Справа № 204/3253/26
Провадження № 2/204/3071/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(з а о ч н е)
15 жовтня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Євгенія Олександрівна про зміну черговості одержання права на спадкування, -
У С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року ОСОБА_1 , через представницю, звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , визначивши третьою особою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О., із вимогою про зміну черговості одержання права на спадкування (а. с. 1-6).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Стверджує, що він прийняв спадщину після смерті тітки, подавши у встановлений строк приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. відповідну заяву про її прийняття, на підставі якої 05 лютого 2024 року нотаріусом було відкрито спадкову справу до майна померлої. Вказує, що 30 липня 2024 року він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, натомість останнім було винесено постанову про відмову йому у вчиненні нотаріальної дії, зокрема з тих підстав, що ним не були подані документи, що підтверджували його родинний зв`язок з померлою. Зазначає, що з цих підстав, у жовтні 2024 року він звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту родинних відносин, судова справа № 204/10453/24, у якій 04 червня 2025 року судом було ухвалено рішення, яким його заяву про встановлення факту родинних відносин було задоволено та встановлено факт родинних відносин, зокрема те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , є племінником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Вказує, що 06 січня 2026 року він повторно звернувся до
приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, натомість останнім йому було повідомлено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено: по-перше, у зв`язку з закликанням до спадкування іншої черги спадкоємців згідно зі ст. 1266 ЦК України, а саме неповнолітнього правнука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; по-друге, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б родинний зв`язок з померлою (на спростування чого ним 24 грудня 2025 року ним було надано рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року по справі № 204/10453/24); по-третє, у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, у тому числі, що підтверджують право власності на нерухоме майно. При цьому зазначено, що підстави відмови, викладені в постанові, ним не усунені, і встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_3 , не може змінити той факт, що право на спадкування одержується почергово, зокрема, те, що відповідно до матеріалів спадкової справи, до спадкування закликається інша особа. Вказує, що відповідно до матеріалів спадкової справи, іншими спадкоємцями померлої є правнуки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому зазначає, що з правнуком, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 фактично не спілкувалась з 2009 року, й відповідно той не цікавився її життям та здоров`ям. Стверджує, що в свою чергу, з правнуком, ОСОБА_2 , померла взагалі не була знайома, навіть не була обізнана про його народження, так само як і з його матір`ю. Вказує, що 23 травня 2024 року у газеті Наше місто № 21 (4273), а потім 28 травня 2024 року у газеті Aviso № 5, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як спадкоємців ОСОБА_3 . Натомість, правнук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини не звертався, а відтак, вважає, що останній пропустив строк для прийняття спадщини. Вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , закликається до спадкування іншої черги спадкоємців згідно зі ст. 1266 ЦК України, як зазначено у постанові приватного нотаріуса. Також зазначає, що після смерті його матері та батька, який помер у 1968 році, його опікуном стала бабуся - ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 , а в подальшому ОСОБА_3 , яка прийняла його до себе у родину, який ріс та виховувався разом з її рідним сином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказує, що другий чоловік ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , та єдиний син, ОСОБА_7 , померли ІНФОРМАЦІЯ_8 та 21 лютого 2008 року відповідно. При цьому зазначає, що у ОСОБА_7 був син, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . Після смерті другого чоловіка та сина, ОСОБА_3 залишилась фактично одна, тому про неї піклувався лише позивач, який до того ж займався похованням її сина ОСОБА_10 , оскільки вона не має коштів на його поховання. Стверджує, що з того часу він почав тісне спілкування з ОСОБА_3 на постійній основі, а з 2018 році він переїхав до її квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , у якій вони разом проживали до смерті останньої. Він займався всіма побутовими питаннями, сплачував рахунки за комунальні послуги, купував продукти, ліки та регулярно возив ОСОБА_3 до лікарів, оскільки тітка була похилого віку (померла у 90 років) та потребувала постійної сторонньої допомоги, а потім займався її похованням та взяв на себе всі необхідні для цього витрати. Зазначає, що на сьогодні він продовжує сплачувати рахунки за комунальні послуги, з метою уникнення заборгованості, займається побутовими питаннями, які стосуються квартири АДРЕСА_1 . Водночас зазначає про те, що доля спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та закликається до спадкування іншої черги спадкоємців згідно зі ст. 1266 ЦК України, не відома, натомість він з 2008 року був єдиним близьким родичом померлої, який з 2018 року постійно проживав разом із нею та піклувався про неї. Вважає, що оскільки він протягом тривалого часу опікувався померлою, матеріально забезпечував її та надавав їй іншу допомогу, через її похилий вік, що також встановлено рішенням суду у справі № 204/10453/24, при цьому він є спадкоємцем за законом наступних черг, то він може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Оскільки, документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, у тому числі, що підтверджують право власності на нерухоме майно знаходяться у нього, то вважає, що позовні вимоги спрямовані на реальний захист прав та інтересів його прав як спадкоємця при оформленні спадкових прав, оскільки інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній. Тому прохає суд змінити черговість одержання права на спадкування, визнавши за ним право на спадкування разом із спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та закликається до спадкування іншої черги спадкоємців згідно ст. 1266 ЦК України на спадщину, яка відкрилася після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін для усунення недоліків (а. с. 56-57).
11 квітня 2026 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 03 квітня 2026 року, позивачем усунуто (а. с. 59-70).
Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 14 годину 20 хвилин 11 травня 2026 року (а. с. 71), копія якої надіслана учасникам справи 24 квітня 2026 року за вихідним № 11641/26-вих/2/204/3071/26 (а. с. 72).
Протокольною ухвалою суду від 12 серпня 2026 року у справі закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 172-173).
У судовому засіданні позивач та його представниця - адвокатка Сироватко А.М., позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохали суд їх задовольнити, обґрунтування надали аналогічні тексту позовної заяви.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 185), причини неявки суду невідомі.
Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 188), причини неявки суду невідомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 31 січня 2024 року (а. с. 12, 138).
За життя ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане Виробничим об`єднанням «Південно машинобудівельного заводу» на підставі розпорядження (наказу) № 1265-96 від 09 жовтня 1996 року, на праві спільної приватної власності разом з ОСОБА_7 , належала квартира АДРЕСА_1 (а. с. 18).
05 лютого 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. із заявою № 19 про прийняття спадщини в поряду ст. 1265 ЦК України, після смерті його тітки ОСОБА_3 (а. с. 123 на звороті - 124).
27 лютого 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О., надано ОСОБА_1 письмове роз`яснення вих. № 58/02-14 (а. с. 16-17, 159 та на звороті), зі змісту якого вбачається, що в результаті аналізу документів було встановлено, що останнім нотаріусу було подано заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , але ним не було надано документів, що підтверджують його родинний зв`язок з померлою, відтак останньому рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення родинних стосунків з померлою.
З відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР № 14/5-5845 від 07 травня 2024 року (а. с. 156) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 30 квітня 1976 року по 31 січня 2024 року. Інші зареєстровані особи за вказаною адресою на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
23 травня 2024 року у газеті Наше місто № 21 (4273), а потім 28 травня 2024 року у газеті Aviso № 5, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. було розміщено оголошення (а. с. 160, 161) про виклик ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як спадкоємців ОСОБА_3
30 липня 2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. із заявою № 84 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті його тітки ОСОБА_3 (а. с. 14-15, 162).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. від 30 липня 2024 року № 224, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , з тих підстав, що у померлої ОСОБА_3 , є неповнолітній правнук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько якого ОСОБА_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , до відкриття спадщини, батько якого ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , до відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також у зв`язку з тим, що заявником не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (а. с.164 на звороті - 165).
З копії свідоцтва про поховання серії НОМЕР_4 від 03 березня 2024 року (а. с. 20) убачається, що видано воно на ім`я ОСОБА_1 , як користувачу місця поховання померлої ОСОБА_3 .
Також, судом з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з вересня 2024 року по квітень 2025 року включно здійснював оплату комунальних послуг за спірною квартирою (а. с. 24-52).
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_4 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин. Встановлено факт того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є рідною сестрою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є племінником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 07 липня 2025 року (а. с. 107-110, 168-170).
24 грудня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 167 та на звороті).
З відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. № 4/02-14 від 06 січня 2026 року ОСОБА_1 вбачається, що нотаріусом йому було відмовлено 30 липня 2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема з тих підстав, що: по-перше, у зв`язку з закликанням до спадкування іншої черги спадкоємців згідно зі ст. 1266 ЦК України, а саме неповнолітнього правнука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; по-друге, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б родинний зв`язок з померлою (на спростування чого ОСОБА_1 24 грудня 2025 року ним було надано рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року по справі № 204/10453/24); по-третє, у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, у тому числі, що підтверджують право власності на нерухоме майно.
Також, нотаріусом у даній відповіді було зазначено про те, що ОСОБА_1 підстави відмови, викладені в постанові, не усунені, а встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_3 , не може змінити той факт, що право на спадкування одержується почергово, зокрема, те, що відповідно до матеріалів спадкової справи, до спадкування закликається інша особа.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з вимогами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Приписами ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про права людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі «Маркс проти Бельгії», в рішенні якого суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Нормами п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі смерті власника.
Приписами ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з приписами ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Приписами ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Так, нормами ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Приписами ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно з вимогами ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Нормами ст. 1265 ЦК України встановлено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
В свою чергу, спадкування за правом представлення визначено приписами ст. 1266 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Так, звертаючись з вказаним позовом до суду із вимогами про зміну черговості одержання права на спадкування після ОСОБА_3 , позивач посилався на те, що він є єдиним близьким родичем, зокрема племінником, спадкодавиці, який тривалий час про неї піклувався (з 2008 року після смерті її сина ОСОБА_10 ), а з 2018 року переїхав до неї жити, де він займався побутовими справами, сплачував рахунки за комунальні послуги, купував ліки та регулярно возив її до лікаря, оскільки та потребувала постійної сторонньої допомоги.
Верховний Суд у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19, від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц, від 2 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18, від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14, від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18, від 23 січня 2025 року у справі № 752/18799/22 неодноразово викладав висновки щодо застосування у подібних правовідносинах статті 1259 ЦК України, зокрема вказував на те, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження (прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо); 4) здійснення протягом тривалого часу дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Тобто, для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених обставин.
При цьому під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Такий висновок викладений у постанову Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 501/809/19.
Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивач в обґрунтування зазначених обставин посилався на те, що матеріалами справи № 204/10453/24 (провадження № 2-о/204/93/25) містять достатньо доказів того, що матеріальну та іншу допомогу спадкодавцю надавав саме позивач, а не інші особи. Крім того, відповідно до неспростованих його доводів, допомога спадкодавцю ним надавалася до дня її смерті. При цьому, останній зазначає про те, що матеріальна допомога - це не лише надання засобів для існування, а й оплата комунальних послуг, ліків, придбання необхідних особистих речей для хворого тощо. Також, стверджував про те, що безпорадний стан ОСОБА_3 підтверджується її похилим віком, виписками з лікарні, та свідченнями її подруг, які були допитані у справі № 204/10453/24.
Натомість, суд зазначає, що за правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
При цьому суд зауважує, що обов`язку відповідача спростувати доводи позивача, слідує обов`язок останнього підтвердити ті обставини, на які він посилається як підставу своїх вимог належними, достатніми та допустимими доказами.
Позивач в підтвердження своїх позовних вимог посилається на докази, які знаходяться в матеріалах судової справи № 204/10453/24 (провадження № 2-о/204/93/25), натомість ані копій вказаних доказів, ані копії із зазначених матеріалів справи до цієї справи не додає, а клопотання про огляд судової справи № 204/10453/24 у межах цієї справи останнім заявлено не було, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості достеменно з`ясувати чи існують такі докази взагалі та чи стосуються вони предмету доказування у цій справі.
Як вбачається, зі змісту рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року у справі № 204/10453/24, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 (сусідка та подруга спадкодавці ОСОБА_3 ) підтвердила факт родинних відносин, що заявник є рідним племінником ОСОБА_3 , оскільки вона являється рідною сестрою його матері ОСОБА_14 . Також вказувала на те, що заявник доглядав ОСОБА_3 , до самої смерті, оскільки її чоловік та син померли, а інших родичів у неї не було.
Таким чином зі змісту судового рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року у справі № 204/10453/24 судом встановлено, що у межах розгляду судової справи № 204/10453/24 судом було допитано лише одного свідка ОСОБА_13 , яка фактично підтвердила факт родинних відносин між ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як рідних сестер, а отже про доведеність факту родинних відносин ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 .
Водночас суд зазначає, що факт догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_3 , надання їй засобів для існування, оплати їй комунальних послуг, придбання ліків та інших необхідних особистих речей, тривалість такої допомоги, а також власне безпорадність стану ОСОБА_3 , рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2025 року у справі № 204/10453/24 не встановлювалося, дане питання судом не досліджувалося, а тому не може братися судом до уваги в межах розгляду даної справи, тим більше на підтвердження наявності сукупності всіх обставин, необхідних для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 дійсно здійснював оплату комунальних послуг по квартирі ОСОБА_3 , але вже після її смерті, в період з вересня 2024 року по квітень 2025 року включно (а. с. 24-52).
Натомість, надані позивачем для огляду в судовому засіданні чисельні квитанції про оплату ним комунальних послуг до січня 2024 року суд оцінює критично, оскільки, по-перше, платником у даних квитанціях зазначена сама спадкодавиця ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , що ставить під сумнів доводи останнього про оплату комунальних послуг за його рахунок; по-друге, останнім в судовому засіданні підтверджено, що за життя для ОСОБА_3 було принциповим зазначення її платником по всім комунальним платежам з наданням їй відповідної квитанції, тобто здійснення безпосереднього контролю оплати комунальних послуг, що за відсутності інших доказів у справі, виключає безпорадність її стану.
При цьому суд зазначає, що саме по собі посилання позивача на похилий вік спадкодавиці, як безпорадність її стану, без надання відповідних доказів на підтвердження того, що вона самостійно не могла забезпечити умови свого життя та потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, є необґрунтованим.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивачем не надано суду жодних доказів ані на підтвердження здійснення опіки над ОСОБА_3 , ані матеріального забезпечення останньої, ані надання їй будь-якої іншої допомоги, яка має матеріалізоване вираження (прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо), ані здійснення таких дій протягом тривалого часу, ані безпорадного стану ОСОБА_3 , суд дійшов переконливого висновку про недоведення позивачем в сукупності всіх обставин (матеріального забезпечення спадкодавця, здійснення над ним опіки, безпорадного стану), встановлення яких у судовому порядку є обов`язковим для зміни черговості одержання права на спадкування, а відтак про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354-355 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Євгенія Олександрівна ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) про зміну черговості одержання права на спадкування - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна