ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
16 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 645/6600/26
провадження № 22-з/818/331/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Яцини В.Б., Кружиліної О.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Маміної О.В., Гєрцика Р.В. та Тичкової О.Ю. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у відповідності до норм ЗУ « Про захист прав споживачів» за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2026 року,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 15 вересня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказане судове рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні із викликом учасників справи.
14 жовтня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід суддів Маміної О.В., Гєрцика Р.В. та Тичкової О.Ю., посилаючись на обставини, що викликають у неї сумніви в неупередженості або об`єктивності суддів. Вважає, що судом допущено порушення норм процесуального права при здійсненні розгляду справи, оскільки відповідно до вимог ст. 371 ЦПК України строк розгляду справи судом апеляційної інстанції не може перевищувати 60 днів від дати відкриття провадження, справа призначена на березень 2027 року. Тому вважає, що дані обставини, свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів, що є підставою для відводу.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для відводу колегії суддів виходячи з наступного.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлено статтею 36 ЦПК України, згідно змісту якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Відповідно до частини 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наведені заявником доводи для відводу суддів Маміної О.В., Гєрцика Р.В. та Тичкової О.Ю. не є належними підставами для задоволення заявленого відводу, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями суддів не може бути підставою для відводу й не свідчить про їх упередженість чи необ`єктивність у розгляді даної справи.
Крім того, станом на теперішній час у палаті з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду працюють лише чотири судді: Пилипчук Н.П., Маміна О.В., Тичкова О.Ю. та Яцина В.Б. У зв`язку з наднормовою кількістю справ, які перебувають у провадженні суддів Харківського апеляційного суду та обсягом навантаження, справи призначаються до розгляду у порядку черговості надходження апеляційних скарг до суду та в міру технічних можливостей.
Викладені в заяві обставини не є підставами для відводу судді в розумінні ст. 36 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.36, 39, 40 ЦПК України,
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Маміної О.В., Гєрцика Р.В. та Тичкової О.Ю. - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: В.Б. Яцина
О.А. Кружиліна