ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/900/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Манжули Н. Л. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Підгорного К. Є. (адвокат), Плуток О. В. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Творчій кластер "Ремзавод"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі
за позовом Чернігівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Творчій кластер "Ремзавод"
про стягнення 1 565 281,81 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Творчій кластер "Ремзавод" (далі - ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 1 565 281,81 грн.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використовував земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, на проспекті Миру, 194 у місті Чернігові без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку з чим позивач заявив про стягнення з відповідача 1 565 281,81 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 06.04.2018 по 31.07.2024.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 10.12.2025 (суддя Романенко А. В.) відмовив у задоволенні позову.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що в межах спірної земельної ділянки розташовані об`єкти нерухомого майна, які окрім відповідача, належать й іншим особам. Суд встановив, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, площею 1,5859 га, однак площа належних йому об`єктів нерухомості значно менша за площу спірної земельної ділянки, що сформована для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, а не для обслуговування належних ТОВ "Творчий кластер "Ремзавод" об`єктів нерухомості. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, позивач не довів, що в період з 06.04.2018 по 31.07.2024 ТОВ "Творчий кластер "Ремзавод" було фактичним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, площею 1,5859 га, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
4. Господарський суд Чернігівської області додатковим рішенням від 19.12.2025 задовольнив частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу: стягнув з Чернігівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творчий кластер "Ремзавод" 12 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу; в задоволені іншої частини заяви відмовив.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що співмірним до обсягу фактично наданих адвокатом послуг є розмір судових витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.07.2026 рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив; додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2025 скасував.
6. Постанову мотивовано тим, що спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, водночас позивач не надав доказів на підтвердження формування за адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі ТОВ "Творчий кластер "Ремзавод" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 скасувати у повному обсязі, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2025 залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 1212 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 04.02.2026 у справі № 908/2380/24, від 10.02.2026 у справі № 910/2211/25, від 08.04.2026 у справі № 161/6330/24, від 01.07.2026 у справі № 910/2692/25.
Зокрема, скаржник вважає, що апеляційний суд:
1) не встановив площу фактичного користування земельною ділянкою, необхідну для застосування статті 1212 ЦК України,
2) не надав належної правової оцінки добросовісній поведінці відповідача та об`єктивним причинам неоформлення земельних правовідносин, а також встановленій судом першої інстанції суперечливій поведінці позивача та порушенню принципів правової визначеності і належного урядування,
3) не встановив належний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та безпідставно погодився з недоведеним розрахунком позивача;
4) не надав належної оцінки зміні позивачем розрахунку позовних вимог та фактичному визнанню ним іншої площі земельної ділянки.
Зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 04.02.2026 у справі № 908/2380/24, від 10.02.2026 у справі № 910/2211/25 та від 01.07.2026 у справі № 910/2692/25 зазначено, що предметом доказування у спорах цієї категорії є встановлення, зокрема:
1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, що мав сплатити за користування нею, або наявності правової підстави для використання земельної ділянки;
2) площі земельної ділянки, яка фактично використовувалася;
3) суми, яку власник земельної ділянки мав би отримати за звичайних умов, що безпосередньо залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
4) періоду фактичного користування земельною ділянкою без належної правової підстави.
Лише після встановлення кожної із зазначених обставин суд може дійти обґрунтованого висновку про наявність або відсутність підстав для застосування статті 1212 ЦК України.
Особливого значення для правильного вирішення цього спору, на думку скаржника, набуває правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.04.2026 у справі № 161/6330/24, відповідно до якого у разі розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна різних власників розмір безпідставно збережених коштів підлягає визначенню пропорційно площі набутого майна, а не виходячи із площі всієї земельної ділянки.
При цьому скаржник наголошує на тому, що протягом усього спірного періоду - з 06.04.2018 по 31.07.2024 - у межах зазначеної земельної ділянки були розташовані об`єкти нерухомого майна, власниками яких були не лише ТОВ "Творчий кластер "Ремзавод", а й інші фізичні та юридичні особи, зокрема ТОВ "Урбан Реалті", ОСОБА_1 , а також інші власники нерухомого майна, права яких підтверджуються матеріалами справи. Крім того, частину спірної земельної ділянки займали торговельні об`єкти КП "Паркування та ринок", що підтверджується висновком судового експерта від 03.10.2025 № 19-25.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Творчий кластер "Ремзавод" вважає, що наслідки існуючої правової невизначеності та відсутності ефективного механізму оформлення земельних правовідносин не можуть покладатися виключно на власника нерухомого майна, який не мав реальної можливості самостійно усунути причини виникнення такої правової невизначеності, який протягом багатьох років вчиняв усі залежні від нього дії для законного оформлення своїх прав.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує на тому, що Північний апеляційний господарський суд в супереч статті 86, 269 ГПК України взагалі не дослідив та не надав оцінку зібраним у справі доказам, які підтверджують обставину того, що на земельній ділянці загальною площею 1,5859 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 194 у період з 06.04.2018 по 31.07.2024 знаходилися і продовжують знаходитись об`єкти нерухомого майна та торгові намети, власниками яких є інші, ніж ТОВ "Творчий кластер "Ремзавод" фізичні та юридичні особи, зокрема, ПАТ ЧРМЗ "Жовтневий молот", ТОВ "Урбан РеалтІ", ОСОБА_1 , Комунальне підприємство "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради.
Скаржник також посилається на те, що у Північному апеляційному господарському суді справу № 927/900/25 розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, що є підставою для касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 та пунктом 1 частини 1 статті 310 ГПК України.
Так, відповідно до офіційної інформації Північного апеляційного господарського суду відпустки суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. тривали лише один календарний день і самим судом визначені як короткострокові, станом на 11.06.2026 були відсутні передбачені пунктами 2.3.22, 2.3.43 та 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду правові підстави для повторного автоматизованого розподілу справи № 927/900/25.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Чернігівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі № 927/900/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення корпусу 4 - будівлі цеху шестерень з прибудовою, побутового корпусу з прибудовою літ. Б-1, Б1-1, Б2-1, Б3-1, Б4-1, Б5-1, загальною площею 4338,0 м2, та нежитлового приміщення корпусу 6 - адмінбудівлі, літейного цеху, агрегатної дільниці, шихтового двору з прибудовами літ. В-2, В1-1, В2-1, В3-1, В4-1, В5-1, В6-1, В7-1, В8-1, В9-1, загальною площею 2926,1 м2 на проспекті Миру, 194 у місті Чернігові, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 02.09.2025 № 441773999, № 441775505, № 441776446, № 441778777.
12. Зазначене нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, площею 1,5859 га за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 194.
13. Відомості про земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, внесено до Державного земельного кадастру 06.04.2018.
14. Відповідно до листа від 18.04.2019 № 6149/10/25-01-12-03-25 Головного управління ДФС у Чернігівській області протягом 2018 - 2019 років ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" задекларувало зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки в місті Чернігові: (1) податкова декларація з плати за землю 2018 рік площею 0,1 га - 22 902,00 грн; (2) податкова декларація з плати за землю 2018 рік площею 0,6755 га - 30 940,60 грн; (3) податкова декларація з плати за землю 2019 рік площею 0,7755 га - 27 831,92 грн.
15. Відповідно до листів від 09.02.2024 № 755/5/25-01-04-01-04 та від 12.06.2024 № 3162/5/25-01-04-01-04 Головного управління ДФС у Чернігівській області протягом 2020 - 2024 років ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" задекларувало зобов`язання за земельні ділянки, які надано в оренду: за 2020 рік за земельну ділянку площею 1398,54 м2 - 13 802,86 грн; за 2021 рік за земельну ділянку площею 1920,38 м2 - 6892,05 грн; за 2022 рік за земельну ділянку площею 2105,00 м2 - 1 385,36 грн; за 2023 рік за земельну ділянку площею 1468,06 м2 - 8 130,09 грн; за 2024 рік за земельну ділянку площею 1441,66 м2 - 6 767,68 грн.
16. Позивач зазначає, що у період з 06.04.2018 по 31.07.2024 ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" безоплатно використовувало земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, площею 1,5859 га на проспекту Миру, 194 у місті Чернігові без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду цієї земельної ділянки.
17. Відповідно до Витягу № НВ-740[телефон приховано] із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0314, становить 7 200 461,77 грн.
18. Відповідно до Витягу № НВ-9902896582024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, становить 4 978 437,56 грн.
19. Відповідно до Витягу № НВ-994[телефон приховано] із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.05.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, становить 4 978 437,56 грн.
20. За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з період з 06.04.2018 по 31.07.2024 становить 1 565 281,81 грн.
21. Наведене стало підставою для звернення Чернігівської міської ради до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" 1 565 281,81 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, відповідно до статті 1212 ЦК України.
22. Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що належне товариству на праві власності нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0314, площею лише 0,7264 га, що значно менше всієї площі земельної ділянки (1,5859 га). Відповідач зазначає, що ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" було вчинено усіх можливих дій, направлених на оформлення права користування спірною земельною ділянкою, однак позивач зі свого боку дій з надання відповідачу в оренду земельної ділянки не вчинив. Крім того, на спірній земельній ділянки також розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать іншим особам.
Позиція Верховного Суду
23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
25. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
26. За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інше відшкодування майнової шкоди.
27. Відповідно до статті 300 ГПК України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції переглядається в межах доводів касаційної скарги та виключно на підставі наявних у справі та оцінених судами попередніх інстанцій доказів. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з урахуванням принципу диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на нього. Такі висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24, від 11.02.2026 у справі №911/1229/25.
28. З огляду на підстави та предмет позову у цій справі судовий спір виник щодо наявності/відсутності підстав для сплати ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками у порядку статті 1212 ЦК України за визначений Чернігівської міської ради у позовній заяві період.
29. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
30. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) реалізуються через право постійного користування або право оренди.
31. Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
32. Принцип платного використання землі передбачено також статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
В такий спосіб землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
33. Водночас згідно зі змістом статей 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
34. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
35. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
36. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.
37. В такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
38. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
39. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
40. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (зокрема у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 04.02.2026 у справі № 908/2380/24, від 10.02.2026 у справі № 910/2211/25 та від 01.07.2026 у справі № 910/2692/25, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
41. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції установив, що ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" набув 22.11.2013 у власність як вклад до статутного капіталу, за рахунок ВАТ "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот", об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення, корпуси 4 та 6, загальною площею 0,7264 м2), за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 194, що на той час були розміщені на несформованій земельній ділянці.
Земельна ділянка площею 1,5859 га, кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0314, за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 194, сформована як об`єкт цивільних прав, значно пізніше 06.04.2018 (згідно з витягом з ДЗК наявного в матеріалах справи), на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого 27.10.2017 ФОП Даниленко М.М. (на замовлення ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод"), для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (за цільовим призначенням - код 03.15; категорія земель - землі житлової та громадської забудови).
У ході судового розгляду спору суд першої інстанції з`ясував, що за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 194, розташовані й інші об`єкти нерухомого майна, набуті відповідачем у власність пізніше в 2019 та 2021 роках (корпуси: 17, 24, 27, 28), частина з яких також знаходиться в межах спірної земельної ділянки (що визнається обома сторонами), тобто в спірному періоді користувачами такої ділянки були й інші суб`єкти. Проте за відсутності в матеріалах справи належних доказів, суд позбавлений можливості встановити конкретну площу, яку займають належні відповідачу нежитлові приміщення в межах спірної ділянки, та надати правову оцінку розрахунку позивача щодо розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді недотриманої орендної плати за фактичне користування спірною ділянкою під об`єктами нерухомого майна в період з 06.04.2018 по 31.07.2024, позаяк до вихідних даних такого розрахунку входить площа земельної ділянки, якою користується відповідач за відсутності правових підстав як власник нерухомого майна.
З доданих до матеріалів справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається:
- господарсько-побутове складське приміщення, загальною площею 3332,3 м2, Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2285057274101), за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 194 (корпус 4), зареєстроване з 21.04.2023 за ТОВ "Урбан Реалті", код ЄДРПОУ 42384773; підстава вчинення реєстраційних дій: акт приймання-передачі від 21.04.2023 б/н, видавник ОСОБА_2 ;
- господарсько-побутове складське приміщення, загальною площею 177,9 м2, Б-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2285081074101), за адресою: м. Чернігів, пр-т. Миру, 194 (корпус 4), зареєстроване з 08.04.2024 за ОСОБА_1 (14/100 частка нерухомого майна, складається з приміщення літ. 8 101, площею 24,0 м2); підстава вчинення реєстраційних дій: договір дарування, серія та номер: 2570, виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногор О. В.
42. Водночас, визначаючи розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, суд апеляційної інстанції відхилив посилання ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" на те, що в межах спірної земельної ділянки знаходяться об`єкти нерухомого майна, які крім відповідача, належать й іншим особам, а також зволікання позивача з оформленням права користування спірною земельною ділянкою.
43. Таким чином, Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору залишив поза увагою та належним чином не перевірив аргументи відповідача про те, що належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, площа якої є істотно меншою за загальну площу спірної земельної ділянки, а також те, що на цій же земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать іншим особам.
44. Суд зазначає, що за змістом статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України обов`язок зі сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю виникає у власника об`єкта нерухомого майна пропорційно до тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації належного йому майна.
45. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі за всю площу земельної ділянки, формально відхилив доводи відповідача про наявність інших власників нерухомості на цій же ділянці та не з`ясував питання щодо співрозмірності площі спірної ділянки та об`єктів нерухомого майна, які безпосередньо належать ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод".
46. Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи охоплюється весь масив площею виключно потребами обслуговування майна відповідача, чи на ній наявні інші об`єкти та інші землекористувачі.
47. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, наведеними у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 04.02.2026 у справі № 908/2380/24, від 10.02.2026 у справі № 910/2211/25 та від 01.07.2026 у справі № 910/2692/25 щодо застосування положень статті 1212 ЦК України.
Отже, Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підтвердилася.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
48. У касаційній скарзі позивач підставою касаційного оскарження також визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
49. Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
50. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
51. Оскільки Суд направляє цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, а за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може змінитися, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявником касаційної скарги.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
52. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, що спричинило неправильне вирішення спору.
53. Відповідно до змісту статей 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
54. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи ТОВ "Творчій кластер "Ремзавод" щодо розташування в межах спірної земельної ділянки об`єктів нерухомого майна, які належать іншим особам, а також щодо зволікання позивача з оформленням права користування спірною земельною ділянкою.
Зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 86, 236 ГПК України, не встановивши фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
55. Таким чином, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження.
Розподіл судових витрат
56. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Творчій кластер "Ремзавод" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі № 927/900/25 скасувати, справу № 927/900/25 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай