№ 201/9391/25
провадження 2/201/766/2026
УХВАЛА
14 жовтня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого - судді Антонюка О.А.
з секретарем Могиліною Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - служба в справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 29 липня 2025 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання, розглядаються клопотання, справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, спір по суті не вирішено.
В судове засідання від представника позивача надійшли клопотання: про залишення частини позову без розгляду, про повернення до стадії підготовчого засідання і повернення судового збору. Суд вважає клопотання частково обґрунтованим: вимоги частини позову (про позбавлення батьківських прав і про призначення опікуна) підлягаючими залишенню без розгляду, повернення до стадії підготовчого засідання - не підлягаючими задоволенню, повернення судового збору - обгрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно положень ч. 1-З ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Позивач з представником підтримав клопотання і наполягав на його задоволенні. Сторона відповідача фактично не заперечувала проти заявленого клопотання, вважаючи це правом сторони.
З`ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд, роз`яснивши наслідки залишення позовних вимог без розгляду, вважає можливим задоволення вказаного клопотання, оскільки воно грунтуються на законі: позивач відповідно до ст. 49 ЦПК України на протязі всього часу слухання справи має право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, має право на залишення вимог без розгляду, цим не порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб, повноваження на заявлення такого клопотання є, а тому даний позов по цій справі слід залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Приймаючи до уваги вказане, суд вважає, що зазначені представником позивача вимоги позову у вказаній ним частині по даній цивільній справі згідно заяви представника позивача слід залишити без розгляду.
Також сторона позивача (через представника - адвоката) надала до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, оскільки, на їх думку, розглянуто не всі клопотання, є заяви та клопотання, які можливо вирішити тільки в підготовчому засіданні, стороні позивача потрібно залучити ще інших осіб, а це також можливо лише в стадії підготовчого засідання.
З`ясувавши думку, позицію сторін та їх представників з цього питання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження (загального або спрощеного).
Враховуючи, що немайнові вимоги позивача вимагають проведення судового засідання в загальному позовному провадженні для повного та всебічного встановлення обставин справи, дана справа не відноситься до тих, які можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотання сторони позивача має обґрунтування переходу, повернення до слухання справи в підготовчому провадженні, але не вбачається підстав для переходу, оскільки розгляд даної справи у визначеному порядку права на захист цього позивача не порушує, суд визначався з питанням переходу до слухання справи по суті з урахуванням думки позивача, а тому суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для повернення до підготовчого засідання.
Вказані стороною позивача питання його представник міг реалізувати на протязі тривалого розгляду справи судом в підготовчому засіданні навіть уточненням або доповненням, зміною позовних вимог (де вірно, на його думку, будуть вказані всі сторони і причетні особи до цього спору), заявити інші процесуальні питання для вирішення судом, в повному об`ємі скористатися наданими ЦПК України процесуальними правами самостійно, а не перекладати на суд вирішення їх питань витребування і збирання доказів, доказування позову і інш..
Суду до цього клопотання не надано докази того, що вказаний представник позивача зверталися до вказаних осіб (відповідачів, притягуваних осіб, третіх осіб, інших учасників спору і інш.) стосовно об`єму і суті позову, його предмету і кола осіб, немає доказів і того, що неможливо було вказане в клопотанні здійснити представнику позивача самостійно на тривалій стадії підготовчого засідання.
Справа розглядається тривалий час і у сторони цього позивача до закінчення підготовчого засідання була можливість вирішити питання, віднесені законом до його компетенції, в тому числі і ті, про які заявлене клопотання; при цьому судом неодноразово розгляд справи переносився навіть в підготовчому засіданні, сторонам роз`яснювалося право належного використання своїх прав і обов`язків, передбачених ЦПК. Ухвала про закриття підготовчого засідання і призначення справи до розгляду по суті винесена у відповідності до ст. 197-200 ЦПК України.
Задоволення клопотання саме в такому вигляді на даній стадії судового розгляду справи може утруднити розгляд цієї справи, вирішення клопотань і дослідження інших матеріалів, що потягне за собою тяганину, виходячи з конкретних обставин справи це ускладнить розгляд і є не доцільним.
Ця справа може бути пов`язана з іншими питаннями і спорами сторін, іншими правовідносинами чи справами в цьому чи іншому суді, але це не означає повернення до підготовчого засідання, об`єднання справ чи спорів в одне провадження.
При таких обставинах суд вважає, що це заявлене клопотання не грунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.
Стосовно повернення судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України сторона позивача ставить питання про відшкодування судових витрат.
Згідно стаття 142 «Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду» 1. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. 2. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. 3. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. 4. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. 5. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. 6. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Вказане передбачено і п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Суд вважає вказане обгрунтованим і основаним на законі, а тому можливим стягнення, повернення на користь позивача понесених ним витрат на судовий збір в загальній сумі сплаченого судового збору 2 422 грн. 40 коп., оскільки вказане знайшло своє документальне підтвердження і докази про це є в матеріалах справи.
Відповідно до статті 133 «Види судових витрат» 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В урахуванням зазначеного суд вважає можливим в зв`язку з залишенням без розгляду частини вимог через відсутність предмету спору на стадії розгляду справи задоволення клопотання про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним залишення позову без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
При цьому суд звертає увагу також на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 133, 134, 142, 182, 222, 257, 258-261, 274, 352-354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - служба в справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в частині вимог про позбавлення батьківських прав і призначення опікуна залишити без розгляду.
Представнику позивача адвокатові Сегеді Юлії Анатоліївні в задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання в цій цивільній справі відмовити.
Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., який сплачений при подачі позову квитанцією про сплату № 6891-8499-6028-1719 від 04 липня 2025 року в сумі 2 422 грн. 40 коп..
Ухвала набрала законної сили 14 жовтня 2026 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -