Постанова № 140664321 у справі № 761/23561/25 від 15.10.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/23561/25 Головуючий у 1 інстанції: Юзькова О.Л.

Провадження № 22-ц/824/13217/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бодюка Віталія Адамовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року, постановлену в м.Києві в складі судді Юзькової О.Л., в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії і бездіяльність посадової особи Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

в с т а н о в и в:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії і бездіяльність посадової особи Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра». Зазначив, що згідно відкритої інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження усі виконавчі провадження за період з 2016 року по 2025 рік щодо нього завершені. Однак, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нього наявне обтяження у виді не знятого арешту з нерухомого майна. 15 жовтня 2024 року він направив запит до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і отримав відповідь, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виданого Шевченківським районним судом міста Києва № 2-11011/10 від 25 лютого 2013 року виконавчого листа. 11 липня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1. 22 квітня 2015 року державним виконавцем на підставі ч.1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем заходи відповідно до Закону щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. 20 жовтня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. 01 червня 2016 року державним виконавцем на підставі ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна боржника, відомості якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Номер запису про обтяження №18093663. 16 грудня 2016 року державним виконавцем на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем заходи відповідно до Закону щодо розшуку майна виявились безрезультатними. З відповіді вбачається, що на цей час виконавче провадження не перебуває на виконанні та відповідно до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» було знищено за закінченням строків зберігання. При поверненні виконавчих документів стягувачу державний виконавець не зняв арешт та заборону на відчуження майна фізичної особи. Наявність арешту на майні порушує його права, оскільки він позбавлений права в повному обсязі користуватися та розпоряджатися на власний розсуд своїм майном.

ОСОБА_1 просив зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії щодо зняття арешту з його майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника від 01 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, згідно реєстраційного номеру запису обтяження №18093663, відомості якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Визнати неправомірною бездіяльність посадової особи Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у невчиненні дій щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 01 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, реєстраційний номер обтяження № 18093663; зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 01 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, реєстраційний номер обтяження № 18093663, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд першої інстанції не врахував, що виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 був повернутий стягувачу ще 16 грудня 2016 року. При поверненні виконавчого документа не було вирішено питання про скасування арешту майна боржника. Виконавче провадження не перебуває на виконанні, а його матеріали знищені за строками зберігання. Арешт майна ОСОБА_1 зберігається майже десять років та обмежує право власності останнього. Наявність непогашеної заборгованості не є самостійною підставою для безстрокового збереження арешту майна поза активним виконавчим провадженням.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Представник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за відсутності його та ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа виданого відносно ОСОБА_1 Шевченківським районним судом міста Києва № 2-11011/10 від 25 лютого 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра банк» боргу в сумі 1804930,48 грн.

22 квітня 2015 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем заходи відповідно до Закону щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

20 жовтня 2015 року державним виконавцем відповідно до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виданого Шевченківським районним судом міста Києва № 2-11011/10 від 25 лютого 2013 року виконавчого листа у зв`язку із його повторною подачею для виконання.

01 червня 2016 року державним виконавцем на підставі положень ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника, відомості якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження №18093663.

16 грудня 2016 року державним виконавцем відповідно до п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем заходи відповідно до Закону щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

При поверненні виконавчого листа стягувачу не вирішувалось питання про скасування арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця від 01 червня 2016 року.

Посилаючись на те, що наявність арешту, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 01 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, порушує його права, скаржник ОСОБА_1 порушив просив зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо його зняття.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такої ухвали суду першої інстанції.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться також у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV який втратив чинність 05 жовтня 2016 року,звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Так, Закон України «Про виконавче провадження ( № 1404-VIII чинному на момент повернення виконавчого листа) не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 вказала, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Крім того відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження`арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відтак, враховуючи, що виконавчий лист був повернутий на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем заходи відповідно до Закону щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов`язання Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття арешту з його майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 01 червня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, згідно реєстраційного номеру запису обтяження №18093663, відомості якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на тривалість існування арешту та на обмеження прав ОСОБА_1 . Сама по собі тривалість арешту не може бути підставою для його зняття. ОСОБА_1 не довів порушень виконавцем під час вирішення питання щодо наявності підстав для зняття арешту вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає поршень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Бодюка Віталія Адамовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.