ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/18886/25
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви
про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
12 жовтня 2026 року
зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
у с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 31.03.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Заява обґрунтована тим, що Верховний Суд уважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі. Колегія визнала норму пункту 2 постанови № 481 такою, що на момент розгляду справи вже «вичерпала свою дію»: «…пункт 2 Постанови № 481 після набрання чинності цієї постанови, яка сформулювала по новому пункт 4 Постанови №704 у конкретній частині, став нормою акту, до якого внесено цю зміну, вичерпав свою дію і на час розгляду справи не регулював спірні правовідносини, відповідно він не повинен був підлягати судовій оцінці за змістом.» Тобто оскаржувати саму "змінюючу" норму постфактум - коли вона вже "влилася" в текст постанови № 704, - суд визнав неефективним способом захисту. Підсумок: «Верховний Суд не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом №2011-XII». При цьому, пункти 1, 2 Постанови № 704 не визнавалися нечинними та не оскаржувалися в судовому порядку. Додатково, колегія суддів звернула увагу, що суди попередніх інстанцій, стверджуючи про те, що з прийняттям КМУ Постанови № 481 фактично відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, які гарантовані статтею 22 Конституції України (у частині отримання ним конкретних соціальних гарантій, як військовослужбовця), взагалі не досліджували та не встановлювали обставини, чи дійсно відбулося таке втручання в права позивача з моменту прийняття Постанови № 704 у первісній редакції до внесення змін до цієї постанови на підставі Постанови КМУ № 481. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що рамках справи позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають вимогам чинного законодавства, а обраний ним спосіб захисту є неправильним та неефективним. Ці обставини і є істотними для встановлення законного рішення судом, які не були відомі ні суду, ні відповідачу а стали відомими після набрання законної сили рішення суду від 07.05.2026 у справі №380/22663/25.
Позивач заперечень на вказану заяву до суду не подав.
Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято заяву представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до розгляду й відкрито провадження за нововиявленими обставинами.
Розглянувши заяву представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.12.2022, справа № 460/801/20, зауважує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і, яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі №303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі №809/824/17, від 22.11.2018 у справі №826/14224/15, від 06.02.2019 у справі №822/862/15, від 10.07.2020 у справі №823/1440/17.
Заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить посилання на правову підставу, а саме: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Тобто, відповідач просить суд скасувати судове рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2026, зокрема, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 03.03.2022 по 19.05.2023, а також з 18.06.2025 по 29.07.2025, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 03.03.2022 по 19.05.2023, а також з 18.06.2025 по 29.07.2025, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (у період з 03.03.2022 по 31.12.2022), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (у період з 01.01.2023 по 19.05.2023), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року (у період з 18.06.2025 по 29.07.2025), з урахуванням виплачених сум.
Задовольняючи позов у зазначеній частині, суд, серед іншого, виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що з 18.06.2025 пункт 2 Постанови №481 втратив чинність та підлягає застосуванню редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, чинна до внесення змін Постановою №481, без розмежування в межах спірного періоду часу дії Постанови №481 (з 20.05.2023 по 18.06.2025), протягом якого розміри посадових окладів та окладів за військовим званням підлягали обчисленню виходячи з фіксованого розміру 1762 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 скасовано; ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та скасування пункту 2 Постанови №481 відмовлено повністю.
У постанові Верховний Суд дійшов висновку, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційним; встановлення Постановою №481 фіксованого розміру 1762 грн як розрахункової величини не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, оскільки пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень згаданого Закону встановлено обмеження щодо застосування як розрахункової величини лише мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, суд зазначає, що для застосування процесуальної норми, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається.
Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу.
Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень.
Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною у випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням чи виходив із нього та прийнято новий судовий акт, протилежний за змістом скасованому, або саме скасування такого акта означає протилежне вирішення відповідного питання.
Преюдиційний зв`язок полягає в такому:
1) неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Тобто йдеться саме про встановлення в іншій справі фактів та обставин, які мають значення для справи, що вирішується.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що встановлені іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).
На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігається як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиції утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиції утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Важливо також, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдиції, викають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.
У постанові від 30.07.2020 у справі № 814/1130/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення).
Отже, саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Отже, обставини, встановлені у справі №320/29450/24, не мали саме преюдиційного значення для вирішення справи №380/18886/25, а скасування судових рішень у справі №320/29450/24 не призвело до зміни чи припинення обставин спірних правовідносин між сторонами цієї справи.
Суд зазначає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої (нової) судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За правилами частини першої статті 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3)постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
З`ясовані обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями 243, 248, 368, 369 КАС України, суд
у х в а л и в :
у заяві представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 16 жовтня 2026року.
Суддя Гулик Андрій Григорович