16.10.26
22-ц/812/1668/26
Провадження № 22-ц/812/1668/26
П О С Т А Н О В А
іменем України
16 жовтня 2026 року м. Миколаїв
справа № 477/1610/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем - Біляєвою В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом
Соболевою Галиною Вікторівною,
на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області, ухвалене 07 травня 2026 року суддею Семеновою Л.М., у приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Корабельний відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві, про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів,
у с т а н о в и в:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Позивач зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14.09.2015 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1 /4 частини усіх його доходів щомісячно, починаючи з 05.08.2015 року до досягнення дитиною повноліття.
До 27.11.2017 року ОСОБА_1 отримувала аліменти, а 27.11.2017 року забрала виконавчий лист з Вітовського відділу ДВС, оскільки починаючи з 2017 року по 07.11.2023 року син ОСОБА_3 постійно проживав з ним та його новою родиною, проте він продовжував сплачувати аліменти на його утримання.
З листопада 2023 року син проживає зі своєю матір`ю, а він продовжував сплачувати аліменти на його утримання, без виконавчого документу.
Однак, у 2025 році відповідач ОСОБА_1 отримала дублікат виконавчого листа, 01.04.2025 року пред`явила його до виконання та подала заяву про перерахунок аліментів за період з 05.08.2015 року по 01.01.2020 року.
За вказаний період державним виконавцем нараховано 474 490, 85 грн заборгованості.
Посилаючись на те, що син проживав з ним, а відповідачка коштів на його утримання не надавала, ОСОБА_2 просив звільнити його від сплати 219824,56 грн заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №77664944 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року у справі №477/1822/15-ц, яка виникла за період з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року.
Крім того, позивач зазначав, що з 20.01.2017 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , від шлюбу народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Він є військовослужбовцем та єдиним джерелом доходів для нього є заробітна плата, яка має покривати його власні потреби, потереби його сім`ї, а також потреби, пов`язані з проходженням служби.
З огляду на викладене ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року по справі №477/1822/15-ц з 1/4 частини на 1/8 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилалась на те, що їхій син ОСОБА_3 разом з батьком ніколи не проживав.
У період з вересня 2017 року по грудень 2019 року включно проживав з батьками позивача по АДРЕСА_1 . Про це вона домовилась з ними для того, щоб син мав можливість відвідувати Пересадівський ліцей.
У той же час ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2019 року набув право спільної часткової власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Іншою співвласницею вказаного житлового будинку є його дружина ОСОБА_4 , яка згідно витягу з реєстру територіальної громади зареєстрована за вищевказаною адресою з 18.09.2019 року.
З січня 2020 року ОСОБА_3 проживав з нею та її чоловіком за адресою АДРЕСА_3 .
12 травня 2022 року ОСОБА_3 разом з нею виїхав з України, про що свідчать відмітки у його закордонному паспорті, та повернувся з нею ж лише 16 вересня 2023 року.
З того часу він проживав з матір`ю у м. Одеса, де був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та з 13 листопада 2023 року навчається у Одеському ліцеї №5.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року позов задоволено, зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року по справі №477/1822/15-ц з 1/4 частини на 1/8 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили стягнуто аліменти у новому розмірі та припинено стягнення аліментів на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 21 січня 2025 року на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року по справі №477/1822/15-ц (провадження №6/477/83/19) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 /4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом Миколаївської області 21 січня 2025 року на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року по справі №477/1822/15-ц (провадження №6/477/83/19) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 /4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття - відкликати та повернути до суду для долучення до матеріалів цивільної справи.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №77664944 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року у справі №477/1822/15-ц, яка виникла, починаючи з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року у розмірі 219 824, 56 грн.
З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 211, 20 грн судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Соболеву Г.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №77664944 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року у справі №477/1822/15-ц, яка виникла, починаючи з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року у розмірі 219 824, 56, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про доведеність факту проживання дитини ОСОБА_9 з батьком у період з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року.
Узагальнені доводи інших учасників
Відповідач ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Долгову Л.В., у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначав, що не погоджуючись з довідкою Воскресенської селищної ради Пересадівського Старостинського округу No2-209 від 15.04.2025 року про фактичне проживання сина сторін у будинку позивача у період з 2017 по 2023 рік, відповідачка ОСОБА_1 зазначеної інформації не спростувала та не надала суду доказів того, що син ОСОБА_3 проживав у зазначений період з нею.
Свідчення колишнього чоловіка відповідачки ОСОБА_10 та сина ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам справи.
На користь викладених позивачем підстав для задоволення позову свідчить також довідка Пересадівського ліцею Воскресенської селищної ради Миколаївської області № 99 від 03.06.2025 року, з якої логічним є те, що позивач та його дружина ОСОБА_11 були зазначені як особи, які займаються вихованням ОСОБА_3 , оскільки саме вони приймали участь у освітньому процесі дитини.
2.Мотивувальна частина
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_12 , відповідачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Соболевої Г.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області 02 квітня 2014 року шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_13 розірвано.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року по справі №477/1822/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Вказане рішення набрало законної сили та 21 січня 2021 року Жовтневим районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист №6/477/83/19 (477/1822/15-ц).
Виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення аліментів відкрито 15.10.2015 року. Станом на 03.03.2017 року повернуто виконавчий лист на підставі заяви стягувача з відсутньою заборгованістю по сплаті аліментів за період з 05.08.2015 р. по 03.03.2017 року.
01.04.2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №77664944 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.
Відповідно до листа Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві №7446 від 09.05.2025 року 16.04.2025 року стягувачем подано заяву про отримання аліментів за період з 05.08.2015 року по 01.01.2020 року в повному обсязі.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за ВП №77664944 за період з 01.01.2020 року по 30.04.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 474 490,85 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами за період з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року у розмірі 219 824, 56 грн, пославшись на недоведеність проживання дитини з матір`ю у цей період.
Позиція апеляційного суду
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів за період з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року у розмірі 219 824, 56 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд (постанова Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 186/126/21).
Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд може, за передбачених статтею 197 СК України умов, повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 син колишнього подружжя ОСОБА_8 проживав з матір`ю та дідусем і бабусею - батьками позивача.
Аліменти на утримання дитини стягнуто з батька рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14.09.2015 року у розмірі 1 /4 частини усіх його доходів щомісячно, починаючи з 05.08.2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з 01 січня 2020 року по 07 листопада 2023 року.
Однак, дослідивши наявні у справі докази, пояснення сторін та свідків, зокрема малолітнього ОСОБА_8 , апеляційний суд доходить висновку про недоведеність постійного проживання дитини з батьком у зазначений позивачем період.
Так, малолітній ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснював, що до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України проживав з бабусею та дідусем в с. Пересадівка. Батько проживав у цьому ж селі, на іншому його кінці разом зі своєю новою родиною - дружиною та донькою.
Відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала факту проживання дитини з батьками позивача, однак доказів того, що вона приймала участь в утриманні дитини, зокрема пересилала грошові кошти, ОСОБА_1 суду не надала.
Також ОСОБА_15 пояснював, що певні періоди проживав також з прабабусею та вітчимом, та з батьком. При цьому конкретних дат та періодів зазначити не зміг.
У лютому 2022 року він приїхав до батька в гості і почалась війна, тому він з дружиною батька та їхньою спільною донькою виїхав за межі України - в Румунію, де знаходився приблизно місяць.
З інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_15 перетнув кордон України у пункті пропуску «Рені» 17 березня 2022 року. В`їхав назад в Україну 12 квітня 2022 року.
Отже, цей час збігається з часом, зазначеним ОСОБА_16 як час, який він провів за межами України з дружиною батька.
Однак з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем М.Терещенко вбачається, що за цей час ОСОБА_2 було нараховано заборгованість за аліментами.
Оскільки зазначений період дитина провела не з матір`ю, яка отримувала на її утримання аліменти, а в родині батька, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виключив цей період з розрахунку заборгованості та звільнив ОСОБА_2 від його плати.
Також проживання малолітнього ОСОБА_17 не з матір`ю підтверджується довідкою Воскресенської селищної ради Пересадівського старостинського округу про те, що ОСОБА_8 з 2017 року по 2023 рік проживав без реєстрації в АДРЕСА_2 та у будинку АДРЕСА_1 та відвідував Пересадівський ліцей Воскресенської селищної ради Миколаївської області.
Зазначене також підтверджується довідкою Пересадівського ліцею Вознесенської селищної ради Миколаївської області, з якої вбачається, що ОСОБА_15 з 01.09.2017 року (1 клас) по 07.11.2023 року (7 клас) навчався у цьому закладі та його вихованням займався батько - ОСОБА_2 та дружина батька - ОСОБА_4 . Мати дитини - ОСОБА_18 участі у вихованні дитини не приймала.
Однак, колегія суддів бере до уваги зазначені довідки не у повному обсязі, оскільки зазначена в них інформація частково спростовується інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
Так, з довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_15 знаходився за межами України у період з 12 травня 2022 року по 20 червня 2022 року та з 23 грудня 2022 року по листопад 2023 року.
Зібраними у справі доказами підтверджується, що цей період ОСОБА_15 провів з матір`ю.
Також відповідачкою ОСОБА_1 та показаннями свідків, зокрема ОСОБА_8 , підтверджено, що дитина перебувала з матір`ю і у подальшому - до листопада 2023 року.
Отже, наявними у справі доказами беззаперечно підтверджується проведений дитиною період з матір`ю лише з 12 травня 2022 року по 20 червня 2022 року та з 23 грудня 2022 року по 16 вересня 2023 року.
Достеменних доказів, які б однозначно підтверджували, що малолітній ОСОБА_15 в інший час також проживав з матір`ю та перебував на її утриманні, матеріали справи не містять.
При цьому апеляційний суд також вважає, що на факт проживання дитини з батьком також вказує те, що відповідачка ОСОБА_1 пред`явила до виконання виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дитини тільки у 2025 році.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у період з 01 січня 2020 року по 12 травня 2022 року та з 21 червня 2022 року по 23 грудня 2022 року.
Розмір нарахованої за цей час заборгованості за аліментами складає 125 713, 66 грн - 100 920, 73 грн та 24 792, 93 грн відповідно.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 є обґрунтованим саме у такому розмірі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, зі зменшенням суми заборгованості за аліментами, яка нарахована державним виконавцем до сплати ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 на 125 713, 66 грн за періоди з 01 січня 2020 року по 12 травня 2022 року та з 21 червня 2022 року по 23 грудня 2022 року.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи сплату ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги 1 453, 44 грн судового збору та задоволення апеляційної скарги на суму 125 713, 66 грн при клопотанні апелянта про скасування рішення суду першої інстанції на суму 219 824, 56 грн, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 831, 20 грн (1 453, 44 х 125 713, 66 грн : 219 824, 56 грн).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Соболевою Галиною Вікторівною, задовольнити частково.
Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року в оскаржуваній частині змінити.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №77664944 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2015 року у справі №477/1822/15-ц, яка виникла, починаючи (нарахованої за період) з 01 січня 2020 року по 12 травня 2022 року та з 21 червня 2022 року по 23 грудня 2022 року у розмірі 125 713 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот тринадцять) грн 66 коп.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: В.В.Коломієць
Т.В.Серебрякова
---------------------------------
Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2026 року