Унікальний номер справи 752/6342/15-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14287/2026
Головуючий у суді першої інстанції В. С. Хоменко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 жовтня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Дем`янюк Вікторія Михайлівна
заінтересована особа ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року, постановлену у складі судді Хоменко В. С., в примішенні Голосіївського районного суду м. Києва,
у с т а н о в и в :
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дем`янюк В. М., заінтересована особа ОСОБА_2 , в якій просив суд визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 59824418 від 07.05.2026 № 59824418/1, складений старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дем`янюк В. М. Зобов`язати старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дем`янюка В. М. або іншу уповноважену посадову особу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № 5982418, вжити дії щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2026 № 59824418/1 та здійснити перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 за період з квітня 2015 року по квітень 2026 року, з урахування сплачених ним сум у цей період у розмірі 1 123 146,75 грн.
В обгрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 59824418, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 25.02.2019 у справі № 752/6342/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.04.2015 та до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.02.2026 у справі №369/2066/23 припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що здійснюється на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 752/6342/15-ц, з 29.03.2021.
Також вказано, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2026 № 59824418/1 сума боргу ОСОБА_1 по аліментам у виконавчому провадженні № 59824418 становить 172 135,76 грн.
ОСОБА_1 зазначав, що при нарахуванні такого розміру заборгованості державним виконавцем не було враховано добровільну сплату ним аліментів у загальному розмірі 25 642,62 долари США, що станом на 08.05.2026 відповідно до курсу НБУ становить 1 123 146,75 грн, в якості аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , а тому підлягають зарахуванню державним виконавцем як такі, що сплачені в рахунок аліментів.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дем`янюк В. М., заінтересована особа ОСОБА_2 , задоволено.
Визнано неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 59824418 від 07.05.2026 № 59824418/1, складений старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дем`янюк В. М.
Зобов`язано старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дем`янюк В. М. або іншу уповноважену посадову особу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № 5982418, вжити дії щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2026 № 59824418/1 та здійснити перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 за період з квітня 2015 року по квітень 2026 року, з урахування сплачених сум у цей період у загальному розмірі 1 123 146,75 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції визнав здійснені ОСОБА_1 платежі на депозитний рахунок сина як аліментні без встановлення правової підстави для зміни способу виконання рішення суду, адже у виконавчому провадженні стягувачем є саме ОСОБА_2 , а не дитина ОСОБА_3 . Перерахування коштів третій особі поза межами виконавчого провадження саме по собі не свідчить про належне виконання ОСОБА_1 рішення суду.
Також судом не було враховано, що на момент постановлення судом ухвали 09.06.2026 у цій справі заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.02.2026 у справі № 369/2066/23 було скасовано, а тому у суду не було правових підстав враховувати його як доказ припинення аліментних зобов`язань ОСОБА_1 чи як обставину, що впливає на розрахунок заборгованості.
Зокрема вказано, що суд підмінив собою державного виконавця та вирішив спір щодо розміру заборгованості по суті, що виходить за межі процедури судового контролю за виконанням судових рішень.
Також ОСОБА_2 зазначає, що скарга була розглянута за відсутності сторін. При цьому суд не забезпечив повного, всебічного з`ясування обставин справи, а ухвала суду грунтується виключно на доводах боржника та поданих ним документів. Внаслідок цього було порушено право стягувача на справедливий судовий розгляд.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи та їх представники не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від учасників справи (їх представників) не надходило.
Боржник та особа, бездіяльність якої оскаржуються, у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Зокрема, ОСОБА_1 було надано дозвіл брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів. Про ризики технічної неможливлсті участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо ОСОБА_1 був повідомлений. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , ухвалу суду від 09.06.2026 просить залишити без змін як закону та обгрунтовану. Зазначив, що заборгованість по аліментах, яка стягується у виконавчому провадженні № 59824418, є власністю виключно дитини ОСОБА_3 і тільки він має право визначати як способи отримання аліментних платежів, так і способи отримання коштів, спрямованих на їх погашення. Окрім того, зазначив про понесення витрат на правничу допомогу, докази на підтвердження їх понесення зобов`язується подати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
ОСОБА_2 про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом доставлення судової повістки на зазначену нею у апеляційній скарзі адресу електронної пошти, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що оскільки стягувач надала суду електронну адресу, зазначивши її у апеляційній скарзі, то слід припустити, що вона бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності» - особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи (їх представиників), оскільки дійшов висновку, що у даній справі неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 07.10.2026 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд виходив з того, що заявник сплатив аліменти на рахунок дитини у вказаний вище період у загальній сумі 25 642,62 долари США (еквівалент згідно з курсом НБУ станом на 08.05.2026 1 123 146,75 грн), які безпідставно не були включені державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Суд вважав, що діями старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дем`янюк В. М., порушено права скаржника, адже аліменти є власністю дитини.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Так, ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (стаття 17 вказаного Закону).
Права та обов`язки державного виконавця визначені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що 25.02.2019 Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 752/6342/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.04.2015 року та до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінського В. А. від 23.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59824418 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6342/15-ц, виданого 25.02.2019 Голосіївським районним судом м. Києва.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2026 № 59824418/1 станом на 01.05.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 172 135,76 грн. Заборгованість нарахована за період з квітня 2015 року по квітень 2026 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 у період із 06.10.2025 по 20.04.2026 на депозитний рахунок ОСОБА_3 перераховано кошти в загальній сумі 25 642,62 долари США, що за курсом НБУ становить 1 125 326,38 грн, що підтверджується випискою з депозитного рахунку № НОМЕР_1 за договором № 90.54.[телефон приховано] від 06.10.2025 та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 112678065.
Як вбачається, у квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 112678065 вказано: дату здійснення платіжної операції 06.10.2025, платника ОСОБА_1 , суму 15 500,00 доларів США (еквівалент 639 043,30 грн), отримувача ОСОБА_3 . У виписці з банківського рахунку зазначено, в тому числі інформацію про поповнення депозитного договору № 90.54.[телефон приховано] від 06.10.2025 впродовж 07.10.2025 - 13.03.2026 на загальну суму 10 142,62 долари США.
Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який вже є повнолітнім, зверталися до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявами про погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 59824418 та надання довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів і закінчення виконавчого провадження у зв`язку із перерахуванням батьком на депозитний рахунок дитини грошових коштів у загальній сумі 25 642,62 долари США, що за курсом НБУ становить 1 125 326,38 грн.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що грошові перекази у загальній сумі 25 642,62 долари США, що за курсом НБУ становить 1 125 326,38 грн здійснені ОСОБА_1 як сплата аліментів на утримання сина ОСОБА_3 з метою виконання батьком обов`язку з утримання дитини. При цьому, вказані грошові кошти були безпідставно не включені державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 59824418 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6342/15-ц, виданого 25.02.2019 Голосіївським районним судом м. Києва, оскільки сам ОСОБА_3 , на утримання якого стягувались аліменти, стверджує, що особисто він отримав від батька аліменти у повному розмірі і батько не має перед ним заборгованості по сплаті аліментів на його утримання.
Окрім того, колегія суддів ураховує, що між дитиною ОСОБА_3 та його матір`ю ОСОБА_2 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні № 59824418 наявні спірні правовідносини щодо використання ОСОБА_2 грошових коштів зі сплати аліментів не за призначенням, зокрема про витребування ОСОБА_3 (сином) від ОСОБА_2 (матері) безпідставно отриманих грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_1 на утримання сина як аліменти, що вбачається із поданої ОСОБА_3 позовної заяви до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Тобто, сам спільний син боржника та стягувача за виконавчим провадженням визнає факт виконання батьком обов`язку перед ним по сплаті аліментів у повному обсязі та відсутності у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів, які стягувалися у виконавчому провадженні № 59824418.
Та обставина, що на момент постановлення судом ухвали за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.02.2026 у справі № 369/2066/23, яким було припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що здійснюється на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 752/6342/15-ц, з 29.03.2021 було скасовано, не має визначального значення для вирішення питання щодо наявності у боржника перед стягувачем заборгованості по сплаті аліментів, оскільки згідно розрахунку державного виконавця така заборгованість була значно меншою від перерахованої боржником суми коштів на депозитний рахунок дитини.
Відтак, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування законної ухвали суду першої інстанції про визнання неправомірним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 59824418/1 у виконавчому провадженні № 59824418 від 07.05.2026 та зобов`язання вжити дії щодо скасування цього розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, оскільки наявність заборгованості у боржника за виконавчим провадженням не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.
Зокрема, із матеріалів справи вбачається, що скарга боржника була розглянута судом за відсутності належно повідомленої ОСОБА_2 шляхом доставлення ухвали про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання до електронного кабінета учасника справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа 04.06.2026 о 00:54:38 (а.с 155). Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення права стягувача на справеднивий судовий розгляд є необгрунтованими та безпідставними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому залишає її без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна