Справа № 761/32601/24
Провадження № 6/761/868/2026
УХВАЛА
07 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.
за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві подання приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому порядку та в якому зареєстрована дитина, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, -
ВСТАНОВИВ:
В провадження судді Романишеної І.П. надійшло подання приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому порядку та в якому зареєстрована дитина, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому приватний виконавець просив суд:
1. Надати приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка належить боржнику - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в якій зареєстрована неповнолітня особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Надати приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка належить боржнику - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), право власності на яку не зареєстровано у визначеному законом порядку.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2026 року вказане подання прийнято до розгляду.
Своє подання приватний виконавець Пилипчук В.Г. обґрунтовував тим, що На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 відкрите 21.08.2025 на підставі виконавчого листа № 761/32601/24, виданого 11.08.2025 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 18 657, 63 дол. США та судовий збір у розмірі 5 906, 80 грн. Станом на дату звернення із даною заявою, боржником рішення суду не виконано, жодних оплат боржником проведено не було. В ході вчинення виконавчих дій з примусового виконання даного виконавчого документа встановлено наступне: Боржник не працює, пенсію не отримує, як фізична особа - підприємець не зареєстрований. Згідно повідомлення ДФС України у боржника відкриті рахунки в фінансових установах, постановою виконавця на відкритих рахунках накладено арешт. В подальшому встановлено, що кошти на рахунках відсутні. Згідно відповіді МВС за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація відносно нерухомого майна на яке можливо звернути стягнення в реєстрі відсутня. В ході провадження виконавчих дій майна боржника на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Заходи здійснені приватним виконавцем щодо розшуку майна боржника на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними.
26.06.2026 Шевченківський районний суд м. Києва виніс ухвалу у справі №761/32601/24, якою задовольнив подання приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича про визначення частки майна боржника, що належить на праві спільної сумісної власності та визначити, що частка майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка зареєстрована за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 складає 12 (одну другу) частка.
Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня особа, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису №0[телефон приховано] від 25.06.2026.
З метою виконання рішення суду приватний виконавець звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з вказаним поданням.
04.10.2026 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки заочне рішення суду наразі оскаржується.
07.10.2026 року від заявника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також подав заперечення на клопотання про зупинення.
Ухвалою суду від 07.10.2026 відмовлено у зупиненні провадження.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить висновку, що подання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
21.08.2025 року приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа №761/32601/24 виданого 11.08.2025 року.
Ухвалою суду від 26.03.2026 року визначено, що частка майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка зареєстрована за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 складає 12 (одну другу) частку.
Надалі, приватним виконавцем 26.03.2026 року винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на 1/2 частки квартири, реєстраційний/кадастровий номер 1094613780000, місцезнаходження АДРЕСА_4 .
Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня особа, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису №0[телефон приховано] від 25.06.2026.
06.05.2026 року приватним виконавцем отримано відмову від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у наданні дозволу на реалізацію 1/2 частини квартири, де зареєстрована неповнолітня ОСОБА_4 .
21.09.2026 року приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа №761/43922/25 виданого 17.09.2026 року.
Постановою приватного виконавця було об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_3, НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження НОМЕР_5.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справу № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18).
Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника фізичної особи, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частини десятої статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Як встановлено судом, 21.08.2025 року приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа №761/32601/24 виданого 11.08.2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 18 657,63 дол. США та судовий збір 5 906, 80 грн.
Боржник рішення суду в добровільному порядку не виконує.
Ухвалою суду від 26.03.2026 року визначено, що частка майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка зареєстрована за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 складає 12 (одну другу) частку.
Надалі, приватним виконавцем 26.03.2026 року винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на 1/2 частки квартири, реєстраційний/кадастровий номер 1094613780000, місцезнаходження АДРЕСА_4 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником на квартиру, 1/2 частини з яких належить боржнику, однак ним не зареєстрована, унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення, у зв`язку з чим подання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому порядку, підлягає задоволенню.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами ст. 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі №2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, суд вважає, що задоволення поданням приватного виконавця в частині надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка належить боржнику - ОСОБА_2 , не призведе до позбавлення дитини, яка є неповнолітньою особою, права користування даною квартирою, в якому вона зареєстрована, оскільки відповідно звернення стягнення провадиться лише на 1/2 частку нерухомого майна.
Керуючись ст.ст.260, 261, 353, 354, 355, 440 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Подання приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому порядку та в якому зареєстрована дитина, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити.
Надати приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка належить боржнику - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в якій зареєстрована неповнолітня особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надати приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу дозвіл на звернення стягнення на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094613780000), яка належить боржнику - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), право власності на яку не зареєстровано у визначеному законом порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 12.10.2026 року.
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА