ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 546/1059/25 Номер провадження 22-ц/814/3202/26 Головуючий у 1-й інстанції Лівер І. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2
на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року, ухвалене суддею Лівер І.В.
по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживача фінансових послуг, встановлення нікчемності умови про комісію за пролонгацію кредиту та встановлення факту невиконання обов`язку кредитора за умовами договору про споживчий кредит № 103015459 від 02.10.2020
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Мілоан» про захист прав споживача фінансових послуг, встановлення нікчемності умови про комісію за пролонгацію кредиту та встановлення факту невиконання обов`язку кредитора за умовами договору про споживчий кредит № 103015459 від 02.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 02.10.2020 між нею та ТОВ «Мілоан» укладено в електронній формі кредитний договір № 103015459, відповідно до умов якого товариство зобов`язувалося надати їй кредит в розмірі 12000 грн.
Позивач зазначає, що перерахування позикодавцем ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на її рахунок не відбулося. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, такий договір вважається неукладеним.
Проте, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке на підставі договору відступлення права вимоги № 71 -МЛ/Т від 13.05.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», набуло права вимоги за кредитним договором № 103015459 від 02.10.2020, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Дана справа перебуває у провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області (цивільна справа №546/695/25, суддя Зіненко Ю.В.).
Однак належні докази перерахування позикодавцем ТОВ «Мілоан» коштів первинний бухгалтерський документ та/або засвідчена його банком виписка про дійсний переказ коштів позичальнику ОСОБА_2 02.10.2020 року в матеріалах справи №546/695/25 відсутні.
Позовну вимогу про встановлення нікчемності умови договору про встановлення комісії за пролонгацію кредиту позивачка обґрунтовує невідповідністю зазначеної умови договору частині 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а також ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними. Позивачка в позові зазначає, що визначальним у даній справі для визначення умови про встановлення комісії за пролонгацію кредиту як несправедливої є саме те, що абсолютно ніяка послуга при вчиненні такої дії кредитодавцем в даному випадку кредитним договором не передбачена і фактично позичальнику не надається, а натомість на споживача покладається обов`язок оплатити дії кредитодавця у власних інтересах, які є обов`язком кредитодавця.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила встановити нікчемність умови пункту 2.3. договору про споживчий кредит №103015459 від 02.10.2020 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 про встановлення комісії за продовження кредиту, а також встановити факт невиконання ТОВ «Мілоан» обов`язку видачі коштів по договору про споживчий кредит №103015459 від 02.10.2020 року на користь ОСОБА_2 .
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживача фінансових послуг, встановлення нікчемності умови про комісію за пролонгацію кредиту та встановлення факту невиконання обов`язку кредитора за умовами договору про споживчий кредит № 103015459 від 02.10.2020 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно договору відступлення права вимоги №71-МЛ/Т від 13 травня 2021 ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до позивачки ОСОБА_2 за кредитним договором №103015459 від 02.10.2020, тобто ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» став кредитором по відношенню до ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором. Таким чином, відповідач ТОВ «Мілоан» не може виступати належним відповідачем у даному спорі, оскільки вже не є учасником кредитних відносин, що виникли на підставі кредитного договору №103015459 від 02.10.2020. В свою чергу, позовних вимог до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позивачем ОСОБА_2 не пред`явлено.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду, його в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора за умовами договору про споживчий кредит № 103015459 від 02.10.2020, в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який діє ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення даної позовної вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Мілоан» в частині позовної вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту невиконання товариством обов`язку видачі коштів за договором про споживчий кредит № 103015459 від 02.10.2020 на користь ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки саме безпосередньо ТОВ «Мілоан» мало обов`язок щодо перерахування позивачу кредитних коштів, а не його правонаступник.
Відповідачем, на спростування вказаних обставин, не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування позичальнику кредитних коштів.
Долучена відповідачем довідка ГО АТ КБ «ПриватБанк» не свідчить про переказ коштів позивачу ОСОБА_2 .
Окрім того, посилається на висновки Конституційного Суду України щодо захисту прав споживачів та висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення факту передачі коштів позичальнику.
