де особа говорить напряму із судом однією мовою. В умовах залучення перекладача формат вільної тривалої розповіді стає ускладненим.
Перехід відразу до конкретних, лаконічних запитань дозволив суду вибудувати чіткий ланцюжок: коротке запитання суду українською, переклад турецькою, коротка відповідь позивача турецькою, переклад українською. Це єдина форма, яка дозволяє перекладачеві працювати синхронно, без перевантаження пам`яті, забезпечуючи точність кожної репліки.
Суд зобов`язаний керувати ходом засідання так, щоб воно не перетворилося на хаос.
Крім того, суд наголошує, що саме саме суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Стаття 121 ЦПК України щодо процесуальних строків та розумності часу дає суду повне право оптимізувати процедуру допиту.
Таким чином, детальний покроковий допит позивача через перекладача, це не ознака дискримінації чи нерівності сторін, а навпаки, це створення судом спеціальних процесуальних умов, які нівелюють мовний бар`єр, забезпечують точність фіксації показань іноземного громадянина та гарантують справедливий розгляд справи відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини. Тим більш позивач після відповідей на запитання суду, представника відповідача та власно свого представника, не був обмежений у вільному викладі обставин, які він зачитував з заздалегідь підготовленого поза межами судового засідання письмового тексту біля 50-ти хвилин, незважаючи на те, що робочий час у суді вже закінчився (тобто без будь-яких обмежень у часі при свому виступі).
Також, як на підставу відводу судді, заявник посилається на те, що саме на стадії підготовчого провадження у справі суд задовольнив клопотання сторони відповідача про виклик та допит близько дев`яти свідків, показання яких стосуються переважно особистого життя ОСОБА_2 та її стосунків з позивачем, і погодився заслухати її особисто. Позивача суд погодився заслухати лише за окремим усним клопотанням його представника, в обґрунтування якого було зазначено, що особисті стосунки сторін не можуть досліджуватися з позиції лише однієї з них.
На думку суду, заявник у своїй заяві намагається трактувати активні процесуальні дії суду на стадії підготовчого провадження, як передчасне дослідження доказів та прояв упередженості. Проте така позиція ґрунтується на хибному та поверхневому тлумаченні норм Цивільного процесуального кодексу України.
Так, підготовче провадження не є суто формальною стадією. Відповідно до статті 189 ЦПК України, його фундаментальним завданням є визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, а також визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Пунктом 4 частини другої статті 43 ЦПК України визначений обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Зі змісту статті 76 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1), і ці дані встановлюються, зокрема показаннями свідків (ч. 2).
Зібрання відповідних доказів є одним із завдань підготовчого провадження, що чітко визначено пунктом 3 частини першої статті 189 ЦПК України.
Згідно з пунктом 16 частини другої статті 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд не просто приймає документи, а з`ясовує, якими способами учасники справи будуть обґрунтовувати свої вимоги та заперечення, і прямо вирішує клопотання про виклик свідків.
Вирішення клопотання відповідача про виклик свідків на цій стадії є не визначенням формату дослідження доказів на користь однієї зі сторін, а прямим імперативним обов`язком суду.
Отже, вирішення питання щодо виклику свідків та їх допиту не суперечить нормам цивільного процесуального процесу.
Крім того, враховуючи ситуацію в країні, постійні обстріли, небезпеку для кожної особи, яка проживає в тому числі і в місті Одесі, виїзд громадян з метою тимчасового захисту за межі України, мобілізаційні заходи та ін., суд має об`єктивні підстави вважати, що згодом допитати свідка може стати неможливим. За безпековими та юридичними критеріями судова практика станом на 2026 рік розглядає місто Одеса як місто, що перебуває під постійним ризиком регулярних повітряних ударів та ракетно-дронових обстрілів.
Військова обстановка в Одесі може призвести до тривалих повітряних тривог, під час яких суди призупиняють засідання, а учасники мають перебувати в укриттях. Суд забезпечує докази, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений, або його збирання чи подання згодом стане неможливим чи суттєво утрудненим. Закон дозволяє суду рятувати докази різними шляхами і зміщення допиту свідка на ранню стадію є саме таким випадком. Також враховувалася нестабільна ситуація зі зв`язком та електропостачанням в наслідок руйнування інфраструктури в нашому регіоні, що в майбутньому може позбавити технічної можливості взагалі провести процесуальні дії, у встановлений законом строк та порядку.
Верховний Суд у своїх узагальненнях та постановах сформував чіткі стандарти доказування та застосування процесуальних норм під час воєнного стану, визначивши, які саме критерії суди мають оцінювати, задовольняючи такі заяви. Так, у контексті розгляду справ під час дії воєнного стану Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди зобов`язані проявляти процесуальну гнучкість та створювати всі умови для фіксації доказів, якщо є загроза їх втрати через безпекові фактори. У правових оглядах ВС (зокрема, в "Огляді судової практики ВС щодо доказів і доказування в умовах воєнного стану") зазначено, що реалізація права на судовий захист безпосередньо пов`язана з можливістю вчасно надати докази. Якщо об`єктивні обставини війни (руйнування, переміщення осіб) створюють загрозу для джерела доказів, суд має застосовувати превентивні механізми захисту прав сторін. Крім того, ще станом на 2019 рік у системних рішеннях щодо застосування інституту забезпечення доказів (наприклад, правова позиція у Постанові ВП ВС від 09.10.2019 у справі № 9901/385/19 та роз`ясненнях Касаційного цивільного суду) Верховний Суд визначив формулу, за якою суд першої інстанції оцінює заяву: механізм забезпечення доказів - це не просто спосіб здобути інформацію, а спосіб одночасно запобігти їх ймовірній безповоротній втраті у майбутньому.
Отже, забезпечення допиту свідків на ранній стадії (у підготовчому засіданні) спрямоване на уникнення затягування розгляду справи по суті, якщо в майбутньому через безпекову ситуацію в місті Одеса суди перейдуть на особливий режим роботи або виникнуть тривалі «блекаути».
Відповідно до пункту 19 частини другої статті 197 ЦПК України суд здійснює інші дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згода суду заслухати особисті пояснення сторін та допитати свідків на цій стадії спрямована виключно на те, щоб суд міг чітко зрозуміти, у чому саме полягають взаємні претензії подружжя, які факти визнаються обома сторонами, а які є спірними та потребують доказування. Це дозволяє суду сформувати правильний предмет доказування та забезпечити ефективний розгляд справи по суті без безпідставного затягування процесу.
Специфіка спорів про поділ спільного сумісного майна подружжя полягає в тому, що суду необхідно встановити не лише перелік майна, а й час його набуття, джерела походження коштів, за які воно було куплене, та реальний рівень участі кожного з подружжя у формуванні спільного, сімейного бюджету.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо воно придбане за рахунок їхньої спільної праці чи коштів. Без з`ясування фінансових деталей, суд не зможе встановити, чи є майно дійсно спільним, чи воно є особистою приватною власністю одного з подружжя.
Детальні питання суду обумовлені, зокрема, необхідністю точної ідентифікації об`єктів спору і встановлення обставин їх придбання. Тому з`ясування дрібних побутових деталей це не «прискіпливість» до сторони, а збір вихідних даних для правильного формування балансу між сторонами.
За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи викладене, дії головуючого судді щодо детального розпитування сторін на початковій стадії є реалізацією принципу процесуального керівництва. Вони спрямовані на те, щоб усунути з судового розгляду все, що не має істотного значення, та структурувати судовий процес відповідно до високих стандартів справедливого правосуддя, закріплених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
Таким чином, дії суду на стадії підготовчого провадження повністю охоплюються нормами статей 11, 12, 77, 189, 197 ЦПК України. Вони були спрямовані не на створення переваг для однієї зі сторін, а на виконання фундаментального завдання цивільного судочинства та належну підготовку справи до швидкого та об`єктивного розгляду по суті.
Крім того, заявник у своїй заяві про відвід намагається трактувати процесуальне рішення суду про роздільне заслуховування сторін як прояв упередженості. Заявник стверджує, що задоволення клопотання відповідача про надання пояснень за відсутності її колишнього чоловіка, через заявлений нею страх, нібито свідчить про те, що суд бездоказово прийняв версію відповідача й апріорі охарактеризував позивача як «небезпечну особу».
На думку суду, така інтерпретація є суто суб`єктивною та такою, що суперечить суті процесуальних повноважень суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 та частини другої статті 214 ЦПК України, суд керує ходом судового процесу, зберігаючи об`єктивність і неупередженість. Головуючий наділений дискреційними повноваженнями, а саме, правом діяти на власний розсуд у межах закону, для визначення оптимального порядку та умов вчинення процесуальних дій.
Завдання суду при заслуховуванні особистих пояснень сторін у сімейних майнових спорах це забезпечити, щоб особа могла висловитися без зовнішнього тиску, внутрішнього скованого стану чи остраху. Якщо учасник справи заявляє, що присутність опонента викликає у неї психологічний дискомфорт чи хвилювання, які заважають їй зосередитися та послідовно викласти обставини справи, суд зобов`язаний зреагувати. Роздільне заслуховування сторін у часі (відповідач о 10:00, позивач о 15:00) є виключно інструментом судового менеджменту для забезпечення належних умов допиту, а не каральним чи дискримінаційним заходом.
Задовольняючи клопотання про роздільний допит, суд не встановлював факт вчинення позивачем насильства та його поведінки. Суд лише констатував наявність суб`єктивного психологічного стану. Про який зазначила сторона відповідача і вжив організаційних заходів, щоб цей стан не завадив розгляду справи. Для цього суду не потрібні довідки з поліції чи вироки суду про насильство, оскільки суд оцінює не рівень кримінальної небезпеки позивача, а можливість отримання якісних та повних показань від відповідача в залі засідань. Таке організаційне рішення суду не має жодного процесуального значення для вирішення спору по суті. Воно не створює для позивача жодних негативних правових наслідків, не зменшує обсяг його процесуальних прав та не впливає на результати розгляду справи.
Суд надав абсолютно ідентичні можливості як позивачу, так і відповідачу, - обоє були заслухані судом особисто, обом було виділено окремий час, показання кожного з них були детально зафіксовані технічними засобами суду.
Позивач та його адвокат не були позбавлені права знати, які саме пояснення надала відповідач. Оскільки засідання фіксувалося технічними засобами, представник позивача отримала повний доступ до цих записів, що дало їй змогу детально проаналізувати слова опонентки та побудувати тактику захисту під час допиту самого позивача та майбутніх стадій процесу.
Таким чином, роздільне, узгоджене зі сторонами, заслуховування сторін є законним проявом процесуального керівництва суду, спрямованим на створення належних умов для з`ясування обставин справи. Воно базується на принципах гуманності, мінімізації конфліктності у сімейних спорах та ефективності правосуддя. Це рішення не містить і не може містити жодної негативної оцінки чи дискримінації особистості позивача, а тому не може бути об`єктивною підставою для сумніву в неупередженості судді.
Крім того, заявник у своїй заяві про відвід інтерпретує процесуальні дії судді щодо демонстрації тексту на екрані мобільного телефону та роз`яснення відповідачці права вказувати дати приблизно як порушення нейтралітету. Заявник стверджує, що суд перебрав на себе функції сторони захисту, влаштував непередбачений законом перехресний допит позивача та проявив поблажливість до відповідачки.
Слід зазначити, що така позиція є юридично неспроможною, оскільки ці дії є прямим виконанням обов`язків суду щодо перевірки допустимості доказів та процесуального сприяння учасникам справи.
Так, представник позивача зазначає, що ЦПК України не передбачає такого способу перевірки, як демонстрація тексту на мобільному телефоні судді. Проте, такий аргумент спростовується суттю повноважень суду на стадії з`ясування обставин справи і використанням не власного пристрою судді.
Оскільки при допиті ОСОБА_6 були зроблені посилки на особисте електронне листування відповідача, яке велося російською мовою, на наявному пристрої була відтворена схожа фраза з SMS, про яку йшлася мова, й ОСОБА_5 , як свідок-іноземець (який одночасно є позивачем у справі) сам добровільно погодився прочитати текст. Заперечень не заявлялося також зі сторони його представника. Ймовірно такі дії головуючого можуть сприйматися як специфічний і не зовсім стандартний спосіб дослідження та перевірки безпосередньо в судовому засіданні достовірності показань свідка, але вони не виходять за межі повноважень суду, зважаючи на встановлений статтею 213 ЦПК України принцип безпосередності дослідження доказів, дотримуючись якого суд зобов`язаний особисто дослідити докази у справі, зокрема, заслухати показання свідків, ознайомитися з письмовими та електронними доказами. Оскільки зміст SMS уже фігурував у свідченнях позивача судом не створювався новий доказ, а перевірялася достовірність свідчень. Крім того, добровільна згода позивача щодо такої судової процедури виключає порушення його прав, примус чи психологічний тиск з боку суду. Також, враховуючи відсутність заперечень жодної зі сторін (зокрема відповідача) щодо такої процедури, а також відсутність зауважень до журналу судового засідання (ст. 249 ЦПК), процедура вважається такою, що відбулася за мовчазної згоди учасників справи.
Показання свідка оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.
Дії головуючого судді ОСОБА_7 продиктовані виключно прагненням забезпечити достовірність доказової бази та виконанням прямого процесуального обов`язку головуючого щодо керування процесом та сприяння сторонам в межах закону з дотриманням принципу рівності у викладі їхніх позицій. В діях не міститься жодних ознак особистої зацікавленості чи упередженості судді. Такі висновки сторони позивача є суто суб`єктивними.
Щодо посилання заявника на процесуальне реагування головуючого судді на поведінку представника позивача, як прояв упередженого ставлення та обмеження прав сторони позивача.
Заявниця стверджує, що вимога змінити місце у залі судових засідань та зауваження щодо виявлення емоцій були безпідставними, оскільки вона об`єктивно не могла підказувати клієнту, який надавав пояснення турецькою мовою.
Така позиція представника повністю ігнорує імперативні вимоги процесуального закону щодо забезпечення порядку в судовому засіданні та обов`язок суду гарантувати самостійність і чистоту отримання доказів.
У відповідності до частини другої статті 214 ЦПК України головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Цей обов`язок є безумовним і спрямований на захист авторитету правосуддя та забезпечення умов для об`єктивного розгляду справи.
Згідно з частиною третьої статті 216 ЦПК України учасники судового процесу та всі присутні в залі особи зобов`язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, дотримуватися встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.
Представник позивача не була усунута з процесу, не була позбавлена права ставити запитання, заявляти клопотання чи виступати. Вона продовжувала перебувати в залі, чути весь хід процесу через перекладача, завдавати власні питання, здійснюючи захист інтересів клієнта.
Зміна фізичного розташування у залі засідань на виконання розпорядження головуючого є техніко-організаційним питанням судового процесу. Прагнення представника трактувати це як «упередженість» є виключно проявом суб`єктивного незадоволення професійною вимогою судді дотримуватися етики та дисципліни під час допиту.
Таким чином, реагування головуючої судді Літвінової І.А. повністю відповідало вимогам статей 214, 216 ЦПК України. Дії суду були спрямовані на запобігання будь-яких сумнівів щодо невербального впливу на позивача, забезпечення належного порядку та гарантування процесуальної чистоти отримання показань. У цих діях відсутні будь-які ознаки дискримінації сторони позивача або особистої зацікавленості судді.
Крім того, заявник зазначає, що суд проявив вибірковість, оскільки прийняв показання свідків відповідачки без зауважень, але наголосив на специфіці пояснень позивача щодо його матері.
Як визначено у частинах першій та другій статті 90 ЦПК України показаннями з чужих слів є висловлювання особи стосовно фактів, які їй відомі зі слів іншої особи. Закон прямо встановлює, що якщо такі показання не підтверджуються іншими допустимими доказами, вони є недопустимими, за винятком випадків, коли першоджерело не може бути допитане.
З`ясування головуючим під час допиту позивача того, що його матері певні факти відомі лише зі слів сина, є не передчасною оцінкою доказів, а процесуальним нагадуванням вимог закону щодо допустимості (ч. 5 ст. 12, ст. 214 ЦПК України). Суд зобов`язаний звертати увагу учасників на правову природу відомостей, які вони повідомляють, щоб спрямувати розгляд на належні факти. Також суд, допитуючи відповідача та свідків зі сторони відповідача з`ясовував чи були вони особисто присутні при подіях, на які посилалися й звідки відомі певні обставини.
Слід зазначити, що відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності виключно в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення. Суб`єктивне побоювання позивача, що суд проігнорує вимоги статті 90 ЦПК України щодо свідків іншої сторони, є суто припущенням і не вказує на реальну упередженість судді.
Заявник вказує, що повторний виклик відповідачки після допиту позивача створив процесуальну асиметрію та надав їй право «останнього слова». Окрім того, заявник вважає упередженістю відмову в їхньому одночасному допиті. Проте ці тези повністю нівелюються дискреційними повноваженнями суду.
У відповідності до частини другої статті 228 ЦПК України суд з урахуванням думки учасників справи може змінити черговість дослідження доказів. Повторний виклик особи, яка вже надавала пояснення, є абсолютно законним і поширеним процесуальним кроком, якщо під час тривалого допиту іншої сторони (позивача) виникли нові фактичні обставини чи суперечності, які потребують додаткового прояснення. Мета суду не надати перевагу відповідачці, а усунути розбіжності в матеріалах справи задля встановлення істини.
Заявник посилається на статтю 230 ЦПК України як на обов`язок суду провести одночасний допит сторін. Проте, відповідно до частини дванадцятої статті 230 ЦПК України суд може викликати свідків (чи сторін на підставі ст. 92 ЦПК України) для одночасного допиту. Слово «може» чітко вказує, що це є дискреційним правом суду, а не обов`язком.
Враховуючи психологічний дискомфорт та конфлікт між сторонами, проведення їхнього одночасного очного допиту на цій стадії могло б призвести до створення напруженої, непродуктивної атмосфери в залі засідань. Крім того, не проведення одночасного очного допиту сторін на цій стадії процесу, не виключає, що такий допит не може бути проведений пізніше.
Ухвалення послідовного додаткового розпитування відповідачки є логічним, послідовним та зваженим кроком суду в межах процесуального керівництва.
Суд звертає увагу, що згідно вимог частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується, зокрема, захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до положень частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Так, відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Процесуальні рішення головуючого судді Літвінової І.А. при провадженні у справі № 947/16873/24 базуються на принципах доцільності, ефективності судового розгляду та необхідності всебічного з`ясування обставин цієї справи. Жодне з цих рішень не свідчить про надання процесуальних переваг одній зі сторін, а отже заявлені стороною позивача доводи з метою відводу судді не можуть слугувати об`єктивною підставою для цього.
Незгода сторони з процесуальними діями чи рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Проаналізувавши підстави, зазначені представником позивача у заяві про відвід та висловлені безпосередньо у судовому засіданні при вирішенні питання щодо відводу, суд дійшов висновку, що заява про відвід не містить будь-яких об`єктивних, доведених достатніми, належними та допустимими доказами обставин. Висновки про упередженість судді ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці дій головуючого зі сторони позивача та на незгоді з процесуальними рішеннями.
Суддя доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
У відповідності до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першої статті 33 цього Кодексу.
На підставі наведеного заява про відвід підлягає передачі на розгляд іншому судді.
Відповідно до ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Вирішення питання про відвід, заявленого судді Київського районного суду м. Одеси Літвіновій Ірині Анатоліївні стороною ОСОБА_1 у об`єднанній цивільній справі № 947/16873/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ спільного майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину, - здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
У відповідності до частини третьої статті 40 Цивільного процесуального кодексу України, визначення судді для вирішення питання про відвід здійснити Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою, в порядку, встановленому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України
Передати заяву про відвід з матеріалами цивільної справи № 947/16873/24 для вирішення питання про відвід іншому судді Київського районного суду м. Одеси, визначеному у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України.
Копію ухвали направити до відома та виконання.
Ухвала набирає законної з моменту її складення.
Днем складення повної ухвали є 14 жовтня 2026 року.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Отримувати інформацію щодо справи учасники справи можуть на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/fair/sud1512/.
Суддя Літвінова І. А.