ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 907/788/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Галушко Н.А.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокурора: Панькевич Р.В.;
від позивача-1: не з`явився;
від позивача-2: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: не з`явився;
розглянув апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури №15-527вих.26 від 14.07.2026
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026, суддя Мірошниченко Д.Є., м. Ужгород, повний текст рішення складено 30.06.2026
у справі № 907/788/25
за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород
в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
та Закарпатської обласної військової адміністрації, м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Антимонопольного комітету України, м. Київ
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Індустрія", м. Київ
до відповідача-2 комунального підприємства Закарпатської обласної ради "Будкомплектторг", м. Ужгород
про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
16.07.2025 керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Закарпатської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Індустрія" та до комунального підприємства Закарпатської обласної ради "Будкомплектторг" про визнання недійсним договору підряду № 45 від 16.10.2018, укладеного між відповідачами та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Індустрія" на користь комунального підприємства Закарпатської обласної ради "Будкомплектторг" грошових коштів у розмірі 1 756 000,00 грн, а з комунального підприємства Закарпатської обласної ради "Будкомплектторг" стягнення одержаних ним за рішенням суду грошових коштів у розмірі 1 756 000,00 грн в дохід держави.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладання оспорюваного договору про публічні закупівлі супроводжувалося грубим порушенням принципів добросовісної конкуренції внаслідок вчинення учасниками відкритих торгів антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, внаслідок чого рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2023 № 229-р у справі № 145-26.13/10-22 такі учасники були притягнуті до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
На думку прокурора, вказаний вище незаконний спосіб отримання права на укладення договору підряду № 45 від 16.10.2018 є підставою для визнання такого недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, як такого, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що приписи частини 3 статті 228 ЦК України можуть застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).
Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України, а також і для застосування особливого виду наслідків недійсності такого правочину, визначених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
15.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури №15-527вих.26 від 14.07.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/788/25.
Скаржник зазначає, що порушення відповідачем-1 законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі».
На думку прокурора, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
Таким чином, прокурор вважає, що у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/788/25 суд обмежив поняття порушення інтересів держави і суспільства, фактично виключивши ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України із застосування у цивільних правовідносинах.
Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Західний офіс Держаудитслужби подав письмові пояснення, у яких вказав, що станом на момент подачі позову до суду Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області заходи державного фінансового контролю стосовно закупівлі UA-2018-08-31-000318-b, проведеної комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «БУДКОМПЛЕКТТОРГ» на закупівлю робіт «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071209 Сюрте - Паладь Комарівці - Держкордон із Словаччиною км 0+000-8+000 Закарпатської області» не проводились, факти порушення законодавства у сфері закупівель у визначеному законодавством порядку не виявлено та не задокументовано, а відповідно і заходи щодо їх усунення не вживались.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу № 907/788/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Прядко О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 у складі колегії суддів: головуючого - судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Прядко О.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури №15-527вих.26 від 14.07.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/788/25; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.
03.08.2026 матеріали справи надійшли до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя Прядко О.В. у період з 06.08.2026 по 21.08.2026 перебувала у відпустці, головуючий суддя Бойко С.М. та суддя Бонк Т.Б. перебували у відпустці з 17.08.2026 по 04.09.2026.
Для призначення справи до розгляду в судовому засіданні, керівник апарату розпорядився провести повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи № 907/788/25 визначено такий склад суду: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б. та Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 справу №907/788/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2026.
У судовому засіданні 12.10.2026 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення, учасники справи уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності учасників справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за участі прокурора, який з`явився у судове засідання.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/788/25 у цій справі оскаржується заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури в повному обсязі.
Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, дійшов висновку про залишення її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради "Будкомплектторг" у електронній системі публічних закупівель "ProZorro" розміщено оголошення на проведення відкритих торгів UА-2018-08-31-000318-b із закупівлі послуг з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071209 Сюрте -Паладь -Комарівці -держкордон із Словаччиною км 0+000-8+000 Закарпатської області, очікуваною вартістю 40 377 859 грн.
За результатами торгів переможцем визначено ТОВ "ЄВРОБУД-ІНДУСТРІЯ" із яким КП "Будкомплекггорг" Закарпатської обласної ради 16.10.2018 укладено договір підряду №45.
Згідно звіту про виконання договору про закупівлю, сформованого 20.01.2021 у системі "ProZorro" КП "Будкомплекггорг" Закарпатської обласної ради за договором сплачено на рахунок ТОВ "ЄВРОБУД-ІНДУСТРІЯ" 1 756 000 грн, таким чином спірний договір на час звернення прокурора з даним позовом до суду був виконаним сторонами.
Натомість, рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2023 № 229-р у справі № 145-26.13/10-22 визнано, що ТОВ "ЄВРОБУД-ІНДУСТРІЯ" та ТОВ "Лиможінвест" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю "капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071209 Сюрте Паладь Комарівці держкордон із Словаччиною км 0+000-8+000 Закарпатської області" (ідентифікатор процедури закупівлі UA-2018-08-31-000318 b), проведених Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради "Будкомплектторг" (пункти 25-27 резолютивної частини рішення від 23.08.2023 № 229-р).
Вказаним рішенням Антимонопольного комітету України визнано, що ТОВ "ЄВРОБУД-ІНДУСТРІЯ", ТОВ "Лиможінвест" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті б, пунктом 1 статті 50 Закону Україна "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю "капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 071209 Сюрте Паладь Комарівці держкордон із Словаччиною км 0+000-8+000 Закарпатської області та накладено штраф на вказаних юридичних осіб в розмірі 342 513,00 грн та 339 999,00 грн. відповідно.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.
Предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору про закупівлю товару із застосуванням наслідків недійсності правочину, а правовою підставою позову - ст. 228 ЦК України.
Отже, спір у цій справі зводиться до того, чи є вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час проведення публічних закупівель, виконання цього договору без зауважень зі сторони замовника, достатньою юридичною підставою для визнання договору недійсним за статтею 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною третьою статті 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для застосування приписів частини третьої статті 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання об`єкта малої приватизації) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Проте прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення публічних закупівель є підставою для застосування ст.228 ЦК У.
При вирішенні цього спору колегія суддів керується правовими висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, у якій Суд досліджував питання застосування частини третьої статті 228 ЦК України за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
Як слідує з апеляційної скарги, доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, що встановлено у рішенні Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Суд враховує, що матеріалами справи підтверджено та жоден з учасників справи не заперечує, що оспорюваний договір виконаний сторонами в повному обсязі в межах визначених асигнувань.
Апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі № 907/788/25 було зупинено судом першої інстанції до закінчення перегляду Верховним Судом справи №922/3456/23, переданої на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою формування єдиного підходу до застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у правовідносинах, пов`язаних із вчиненням учасниками публічних закупівель антиконкурентних узгоджених дій. Зокрема, на вирішення об`єднаної палати було поставлено питання щодо наявності підстав для визнання недійсним договору, укладеного за результатами закупівлі, результати якої були спотворені антиконкурентними узгодженими діями учасника торгів, та застосування до таких правовідносин наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Суд першої інстанції врахував, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. сформульовано правовий висновок щодо застосування зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, такий висновок підлягає врахуванню під час вирішення даного спору.
У зазначеній постанові Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що нікчемним є правочин, який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частину 3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави, а також позбавлення, які накладаються на добросовісну сторону договору.
Враховуючи викладене, у постанові від 19.12.2025 Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, таким чином:
- при визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені Європейським Судом з прав людини, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);
- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, слід враховувати саме останню позицію суду касаційної інстанції.
Враховуючи вказане, у цій справі апеляційний господарський суд бере до уваги висновки щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, правовідносини у якій є тотожними (за всіма критеріями подібності) до правовідносин у справі, яка розглядається.
Проте позиція прокурора не відповідає актуальній практиці ВС в подібних справах, рішенням Європейського суду, які наведені в постанові об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в постанові від 19.12.2025, у справі № 922/3456/23.
Окрім цього ОП КГС у складі ВС, зробила висновок про те, що сам факт порушення антимонопольного законодавства під час проведення торгів/аукціонів не є правовою підставою для кваліфікації правочину як такого, що суперечить публічному порядку в розумінні статті 228 ЦК України. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 927/648/25, від 23.09.2026 у справі № 908/191/25.
Слід зазначити, що прокурор не доводить, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості.
За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До того ж, як встановлено судами, рішенням Антимонопольного комітету України на ТОВ «Євробуд-Індустрія» та ТОВ "Лиможінвест" накладено штраф в розмірі 342 513,00 грн та 339 999,00 грн відповідно (п.п. 26, 27 резолютивної частини рішення від 23.08.2023 за №229-р) (том 1-ий, а.с. 173)(це рішення є чинним).
На підставі викладеного, беручи до уваги те, що сам факт порушення антимонопольного законодавства під час проведення торгів не є правовою підставою для кваліфікації правочину як такого, що суперечить публічному порядку в розумінні статті 228 ЦК України, апеляційний суд зазначає, що рішенням суду першої інстанції, з врахуванням предмету спору та його підстав , винесено законне обгрунтоване рішення, з достатньою правовою мотиваціє з посиланням на актуальрну практику КГС у складі ВС.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати
У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури №15-527вих.26 від 14.07.2026- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/788/25- залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2026.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Галушко Н.А.