Справа № 718/1683/26
Провадження 2/718/740/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької під головування судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши матеріали цивільної справи № 718/1683/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно, -
У С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 звернулася до Кіцманського районного суду Чернівецької області із описаним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно - право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
Згідно із записом в погосподарській книзі № 5, номер об`єкта погосподарського обліку 0207, за 2020-2025 роки, головою двору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , однак не оформила свої спадкові права, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.05.2026 № 98/02-31.
Єдиним спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , за законом є позивачка. Інших спадкоємців та утриманців померлих, передбачених законом, немає.
ОСОБА_4 своєчасно у встановленому законом порядку та строки прийняла спадщину - на день смерті спадкодавців була зареєстрована та проживала із ними.
В нотаріальній конторі отримати свідоцтво на спадщину за законом позивачка не може через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, внаслідок чого отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
А тому, змушена з цим позовом звернутися до суду.
Відзив на позовну заяву відповідачем у встановлений судом термін не подано.
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.06.2026 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.06.2026.
30.06.2026 судове засідання не відбулося через перебування судді на лікарняному.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2026.
У судове позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представника адвокат Маковійчук П.В. 10.08.2026 та 15.10.2026 скерував до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання також не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Будь-яких належно оформлених клопотань суду не подав.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи подані до суду заяви, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін та перевіривши їх доказами, суд доходить наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.09.1971, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.11.2015 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 17.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.12.2008 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 16.
14.01.1946 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, актовий запис № 2, що підтверджується повним витягом з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 17.11.2015 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 24.07.2003 позивач ОСОБА_5 після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Згідно з довідкою № 24 від 28.02.2024 на день смерті ОСОБА_3 разом з ним в одному будинку були зареєстровані дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та внук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з довідкою № 23 від 28.02.2024 на день смерті ОСОБА_2 разом з нею в одному будинку були зареєстровані дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та внук ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.05.2026 року, яка ухвалена державним нотаріусом Кіцманської нотаріальної контори Беженар А.М., відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_2 , але не оформив своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що нею не подано нотаріусу правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, що підтверджують реєстрацію права власності на цей житловий будинок.
Згідно із технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, який розташований в АДРЕСА_1 , його побудова здійснена об`єкта:
- А 1 - в 1957 році, загальна площа становить 34,50 кв.м., житлова - 13.9 кв.м., допоміжна - 20,60 кв.м.;
-Б 1 - в 1977 році, загальна площа становить 63,40 кв.м., житлова - 43.5 кв.м., допоміжна - 19,90 кв.м;
-Погріб 1970 році;
-Сарай - 1960 році;
-Сарай - 1965 році;
-Комора - 1965 році;
-Сарай - 1980 році;
-Сарай - 1980 році.
Також на території господарства знаходяться колодязь, ворота з хвірткою, огорожа.
Згідно з висновком про вартість майна експерта-оцінювача Маковейчука М.І. вартість житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на 22.05.2026 року становить 317126 гривень.
Матеріали наданої на вимогу суду копії спадкової справи № 96/2024 02-14 підтверджують зазначені вище обставини.
Інша дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_10 у письмовій заяві від 10.09.2018 відмовилася від спадщини після смерті мами.
Окрім того, згідно з інформаційною довідкою із спадкового реєстру № 85242106 від 14.05.2026 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 76077914 від 05.03.2024 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена 05.03.2024 за № 72096604 (номер у нотаріуса 96/2024).
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, відповідно до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст. 1221 ЦК України)..
Як передбачено статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.
Невизнання державою права власності позивачів на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже, порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме,статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку.
Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Пунктом 1.3 Тимчасового Положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (втратило чинність 01 січня 2013 року) було передбачено, що Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах встановлених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Мотиви з яких виходив суд та оцінка суду.
Враховуючи вищезазначені норми закону, беручи до уваги те, що спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за АДРЕСА_1 , побудований до 1992 роre, за наявності на такий будинок відповідної технічної документації БТІ, та записів в погосподарській книзі, суд вважає за можливе, визнати право власності в порядку спадкування на такий будинок, на який спадкодавець не отримав правовстановлюючі документи, оскільки прийняття в експлуатацію таких будівель на час побудови житлового будинку не вимагалося, а записи в погосподарських книгах визнавалися як такі, що підтверджують право власності особи на майно.
З досліджених матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 спадщину прийняла, оскільки була зареєстрована та проживала із спадкодавцями на час смерті та звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючого документа на домоволодіння.
Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 328, 346, 392, 1216-1218, 1220-1221, 1223, 1258-1261, 1269 ЦК України, ст.ст. 524-524,529, 548, 549 ЦК Української РСРС та керуючись ст.ст. 12, 13, 16, 49, 82, 200, 206, 211, 247, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею 34,50 кв. м. та житловою - 13,90 кв. м. літ. А-І, житловий будинок загальною площею 63,40 кв. м. та житловою - 43,50 кв. м. літ. Б-І, погріб літ. Пг, сарай літера В, Г, Е, Ж, комору літ. Д, вбиральню літ. З, колодязь № 1, ворота з хвірткою № 2, огорожу № 3, 4, що належав на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_2 , але не оформила свої спадкові права та померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач: Ставчанська сільська рада, 59316, с. Ставчани, вул. Головна, 52 Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04417547, електронна пошта: [пошта прихована]
Суддя Василь Скорейко