ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 621/2867/25 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.
Провадження № 22-ц/818/3339/26, 22-ц/818/3820/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гіля Євгена Вікторовича на заочне рішення Зміївського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року та на додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02 квітня 2026 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" про визнання договору позики неукладеним, визнання відсутнім зобов`язання сплати коштів за ним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович,-
в с т а н о в и в :
02.09.2025 представник позивача Гіль Є. В. в інтересах ОСОБА_1 надіслав до суду позовну заяву до ТОВ "Файна Готівка" з вимогами:
1) Визнати неукладеним договір від 03.12.2019 № 108137 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" та ОСОБА_1 про надання коштів у позику;
2) Визнати відсутнім у ОСОБА_1 зобов`язання сплати коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" на загальну суму 44 400 00 коп. за договором від 03.12.2019 № 108137;
3) Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського (Бучанського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований у реєстрі за № 108237, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" на загальну суму 44 400 грн 00 коп. за договором від 03.12.2019 № 108137;
4) Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
На обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що 03.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Файна готівка" як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником нібито було укладено договір № 108137, відповідно до якого кредитодавець надало позичальникові грошові кошти в розмірі 12 000 грн 00 коп. на споживчі потреби, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у договорі.
Надалі з невідомих позивачу обставин, на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.03.2021 № 2 ТОВ "Файна Готівка" передало свої права за спірним договором від 03.12.2019 № 108137 ТОВ "ФК "ЕЙС".
Після цього з невідомих позивачеві причин, на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.06.2021 № 16/21/ФГ ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС"» передало свої права за спірним договором від 03.12.2019 № 108137 ТОВ "Файна готівка".
15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 108237, відповідно до якого підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" заборгованість на загальну суму 44 400 грн 00 коп.
Відповідно до розрахунку, вказаному у виконавчому написі сума заборгованості становить 44 400 грн 00 коп., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 12 000 грн 00 коп.; простроченої заборгованості за комісією - 0 грн 00 коп.; простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 32 400 грн 00 коп.; строкової заборгованості за сумою кредиту - 0 грн 00 коп.; строкової заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 0 грн 00 коп.; строкової заборгованості за штрафами і пенями - 0 грн 00 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянка І. А. від 19.10.2021 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 6175345, відповідно до якого підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Файна Готівка" заборгованість на загальну суму 44 400 грн 00 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В. В. від 28.04.2023 прийнято до свого провадження виконавче провадження № 67175345.
Оскільки ОСОБА_1 спірний договір не підписувала, передбачених ним коштів не отримувала, стягнення з позивача коштів та пов`язані з виконавчим провадженням обмеження становлять непропорційне втручання у права та законні інтереси позивача, у зв`язку з чим остання змушена звертатися за захистом до суду.
Однак, відповідачем було надано нотаріусу докази укладення між сторонами справи кредитного договору, які взагалі не містять підпису позивача, а лише містять вказівку на прізвище, ім`я та по батькові позивача в графі "позичальник" без ідентифікуючих даних, що в свою чергу позбавляє можливості встановити факт ознайомлення позивача саме з цими документами, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Також, у наданих відповідачем нотаріусу документах не наведено доказів видачі позивачу спірних кредитних коштів, а саме первинних бухгалтерських документів (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше). Взагалі відсутні докази того, яким чином кредитні кошти були надані позивачу (відсутня інформації щодо наявності банківської картки, на яку міг бути виконаний переказ чи інформації щодо зарахування цих коштів на належний йому банківський рахунок) на виконання умов договору.
Водночас, приватний нотаріус під час вчинення виконавчого напису не врахував та не перевірив факт безспірності, а також не послався на будь-який документ, що свідчить про безспірність заборгованості. Крім того, наданий нотаріусу договір не був нотаріально посвідченим.
Так, представник позивача зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки був виданий з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусами, зокрема й з урахуванням того що кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не є нотаріально посвідченим, а розмір заборгованості не є безспірним, у зв`язку з чим вчинений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано виконавчий напис № 108237, вчинений 15 липня 2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 44 400 грн 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка", таким, що не підлягає виконанню.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файна Готівка" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.
Додатковим рішенням Зміївського районного суду Харківської області від заяву представника позивача Гіль Є.В. задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Файна Готівка» на користь ОСОБА_1 4121 грн 25 коп. на відшкодування судових витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Гіль Є.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив висновок про факт укладання спірного договору з незасвідченої копії, без огляду витребуваного примірника оригіналу договору, що позбавило позивача можливості заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, наведене достеменно свідчить про недобросовісність відповідача та про неукладеність договору.
Вказує, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт перерахування коштів позивачу, проте суд першої інстанції дійшов протилежного висновку, що на думку апелянта свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Позивач не отримувала жодних коштів за спірними договором, не могла надати будь-яких доказів отримання коштів, відповідачем на підтвердження факту перерахування коштів за договором не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок позивача, а також те, що такий переказ є завершеним.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Гіль Є.В. просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні вимог що до відшкодування судових витрат та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у суді першої інстанції в повному обсязі на загальну суму 12365 грн 01 коп.
Апеляційна скарга мотивована ти, що висновок суду про пропорційність стягнення лише 1/3 від суми витрат безпосередньо залежить від правомірності відмови у задоволенні інших вимог. Оскільки основне рішення в цій частині є незаконним, то і додаткове рішення що ґрунтується на такій пропорції підлягає зміні.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд рішення мотивував наступним.
Представником позивача до позовної заяви не додано копії паспорта позивача, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність відомостей щодо серії та номеру паспорта ОСОБА_1 , зазначених у спірному договорі, а також її підпису.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що реєстраційний номер облікової картки платника податків, та адреса проживання, зазначені представником позивача у відомостях про позивача ОСОБА_1 , відповідає даним реєстраційного номеру платника податків, що зазначені в Договорі надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019 в Розділі 6 "Реквізити та підписи сторін".
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (серія та номер паспорта громадянина України, РНОКПП), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, стороною позивача до суду не надано.
Також і не надано будь яких відомостей про звернення позивача до правоохоронних органів та їх висновків (витягу з ЄРДР, постанови, вироку) щодо встановлення протиправних дій будь-яких осіб при укладенні цього договору.
Таким чином вказаний договір містить достатні дані про ідентифікацію особи позивача, а саме, усі дані паспорта та податкового номеру ОСОБА_1 .
Представником позивача хоча й зазначено в позовній заяві, що ОСОБА_1 не отримувала грошові кошти за вказаним кредитним договором, однак доказів на підтвердження вказаного факту, зокрема виписок по рахунку позивача, до суду не надано.
Враховуючи, що стороною позивача не надано беззаперечних доказів того, що позивачка ОСОБА_1 не підписувала спірний кредитний договір та не отримувала кредитних коштів, відсутні підстави вважати цей договір не укладеним.
Вимога позову про визнання відсутнім у позивача зобов`язання сплатити на користь ТОВ "Файна Готівка" грошові кошти за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019 у розмірі 44 400 грн 00 коп. обґрунтована обставинами не укладення договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019, які судом визнані не доведеними.
Оскільки суд не вбачає підстав вважати неукладеним договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019, то відсутні і підстави для визнання відсутнім у позивача зобов`язання сплатити на користь ТОВ "Файна Готівка" грошові кошти за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019 у розмірі 44 400 грн 00 коп. з підстав не укладення договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Рішення оскаржено лише в частині позовних вимог щодо визнання договору неукладеним та відсутності у позивача зобов`язання зі сплати коштів, тому в іншій частині не переглядається.
Судом першої інстанції встановлено, що З наданої копії Договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019 вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНА ГОТІВКА", іменоване надалі Кредитодавець" в особі представника Улятовської Аліни Іванівни, що діє на підставі Довіреності № 224 від 07.07.2019, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Зміївським РС ГУ ДМС України в Харківській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , іменована надалі "Позичальник" був кладений кредитний договір. Цей договір містить фізичні підписи сторін (а. с. 10, 11).
Відповідно до п. 1.1 Розділу І Договору Кредитодавець надав Позичальникові в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 12 000 гривень на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених в договорі.
Згідно до п. 1.2 Розділу І Договору сума кредиту надається в безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку: - в сумі 10 000,00 грн. на карту позичальника № НОМЕР_3 емітовану банком України (далі - платіжна картка). Сума кредиту перераховується Кредитодавцем протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору; 2000,00 грн перераховується ТОВ "ДТСЕРВІС", що є Агентом ПрАТ "СК "ВУСО", згідно агентського договору.
Пунктом 5.1 Розділу V Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та перерахування коштів відповідно до п. 1.2 і діє до 03.09.2020.
В розділі VI Договору зазначені відомості про позичальника: ОСОБА_1 , а саме: паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Зміївським РС ГУ ДМС України в Харківській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місцепроживання: АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила отримання примірника договору, який долучено до позовної заяви.
15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 108237, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФАЙНА ГОТІВКА" заборгованості за кредитним договором 108137 від 03.12.2019. Стягнення заборгованості проводилося за період з 16.06.2021 по 02.07.2021, загальна сума заборгованості 44 400 грн 00 коп. (а. с. 12).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянка І. А. від 19.10.2021 відкрите виконавче провадження № 67175345, на підставі виконавчого напису № 108237, виданого 15.07.2021 (а. с. 13).
З постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В. В. від 28.04.2023 вбачається, що приватний виконавець Нордіо В. В. прийняв до свого провадження виконавче провадження № 67175345 з примусового виконання виконавчого напису № 108237, виданого 15.07.2021 (а. с. 14).
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частини перша, третя статті 202 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
На обґрунтування позову про визнання договору позики неукладеним позивач зазначила, що договір позики не підписувала, гроші за договором вона не отримувала, а тому договір позики неукладений.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третя статті 631 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (частина перша статті 1051 ЦК України).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір був укладений сторонами в письмовій формі.
З Розділу V Договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019 "Реквізити та підписи сторін" вбачається, що оскаржуваний договір містить прізвище, ім`я, по батькові позивача ОСОБА_1 , а також її реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорту, її фізичний підпис.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків, та адреса проживання, зазначені представником позивача у відомостях про позивача ОСОБА_1 , відповідає даним реєстраційного номеру платника податків, що зазначені в Договорі надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 108137 від 03.12.2019 в Розділі 6 "Реквізити та підписи сторін".
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (серія та номер паспорта громадянина України, РНОКПП), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, стороною позивача до суду не надано.
Також і не надано будь яких відомостей про звернення позивача до правоохоронних органів та їх висновків (витягу з ЄРДР, постанови, вироку) щодо встановлення протиправних дій будь-яких осіб при укладенні цього договору.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору позики неукладеним через недоведеність позовних вимог, оскільки позичальник не довів підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України для визнання недійсним оспорюваного договору позики.
Також, позивач за час перебування справи в судах першої або апеляційної інстанціях, не було ініційоване питання щодо призначення відповідної експертизи.
Оскільки частина позовних вимог, яка була задоволена на користь позивача, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог щодо компенсації витрат н правову допомогу.
Таким чином, доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, належним чином, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України не доведені.
Оскільки рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводами скарги не спростовані, колегія суддів відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гіля Євгена Вікторовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Зміївського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року та додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії О.В.Маміна.
О.Ю.Тичкова.