КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/10013/2026
У Х В А Л А
м. Київ Справа № 753/24302/25
16 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.,
розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чижик Катерини Михайлівни про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.11.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а після цього - у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до досягнення ним повноліття.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Ухвалено, що під час визначення суми аліментів за період з 01 листопада - 31 грудня 2025 року, що підлягає до стягнення, необхідно врахувати добровільно сплачені ОСОБА_1 грошові кошти за квитанціями:
-№ 78Е1-ВМ6Н-0АВ2-КХ91 від 08.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 750,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ 4ЕН0-ЕАН5-В33Н-А643 від 08.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 3 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ НЕ8Н-43А7-1982-Н8Е2 від 11.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 5 000,00 грн отримувачу ОСОБА_6 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ РЕ3В-2В30-1ВВХ-8ХНА від 12.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 5 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ 242158139 від 18.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 243136087 від 25.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 244061729 від 02.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 245047531 від 09.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 245919180 від 15.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 346807276 від 22.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 78Е1-ВМ6Н-0АВ2-КХ91 від 08.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 750,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ 4ЕН0-ЕАН5-В33Н-А643 від 08.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 3 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ НЕ8Н-43А7-1982-Н8Е2 від 11.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 5 000,00 грн отримувачу ОСОБА_6 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ РЕ3В-2В30-1ВВХ-8ХНА від 12.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 5 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «переказ особистих коштів»
-№ 242158139 від 18.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 243136087 від 25.11.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 244061729 від 02.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 245047531 від 09.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 245919180 від 15.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
-№ 346807276 від 22.12.2025 ОСОБА_1 перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 , призначення платежу «поповнення рахунку»
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 31 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13.03.2026 у справі № 753/24302/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень щомісячно (по 10 000 грн на кожну дитину), починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
У разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі зменшити встановлений судом першої інстанції розмір частки доходу, що стягується як аліменти.
22 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чижик К.М. про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами.
У поданій заяві представник відповідача просила суд затвердити мирову угоду, визнати нечинним рішення суду першої інстанції.
До заяви долучено текст мирової угоди, підписаної ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також копію договору про надання правничої допомоги.
Зі змісту поданої мирової угоди вбачається, що сторони погодили порядок сплати відповідачем аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей.
Так, відповідно до пункту 2.1 мирової угоди ОСОБА_1 буде сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позовної заяви і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а після цього - у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку - на утримання ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття.
Крім того, пунктом 3 мирової угоди сторони передбачили можливість перегляду розміру аліментів у добровільному порядку за взаємною згодою або в судовому порядку у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Дослідивши подану заяву, зміст мирової угоди та матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 373 ЦПК України, якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Частиною другою статті 207 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною третьою статті 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення та перевіряє, чи не обмежені представники сторін у вчиненні відповідних дій.
Відповідно до частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, або якщо дії законного представника однієї зі сторін суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Отже, укладення мирової угоди є правом сторін, однак її затвердження судом можливе лише за умови дотримання встановленого процесуальним законом порядку та відповідності умов такої угоди вимогам законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про затвердження мирової угоди подана до Київського апеляційного суду представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Чижик К.М. та підписана лише нею.
При цьому подана заява не містить підпису позивачки ОСОБА_2 або її уповноваженого представника.
Таким чином, подана представником відповідача заява не є спільною письмовою заявою сторін у розумінні частини другої статті 207 ЦПК України.
Разом із тим апеляційний суд враховує, що додана до заяви мирова угода містить підписи обох сторін, а тому відсутність підпису позивачки безпосередньо на заяві не свідчить сама по собі про відсутність її волевиявлення щодо укладення мирової угоди.
Водночас зазначені обставини потребують оцінки з огляду на вимоги процесуального законодавства щодо порядку повідомлення суду про укладення мирової угоди та перевірки дійсного волевиявлення сторін щодо її затвердження.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що предметом розгляду цієї цивільної справи є стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим оцінка погоджених сторонами умов повинна здійснюватися насамперед з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів дітей.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних членів сім`ї, майна та майнових прав, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За змістом частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною п`ятою статті 183 СК України передбачено право того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким вона проживає, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у визначених законом частках заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України обмеження максимального розміру аліментів застосовується при стягненні аліментів у порядку наказного провадження та не встановлює загальної максимальної межі розміру аліментів, які можуть бути присуджені за результатами розгляду справи в позовному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року аліменти визначено у частці від заробітку (доходу) відповідача без встановлення максимального обмеження їх розміру.
Натомість пунктом 2.1 поданої на затвердження мирової угоди сторони, зберігши визначені судом першої інстанції частки доходу відповідача, одночасно погодили максимальний розмір аліментів - не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Таким чином, запропонованими умовами мирової угоди змінюється порядок визначення розміру аліментів, встановлений рішенням суду першої інстанції, у частині обмеження їх максимальної суми.
За наявності у відповідача доходу, за якого визначена частка перевищуватиме встановлений мировою угодою максимальний розмір, застосування такого обмеження призведе до зменшення фактичної суми аліментів порівняно із сумою, що підлягала б стягненню відповідно до рішення суду першої інстанції.
При цьому обов`язок батьків щодо утримання дітей не може визначатися виключно домовленістю між ними без урахування потреб дітей та їхнього права на належне матеріальне забезпечення.
Апеляційний суд зазначає, що саме по собі встановлення за домовленістю батьків максимального розміру аліментів не є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди.
Разом із тим така умова підлягає перевірці на предмет її відповідності правам та охоронюваним законом інтересам неповнолітніх дітей з урахуванням конкретних обставин справи.
Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду позову судом першої інстанції досліджувалися відомості щодо доходів відповідача, які мають значення для визначення розміру аліментів.
Водночас подана мирова угода не містить обґрунтування необхідності встановлення максимального обмеження аліментів, а також відомостей, які б дозволяли дійти висновку про те, що погоджене сторонами обмеження з урахуванням матеріальних можливостей платника аліментів та потреб дітей забезпечуватиме їх належне утримання.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пункт 2.1 мирової угоди не містить достатньо чіткого визначення порядку застосування максимального обмеження десятьма прожитковими мінімумами у період одночасного стягнення аліментів на утримання двох дітей.
Зокрема, із зазначеного формулювання неможливо однозначно встановити, яким чином має визначатися сума аліментів, що припадає на кожну дитину, у випадку, коли обчислена частка доходу відповідача перевищуватиме встановлене сторонами обмеження.
Така невизначеність може призвести до різного тлумачення умов мирової угоди під час її виконання та виникнення спорів щодо обсягу аліментного обов`язку.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, у порядку і строки, передбачені цією угодою, а ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.
Отже, умови мирової угоди мають бути достатньо чіткими, визначеними та придатними для виконання.
Водночас положення пункту 2.1 поданої мирової угоди щодо максимального розміру аліментів не дають можливості однозначно встановити порядок застосування погодженого сторонами обмеження при одночасному утриманні двох неповнолітніх дітей.
За таких обставин апеляційний суд не має достатніх підстав для висновку про те, що умови поданої мирової угоди забезпечують належний захист прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітніх дітей, а також відповідають вимогам визначеності та виконуваності.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що затвердження мирової угоди відповідно до частини другої статті 373 ЦПК України має наслідком визнання нечинним рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Отже, у разі затвердження поданої мирової угоди встановлений рішенням суду першої інстанції порядок стягнення аліментів буде замінений погодженими сторонами умовами, які передбачають максимальне обмеження розміру аліментів.
Враховуючи, що предметом спору є забезпечення належного утримання неповнолітніх дітей, суд апеляційної інстанції повинен перевірити, чи не призведе затвердження таких умов до порушення їхніх прав та законних інтересів.
У свою чергу, сама по собі згода батьків на встановлення відповідного обмеження не є достатньою підставою для висновку про відповідність таких умов найкращим інтересам дітей.
Крім того, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно змінювати погоджені сторонами умови мирової угоди, зокрема вилучати положення щодо максимального обмеження аліментів або встановлювати інший порядок їх обчислення.
Таким чином, наявні у поданій мировій угоді недоліки не можуть бути усунуті судом шляхом самостійного коригування її умов під час вирішення питання про затвердження.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про затвердження мирової угоди не є переглядом по суті правильності встановленого судом першої інстанції розміру аліментів, оскільки наведені обставини підлягають оцінці під час апеляційного розгляду справи.
На цій стадії суд апеляційної інстанції перевіряє виключно дотримання вимог законодавства щодо укладення та затвердження мирової угоди, а також відповідність її умов правам та охоронюваним законом інтересам неповнолітніх дітей.
Враховуючи вищевикладене, зокрема відсутність спільної письмової заяви сторін про затвердження мирової угоди, передбаченої частиною другою статті 207 ЦПК України, а також невизначеність окремих положень пункту 2.1 мирової угоди щодо порядку обчислення максимального розміру аліментів та недостатність підстав для висновку про відповідність погодженого обмеження інтересам неповнолітніх дітей, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для затвердження мирової угоди в поданій редакції.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд відмовляє у затвердженні мирової угоди та продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
За наведених обставин у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чижик К.М. про затвердження мирової угоди слід відмовити, а апеляційний розгляд справи продовжити.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 434 ЦПК України сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення.
Керуючись статтями 207, 208, 260, 261, 373 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чижик Катерини Михайлівни про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
Апеляційний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року - продовжити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та окремому касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: