Справа № 169/298/26
Провадження № 2/169/468/26
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.,
з участю:
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
представників позивачки Демчук Н. В., ОСОБА_1 ,
представниці відповідача Сачук Т. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Школа мистецтв» Луківської селищної ради, третя особа - Луківська селищна рада, про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
24 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Школа мистецтв» Луківської селищної ради (далі - КЗ «Школа мистецтв») про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року визнаний незаконним та скасований наказ директора КЗ «Школа мистецтв» від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв» на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_2 на вказаній посаді. Проте, постанова суду не виконана і наказ про поновлення на роботі не виданий. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року відмовлено у заяві відповідача про роз`яснення вказаної вище постанови від 30 жовтня 2025 року. 12 січня 2026 року в приміщенні КЗ «Школа мистецтв» державний виконавець склав акт про виконання судового рішення та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Оскільки після поновлення позивачки на роботі їй не було встановлене педагогічне навантаження, то її представник ОСОБА_1 12 січня 2026 року подав заяву про надання чергової щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 01 травня 2024 року по 31 грудня 2025 року. Проте, виконувачка обов`язків директора ОСОБА_3 04 лютого 2026 року відмовила в наданні відпустки, у зв`язку з чим позивачка й звернулася до суду із цим позовом та просила визнати дії відповідача щодо ненадання щорічної основної відпустки неправомірними, зобов`язати відповідача надати щорічну основну відпустку, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 29460 гривень та судові витрати.
Ухвалою судді від 14 квітня 2026 року відкрите провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження (а. с. 48 т. 1).
05 травня 2026 року представниця відповідача подала відзив на позов, в якому зазначила, що постанова Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року виконана відповідачем добровільно в повному обсязі, наказом № 33-к/тр від 31 жовтня 2026 року позивачка поновлена на роботі за сумісництвом з 30 квітня 2024 року та їй виплачені середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральна шкода та судові витрати. ОСОБА_2 з 31 жовтня 2025 року жодного разу на роботу не з`явилася і про причини неявки не повідомляла. 12 січня 2026 року державний виконавець здійснив виїзд за місцем знаходження боржника (відповідача), зафіксував факт видання наказу про поновлення позивачки на роботі, наявність належно облаштованого робочого місця, склав відповідний акт та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Позивачка працювала на підставі строкового трудового договору з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року. Оскільки на момент поновлення ОСОБА_2 на роботі на підставі рішення суду строк дії трудового договору закінчився, то відповідно до положень пункту 2 статті 36 КЗпП вона була звільнена з роботи, що підтверджується наказом № 34-к/тр від 03 листопада 2025 року. Основне місце роботи позивачки - Комунальний заклад мистецької освіти «Харківська хореографічна школа» Харківської міської ради. Вказуючи, що станом на 12 січня 2026 року (дата подання заяви про надання відпустки) трудові відносини з позивачкою були припинені, підстави для надання відпустки відсутні, просила відмовити в позові (а. с. 55-111 т. 1).
11 травня 2026 року позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що наказ № 34-к/тр від 03 листопада 2025 року про звільнення її з роботи отримала 28 квітня 2026 року і, вважаючи його фальсифікованим, оскільки трудовий договір, за яким вона працює, є безстроковим, написала відповідачу відповідь, що не бере його до уваги. Просила позов задовольнити (а. с. 118-125 т. 1).
26 травня 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де представниця відповідача зазначила, що доводи позивачки є безпідставними, та просила в позові відмовити або зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 159/3380/24 (а. с. 156-162 т. 1).
Ухвалами суду від 01 липня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотань представників відповідача та третьої особи про зупинення провадження у цій справі (а. с. 227-228 т. 1).
У судове засідання позивачка не з`явилася, 28 липня 2026 року подала до суду клопотання, в якому вказала, що позовні вимоги підтримує повністю та просить справу за її відсутності та з участю її представників (а. с. 240 т. 1).
Представники позивачки в судовому засіданні позов підтримали із викладених у ньому підстав та просили його задовольнити, уточнили розмір витрат на правничу допомогу та просили стягнути їх у розмірі 5000 гривень.
Представниця відповідача в судовому засіданні просила відмовити в позові в зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
За змістом статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 2 Закону України «Про відпустки».
Суд встановив, що позивачка ОСОБА_2 01 вересня 2023 року була прийнята на роботу на посаду викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв» (а. с. 77 т. 1).
Підставою для винесення наказу стала відповідна заява позивачки від 31 серпня 2023 року, в якій вона просила прийняти її на роботу за сумісництвом з 01 вересня 2023 року до 31 травня 2024 року. Основним місцем роботи ОСОБА_2 з 03 вересня 2011 року є Комунальний заклад мистецької освіти «Харківська хореографічна школа» Харківської міської ради (а. с. 78, 82-87 т. 1).
Відповідно до наказу від 30 квітня 2024 року № 9-к/тр ОСОБА_2 звільнена з посади викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв» за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_2 поновлена на посаді викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв», стягнуто в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати (а. с. 9-14 т. 1).
Згідно з наказом № 33-к/тр від 31 жовтня 2025 року на виконання зазначеної постанови Волинського апеляційного суду позивачка поновлена на посаді викладача фортепіано та загального фортепіано за сумісництвом з 30 квітня 2024 року (а. с. 61 т. 1).
Позивачці виплачені присуджені судовим рішенням кошти (а. с. 62-67 т. 1).
Наказ про поновлення на роботі позивачка отримала 27 грудня 2025 року (а. с. 76 т. 1).
Відповідно до табелів використання робочого часу та актів № 1, № 2 ОСОБА_2 31 жовтня 2025 року та 03 листопада 2025 року на робоче місце не з`явилася, про причини неявки роботодавця не повідомляла (а. с. 69-72 т. 1).
Наказом № 34-к/тр від 03 листопада 2025 року на підставі пункту 2 статі 36 КЗпП України ОСОБА_2 звільнена з посади викладача за сумісництвом у зв`язку з закінченням строку трудового договору (а. с. 88 т. 1).
Із цим наказом ОСОБА_2 03 листопада 2025 року не ознайомлена в зв`язку з її відсутністю на роботі, про що складений акт № 3 (а. с. 89 т. 1).
Наказ надісланий позивачці 22 квітня 2026 року та отриманий нею 28 квітня 2026 року (а. с. 138, 139 т. 1).
Під час судового розгляду цієї справи встановлено, що наказ № 34-к/тр від 03 листопада 2025 року є чинним і позивачка його не оскаржувала у визначеному законом порядку.
06 січня 2026 року відкрите виконавче провадження з виконання постанови Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року (а. с. 16 т. 1).
Постановою державного виконавця від 12 січня 2026 року виконавче провадження закінчене у зв`язку з виконанням судового рішення в повному обсязі: на підставі наказу № 33-к/тр від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_2 поновлена на посаді викладача КЗ «Школа мистецтв» (а. с. 18 т. 1).
Представник позивачки ОСОБА_1 12 січня 2026 року подав у КЗ «Школа мистецтв» заяву від імені ОСОБА_2 з проханням надати щорічну відпустку за відпрацьований період з 31 квітня 2024 року по 31 грудня 2025 року (а. с. 19 т. 1).
Виконувачка обов`язків директора КЗ «Школа мистецтв» 26 січня 2026 року надіслала позивачці повідомлення про те, що її заява не може бути прийнята до розгляду у зв`язку з тим, що не містить її підпису та подана неуповноваженою особою (відсутня довіреність) не на ім`я керівника закладу (а. с. 20 т. 1).
Аналіз наведених обставин справи в їх сукупності дає обґрунтовані підстави для висновку, представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про надання щорічної відпустки (12 січня 2026 року) після припинення трудових відносин між нею та відповідачем, оскільки остання звільнена з роботи на підставі наказу від 03 листопада 2025 року, який є чинним.
З моменту видання наказу про звільнення трудові правовідносини припиняються, і, як наслідок, працівник втрачає статус «працівника», а роботодавець - статус «роботодавця». Сторони більше не перебувають у правовому полі, яке дозволяє видавати кадрові накази про надання відпустки.
Зі звільненням працівника його право на відпочинок «в натурі» (дні відпустки) припиняється і автоматично трансформується у виключно грошове зобов`язання роботодавця. Колишній роботодавець не має права відправити звільнену особу у відпустку. Водночас він зобов`язаний застосувати вимоги частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» та статті 83 КЗпП - виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної та соціальних відпусток у день звільнення.
З огляду на те, що час відпочинку, зокрема, й відпустка, - це проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обов`язків і який він має право використовувати на свій розсуд та відновити свої фізичні й духовні сили у вільних від роботи час, а право на отримання щорічної відпустки передбачене виключно для громадян, які перебувають у трудових відносинах, то за обставин цієї справи підстави для визнання дій відповідача щодо ненадання позивачці щорічної відпустки неправомірними, зобов`язання відповідача надати їй щорічну відпустку та стягнення на її користь завданої такими діями відповідача моральної шкоди відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Доводи позивачки та її представників про те, що «наказ про звільнення від 03 листопада 2025 року є фальсифікованим і не відповідає діючому законодавству», суд до уваги не бере, оскільки вони гуртуються на припущеннях, а наявність кримінального провадження на стадії досудового розслідування за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України не є належним і достатнім доказом підроблення зазначеного наказу за відсутності відповідних судових рішень.
У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, статей 74, 83 Кодексу законів про працю України та керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального закладу «Школа мистецтв» Луківської селищної ради, третя особа - Луківська селищна рада, про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представниця позивачки: Демчук Ніна Володимирівна, адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .
Представник позивачки: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Комунальний заклад «Школа мистецтв» Луківської селищної ради, адреса місця знаходження: вулиця Грушевського, 12, селище Луків, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 43037306.
Представниця відповідача: Сачук Тетяна Генріхівна, адреса місця знаходження: вулиця Грушевського, 12, селище Луків, Ковельський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Луківська селищна рада, адреса місця знаходження: вулиця Незалежності, 7, селище Луків, Ковельський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04333046.
Представник третьої особи: Климук Анатолій Якович, адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий
Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.