ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
14 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 215/2326/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (суддя Ільков В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві № 365к від 12 квітня 2023 року, поновити її на роботі на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві або його правонаступника, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2023 року до 22 грудня 2023 року в сумі 158181,48 гривень.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року визнано трудові відносини між нею та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. З 01 січня 2023 року розпочато процедуру реорганізації Фонду соціального страхування і його робочих органів шляхом приєднання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів, які є правонаступниками припиненої установи. 22 лютого 2023 року вона отримала попередження від 02 лютого 2023 року про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, а 25 квітня 2023 року копію наказу №365к від 12 квітня 2023 року про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП. Вважала звільнення незаконним і таким, що суперечить рішенню Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року, згідно з яким трудові відносини з нею були припинені на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Крім того відповідач порушив процедуру звільнення, оскільки звільнив її раніше ніж за два місяці від дати попередження про наступне вивільнення.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві від 12 квітня 2023 року №365к про звільнення позивача з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві 18 квітня 2023 року.
В частині позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
Додатковим рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача 14681,11 грн. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 1 073,60 грн. судового збору на користь держави.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року та додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2026 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2024 року, додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року скасовано.
Провадження у справі №215/2326/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито.
Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови заявник має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою суду від 18.02.2026 року заяву позивача про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено.
Справу №215/2326/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
30.03.2026 року позивачем подані пояснення по справі, у яких позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати виданий управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві наказ № 365к від 12.04.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві або його правонаступника;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням за період з 19.04.2023 по дату ухвалення рішення в даній справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві №365к від 12.04.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві 18 квітня 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку.
Наказ відповідача № 365к від 12.04.2023 про звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України був виданий після ухвалення рішення від 07.02.2023, але до набрання ним законної сили (14.06.2023). Відповідач, усвідомлюючи існування судового спору щодо розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, самовільно змінив підставу звільнення, чим грубо порушив принцип диспозитивності та право позивача на визначення підстав для припинення трудових відносин.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07.02.2023 у справі №215/3117/22 відповідачем не виконувалося, як до звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП так і після набрання 15.01.2025 законної сили рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу в даній справі про скасування наказу № 365к від 12.04.2023 про звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП. Для невиконання рішення суду від 07.02.2023 відповідач вигадав штучний аргумент - зобов`язання судом у вказаному рішенні звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП без зазначення про необхідність видання відповідного наказу.
Рішення суду від 07.02.2023 не є перешкодою для поновлення позивача на роботі. Навпаки, воно є підтвердженням того, що позивач мала законне право звільнитися за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Виконання цього рішення, неможливе без попереднього скасування незаконного наказу № 365к та поновлення позивача на роботі. Лише після поновлення відповідач зможе видати наказ про звільнення позивача на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідно до судового рішення.
Суд першої інстанції помилково зазначив, що рішенням від 07.02.2023 «фактично змінено підстави звільнення». Це твердження суперечить змісту вказаного рішення, яке визнало припиненими трудові відносини саме з ініціативи позивача, а не змінювало формулювання раніше виданого наказу.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач перебувала у трудових відносинах з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві та працювала на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг.
26 січня 2022 року позивач подала заяву про звільнення 31 січня 2022 року з займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 762-12 від 31 січня 2022 року позивачу відмовлено у звільненні на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 217 від 02 лютого 2023 року позивача попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 365к від 12 квітня 2023 року позивача звільнено 18 квітня 2023 року з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року визнано трудові відносини між позивачем та Управлінням припиненими у зв`язку із розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з ініціативи позивача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року змінено в його мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.
Позивач не погодившись із незаконним її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, звернулась до суду із цим позовом про скасування такого наказу та поновлення її на цій посаді або в правонаступника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 року, що набрало законної сили 14.06.2023 року визнано трудові відносини припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача, наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №365к від 12.04.2023 року про звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про поновлення на роботі, суд зазначив, що позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають, оскільки вищевказаним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 року трудові відносини визнані припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи саме позивача.
Також, суд зазначив, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимоги про поновлення на роботі, тому задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Як встановив суд першої інстанції, позивачем 26.01.2022 на ім`я начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві буда подана заява про звільнення 31.01.2022 з займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Листом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №762-12 від 31.01.2022 позивачу відмовлено у звільненні на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №217 від 02.02.2023 позивач була попереджена про наступне звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП.
Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №365к від 12.04.2023 року позивач була звільнена 18.04.2023 року з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023, яке набрало законної сили, було визнано трудові відносини між позивачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023, що набрало законної сили 14.06.2023, визнано трудові відносини припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача, то наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві №365к від 12.04.2023 про звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції також вірно встановив, що позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 трудові відносини визнані припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи саме позивача.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника.
Суд також вірно врахував, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимоги про поновлення на роботі та напряму залежить від незаконності дій роботодавця.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Наявність судового рішення, яким визнано трудові відносини між позивачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві припиненими, у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з ініціативи позивача, не дають суду підстав для поновлення позивача на посаді.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа - Голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві Грязьон Анжела Вікторівна про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш