Справа № 297/832/26
УХВАЛА
про скасування заходів забезпечення позову
15 жовтня 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гал Л. Л. за участю секретаря Геревич Т.С., позивача ОСОБА_1 , представників позивача за ордером - адвокатів Поповича Ш.О. та Мензака Ю.Ю., представника відповідача за ордером - адвоката Орябко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діють адвокати Мензак Ю.Ю. та Попович Ш.О., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя, а саме просить: 1) встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки, які не перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.03.2015 року по 26.02.2026 року; 2) поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : житловий будинок у АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:027:0139 площею 0,0865 га, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 вказаного житлового будинку та земельної ділянки, виділивши їй 1/2 частку вказаного житлового будинку та земельної ділянки; 3) у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: будівлю складу з приміщеннями для ремонту автомобілів загальною площею 355,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:052:0023 площею 1,7945 га; нежитлові приміщення, вбудовані у житловий будинок загальною площею 120 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; транспортний засіб Skoda Oktavia Combi, 2015 р.в., номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; транспортний засіб Volkswagen Transporter, 2008 р.в., номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 ; 4) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 675 839,06 грн. у якості компенсації за відхилення від рівності часток.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.03.2026 року заяву представника позивача - адвоката Мензака Ю.Ю. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах 26976870,5 грн. до набрання рішенням суду законної сили у даній справі (том 1 а.с. 127-128).
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (том 1 а. с. 168-169).
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.10.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Суд заборонив ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , чинити ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , та її найманим працівникам перешкоди у доступі та користуванні нежитловими приміщеннями, вбудованими у житловий будинок, загальною площею 120 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема шляхом зміни замків, блокування доступу до зазначених приміщень або іншим способом обмеження доступу до них, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 297/832/26. У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено (том 2 а. с. 226-228).
12 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову. На думку відповідача, заходи забезпечення позову є тимчасовими та можуть застосовуватися виключно за наявності обґрунтованих ризиків невиконання рішення суду або ускладнення захисту прав, тоді як обставини, якими позивач мотивувала свою заяву, не стосуються предмета спору, не впливають на розгляд справи та виконання рішення суду у разі його задоволення, а застосований захід є неспівмірним та порушує права відповідача.
Відповідач вказав, що підставою для винесення ухвали про забезпечення позову від 01.10.2026 року було твердження про перешкоджання ним господарській діяльності позивача шляхом зміни замків та блокування доступу до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Водночас відповідач зазначив, що здійснення господарської діяльності позивачем не стосується предмета спору, оскільки предметом позову є встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя.
Крім того, саме позивач, за твердженням відповідача, чинить перешкоди його підприємницькій діяльності, адже господарська діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , здійснюється відповідачем з 2018 року, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.03.2018 №401/03. Позивач, як зазначив відповідач, була лише його найманим працівником у цьому магазині до березня 2026 року, після чого звільнилася.
Відповідач також вказав, що між ним та позивачем ніколи не укладалися договори оренди чи інші договори, які б надавали позивачу право використовувати магазин «Smile» для здійснення господарської діяльності. Усі витрати на утримання магазину, включно з комунальними платежами, завжди сплачував відповідач, а товари на суму близько 2 000 000 грн були придбані ним за власні кошти. Саме факт самовільного зайняття позивачем приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » змусив відповідача 22.09.2026 року звернутися до правоохоронних органів із заявою про самоуправство.
Відповідач зазначив, що заміна замків на вхідних дверях магазину була вимушеним, законним та пропорційним заходом захисту його права власності, спрямованим на припинення протиправних дій позивача. Він підкреслив, що ухвалою Берегівського районного суду від 24.03.2026 року вже було накладено арешт на все його майно у межах суми 26 976 870,5 грн., що гарантувало збереження майнового стану сторін та унеможливлювало відчуження приміщення по АДРЕСА_3 .
На думку відповідача, застосування додаткового заходу забезпечення у вигляді примусового обов`язку допускати третіх осіб (найманих працівників позивача) до нежитлового приміщення є надмірним, неспівмірним із предметом спору про поділ майна подружжя та безпідставно обмежує його права як зареєстрованого власника майна. Заборона чинити перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність за іншою адресою, не має жодного відношення до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та не пов`язана з виконанням майбутнього рішення суду у справі №297/832/26 (том 3 а.с. 1-6).
14 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову. У поданому запереченні позивач зазначила, що провадження у даній справі було відкрито 17 квітня 2026 року. З моменту подання позову та звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову вона мала можливість належним чином здійснювати господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованому за адресою: АДРЕСА_3 . Однак відповідач без будь-якого повідомлення самовільно змінив замки у приміщенні магазину, внаслідок чого позивач та її працівники були позбавлені доступу до нього.
Позивач наголосила, що відповідач, змінивши замки, не з`явився до магазину о 9 годині ранку для забезпечення доступу працівників, а лише повідомив їх про можливість «відпочити», не пояснивши причин.
Позивач також зазначила, що приміщення магазину було придбано 08 червня 2017 року під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, тому воно є спільною власністю, що надає їй право користування. Вона підтвердила здійснення підприємницької діяльності у магазині, закупівлю товару на значні суми, працевлаштування працівників та обслуговування широкого кола клієнтів. На підтвердження цього позивач надала суду виписки з банку, які свідчать про систематичне надходження коштів від реалізації товарів. Крім того, вона сплачує за охорону магазину, що підтверджується відповідними квитанціями.
Вона також зазначила, що після формального розірвання шлюбу у 2015 році сторони продовжували проживати разом, вести спільне господарство та виховувати дітей. З 2018 по 2026 рік позивач безперешкодно користувалася приміщенням магазину та здійснювала підприємницьку діяльність без будь-яких претензій з боку відповідача.
Позивач зазначає, що арешт майна лише унеможливлює його відчуження, однак не перешкоджає відповідачу чинити утиски та маніпуляції.
Спірне приміщення площею 120 кв.м. перебуває під арештом на підставі ухвали суду від 24.03.2026 року та є об`єктом спору про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позивач як законний співвласник здійснює його добросовісне утримання. Додані відповідачем документи з податкової звітності за ІІ квартал 2026 року свідчать про фактичну зупинку діяльності його ФОП з березня 2026 року: звітність відображає лише нарахування заробітної плати персоналу, без господарських оборотів чи закупівель товару. Відсутність податкових накладних підтверджує, що відповідач не здійснював жодних закупівель протягом останніх семи місяців та не орієнтується у фактичному стані товарних залишків.
Щодо кадрових питань: зазначена у звіті працівниця ОСОБА_3 фактично не працює у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а здійснює діяльність в іншому магазині жіночої білизни на АДРЕСА_4 , створеному позивачем. Таким чином, з травня 2026 року реальна кількість працівників відповідача у магазині «Smile» скоротилася до однієї особи - ОСОБА_4 .
Позивач наголосила, що дохід від магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є єдиним джерелом утримання двох малолітніх доньок сторін, щодо яких орган опіки вже надав офіційний висновок про залишення дітей з матір`ю (том 3 а. с. 80-86).
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Орябко М.В. підтримав подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вважаючи, що застосований судом захід в ухвалі від 01.10.2026 року не пов`язаний із забезпеченням можливості виконання майбутнього рішення суду. На його думку, відповідач позбавлений можливості користуватися своїм майном - приміщенням магазину, та не може здійснювати господарську діяльність.
Позивач ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення клопотання, зазначивши, що з 2018 року по теперішній час здійснює господарську діяльність у магазині за вказаною адресою. Вона підтвердила, що формально перебувала у трудових відносинах із відповідачем та була його найманим працівником до травня 2026 року, проте фактично це був спільний сімейний бізнес. Як фізична особа?підприємець вона зареєстрована з кінця лютого 2026 року та провадить господарську діяльність у зазначеному магазині.
Представник позивача - адвокат Попович Ш.О. також заперечив щодо скасування заходів забезпечення позову, наголосивши, що вони безпосередньо пов`язані з предметом спору, а відповідач штучними методами намагається зачинити магазин, який є об`єктом спільного майна сторін.
Представник позивача - адвокат Мензак Ю.Ю. висловив позицію про необхідність залишення в силі ухвали суду від 01.10.2026 року, оскільки вона не створює відповідачу перешкод у доступі до магазину.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши доводи клопотання та заперечень на нього, а також письмові докази до клопотання та заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Із наведених положень закону вбачається, що заходи забезпечення позову не мають безумовного та незмінного характеру. Питання про їх подальше застосування підлягає вирішенню судом з урахуванням конкретних обставин справи, мети відповідного заходу та наявності обставин, які виправдовують подальше обмеження прав учасника справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, під час вирішення питання про скасування раніше застосованого заходу суд має перевірити, чи зберігається необхідність у його подальшій дії, чи відповідає він меті забезпечення позову та чи не призводить до невиправданого обмеження прав іншої сторони.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є встановлення факту проживання сторін однією сім`єю та поділ майна, щодо якого позивач стверджує, що воно набуте під час фактичних шлюбних відносин.
Одним з об`єктів, щодо якого заявлено вимоги про визнання права власності, є нежитлові приміщення загальною площею 120 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, право власності на зазначене нерухоме майно та правові підстави його набуття сторонами належать до обставин, які мають бути встановлені під час розгляду справи по суті.
При цьому вирішення питання про скасування заходу забезпечення позову не передбачає остаточного встановлення належності спірного майна одному з учасників справи, визначення правомірності здійснення ними підприємницької діяльності чи вирішення інших спорів, які виходять за межі предмета розгляду цього клопотання.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність у спірному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку (том 3 а. с. 9).
Також відповідач надав документи про сплату комунальних послуг і послуг охорони за 2026 рік, копії квитанцій про сплату податків, Z-звітів, відомостей про суми нарахованого доходу та сплаченого податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також податкових розрахунків (том 3, а. с. 10-24, 25-31, 32-33, 34-42, 45-49, 58-72).
Зазначені документи підтверджують наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця та здійснення ним платежів, пов`язаних з утриманням відповідного об`єкта нерухомості.
Водночас такі докази самі по собі не встановлюють, що вся господарська діяльність здійснювалася виключно відповідачем, і не спростовують тверджень позивача про її участь у веденні магазину.
Суд також враховує доводи позивача ОСОБА_1 , яка з 26.02.2026 року здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа?підприємець, посилається на банківські виписки, документи про оплату комунальних послуг, послуг інтернет?провайдера та пультової охорони, а також інші матеріали, якими обґрунтовує своє фактичне користування приміщенням і здійснення в ньому господарської діяльності (том 3 а.с. 87-98, 99-121).
Зазначені доводи свідчать про наявність між сторонами спору щодо фактичного користування приміщенням та характеру здійснюваної в ньому господарської діяльності. Однак сам факт існування такого спору не є достатньою підставою для безстрокового збереження будь-якого заходу забезпечення позову без перевірки його необхідності та співмірності.
Вирішуючи питання про подальшу дію заборони, встановленої ухвалою від 01.10.2026 року, суд виходить із того, що застосований захід полягає у забороні відповідачу чинити перешкоди позивачу та її найманим працівникам у доступі й користуванні спірними приміщеннями, зокрема шляхом зміни замків або блокування доступу.
За своїм змістом цей захід безпосередньо регулює порядок фактичного доступу до нерухомого майна на час розгляду справи. Тому його подальша необхідність має оцінюватися з урахуванням не лише наявності спору про право власності, а й того, чи зберігаються обставини, які об`єктивно вимагають саме такого обмеження поведінки відповідача.
Суд бере до уваги, що ухвалою від 24.03.2026 року в межах цієї справи вже було застосовано захід забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідача в межах 26 976 870,50 грн (том 1 а. с. 127-128).
Зазначений захід спрямований на збереження майнового стану відповідача та запобігання розпорядженню майном у спосіб, який може ускладнити виконання майбутнього судового рішення.
Тобто наявність раніше застосованого заходу забезпечення є обставиною, яку суд має враховувати під час оцінки достатності наявного забезпечення та необхідності подальшого застосування додаткових обмежень.
При цьому суд бере до уваги, що ухвалою від 01.10.2026 року заборону було застосовано не щодо всього майна відповідача, а стосовно конкретних нежитлових приміщень, доступ до яких є предметом фактичних розбіжностей між сторонами.
Відповідач ОСОБА_2 навів обставини, які, на його думку, свідчать про надмірність застосованого заходу, зокрема посилаючись на здійснення господарської діяльності, витрати на утримання приміщення та подані документи, що підтверджують такі операції.
Разом із тим суд бере до уваги й заперечення позивача ОСОБА_1 , яка стверджує, що протягом тривалого часу фактично користувалася приміщенням, здійснювала в ньому господарську діяльність та брала участь в оплаті витрат на його утримання.
Однак наведені позивачем обставини не дають підстав у межах розгляду цього клопотання остаточно встановити її право на безперешкодне користування спірним приміщенням незалежно від результатів розгляду позову по суті.
Так само твердження відповідача ОСОБА_2 про виключне здійснення ним підприємницької діяльності та відсутність у позивача ОСОБА_1 самостійних прав на користування приміщенням не можуть вважатися остаточно доведеними лише на підставі документів про сплату податків, комунальних платежів і здійснення окремих розрахункових операцій.
За таких обставин суд виходить із необхідності розмежування питання про належність спірного майна та питання про подальше застосування заходу забезпечення позову.
Тобто, порядок користування спірним приміщенням магазину не є предметом позовних вимог у даній справі, яку суд розглядає та має вирішити.
Такий захід не може підміняти вирішення спору по суті чи визначати порядок користування майном на тривалий час без оцінки всіх обставин. Водночас його скасування не означає визнання за відповідачем виключного права на приміщення, не позбавляє позивача можливості доводити свою частку у майні та не вирішує питання про правомірність дій сторін.
Оцінюючи співмірність заходу забезпечення позову, суд враховує, що позовні вимоги стосуються встановлення факту проживання однією сім`єю та поділу майна сторін, а питання права власності на приміщення має вирішуватися лише під час розгляду справи по суті.
З урахуванням характеру заявлених вимог, наявності раніше застосованого заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна, а також того, що питання про належність спірного приміщення та правові підстави його використання сторонами залишається невирішеним, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування заборони, встановленої ухвалою від 01.10.2026 року.
Крім того, ця ухвала не скасовує арешту майна, застосованого ухвалою суду від 24.03.2026 року, оскільки предметом розгляду є виключно питання про скасування заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою від 01.10.2026 року.
Отже, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.10.2026 року у цивільній справі № 297/832/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя, а саме заборону ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , чинити ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , та її найманим працівникам перешкоди у доступі та користуванні нежитловими приміщеннями, вбудованими у житловий будинок, загальною площею 120 кв. м, розташованими за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема шляхом зміни замків, блокування доступу до зазначених приміщень або в інший спосіб обмеження доступу до них.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повну ухвалу не було вручено в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2026 року.
Суддя: Лайош ГАЛ