Постанова № 140676513 у справі № 523/11886/26 від 15.10.2026

Номер провадження: 22-ц/813/7753/26

Справа № 523/11886/26

Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Шевиріної Т.Д.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 12 червня 2026 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ), за участі Одеської обласної прокуратури, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 12 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав передано на розгляд до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна вимога про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, яка поєднується із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої.

Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1ст. 27 ЦПК України зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що якщо позов містить вимогу про стягнення аліментів, до такої вимоги застосовуються альтернативна підсудність за ст. 28 ЦПК України. Скаржник вважає, що позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів може подаватися за місцем проживання позивача, оскільки аліментна вимога дає право на альтернативну підсудність. Відтак вважає висновок судді суду першої інстанції про те, що «основний» предмет позову є не тільки вимога про позбавлення батьківських прав, відповідно до якої повинна визначатися підсудність, є хибним.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До Одеського апеляційного суду надійшов висновок прокурора Одеської обласної прокуратури Чернякової М.П., в якому прокурор зробив висновок, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід визнати необґрунтованою та такою, що не містить підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а також наполягає на тому, що позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, яка поєднується з вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої, а тому підсудність такої справи має визначатися за правилами частини 1 статті 27 ЦПК України.

Розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Положенням ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

За змістом параграфу 3 Глави 2 ЦПК України основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ЦПК України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Як вбачається зі змісту статті 28 ЦПК України позов про позбавлення батьківських прав не входить до переліку справ, підсудність яких, крім визначеної законом (частина перша статті 27 цього Кодексу), може бути також визначена за вибором позивача.

Положення статті 28 ЦПК України не можуть бути застосовані під час визначення підсудності позову про позбавлення батьківських прав, отже, не можуть бути застосовані і, зокрема, положення частини шістнадцятої статті 28 ЦПК України, можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав, - відсутня, оскільки підсудність такої справи визначена законом.

Таким чином, з аналізу зазначених статей вбачається, що справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, згідно зі статтею 27 ЦПК України.

Поєднання в одному провадженні двох позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів не суперечить положенням процесуального закону, отже, не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) такої справи і узгоджується з положеннями частини третьої статті 166 СК України, відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Тобто, позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, яка поєднується із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої.

Отже, у справі, що переглядається, підсудність справи має визначатись згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 1 липня 2025 року у справі № 306/1029/22.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини у справі № 306/1029/22 та у цій справі подібні: в обох позов про позбавлення батьківських прав поєднано з вимогою про стягнення аліментів, і в обох йдеться про застосування ст. 27, 28 ЦПК України.

Суд першої інстанції встановив, що підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що предметом позову в цій справі є позбавлення батьківських прав та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Судом першої інстанції встановлено інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якої відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної підсудності (юрисдикції) Пересипського районного суду м. Одеси.

За викладених обставин, ап еляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Крім того, згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що повернення справи, яка передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, не передбачено процесуальним законом, оскільки така справа повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Необхідною умовою для прийняття справи до провадження судом, якому вона надіслана, є, власне, дотримання порядку передачі такої справи, який визначений статтею 31 ЦПК України, зокрема, в даному випадку - встановлення належності справи до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 367, 368, 375, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Пересипського районного суду міста Одеси від 12 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Т.Д. Шевиріна