УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 649/1393/19
провадження № 61-12243ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») про стягнення коштів.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ПАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдані збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6 235 175,80 грн та судові витрати в розмірі 9 605,00 грн, а всього 6 244 780,80 грн.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року скасовано в частині стягнення з ПАТ «МТБ Банк» на користь ОСОБА_2 збитків та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року (провадження № 61-5216св21) касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк» про стягнення збитків задовольнив частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування збитків 1 073 180,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 липня 2026 року (провадження № 61-11205св25) касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишено без змін.
У вересні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити повністю.
У клопотанні, викладеному у касаційній скарзі, заявниця порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Посилається на те, що введений в Україні воєнний стан, постійні обстріли території України, тривалі тривоги, відключення світла, аварійні ситуації, відсутність інтернету та побоювання за своє життя, унеможливили своєчасну подачу касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2026 року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження; касаційну скаргу залишено без руху, для усунення недоліків.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, наданому на виконання вимог ухвали, ОСОБА_1 , в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження зазначає, що до повномасштабного вторгнення рф проживала у м. Херсон, яке з 02 травня 2023 року є територією активних бойових дій. У зв'язку з чим, заявниця вимушена була переїхати до с. Українка, Миколаївського району, Миколаївської області, де вона із сім'єю проживає до теперішнього часу. Зі слів свого чоловіка стало відомо, що коли місто Херсон перебувало в тимчасовій окупації, будівля апеляційного суду була зруйнована і матеріали цієї справи нібито були втрачені. До того ж, зазначає, що повний текст постанови Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року заявниці не надсилався взагалі. Також, вказує, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи в апеляційному суді. Зазначає, що електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» зареєструвала лише 22 січня 2026 року. У зв'язку з вищевикладеним, заявниця з об'єктивних причин не змогла вчасно отримати оскаржувані судові рішення та подати касаційну скаргу.
На переконання заявниці вказані обставини свідчать про те, що строк на касаційне оскарження пропущений нею з поважних причин.
Згідно з частинами першою та другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За приписами частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України.
Наведені заявницею причини для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надані ним докази не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
За приписами статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року (повний текст складено 12 грудня 2025 року), зареєстровано судом - 12 грудня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 15 грудня 2025 року.
Вказана постанова не була надіслана ОСОБА_1 у електронний кабінет, що підтверджується карткою руху документу у підсистемі «Електронний суд».
Разом з тим, як стверджує сама заявниця та підтверджується наданою відповіддю про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС № 40692648, ОСОБА_1 зареєструвала Електронний кабінет 22 січня 2026 року о 16:30 год.
Тобто, вже з 22 січня 2026 року заявниця мала можливість ознайомитися з повним текстом постанови апеляційного суду у підсистемі «Електронний суд».
До того ж, постановою Верховного Суду від 28 липня 2026 року (провадження № 61-11205св25) касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишено без змін.
Вказана постанова винесена після реєстрації ОСОБА_1 . Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», тому свідчить про обізнаність останньої із наявністю судового провадження у даній справі.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, заявник повинен був цікавитися рухом справи, оскільки суд апеляційної інстанції розглядав справу за його апеляційною скаргою, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).
При тому, що ОСОБА_1 подавала апеляційну та касаційну скаргу на судове рішення у цій справі.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Процесуальний строк касаційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Так, заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням того, що саме ОСОБА_1 ініціювала апеляційний та касаційний перегляди справи, що може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження.
Наведені заявницею причини поважності пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не є об`єктивно непереборними, не пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу чи цивільного обороту.
З практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведення заявником поважності причин пропуску процесуального не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу правової визначеності.
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Подібні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року у справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року у справі «Тімотієвич проти України».
Під час вирішення питання про долю касаційної скарги, яка подана з порушенням строку на касаційне оскарження, необхідно враховувати, що абзац 2 частини третьої статті 393 ЦПК України в контексті пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки виключає можливість відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для поновлення строку подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє в відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про стягнення коштів, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник