Справа № 559/1138/26
Провадження № 2/559/1275/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Костюк Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубно в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Рівненській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні службовою квартирою, шляхом виселення зі службового житлового приміщення, -
в с т а н о в и в:
Позивач - 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Рівненській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі службової житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення, а також стягнути судові витрати у справі.
Позов мотивує тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 закріплена за позивачем на праві оперативного управління. Відповідно до рішення виконкому Дубенської міської ради від 16.04.2009 №265 ОСОБА_1 з членами його сім`ї видано ордер на вказане службове житлове приміщення. Відповідно до наказу ГУ ДСНСУ у Рівненській області від 16.07.2025 №341 ОСОБА_1 виключено з кадрів ДСНС та знято з усіх видів забезпечення 17.07.2025, тому правові підстави для проживання ОСОБА_1 та членів його сім`ї у вказаному службовому житлі з моменту звільнення зі служби припинилися. Крім того, ОСОБА_1 належить будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а тому виселення родини ОСОБА_4 зі службового житла не порушуватиме їх прав.
Ухвалою суду від 07.04.2026 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 27.07.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Головуючий суддя перебував у плановій щорічній відпустці з 15.06.2026 по 15.07.2026 та з 17.08.2026 по 21.08.2026 включно.
Від представника відповідачів - адвоката Лопухович А.О. надійшов письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечуються з тих підстав, що ОСОБА_1 на підставі наказу №482 від 05.06.2025 звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я, оскільки були виявлені захворювання, пов`язані з проходженням служби. А 08.09.2025 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності у зв`язку з отриманими під час проходження служби захворюваннями. Родина ОСОБА_4 не мають іншого житла, оскільки будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є аварійними і непридатним для проживання. Враховуючи вищевикладене, просила в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та підтвердив обставини, викладені у позові. Пояснив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 закріплена за позивачем на праві оперативного управління. 16.04.2009 ОСОБА_1 з членами його сім`ї видано ордер на вказане службове житлове приміщення. Відповідно до наказу ГУ ДСНСУ у Рівненській області від 16.07.2025 №341 ОСОБА_1 виключено з кадрів ДСНС та знято з усіх видів забезпечення 17.07.2025, тому правові підстави для проживання ОСОБА_1 та членів його сім`ї у вказаному службовому житлі з моменту звільнення зі служби припинилися. Крім того, ОСОБА_1 належить будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а тому виселення родини ОСОБА_4 зі службового житла не порушуватиме їх прав. Представник не вважав, що аварійний стан будинку та непридатність його для проживання може свідчити про відсутність у відповідачів іншого житла. Також представник не заперечував ті обставини, що ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я, оскільки були виявлені захворювання, пов`язані з проходженням служби. Враховуючи вищевикладене, сторона позивача просить задовольнити позов.
Відповідачі та їх представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позов. Крім того представник відповідачів звернула увагу суду, що згідно з ч.5 ст.30 ЗУ «Про основні засади житлової політики» припинення трудових відносин з особою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними службових обов`язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб`єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди. А оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я, оскільки були виявлені захворювання, пов`язані з проходженням служби, а в подальшому і встановлена група інвалідності у зв`язку з отриманими під час проходження служби захворюваннями його та членів його сім`ї незаконно виселяти зі спірної житлової кватири. Крім того родина ОСОБА_4 не мають іншого житла, оскільки будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є аварійними і непридатним для проживання.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Датою ухвалення рішення у даній справі є 16.10.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.
Заслухавши сторони, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 закріплена за позивачем на праві оперативного управління (а.с.25).
Відповідно до рішення виконкому Дубенської міської ради від 16.04.2009 №265 ОСОБА_1 з членами його сім`ї видано ордер на вказане службове житлове приміщення (а.с.32).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 01.06.2009, а ОСОБА_3 з 03.05.2018 зареєстровані за вказаною адресою (а.с.26-28).
ОСОБА_1 на підставі наказу №482 від 05.06.2025 звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я на підставі п.176 пп.3, оскільки були виявлені захворювання, пов`язані з проходженням служби (а.с.66).
Відповідно до наказу ГУ ДСНСУ у Рівненській області від 16.07.2025 №341 ОСОБА_1 , звільненого зі служби цивільного захисту за п.176 пп.3 (за станом здоров`я) виключено з кадрів ДСНС та знято з усіх видів забезпечення 17.07.2025 (а.с.29-30).
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.09.2025 ОСОБА_1 з 03.07.2025 встановлено третю групу інвалідності, строк якої продовжено рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.07.2026 (а.с.72-73, 122-124).
ОСОБА_1 з 21.03.2024 належить будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33).
Рішенням Виконкому Смизької селищної ради від 12.06.2026 №112 затверджено акт обстеження технічного стану житлового фонду від 26.05.2026, визнано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , непридатним для проживання (а.с.106). Вказане також підтверджено актом обстеження технічного стану житлового фонду від 26.05.2026, протоколом дослідження питної води за вказаною адресою (а.с.103-105).
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.30 ЗУ «Про основні засади житлової політики» службове житло, що належить до державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, надається особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Службове житло з державного житлового фонду надається особам на підставі рішення відповідного органу державної влади або уповноваженого ним суб`єкта.
Службове житло з житлового фонду територіальної громади надається особам на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним суб`єкта.
Службове житло надається безоплатно військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про Національну поліцію" в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Особливість права користування службовим житлом полягає в тому, що це право обмежується часом. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.
Проживання у службовому житлі після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.
У той же час положення ч.5 ст.30 ЗУ «Про основні засади житлової політики» визначають випадки, коли певних осіб не може бути виселено зі службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Так припинення трудових відносин з особою (крім осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними службових обов`язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб`єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом) є підставою для припинення права користування службовим житлом та виселення з такого житла відповідно до законодавства у порядку, передбаченому договором оренди. Тобто Законом визначено виключення, а саме щодо осіб з інвалідністю, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними службових обов`язків під час здійснення трудових відносин чи проходженням служби у суб`єкта надання службового житла, та деяких інших категорій осіб, передбачених законом.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування (див. постанову Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в справі № 442/7187/18 (провадження № 61-22108св19)).
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, який одержав ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними службових обов`язків під час проходженням служби у суб`єкта надання службового житла, тобто підпадає під виключення, визначені ч.5 ст.30 ЗУ «Про основні засади житлової політики», а також не має іншого житла, оскільки належний йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , визнаний непридатним для проживання, позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі службової житлової квартири без надання іншого житлового приміщення задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 258, 263, 265, 268, ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Рівненській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні службовою квартирою, шляхом виселення зі службового житлового приміщення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 16.10.2026.
Суддя О.М.Томілін