ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/9297/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників учасників справи:
прокуратури - Єреп В. В.,
позивача 1 - Дяк Ю. М.,
позивача 2 - Левчука П. Я.,
відповідача - Васильєвої Д. В. (адвокат), Козирєвої А. К. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу VAMED Engineering GmbH (ФАМЕД Інжиніринг ГмбХ)
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025
(суддя Смирнова Ю. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026
(головуюча - Пономаренко Є. Ю., судді: Барсук М. А., Сітайло Л. Г.)
у справі за позовом Заступника прокурора Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Міністерства охорони здоров`я України;
2) Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до VAMED Engineering GmbH (ФАМЕД Інжиніринг ГмбХ)
про стягнення 4 973 590,55 євро, що еквівалентно 239 186 932,58 грн.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1051 від 08.07.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/9297/15 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г. О.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 для розгляду справи № 910/9297/15 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуюча - Кондратова І. Д., судді: Баранець О. М., Студенець В. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (далі - позивач-1, МОЗ України), Державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач" Міністерства охорони здоров`я України (далі - позивач-2, покупець) з позовом до VAMED Engineering GmbH & CO KG (далі - відповідач, скаржник, постачальник) про стягнення 4 973 590,55 євро, що еквівалентно 239 186 932 грн 58 коп.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 14.09.2009, який укладений між відповідачем та позивачем-2, щодо поставки товару (інкубаторів транспортних), якість якого не відповідає умовам договору та неусунення виявлених недоліків товару.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
05.08.2009 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 819 "Про залучення державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" у 2009 році іноземного кредиту для реалізації інвестиційного проекту щодо забезпечення лікувально-профілактичних закладів обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію". Урядом погоджено пропозицію МОЗ України щодо залучення кредиту UniCredit Bank (Австрія) у сумі до 50 000 000 євро під державну гарантію для фінансування закупівель медичного обладнання за участю австрійської компанії VAMED Engineering GmbH & CO KG.
21.08.2009 МОЗ України офіційно схвалило Інвестиційний проект "Забезпечення лікувально-профілактичних закладів обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію". Пунктом 5.1.2 даного проекту визначено схему фінансування: 15% за рахунок коштів Державного бюджету України, а 85% за рахунок залучених кредитних коштів від UniCredit Bank (Австрія).
14.09.2009 позивач 2 та австрійська компанія VAMED Engineering GmbH & CO KG (правонаступником якої є відповідач) уклали договір поставки обладнання для оснащення лікувальних закладів України.
За умовами договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві обладнання, зокрема, 85 одиниць інкубаторів транспортних модель IT-158-TS виробництва FANEM Ltda (Бразилія), Heinen+Lowenstein GmbH (Австрія/Німеччина), DeVilbiss Healthcare (США) загальною вартістю 4 973 590,55 євро.
Загальна вартість першого етапу за договором становила 100 000 000 євро. У пункті 2.5 договору зафіксовано, що поставляється обладнання, яке вже внесене або буде внесене до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення до початку поставки. У пункті 4.2 договору постачальник зобов`язався оплатити покупцю витрати на супроводження поставки в Україні, включаючи сертифікацію та реєстрацію обладнання.
15.10.2009 Державне підприємство "Укрмедпостач" та компанія VAMED Engineering GmbH & CO KG на підставі взаємного волевиявлення уклали додаткову угоду до договору поставки від 14.09.2009.
26.11.2009 сторони уклали Додаткову угоду № 2 від 26.11.2009 до договору поставки від 14.09.2009, якою внесли зміни до порядку фіксації недоліків та процедури висунення претензій щодо якості обладнання.
Зокрема, цією додатковою угодою було змінено редакцію пункту 5.2 договору поставки, за якою у разі належного оформлення акта рекламації на постачальника покладався обов`язок усунути виявлені недоліки протягом 30 днів з моменту отримання такого акта. Згідно з пунктом 5.2.1 договору, право покупця відмовитися від обладнання та вимагати повернення сплачених коштів виникало лише у випадку невиконання постачальником цього обов`язку у вказаний 30-денний строк.
01.03.2010 Міністерство охорони здоров`я України видало наказ № 180, на підставі якого видано свідоцтво про державну реєстрацію № 9339/2010. Цим наказом інкубатори для новонароджених класу безпеки Иб (код УКТ ЗЕД 9018 90 85 90, виробники FANEM Ltda, Бразилія; Heinen+Lowenstein GmbH, Австрія/Німеччина) внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України та дозволено для застосування у медичній практиці.
18.03.2010 ДП "Укрмедпостач" та VAMED Engineering GmbH & CO KG підписали уточнену специфікацію зі змінами та доповненнями до договору поставки від 14.09.2009. Згідно з цією специфікацією відповідач зобов`язався поставити покупцю 85 одиниць інкубатора транспортного модель IT-158-TS загальною вартістю 4 973 590,55 євро.
20.04.2010 та 04.08.2010 Сторони уклали додаткові угоди № 6 від 20.04.2010 та № 7 від 04.08.2010 до договору поставки від 14.09.2009 щодо узгодження умов та етапів поставки.
22.09.2010 ДП "Укрмедпостач" та VAMED Engineering GmbH & CO KG уклали додаткову угоду № 8 до договору поставки від 14.09.2009, якою продовжили строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
08.04.2010 та 24.09.2010 Компанія VAMED Engineering GmbH & CO KG поставила 5 партіями ДП "Укрмедпостач" інкубатори транспортні модель IT-158-TS у кількості 85 одиниць загальною вартістю 4 973 590,55 євро. Приймання обладнання оформлено актами приймання-передачі № 208./04.10 від 08.04.2010, № 209/04.10 від 08.04.2010, № 260/09.10 від 24.09.2010, № 261/09.10 від 24.09.2010 та № 262/09.10 від 24.09.2010.
Протягом травня - грудня 2010 року (14.05.2010 - 14.12.2010) Міністерство охорони здоров`я України видало серію наказів про розподіл поставленого медичного обладнання між лікувально-профілактичними закладами України, зокрема накази № 413 від 14.05.2010, № 456 від 31.05.2010, № 577 від 15.07.2010, № 876 від 14.10.2010, № 922 від 28.10.2010, № 923 від 28.10.2010 та № 1110 від 14.12.2010.
14.02.2011 Комісія у складі представників постачальника та покупця підписала Акт рекламації № 1 та додаткову угоду № 9. У діях щодо приймання та митного оформлення з`ясувалося, що комплектуючі пристрої до інкубатора IT-158-TS, а саме апарат штучної вентиляції легенів Leoni виробництва Heinen+Lowenstein (Німеччина) та вакуумний відсмоктувач Laerdal Compact Suction Unit 3 виробництва DeVilbiss Healthcare (США), не зареєстровані в Україні та не дозволені для використання у медичній практиці. Крім того, виявлено розбіжності між інформацією про виробників у свідоцтві про реєстрацію № 9339/2010 та маркуванням на фактично поставленому обладнанні.
17.02.2011 ДП "Укрмедпостач" та VAMED Engineering GmbH & CO KG уклали додаткові угоди № 11 та № 12 від 17.02.2011 до договору поставки від 14.09.2009. У цій угоді сторони погодили проведення окремої державної реєстрації виробу "Інкубатор транспортний" модель IT-158-TS з комплектуючими. Постачальник гарантував не пізніше ніж через 30 календарних днів надати покупцю всі необхідні документи для державної реєстрації за постановою КМУ № 1497 від 09.11.2004, а в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі гарантував замінити обладнання на належне та сплатити штрафні санкції у розмірі 246 506,46 євро протягом 30 днів.
18.02.2011 Bank Austria видав довідку про перерахування коштів на рахунок VAMED Engineering GmbH & CO KG за договором від 14.09.2009 у розмірі 4 973 590,55 євро, що підтвердило повну оплату 85 одиниць інкубаторів з боку ДП "Укрмедпостач.
Компанія VAMED Engineering GmbH & CO KG передала документи для проведення реєстрації не покупцеві ДП "Укрмедпостач", а своєму партнеру ТОВ "Технолоджі Груп" через ТОВ "Укрмед", про що свідчать листи відповідача від 01.03.2011, 18.03.2011 та 29.04.2011.
18.03.2011 ТОВ "Технолоджі Груп" на підставі довіреностей від виробника звернулося до Держлікслужби України із заявою про проведення другої процедури державної реєстрації медичного виробу інкубатора транспортного.
24.03.2011, 18.04.2011, 27.04.2011 ДП "Укрмедпостач" зверталося до VAMED Engineering GmbH & CO KG з листами (зокрема № УС-232 від 27.04.2011) щодо передачі реєстраційних документів покупцеві та заміни обладнання, однак ці вимоги залишилися без задоволення.
18.05.2011 ДП "Український медичний центр сертифікації" МОЗ України видало висновок технічної експертизи № 155/1-11 (№ 155/1), яким встановило, що інкубатори відповідають вимогам Директиви 93/42/ЄЕС, міжнародним та національним стандартам, а їх виробництво відповідав стандарту ISO 13485, тому можлива їх державна реєстрація.
Процедуру другої державної реєстрації доукомплектованих інкубаторів ініціювало ТОВ "Технолоджі Груп" (партнер компанії VAMED Engineering). Випробування проводилися за направленням Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України.
Комісія з питань етики Київського міського пологового будинку № 7 погодила проведення клінічного дослідження інкубаторів без залучення волонтерів на базі гінекологічного та пологового відділень.
06.06.2011 Головний лікар Київського міського пологового будинку № 7 затвердив програму клінічного випробування виробу медичного призначення (інкубатора) за зверненням ТОВ "Технолоджі Груп".
16.06.2011 Київський міський пологовий будинок № 7 за результатами клінічних випробувань склав протокол № 2 та звіт № 2, у яких зазначалося про відповідність зразка інкубатора IT-158-TS своєму медичному призначенню та можливість його рекомендації для використання у медичній практиці України.
05.08.2011 Наказом Держлікінспекції МОЗ України № 499 видано свідоцтво про державну реєстрацію № 10711/2011 зі строком дії до 05.08.2016. Інкубатори для новонароджених класу безпеки II6 у доукомплектованому складі (виробники FANEM Ltda, Бразилія; Heinen+Lowenstein GmbH, Австрія/Німеччина; DeVilbiss Healthcare, США) внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення.
09.09.2011 Транспортні інкубатори пройшли сертифікацію відповідності у системі УкрСЕПРО, що підтверджується сертифікатом № UA 1/003/0124069-11 від 09.09.2011.
10.11.2011 - 30.11.2011 ДП "Укрмедпостач" відповідно до наказів МОЗ України про розподіл обладнання здійснило доставку 85 комплектів інкубаторів транспортних до лікувально-профілактичних закладів у регіони України.
18.02.2012 та 22.03.2012 ДП "Укрмедпостач" та Держлікслужба України на письмові запити отримали від Київського міського пологового будинку № 7 (лист від 22.03.2012 № 231) завірену копію звіту клінічних випробувань інкубатора транспортного іншого змісту. У цьому варіанті звіту містилися зауваження до обладнання та зазначалося, що виріб відповідає призначенню лише за умови усунення виявлених недоліків.
13.12.2013 Слідче управління прокуратури міста Києва розпочало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201300[телефон приховано] відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України. Під час розслідування встановлено, що державна реєстрація інкубатора транспортного за свідоцтвом № 10711/2011 від 05.08.2011 була проведена на підставі підроблених документів про результати випробувань у пологовому будинку № 7.
19.03.2012 Робоча група Державної служби України з лікарських засобів на виконання листа ДП "Укрмедпостач" від 15.02.2012 провела огляд виробу медичного "Інкубатор транспортний". За результатами огляду складено акт від 19.03.2012, у якому виявлено суттєві недоліки: невідповідність розміру матраца (фактично 29,3 см х 60 см замість задекларованих 32 см х 63 см), занижена висота від матраца до ковпака (21 см замість 37 см), завищена загальна висота інкубатора на візку, що ускладнює маніпуляції, сірий колір кисневого балона замість блакитного, відмінності систем подачі повітря, а також написи іноземними мовами
23.03.2012 Науково-експертна рада з питань державної реєстрації медичних виробів під час засідання рекомендувала Держлікслужбі припинити державну реєстрацію медичного виробу "Інкубатор транспортний" у кількості 85 одиниць.
27.03.2012 Державна служба України з лікарських засобів видала Наказ № 215 "Про припинення дії свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу", яким припинено дію свідоцтва про державну реєстрацію № 10711/2011 від 05.08.2011. Наслідком прийняття наказу стала заборона застосування поставлених 85 інкубаторів у медичній практиці в Україні.
17.12.2013 Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив постанову у справі № 2а-13001/12/2670 за позовом VAMED Engineering GmbH & CO KG до Держлікслужби України. Суд відмовив у задоволенні позову та підтвердив законність наказу Держлікслужби № 215 від 27.03.2012 про припинення дії свідоцтва про державну реєстрацію. 12.08.2015 Вищий адміністративний суд України ухвалив ухвалу у справі № 2а-13001/12/2670, залишивши без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2013.
24.04.2012 та 03.08.2012 ДП "Укрмедпостач" зверталося до VAMED Engineering GmbH & CO KG з листами № УС-319 від 24.04.2012 та № УС-504 від 03.08.2012 з офіційними вимогами про заміну неякісного товару (85 інкубаторів). Постачальник заміну товару не здійснив.
10.05.2012 VAMED Engineering GmbH & CO KG листом № VE/CHT/OLL-048 від 10.05.2012 відхилила вимоги ДП "Укрмедпостач" щодо заміни обладнання, стверджуючи про відсутність недоліків у товарі.
16.07.2012 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз склав висновок комплексної судової товарознавчо-технічної експертизи № 5473/5474/12-54 за постановою від 16.05.2012 старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Дем`яненка А.В. у кримінальній справі № 49-3345 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Кабінету Міністрів України та МОЗ України, яким підтверджено наявність недоліків та невідповідностей у поставлених інкубаторах. Дослідження проводилося експертами КНДІСЕ щодо 2 одиниць інкубаторів транспортних модель IT-158-TS, які перебували на балансі Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит".
Експертизою КНДІСЕ підтверджено наявність таких технічних і конструктивних недоліків та невідповідностей у досліджених інкубаторах.
Невідповідність розмірів матраца (робочої зони): згідно з матеріалами супровідної документації та реєстраційного досьє, розмір матраца для розміщення дитини повинен становити 32 см х 63 см, тоді як фактичний розмір складав 29,3 см х 60 см.
Занижена висота від матраца до ковпака кувеза: за документацією висота мала становити 37 см, проте фактична висота складала лише 21 см. Така висота ковпака практично унеможливлювала проведення необхідних медичних маніпуляцій з новонародженою дитиною усередині інкубатора.
Завищена загальна висота інкубатора на візку: загальна висота інкубатора на візку суттєво перевищувала параметри, вказані у реєстраційній документації (118,7 см). Це ускладнювало огляд і проведення маніпуляцій з дитиною, оскільки заходи могли здійснюватися лише медичними працівниками зі зростом не менше 180 см, а лікарі меншого зросту змушені були ставати навшпиньки або використовувати підставку.
Грубе порушення норм безпеки маркування кисневих балонів: кисневий балон був пофарбований у сірий колір. В Україні діють чіткі правила кольорового позначення небезпечного вмісту балонів, за якими балони з киснем обов`язково повинні мати блакитний колір.
Конструктивна несумісність системи подачі повітря: конструктивні особливості системи подавання стиснутого повітря відрізнялися від систем, прийнятих у медичній практиці України, що створювало суттєві труднощі при їх експлуатації та обслуговуванні.
Відсутність маркування та інструкцій державною мовою: усі написи, позначення та застереження на складових частинах виробу "Інкубатор транспортний" були виконані виключно іноземними мовами (англійською та португальською).
13.12.2013 Слідче управління прокуратури міста Києва розпочало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201300[телефон приховано] відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 364, частиною другою 2 статті 205 КК України. Під час розслідування встановлено, що державна реєстрація інкубатора транспортного за свідоцтвом № 10711/2011 від 05.08.2011 була проведена на підставі підроблених документів про результати випробувань у пологовому будинку № 7. 28.08.2012 ДП "Укрмедпостач" звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) з позовом до VAMED Engineering GmbH & CO KG про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів (справа АС № 195а/2012).
04.04.2013 МКАС при ТПП України ухвалив рішення у справі АС № 195а/2012, яким задовольнив позов ДП "Укрмедпостач". Арбітраж зобов`язав VAMED Engineering GmbH & CO KG протягом 90 календарних днів здійснити заміну 85 інкубаторів на якісні, а у разі невиконання цієї вимоги у строк стягнути на користь позивача 4 973 590,55 євро, а також 34 058,77 євро арбітражного збору.
07.08.2013 Компанія VAMED Engineering GmbH & CO KG подала до Шевченківського районного суду міста Києва клопотання про скасування рішення МКАС при ТПП України від 04.04.2013 у справі АС № 195а/2012.
03.09.2013 Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 761/20746/13-ц, якою задовольнив клопотання відповідача та скасував рішення МКАС при ТПП України від 04.04.2013 через непідсудність спору арбітражу.
18.03.2014 Апеляційний суд міста Києва ухвалою залишив без змін ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03.09.2013 у справі № 761/20746/13-ц про скасування рішення МКАС при ТПП України.
30.07.2014 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою залишив без змін судові рішення нижчих інстанцій про скасування арбітражного рішення від 04.04.2013.
11.03.2015 Верховний Суд України постановив ухвалу у справі № 761/20746/13-ц, якою відмовив у задоволенні скарги ДП "Укрмедпостач" та залишив ухвалу про скасування рішення МКАС без змін.
07.10.2015 Приватний орган з оцінки відповідності TUV Austria GmbH склав звіт від 07.10.2015 щодо інкубатора транспортного (виріб № 13), підтвердивши його відповідність стандартам безпеки Європейського Союзу.
24.12.2015, 29.12.2015 та 19.01.2016 ДП "Укрметртестстандарт" видало протоколи випробувань № 1613-2-2015 від 24.12.2015, № 1641-2-2015 від 24.12.2015, № 1642-2-2015 від 24.12.2015, № 1614-5-2015 від 29.12.2015 та № 0011-5-2016 від 19.01.2016. За результатами випробувань встановлено відповідність досліджених зразків інкубатора IT-158-TS вимогам державних та міжнародних стандартів з безпеки та електромагнітної сумісності.
