РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
16 жовтня 2026 р. Справа № 120/9260/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 14.04.2022 по 21.09.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.
Ухвалою від 22.06.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки був виключений зі списків особового складу військової частини 21.09.2022, тоді як із позовом звернувся лише 17.06.2026, не навівши поважних причин пропуску строку. Відповідач вважає, що позивач, отримуючи грошове забезпечення, мав можливість своєчасно дізнатися про його розмір та порядок нарахування. Також зазначив, що у спірний період з 14.04.2022 по 21.09.2022 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, а тому грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося відповідно до чинного законодавства.
Крім того, відповідач наголосив, що в період з 14.04.2022 по 31.07.2022 нарахування та виплату грошового забезпечення здійснював ІНФОРМАЦІЯ_3 , на фінансовому забезпеченні якого перебувала військова частина НОМЕР_1 , у зв`язку з чим просив залучити зазначений орган до участі у справі як співвідповідача. З огляду на викладене просив залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а в разі відсутності таких підстав - відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою від 09.07.2026 залучено до участі у справу як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 15-ти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано в Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано надати суду документально підтверджену інформацію про те, на чиєму фінансовому забезпеченні станом на час розгляді справи в суді перебуває Військова частина НОМЕР_1 .
Також, вказаною ухвалою витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати надати суду документально підтверджену інформацію про ознайомлення ОСОБА_1 з розміром та складовими отримуваного ним в період з 14.04.2022 по 31.07.2022 грошового забезпечення (помісячно).
Витребувану інформацію зобов`язано надати суду в строк до 28.07.2026.
У встановлений судом строк відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_3 - подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 не проходив, до списків особового складу не зараховувався, а проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка входила до складу військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося фінансово-економічною службою відповідної військової частини на підставі наказів її командира, тоді як ІНФОРМАЦІЯ_5 лише забезпечував планування видатків, отримання бюджетних асигнувань, оформлення платіжних доручень та перерахування коштів на рахунки військовослужбовців. Крім того, зазначив, що з 01.08.2022 військову частину НОМЕР_1 було знято з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 та передано до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з цим відповідач вважає себе неналежним відповідачем у справі, а також зазначає про відсутність у нього документів щодо проходження позивачем служби та складових його грошового забезпечення, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Враховуючи повідомлені ІНФОРМАЦІЯ_3 обставини щодо зміни органу фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2022 та передачі її на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку, що для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати питання щодо належного суб`єктного складу учасників справи.
Ухвалою від 03.08.2026 суд запропонував позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали висловити письмово свої доводи, міркування або заперечення щодо можливості заміни відповідача у цій справі.
06.08.2026 позивач подав до суду заяву, в який підтримав ініціативу суду та повідомив, що не заперечує щодо залучення ІНФОРМАЦІЯ_2 до участі у справі як співвідповідача.
Ухвалою від 07.08.2026 до участі у справі як співвідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_2 15-ти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
31.08.2026 від представника військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог у частині, що стосується військової частини НОМЕР_3 . Зокрема зазначив, що позивач не заявляв до неї жодних позовних вимог, не проходив у ній військову службу та не перебував на грошовому забезпеченні. Докази зарахування військової частини НОМЕР_1 або її підрозділу НОМЕР_2 на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 у матеріалах справи відсутні. Натомість із 01.07.2022 сама військова частина НОМЕР_3 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 та не здійснювала нарахування і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям інших військових частин. З огляду на викладене представник просив визнати військову частину НОМЕР_3 неналежним відповідачем та закрити провадження у справі в частині позовних вимог, звернутих до неї.
Ознайомившись з отриманими від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відзивами (поясненнями), з метою дослідження всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, су постановив ухвалу від 22.09.2026, якою витребував в Військової частини НОМЕР_1 документально підтверджену інформацію про те, на чиєму фінансовому забезпеченні перебували Військова частина НОМЕР_2 та Військова частина НОМЕР_1 в періоди з 14.04.2022 по 31.07.2022 та з 01.08.2022 по 21.09.2022. Зобов`язав надати витребувану інформацію в строк до 28.09.2026.
У встановлений судом строк, як і на дату прийняття рішення у справі, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , вимоги ухвали від 22.09.2026 не виконав, витребувану інформацію не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (підрозділі військової частини НОМЕР_1 ) на посаді головного сержанта взводу матеріально-технічного забезпечення з 14.04.2022 по 21.09.2022. Наказом від 21.09.2022 його виключено зі списків особового складу.
09.04.2026 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення за період з 14.04.2022 по 21.09.2022, обчисленого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти. Листом від 22.04.2026 №949.7411, отриманим у травні 2026 року, військова частина надала довідку про розмір грошового забезпечення, нарахованого й виплаченого позивачу, і перерахунок не здійснила.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, а тому під час визначення строку звернення до суду необхідно врахувати також спеціальні положення законодавства, які регулюють строки звернення працівника до суду у спорах про оплату праці, та правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування до спорів про грошове забезпечення військовослужбовців.
Разом із тим, суд бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційним положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про виплату заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Відповідне положення втратило чинність із дня ухвалення зазначеного рішення.
Водночас частина друга статті 233 КЗпП України передбачає спеціальний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, який обчислюється з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був виключений зі списків особового складу військової частини 21.09.2022, а з позовом звернувся 17.06.2026. Однак сам по собі факт звільнення позивача з військової служби та отримання ним грошового забезпечення у спірний період не є достатнім для висновку про початок перебігу строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України. Відповідачами не надано належних доказів дати вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, або іншого документа, який підтверджував би отримання ним відповідної інформації.
За таких обставин суд доходить висновку, що доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду не підтверджені достатніми доказами, а тому підстав для залишення позову без розгляду з цієї причини немає.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Із наведеного вище слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
А тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу починаючи з 29.01.2020 в заниженому розмірі грошового забезпечення та інших одноразових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними.
Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також пунктом 2 указаної постанови внесено зміну до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Викладення пункту 4 постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023.
Суд враховує, що спірний період із 14.04.2022 по 21.09.2022 повністю припадає на час з 29.01.2020 по 19.05.2023, тобто на період дії редакції пункту 4 Постанови №704, за якою розмір окладів визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Постанова №481 на правовідносини цього періоду не поширюється, оскільки відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
В свою чергу, відповідач у відзиві зазначив, що у спірний період оклади позивача обчислювалися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн). Таке обчислення не відповідає чинній у цей період редакції пункту 4 Постанови №704 і є протиправним. Доводи відповідача про те, що нарахування здійснювалося «відповідно до чинного законодавства», не ґрунтуються на законі, оскільки відповідна норма (пункт 6 постанови №103) була скасована судовим рішенням, яке набрало законної сили 29.01.2020.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 14.04.2022 по 21.09.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.
Визначаючись щодо зобов`язальної частини позовних вимог, то суд доводи ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладені у відзивах.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 не проходив і до списків його особового складу не зараховувався. Він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка входила до складу військової частини НОМЕР_1 . Нарахування грошового забезпечення здійснювала фінансово-економічна служба військової частини на підставі наказів її командира. ІНФОРМАЦІЯ_5 лише забезпечував планування видатків, отримання бюджетних асигнувань і перерахування коштів. Військова частина НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не здійснювала нарахування й виплату грошового забезпечення військовослужбовцям інших військових частин, а доказів зарахування військової частини НОМЕР_1 на її фінансове забезпечення матеріали справи не містять.
Відповідач, військова частина НОМЕР_1 , не виконав ухвалу суду від 22.09.2022 про витребування інформації щодо органу фінансового забезпечення його та військової частини НОМЕР_2 у спірний період, і не спростував наведених обставин.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки саме військова частина НОМЕР_1 , до складу якої входив підрозділ НОМЕР_2 , була тією військовою частиною, де проходив службу позивач, і її посадові особи нараховували йому грошове забезпечення, спірні дії належать до її компетенції. Доказів того, що внаслідок фінансового забезпечення з боку інших органів зміст і розмір нарахувань визначали не посадові особи самої військової частини, до суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача буде задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у цей період) з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та зобов`язання нарахувати її та виплатити, то суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) передбачено: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З огляду на викладене, позовна вимога позивача щодо проведення нарахування та виплати коштів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, підлягає задоволенню.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати, а тому, керуючись положенням статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в и р і ш и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 14.04.2022 по 21.09.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 14.04.2022 по 21.09.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату його грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна