Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/1769/26
Номер провадження2/173/1707/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
повне
05 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді - Челюбєєва Є.В.,
за участі секретаря - Салтикової С.І.,
позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника третьої особи - ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» Хмельової Я.В.,
представника третьої особи - АТ «Державний ощадний банк України» Солодовникова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашова Г.В., АТ «Державний ощадний банк України», про визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 1999 році помер батько позивача ОСОБА_2 та свекор позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у 2018 померла мати позивача ОСОБА_2 та свекруха позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 , а у 2025 році також помер рідний брат позивача ОСОБА_2 та чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . На день смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 . Будинок збудував батько у 1957 році на виділеній для цього земельній ділянці, але за життя батько право власності на будинок не оформив та правовстановлювального документа не отримав. Просили визнати за ними право власності по 1/2 частині вказаного житлового будинку.
Провадження у справі відкрито 15.06.2026.
Ухвалою від 06.07.2026 до участі у справі як третю особу залучено АТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою від 27.08.2026 АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено у прийнятті позовної заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашова Г.В., про стягнення боргу до спільного розгляду з даним позовом.
Ухвалою від 27.08.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Пояснила, що її чоловік повинен був успадкувати половину будинку після смерті своїх батьків, але не змогла, оскільки на будинок не було документів. Іншу частину будинку повинен успадкувати брат чоловіка - позивач ОСОБА_2 . Просить визнати за нею, як спадкоємицею, право власності на половину будинку батьків померлого чоловіка, яку він повинен був успадкувати. Відповідач є її донькою і після смерті свого батька, чоловіка позивача ОСОБА_5 , із заявою на прийняття спадщини не зверталася і на спадкове майно не претендує.
Позивач ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги та пояснив суду, що бажає успадкувати половину будинку після смерті батька, але не може цього зробити, оскільки відсутні документи про право власності на будинок. Відповідач є його племінницею і на спадкове майно не претендує.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 є її матір`ю. З матір`ю вони вирішили, що спадок після смерті її батька ОСОБА_5 прийме мати, а вона сама та сестра на спадкове майно не претендують. Ні сама відповідач, ні сестра разом з батьком зареєстровані не були.
Представник третьої особи ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, пояснила, що на спірний будинок право власності не оформлялося, з питань прийняття спадщини зверталися діти померлих, однак за цей час один із спадкоємців, ОСОБА_5 , помер. Після його смерті у процес прийняття спадщини вступила його дружина ОСОБА_1 . При підготовці технічного паспорту було встановлено, що будинок було збудовано у 1959 році на виділеній для будівництва ОСОБА_4 земельній ділянці та з тих пір до їх підприємства для оформлення прав власності ніхто не звертався.
Представник третьої особи АТ «Державний ощадний банк України» проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає, що по справі визначено неналежного відповідача, оскільки відповідач, донька позивача, прав позивачів не порушувала, на спадкове майно не претендує, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашова Г.В. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.12.1956 позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився брат позивача ОСОБА_2 та відповідно чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 24.01.1965, в якому батьками також зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.06.1999.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.12.2028.
Після її смерті, 01.04.2019 була заведена спадкова справа № 63/2019, номер у спадковому реєстрі 63986428, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 55679613 від 01.04.2019.
Згідно матеріалів спадкової справи № 63/2019, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 зверталися ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
На момент смерті ОСОБА_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 09.09.1997 та до дня смерті, за вказаною адресою також на момент її смерті був зареєстрований позивач ОСОБА_2 .
Приватним нотаріусом надана довідка № 441/02-14 від 15.12.2021 про те, що ОСОБА_2 прийняв спадщину за законом на майно, що належить ОСОБА_1 .
Згідно довідки про землекористування, ОСОБА_4 рішенням Верхньодніпровської міської ради від 22.03.1957 надавалася земельна ділянка.
Згідно довідки від 21.05.1957, ОСОБА_4 укладав договір на будівництво житлового будинку по типовому проекту № 135а 21 травня 1957 року.
На підставі рішення виконкому міської ради «Про виділення земельних ділянок громадянам міста Верхньодніпровська для індивідуального будівництва, у квітні 1957 року, за участю представника Верхньодніпровського БТІ, ОСОБА_4 виділено в натурі земельну ділянку 600 кв. м по АДРЕСА_2 та до акту додано план земельної ділянки.
Згідно довідки № 117 від 29.10.2024 виданої виконкомом Верхньодніпровської міської ради, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 - не приватизована.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 27.08.2025.
Після його смерті, 30.09.2025 була заведена спадкова справа № 136/2025, номер у спадковому реєстрі 74660326, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82713613 від 30.09.2025.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 від 23.11.1985 позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , у зв`язку з чим змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 0[телефон приховано] від 30.09.2025.
Згідно матеріалів спадкової справи № 136/2025, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_1 . Також, 14.10.2025 АТ «Ощадбанк» була заявлена претензія до спадкоємців ОСОБА_5 у зв`язку з непогашеною кредитною заборгованістю.
На момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований по АДРЕСА_3 . Також за вказаною адресою на момент його смерті була зареєстрована позивач ОСОБА_1 .
02.09.2024 виготовлено технічний паспорт на спірний житловий будинок, згідно якого, будинок та господарські споруди були збудовані у 1959 році, ще частина споруд була зведена у 1980 році.
Відповідно до інформації № 2/1593 від 14.11.2024 КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», право власності на будинок АДРЕСА_1 не оформлялося, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 405719225 від 28.11.2024.
Постановою приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 28.11.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки заявники не подали жодних документів, що посвідчують право власності спадкодавці на спадкове майно.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Предметом цього спору є визнання права власності на нерухоме майно.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
У статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, правом на отримання спадщини наділені особи, визначені цивільним законодавством чи заповітом, які дотримались процедури отримання такої спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20), від 29 червня 2022 року у справі № 175/772/16-ц (провадження № 61-3581св21), від 27 липня 2023 року у справі № 296/8061/19 (провадження № 61-2873св22) та інших.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У статті 175 ЦПК України вказано вимоги до форми та змісту позовної заяви, зокрема, вона повинна містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст. 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (ч.1, 2, 3 ст. 51 ЦПК України).
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21), від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19).
Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначали, що перешкодою в оформленні права власності на спадкове майно є відмова нотаріуса в оформленні спадщини через відсутність у спадкодавців правовстановлюючих документів на спірне майно, а відповідачем за своїм позовом вказали доньку позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Однак у судовому засіданні відповідачем по справі надані пояснення, згідно яких, на спірний будинок вона не претендує, свого інтересу у даному спорі не має, до нотаріуса в установлений строк не зверталася.
Отже, позивачі, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, неправильно визначили відповідача у справі, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки висновки суду по суті спору щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог мають бути здійснені за належного суб`єктного складу сторін (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 522/263/22, від 24 квітня 2024 року в справі № 306/513/16, від 13 травня 2024 року в справі № 753/7177/21).
Суд звертає увагу на те, що позивачі не позбавлені права на звернення до суду з відповідними вимогами до належного відповідача (відповідачів).
З огляду на вказане, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог слід відмовити, тому витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на позивачів.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ), треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 44739553), Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашова Г.В. ( АДРЕСА_5 ), АТ «Державний ощадний банк України» (м. Дніпро, пр.. Науки, 115, ЄДРПОУ 09305480), про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.
Повний текст рішення складений 15.10.2026.
Суддя: Є.В. Челюбєєв