Справа № 521/11951/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року с-ще.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,
за участю:
секретаря судового засідання Пірожок Владислава Юрійовича
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоду у користуванні власністю та за зустрічною позовою заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визначення порядку користування житлом та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні власністю,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоду у користуванні власністю та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визначення порядку користування житлом та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні власністю.
Розгляд вказаної справи здійснюється судом за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.08.2025 року первісний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням було залишено без розгляду.
Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні власністю, третя особа- ОСОБА_4 .
Враховуючи, що спір між сторонами стосується майна - квартири АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що справа не підсудна Хаджибейському районному суду міста Одеси та підлягає передачі за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області, про що було постановлено ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.08.2025 року.
Під час підготовчого провадження у вказаній справі 24.04.2026 року до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_4 як від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у якій ОСОБА_4 просить:
- Встановити порядок користування житловим приміщенням наступним чином: ОСОБА_3 виділити в користування дві житлові кімнати площею 8,9 кв. м та 11,7 кв. м в квартирі АДРЕСА_2 .
- ОСОБА_4 виділити в користування кімнату площею 17 кв. м, позначену під номером 6, в квартирі АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_2 разом з її неповнолітньою донькою виділити в користування кімнату площею 17,5 кв. м під номером 2 в квартирі АДРЕСА_1 .
У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 просила прийняти до спільного розгляду позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_3 подала до суду письмове клопотання, у якому зазначила, що позовна заява ОСОБА_4 , як третьої особи, стосовно користування часткою комунальної квартири АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України через порушення підсудності, оскільки не належить до територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області (згідно ч.1 ст.30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна). Крім того, третьою особою (заявником) не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а тому зазначена позовна заява має бути повернена заявнику. Також у клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 вже подавалась у цій справі№521/11951/24 аналогічна позовна заява щодо встановлення порядку користування частинами квартири АДРЕСА_2 , яка 20 травня 2025 року, та була відкликана, і ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року залишена без розгляду, що свідчить про зловживання правами третьою особою та затягування розгляду справи.
Оглянувши подану до суду позовну заяву третьої особи ОСОБА_4 та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів ст. 52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли такі самостійні вимоги заявлені саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимоги, спрямовані на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямовані до третіх осіб, не можуть бути розглянуті судом як вимоги третьої особи в розумінні наведеної вище статті.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Велика Палата Верховного Суду у свої постановах неодноразово зазначала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (див. постанови 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23)).
Наразі предметом спору між сторонами у справі № 521/11951/24 є порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області. Так, ОСОБА_3 просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши позивачу - ОСОБА_3 , житлову ізольовану кімнату позначену на плані квартири згідно технічного паспорта від 14.01.2025 під номером «2» площею 17,5 кв.м. з лоджією, вихід до якої є з цієї кімнати; Відповідачці - ОСОБА_2 , житлову ізольовану кімнату, позначену на плані квартири технічного паспорта від 14.01.2025 під номером «6» площею 17,0 кв.м., з лоджією, вихід до якої є з цієї кімнати, інші приміщення квартири АДРЕСА_1 : кухню, площею 24,1 кв.м., позначену на плані квартири технічного паспорта від 14.01.2025 під «3»; коридор, площею 7,2 кв.м., позначену на плані квартири технічного паспорта від 14.01.2025 під номером «1», ванну кімнату, площею 4,3 кв.м., позначену на плані квартири технічного паспорта від 14.01.2025 під номером «5», вбиральню, площею 2 кв.м., позначену на плані квартири технічного паспорта від 14.01.2025 під номером «4» визнати місцями загального користування та зобов`язати ОСОБА_2 та третю особу - ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні зазначеною власністю.
Натомість зі змісту позовної заяви третьої особи ОСОБА_4 , вбачається, що предметом позовних вимог є у тому числі й вимога про встановлення порядку користування квартирою, стосовно якої спір між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі відсутній (щодо квартири АДРЕСА_2 ).
Так, третя особа просить: встановити порядок користування житловим приміщенням наступним чином:
- ОСОБА_3 виділити в користування дві житлові кімнати площею 8,9 кв. м та 11,7 кв. м в квартирі АДРЕСА_2 :
- ОСОБА_4 виділити в користування кімнату площею 17 кв. м, позначену під номером 6, в квартирі АДРЕСА_1 ,
- ОСОБА_2 разом з її неповнолітньою донькою виділити в користування кімнату площею 17,5 кв. м під номером 2 в квартирі АДРЕСА_1 .
Заявлені позовні вимоги третьої особи мотивовані тим, що відповідач за даним позовом ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 . До 2014 року ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 проживали в комунальній квартирі номер АДРЕСА_2 . Їхня частка квартири складалася із двох житлових кімнат площею 8,9 квадратних метрів та 11,7 квадратних метрів. В 2014 році вони складом сім`ї із трьох осіб, приватизували квартиру, що підтверджується розпорядженням органу приватизації Департаменту Одеського міського господарства № 240-650 від 15 вересня 2014 року, свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 15 вересня 2014 року. Відповідно до вказаних правовстановлюючих документів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить у рівних частках 294/1000 частин квартири АДРЕСА_2 . З кінця 2015 року між його батьками погіршилися стосунки, вони припинили спільне проживання, та у червні 2016 року шлюб було розірвано. ОСОБА_4 зазначає, що наразі між ним та матір`ю склався порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , відповідно якої він займає кімнату номер 6 за планом площею 17 кв. м, а мати - кімнату номер НОМЕР_2 за планом площею 17,5 кв. м. Саме цю кімнату батько просить суд виділити йому в користування, і при такому розподілі ОСОБА_4 зазначає, що його житлові права як члена сім`ї власників квартири будуть суттєво порушені, оскільки ця кімната є єдиним його житлом, оскільки та частка у спільній сумісній власності в квартирі АДРЕСА_2 є незначною, її неможливо виділити в окреме користування.
При цьому третя особа ОСОБА_4 не є власником квартири АДРЕСА_1 , та позивач ОСОБА_3 не просить виділити йому у користування кімнату, у якій проживає третя особа ОСОБА_4 .
Натомість суд, виходячи з предмету первісного позову та позову ОСОБА_4 , вважає, що ці позови є різними за предметом спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, суд дійшов висновку, що спільний розгляд вказаних позовів є недоцільним, внаслідок чого вважає за необхідне відмовити у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 як третьої особи з самостійними вимогами.
Крім того, із змісту позову третьої особи, позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна (у тому числі щодо квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області, та не є предметом спору взагалі).
Отже розгляд спору стосовно вказаного майна може суперечити ч. 1, ч.6 ст. 30 ЦПК України, оскільки може призвести до порушення правил виключної підсудності, а згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд.
Доцільно також зазначити, що згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Водночас, суд звертає увагу ОСОБА_4 , що відмова у прийнятті позовної заяви третьої особи не перешкоджає зверненню до суду з окремим позовом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 52 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням до спільного розгляду з первісним позовом по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоду у користуванні власністю та за зустрічною позовою заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визначення порядку користування житлом та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні власністю.
Позовну заяву ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням повернути заявникові - ОСОБА_4 .
Роз`яснити ТОВ «Фінансова компанія «Профкредит», що відмова у прийнятті позову не перешкоджає зверненню до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Спічак В.О.