ОКРЕМА ДУМКА
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/822/25
судді Вронської Г.О.
у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В.В.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення грошових коштів
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Хід розгляду справи
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В. В. (далі - Відповідач, Скаржник), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо неоскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку звернутися до відповідного суду із вмотивованою заявою про поновлення строку на оскарження ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та оскаржити зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку.
2. Позовна заява обґрунтована порушенням корпоративних прав Позивачки на отримання активів Банку як його акціонера, оскільки уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку Паламарчук В. В. в порушення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не вжив заходів з оскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023. У зв`язку з такою бездіяльністю уповноваженої особи Паламарчука В. В. виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1419, яким затверджені зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, внаслідок яких загальна сума акцептованих вимог кредиторів була збільшена на 7 234 644 571,17 грн та становила 8 075 512 000,15 грн. У подальшому, 05.12.2023 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, яким погодила збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги - ДПС на суму 550 000 000,00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.06.2025 у справі № 910/822/25 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження. Стягнув з Відповідача на користь Позивачки судовий збір в сумі 9 084,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. У задоволенні клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду через зловживання процесуальними правами відмовив.
4. Відповідач та Третя особа подали до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі № 910/822/25, у якій просили скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.
Стислий зміст оскаржуваного судового рішення
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.03.2026 апеляційні скарги Відповідача та Третьої особи на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі № 910/822/25 задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 скасував у частині, якою задоволено вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження; прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, в іншій частині суду першої інстанції залишив без змін; стягнув з Позивачки на користь Позивача 10 900,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, на користь Державного бюджету України 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та на користь Фонду 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Вказана постанова мотивована тим, що за відсутності відповідного встановленого законом обов`язку, пасивна поведінка (бездіяльність), що проявляється у невчиненні певних дій, не може бути визнана саме протиправною, хоча за певних обставин її можна оцінити як нерозумну, недалекоглядну, такою, що призводить до негативних наслідків, тощо. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що ще до спливу строку судового оскарження спірних ППР позовні заяви про їх (ППР) оскарження вже були подані до адміністративного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і за заявою ОСОБА_1 вже було відкрито судове провадження, а згодом - і за позовом ОСОБА_2 . Також, апеляційний господарський суд врахував обставини встановлені судовим рішенням у справі №910/5736/24.
7. Водночас, суд апеляційної інстанції виснував, що ОСОБА_1 не визначає у позовній заяві, яке саме її право та як буде відновлене та/або захищене у разі задоволення наведеної вище позовної вимоги, а задоволення вимоги про визнання бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Паламарчука В.В. не призведе до відновлення та/або захисту якихось прав позивачки та не зобов`яже відповідну особу до вчинення певних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція іншого учасника справи
8. Третя особа подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила змінити постанову суду апеляційної інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини абзаців.
9. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.
10. На обґрунтування Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, щодо застосування частини сьомої статті 75 ГПК України, та помилково послався на судове рішення у справі № 910/5736/24, як на преюдицію.
11. Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження у справі №910/822/25 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Зміст і мотиви окремої думки
12. Верховний Суд постановою від 22.09.2026 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 змінив, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 залишив без змін.
13. Я вважаю, що касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідно було задовольнити повністю, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 змінити шляхом виключення із мотивувальної частини постанови абзаців 35-46. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 залишити без змін.
14. В обґрунтування вищезазначеного вважаю за необхідне зазначити наступне.
15. Предметом касаційного оскарження у цій справі є викладені в мотивувальній частині оскаржуваної постанови висновки щодо преюдиційного значення обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 910/5736/24, з якими не погоджується Скаржник.
16. Відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, крім випадків, передбачених цією статтею.
17. З огляду на те, що висновок суду апеляційної інстанції про неефективність обраного Позивачкою способу захисту не є предметом касаційного оскарження та самостійно обґрунтовує відмову в позові, вважаю, що підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови підлягають оцінці з урахуванням конкретних доводів касаційної скарги щодо застосування статті 75 ГПК України. При цьому відсутність необхідності вирішення спору по суті не зумовлює автоматичного виключення всіх інших висновків суду апеляційної інстанції поза межами заявлених касаційних вимог.
18. Відповідно до положень статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
19. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
20. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
21. Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
22. Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
23. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
24. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
25. Подібний за змістом висновок сформульований і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в інший спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
26. Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
27. У постанові від 05.05.2026 у справі № 5015/118/11 (914/1689/21), повний текст якої оприлюднено після звернення Фонду з касаційною скаргою, Верховний Суд виснував, що насамперед (до початку розгляду спору по суті) необхідним є вирішення питання щодо: 1) суб`єктного складу учасників справи; 2) ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав.
28. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена Позивачкою вимога про визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки не призведе до відновлення та/або захисту якихось прав Позивачки. Такий висновок апеляційного господарського суду не оскаржується учасниками даної справи.
29. Водночас, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 02 серпня 2023 року у справі № 924/1288/21).
30. Отже, встановлення судом апеляційної інстанції неефективності обраного Позивачкою способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, що виключало необхідність надання правової оцінки іншим обставинам, пов`язаним із вирішенням спору по суті.
Суддя Г. Вронська