01.09.2016 Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини оформив звіт про проведення клінічного дослідження "Оцінка медичного виробу "Інкубатор транспортний IT-158-TS" на відповідність його медичному призначенню". У звіті підтверджено можливість використання виробу у медичній практиці та для перевезення новонароджених.
30.09.2016 ДП "Укрметртестстандарт" за результатами оцінки типового зразка видало Сертифікат перевірки типу на інкубатор транспортний (клас Иб) № UA1.001.012042-16. Цим документом підтверджено відповідність медичного обладнання вимогам Технічного регламенту № 753 та гармонізованим національним стандартам ДСТУ EN 60601-2-20:2015 і ДСТУ EN 60601-1:2015.
30.09.2016 ДП "Укрметртестстандарт" видало перший Сертифікат відповідності за № UA1.001.012043-16, який було внесено до державного реєстру.
Протягом періоду з 30.09.2016 по 27.08.2018 уповноважені представники виробника отримували від ДП "Укрметртестстандарт" Сертифікати відповідності за процедурою перевірки продукції (Додаток 5 до Технічного регламенту № 753). Загалом у вказаний період було оформлено 36 Сертифікатів відповідності на окремі інкубатори з поставленої партії.
Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили 36 сертифікатів як доказ належної якості товару. Вони мотивували це тим, що оцінку проведено зі значним запізненням (більше ніж через рік після подання позову прокурором), без погодження з МОЗ України та ДП "Укрмедпостач", а самі сертифікати покривають лише 36 із 85 одиниць продукції.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського від 21.12.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Після нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" 4 973 590 євро 55 центів, що еквівалентно 239 186 932 грн 58 коп.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності прокурором факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині поставки якісного товару.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи наявність випадку відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму пункту 1 частини другої статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2019 у справі № 164/882/15-ц, від 17.12.2020 у справі № 904/1598/18, від 10.05.2020 у справі № 910/22541/16, від 09.11.2021 у справі № 923/990/20, від 15.02.2023 у справі № 922/3620/20, про те, що: повернення сплаченої за товар грошової суми можливо лише за умови, якщо покупець відмовився від договору; відмова від договору має вчинятися у такій самій формі, у якій був вчинений правочин; за відсутності відмови від договору позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню. Скаржник зазначає, що у цій справі позивач-2 не відмовлявся від договору, що ним визнається, а отже суди попередніх інстанцій, застосовуючи пункт 1 частини другої статті 678 ЦК України, мали відмовити у задоволенні позову.
Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норму частини першої статті 261 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду щодо критеріїв визначення початку перебігу позовної давності, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі № 923/990/203, що початок перебігу позовної давності визначається не лише моментом, коли особа фактично дізналася про порушення свого права, а моментом, коли вона об`єктивно могла та повинна була дізнатися про таке порушення, з урахуванням презумпції обізнаності особи про стан своїх майнових прав.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII та статей 2, 29 ГПК України у редакції, чинній станом на дату пред`явлення позову. Скаржник зазначає, що питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави підлягає оцінці за законодавством, чинним на момент подання позову - 14.04.2015 року. Станом на цю дату діяли, зокрема, саме зазначені норми права у відповідній редакції, а відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах зумовлює необхідність оцінити, чи є спірні правовідносини дійсно подібними до тих, у яких така практика вже сформована. На переконання скаржника наявна судова практика Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави в суді стосується спорів із безпосереднім публічно-правовим елементом: земля державної або комунальної власності, бюджетні кошти, державне майно, акти органів влади, тому правовий висновок Верховного Суду існує не абстрактно, а в межах конкретних фактичних обставин, предмета спору та редакції законодавства, застосованої судом.
Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій, визнавши застосовність Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (далі - Віденська конвенція), помилково не застосували норми частини другої статті 81 Віденської конвенції при вирішенні спору, натомість, застосували пункт 1 частини другої статті 678 ЦК України, як правову підставу для задоволення позову, незважаючи на відсутність як відмови покупця від договору, так і його розірвання. Відповідач вважає, що обраний прокурором та позивачами спосіб захисту у даній справі у вигляді повернення сплаченої за товар грошової суми за договором на підставі частини другої статті 678 ЦК України є неналежним. На переконання скаржника суди попередніх інстанцій допустились неправильного застосування норм матеріального права, грубо порушивши засади верховенства права, і на сьогодні відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 81 Віденської конвенції у подібних правовідносинах, зокрема, у контексті можливості стягнення сплачених коштів без попереднього розірвання договору. Відповідач вважає, що існує об`єктивна необхідність у формуванні Верховним Судом правового висновку щодо належного застосування статті 81 Віденської конвенції у подібних правовідносинах, зокрема з наданням відповіді на такі питання:
1) чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин стаття 81 Віденської конвенції, як спеціальна норма міжнародного договору, чи пункт 1 частини другої статті 678 ЦК України;
2) яким чином має вирішуватися колізія між положеннями Віденської конвенції та нормами ЦК України з урахуванням пріоритету міжнародного договору;
3) чи є допустимим одночасне застосування положень Віденської конвенції та національного законодавства у спосіб, що призводить до фактичного ігнорування змісту цієї Конвенції;
4) у разі застосування статті 81 Віденської конвенції, які саме умови (зокрема щодо розірвання договору) є необхідними для виникнення у покупця права на повернення сплачених за договором коштів;
5) чи допускається стягнення сплачених за договором коштів без попереднього розірвання договору у розумінні цієї Конвенції;
6) чи допускається стягнення сплачених за договором коштів без виконання умов щодо двосторонньої реституції (а саме без повернення товару у тому ж стані, кількості і якості, в якому його було поставлено) у розумінні цієї Конвенції.
19.06.2026 Київська міська прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить відмовити у її задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що:
- зазначені скаржником справи є нерелевантними до правовідносин у справі, яка розглядається;
- доводи скаржника про необхідність формування висновків Верховного Суду є безпідставними та необґрунтованими, адже Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII та статей 2, 29 ГПК України у редакції, чинній станом на дату пред`явлення позову у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку;
- доводи скаржника про неврахування судами статті 81 Віденської конвенції є безпідставними;
- суди, належним чином дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку, що ввезення, реалізація та застосування незареєстрованого медичного виробу, тобто виробу, про відповідність якого вимогам безпеки, якості та ефективності відсутні докази, є недопустимим, суперечить меті і суті закупівлі такого товару, нормам законодавства та може ставити під загрозу життя та здоров`я пацієнтів.
Крім того, 25.06.2026 Міністерство охорони здоров`я України та 13.07.2026 Державне підприємство "Медичні закупівлі України" подали відзиви на касаційну скаргу.
Однак, оскільки Міністерством охорони здоров`я України та Державним підприємством "Медичні закупівлі України" подано відзиви на касаційну скаргу після спливу строку, встановленого ухвалою про відкриття касаційного провадження (до 19.06.2026), Суд залишає їх без розгляду відповідно до положень частини другої статті 118 ГПК України.
Скаржник подав письмові пояснення, в яких викладено заперечення щодо доводів, викладених Київською міською прокуратурою та Міністерством охорони здоров`я України у відзивах на касаційну скаргу.
5. Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
В силу положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї . Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.
Законодавець у статті 282 ГПК України закріпив, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Отже, апеляційний господарський суд наділений правом самостійно здійснити оцінку та аналіз наявних у матеріалах справи доказів, а також перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Однак, постанова суду апеляційної інстанції вказаним висновкам не відповідає з огляду на наступне.
Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що висновки апеляційного суду про правомірність задоволення позову зроблені з огляду на правильність позиції суду першої інстанції. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не здійснив повторного перегляду справи. Разом з тим, постанова апеляційного суду фактично не містить мотивування щодо розгляду всіх вимог та доводів апеляційної скарги, з огляду на таке.
У справі, що переглядається, позовна вимога про стягнення з продавця сплаченої за товар грошової суми, тобто, її повернення, обґрунтована посиланням на статтю 678 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Згідно із частиною третьою статті 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення продавцем, пов`язується з дотриманням форми повідомлення про відмову, а отже пов`язано із вимогами частини третьої статті 214 ЦК України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22541/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України свідчить, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 164/882/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 922/3620/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
У постанові від 17.12.2020 у справі № 904/1598/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд погодився з позицією суду першої інстанції, який у рішенні вказав про те, що позивач не відмовлявся від договорів поставки і тому не підлягають задоволенню через безпідставність позовні вимоги про повернення сплаченої вартості автомобілів. Між тим, апеляційний господарський суд в постанові вказав, що пред`явивши позов про розірвання договорів позивач фактично виразив своє волевиявлення на припинення його дії, тобто відмову від нього. Апеляційний суд також зазначив, що відсутність формальної відмови позивача від договорів не може бути підставою для відмови у його позовних вимогах. Верховний Суд визнав вказані твердження апеляційного суду помилковими, оскільки відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова від 10.05.2018 у справі № 910/22541/16) можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення продавцем, пов`язується з дотриманням форми повідомлення про відмову, а отже пов`язано із вимогами частини третьої статті 214 ЦК України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин. При цьому, Верховний Суд констатував, що відповідно до положень частини третьої статті 651 ЦК України розірвання договорів стало б безумовним правовим наслідком обґрунтованої відмови від договорів, у випадку, якщо б позивач (як покупець) від них відмовився і цей наслідок настав би одразу після здійснення відмови. Однак, позивач від договорів не відмовлявся.
У постанові від 09.11.2021 у справі № 923/990/20 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд зазначив, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору. При цьому, ухвалюючи оскаржувані рішення із застосуванням частини другої статті 678 ЦК України, вказані обставини суди залишили поза увагою, тобто судами не досліджувалось питання наявності відмови позивача від договору.
У постанові від 15.02.2023 у справі № 922/3620/20 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справи суди не встановили обставин відмови покупця від договору, а також не встановили вчинення останнім фактичних дій, які б підтверджували таку відмову. Відтак, Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій, які в оскаржуваних судових рішеннях, в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо повернення сплачених покупцем за договором сум, вказали на те, що останній не відмовлявся від договору поставки і тому не підлягають задоволенню його вимоги про повернення спірної суми грошових коштів.
Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що за змістом пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми виключно за умови односторонньої відмови від договору. Оскільки ДП "Медичні закупівлі України" від договору поставки не відмовлялося, письмової заяви про відмову не надсилало й розірвання не ініціювало (що прямо визнано самим позивачем 2), вимоги про повернення коштів є безпідставними.
Цей аргумент скаржник наводив в апеляційній скарзі:
"5.2.2. Суд першої інстанції помилково застосував ч. 2 ст. 678 ЦК України до спірних правовідносин, неповно та неправильно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи. Такий спосіб захисту, як повернення сплаченої за товар грошової суми за Договором на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України, міг би вважатись належним виключно за наявності чіткої умови - відмови Позивача 2 від Договору. Однак, Судом першої інстанції грубо проігноровано той факт, що станом на дату Позову та в подальшому дію Договору не припинено, Позивач 2 не відмовився від Договору і не розірвав його, що Прокурор, Позивачі не оспорюють. А тому, навіть, якщо б до спірних правовідносин застосовувались положення цивільного законодавства України, Позивач не наділений правом вимагати сплачених за Договором грошових сум на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України. З огляду на що, обраний Прокурором, Позивачами засіб правового захисту на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України, помилково застосований Судом першої інстанції, є неналежним.
208. Відповідач наголошує, що Суд першої інстанції помилково застосував положення ч. 2 ст. 678 ЦК України, неповно та неправильно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, адже такий спосіб захисту, як повернення сплаченої за товар грошової суми за Договором, міг би вважатись належним виключно за наявності чіткої умови - відмови Позивача 2 від Договору. Однак: 208.1. Судом першої інстанції грубо проігноровано той факт, що станом на дату Позову та в подальшому (і) дію Договору не припинено, (іі) Позивач 2 не відмовився від Договору і не розірвав його відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України134, що Позивачі не оспорюють (див. також п.п. 19-26 Апеляційної скарги); 208.2. а тому, навіть, якщо б до спірних правовідносин застосовувались положення цивільного законодавства України (що Відповідач категорично заперечує), Позивач не наділений правом вимагати сплачених за Договором грошових сум на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України; 208.3. з огляду на що, обраний Позивачами засіб правового захисту а підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України є неналежним.
215. Отже, без шкоди до викладеного у Розділах 3.1.-3.2. вище, навіть якщо б до спірних правовідносин застосовувалися положення цивільного законодавства України (що заперечується з огляду на першочергове застосування до спірних правовідносин конвенційного механізму), Позивач 2 не наділений правом вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, адже Позивач 2 не відмовився від договору та, відповідно, не розірвав його".
Апеляційний господарський суд у своїй постанові від 06.04.2026 не надав належної та мотивованої оцінки правовому аргументу скаржника про те, що обов`язковою передумовою для повернення коштів за пунктом 1 частини другої статті 678 ЦК України є вчинена у належній письмовій формі відмова покупця від договору.
Замість дослідження того, чи мала місце фактична письмова відмова покупця від договору відповідно до вимог статей 214, 651, 678 ЦК України, суд апеляційної інстанції обмежився узагальненим висновком, що "Таким чином, враховуючи, що компанією не виконано зобов`язання за договором щодо передання товару належної якості та остання відмовилась здійснити заміну товару неналежної якості в порядку, передбаченому п. 6.3 договору, а усі інші заходи вжиті позивачами не дали позитивного результату, виникли підстави для відмови від договору та повернення сплаченої за товар грошової суми в судовому порядку."
Крім того, договір поставки від 14.09.2009 укладено між іноземною юридичною особою (VAMED Engineering GmbH, Австрія) та резидентом України (ДП "Укрмедпостач" / ДП "Медичні закупівлі України") щодо поставки майна іноземного походження на територію України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" справа містить іноземний елемент.
Україна (з 01.02.1991) та Австрія (з 01.01.1989) є державами-учасницями Віденської конвенції, тому ця Конвенція відповідно до ст. 9 Конституції України та частинами першою, другою 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства України та має пріоритет над актами цивільного законодавства України (у тому числі над статтею 678 ЦК України).
Сторони можуть виключати застосування цієї Конвенції або, за умови додержання статті 12, відступати від будь-якого з її положень чи змінювати його (стаття 6 Віденської конвенції).
У пункті 12 Договору сторони визначили, що до договору застосовується "українське право".
Відповідно до статті 6 Віденської конвенції таке загальне застереження означає застосування права України разом із його міжнародно-правовими договорами (тобто разом із Конвенцією), адже сторони прямо не виключили її застосування.
Скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що:
"5.2.1 Суд першої інстанції грубо порушив засади верховенства права, оскільки абсолютно проігнорував та помилково не застосував до спірних правовідносин положення міжнародного договору - Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року (надалі - "Віденська конвенція", "Конвенція"), яка є частиною національного законодавства України та в ієрархії має переважну силу над нормами цивільного законодавства України (зокрема, положеннями ст. 678 ЦК України, яку Суд першої інстанції поклав в основу свого Рішення для вирішення даного спору), хоча такі мають субсидіарний характер та могли бути застосовані судом лише у крайньому випадку.
157.2 Віденська конвенція не передбачає такого засобу правового захисту покупця як повернення продавцем грошових коштів, сплачених за поставлений товар у випадку його неналежної якості. Адже, у розумінні Віденської конвенції повернення продавцем грошових коштів по договору є наслідком розірвання такого договору. Натомість, Позивачем 2 Договір не розірвано (іншого з матеріалів справи не слідує), відповідно, у розумінні Віденської конвенції обраний засіб правового захисту є неналежним, що є достатньою самостійною правовою підставою для відмови у задоволенні Позову.
193. По-друге і що важливо, повернення оплати за договором на умовах реституції є наслідком саме розірвання договору, що прямо вбачається з Розділу 5 "Наслідки розірвання Договору" Конвенції...
194. Наведене додатково підтверджується висновками Комісії ООН з міжнародного торгівельного права (UNCITRAL), наведеними у Дайджесті прецедентного права ООН щодо застосування ст. 81 Віденської конвенції від 08.06.2004 року: "Загальновизнаним є те, що розірвання договору є передумовою для заявлення вимоги про реституцію відповідно до ст. 81(2) [Віденської конвенції].
196. Отже, відповідно до конвенційного механізму, закріпленого Віденською конвенцією, повернення сплаченої за товар грошової суми можливе лише за умови розірвання договору та одночасного повернення отриманого товару.
197. Однак, Позивачем 2 Договір не було розірвано (іншого з матеріалів справи не слідує), що, у свою чергу, унеможливлює використання Прокурором, Позивачами такого засобу правового захисту як повернення грошових сум, сплачених за Договором відповідно до ч. 2 ст. 81 Віденської конвенції
198. По-третє, та без шкоди до викладеного вище, навіть якщо (і) покупцем було б розірвано договір, (іі) що, як наслідок, надавало б покупцю право вимагати повернення сплачених за товар грошових сум, ч. 2 ст. 81 Віденської конвенції закріплює конкретний наслідок розірвання договору у вигляді реституції - зобов`язання двох сторін одночасно здійснити повернення отриманого за договором. Тобто:
198.1. в той час як продавець зобов`язаний повернути покупцю сплачені покупцем грошові кошти за договором;
198.2. покупець зобов`язаний повернути товар продавцю у тому стані, у якому він його одержав.".
Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові прямо зазначив про застосовність Віденської конвенції до спірних правовідносин (посилаючись на її статтю 35). Однак при визначенні засобів захисту проігнорував Розділ 5 Конвенції (статті 81, 82) і вирішив спір на підставі статті 678 ЦК України без наведення жодних мотивів незастосування конвенційних норм та без спростування наведених аргументів відповідача.
Наведене свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням положень статей 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, без дослідження доводів та обставин, на яких наголошував під час апеляційного провадження відповідач, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновків про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина чеверта статті 310 ГПК України).
Оскільки за результатами касаційного розгляду частково підтвердилась обґрунтованість заявлених у скаргах підстав касаційного оскарження щодо порушення норм процесуального права щодо здійснення оцінки (дослідження доказів у справі), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також беручи до уваги, що відповідно до положень частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.
7. Судові витрати
Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу VAMED Engineering GmbH (ФАМЕД Інжиніринг ГмбХ) задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі № 910/9297/15.
3. Справу № 910/9297/15 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
В. Студенець