Від ТОВ «Мілоан» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора за умовами договору про споживчий кредит № 103015459 від 02.10.2020 щодо видачі позивачу кредитних коштів, тому в іншій частині рішення місцевого суду, в силу положень ст. 367 ЦПК України не переглядається.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, між відповідачем ТОВ «Мілоан» та позивачкою ОСОБА_2 02.10.2020 укладено в електронній формі кредитний договір № 103015459, відповідно до умов якого позивачка мала отримати від відповідача кредит в розмірі 12000,00 грн.
Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 10859/18-11 від 18.11.2025 з рахунку ТОВ «Мілоан», відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», через систему платежів LiqPayST на підставі договору №4071 від 11.03.2020 була проведена операція щодо переказу коштів 02.10.2020 в сумі 12000,00 грн. одержувачу ОСОБА_2 на її картку № НОМЕР_1 за договором № 103015459, ідентифікатор операції [номер приховано] (а.с. 117).
На підставі договору відступлення прав вимоги № 71-МЛ/Т від 13.05.2021 ТОВ «Мілоан» (кредитор) передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (Портфель заборгованості) (а.с. 107-111).
Відповідно п. 1.2. вказаного договору внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором. Новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.
Згідно п. 6.2.3. вказаного договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
13.05.2021 на виконання вимог договору відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13 травня 2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали Акт приймання-передачі реєстру боржників від 13.05.2021 до вказаного договору.
Як вбачається з виписки з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13 травня 2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримав право вимоги до позивачки ОСОБА_2 за кредитним договором №103015459 від 02.10.2020 в загальній сумі заборгованості в розмірі 35172,58 грн., з яких 9741,00 грн. залишок заборгованості по тілу кредиту, 25431,58 грн. - залишок заборгованості по відсотках (а.с. 95).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, ТОВ «Мілоан» не може виступати належним відповідачем у даному спорі, оскільки вже не є учасником кредитних відносин, що виникли на підставі кредитного договору №103015459 від 02.10.2020, в свою чергу жодних вимог до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позивач не заявляла.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з частиною третьою статті 656 цього Кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як правонаступник ТОВ «Мілоан», звернулося до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором №103015459 від 02.10.2020, яка знаходиться в провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області (цивільна справа №546/695/25), проте, ТОВ «Мілоан», як первісний кредитор, не виконало свого обов`язку з надання їй кредитних коштів за вказаним договором, а тому даний договір є неукладеним, що виключає можливість стягнення заборгованості.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18(914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. висновок у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, на які є посилання у касаційній скарзі).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).
Таким чином, встановлення факту отримання позичальником кредитних коштів, підлягає доказуванню у рамках розгляду справи про стягнення заборгованості.
Сама по собі заявлена вимога ОСОБА_2 про встановлення факту невиконання кредитором обов`язку щодо надання кредитних коштів, без пред`явлення інших вимог, які випливають з порушення зобов`язання, не призведе до ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2025 року у справі № 546/695/25, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103015459 від 02 жовтня 2020 року в сумі 33597 гривень 58 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9741 гривня, заборгованість за процентами - 23856 гривень 58 копійок.
Здійснено розподіл судових витрат.
Ухвалюючи відповідне рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи № 546/695/25 доведено факт виконання ТОВ «Мілоан» свого обов`язку з перерахування позичальнику грошових коштів згідно кредитного договору № 103015459 від 02.10.2020 в сумі 12000,00 грн. Окрім того, даним рішенням встановлено здійснення періодичних платежів позичальником за даним кредитним договором.
Доказів оскарження в апеляційному порядку даного судового рішення позивачем не надано, а тому, згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, встановлені в ньому обставини не підлягають доказуванню в рамках даної справи.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка не довела порушення її прав, зокрема визначених Законом України "Про захист прав споживачів", а ТОВ «Кредит-Капітал», як теперішній кредитор, в рамках цивільної справи № 546/695/25, надав належні та допустимі докази виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань щодо видачі позивачу кредитних коштів за спірним договором, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .
Викладені в апеляційній скарзі посилання на висновки Конституційного Суду України щодо захисту прав споживачів та висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення факту передачі коштів позичальнику, з урахуванням обставин даної справи, врахуванню не підлягають.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість апеляційна скарга не містить, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко