П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 494/1680/26
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
14:23 год., м. Березівка;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
25.09.2026 року;
Головуючий в 1 інстанції: Римар І.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Казанчук Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову від 27.06.2026 №R595648 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є невійськовозобов`язаною особою, виключений з військового обліку відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Зауважує на тому, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) звільнила таку особу від виконання військового обов`язку. Рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що така особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже на неї не розповсюджуються обов`язки, які установлені для військовозобов`язаних чи резервістів.
Поряд з тим, відповідно до вимог Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є особистий підпис особи про отримання виклику чи про відмову в його отриманні; отримання особою виклику засобами поштового зв`язку чи відповідні відмітки у поштовому відправленні про відмову в його одержанні чи про відсутність особи за задекларованим/зареєстрованим місце проживанням. Однак, у спірному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги цього Порядку не дотримав та жодного виклику про прибуття позивачеві не вручив, у тому числі не надсилав відповідну повістку засобами поштового зв`язку.
Підсумовуючи, позивач наполягає на тому, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП, накладення адміністративного стягнення (штрафу) з підстав не прибуття за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці, відбулось необґрунтовано та неправомірно, тому оспорювана постанова відповідача підлягає скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Суд скасував постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R595648 від 27.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрив.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано свій обов`язок, установлений частиною 2 статті 77 КАС України, та на підставі належних і допустимих доказів не доведено правомірність і обґрунтованість оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Висновок суду першої інстанції мотивований тим, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних і допустимих доказів про сповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені у відповідній повістці, як наслідок - про не виконання позивачем військового обов`язку.
Суд зауважив на тому, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, натомість визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності інших належних доказів винуватості такої особи не є належною та єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. У спірному випадку відповідач не надав належної оцінки всім обставинам, які мали значення для вирішення справи, зокрема належності оповіщення позивача про виклик, його попередньому виключенню з військового обліку, правовій підставі виникнення у нього обов`язку повторно стати на військовий облік та повідомленню представника позивача про невизнання вини. Допущенні відповідачем порушення є істотним, унеможливлює висновок про відповідність оспорюваної постанови критеріям правомірності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції Закону № 3633-ІХ особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік. Відтак, позивач є особою, яка зобов`язана перебувати на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП. У спірному випадку позивач не виконав свій військовий обов`язок, самостійно так і за викликом, сформованим та відправленим з дотриманням вимог Постанови №560, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік. Апелянт наполягає на тому, відповідач діяв на підставі своїх повноважень, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин та з дотриманням чинного законодавства, тому у суду першої інстанції не виникло правових підстав для задоволення позову і скасування оспорюваної постанови.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з`явились, з огляду на достатність доказів для вирішення справи за наявними матеріалами, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України.
Згідно сканкопії додатку «Резерв+», позивач станом на 24.06.2026 виключений з військового обліку. Виключення з військового обліку проведено відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину).
Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за позивачем значиться статус - «особа, яка зобов`язана стати на військовий облік».
ІНФОРМАЦІЯ_2 сформовано на ім`я - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , задекларована (зареєстрована) адреса проживання: АДРЕСА_1 , повістку за №7762012 про виклик на 23.06.2026 о 09:00 год. для взяття на військовий облік.
Вказана повістка направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення, однак повернута відправнику (РТЦК та СП) з причин - «одержувач відсутній за вказаною адресою». Зміст наявних в матеріалах справи доказів, зокрема копії конверту, копії рекомендованого повідомлення та роздруківки трекінгу поштової відправки (а.с. 20-21), свідчать, що повістка про виклик направлена за адресою: АДРЕСА_1 . Також, оператором поштового зв`язку використано наступний літерно-цифровий код (поштовий індекс) - 67232, доданий до цієї поштової адреси для прискорення сортування, обробки та доставки листа, що, згідно даних веб-сайту Укрпошта, стосується задекларованої (зареєстрованої) адреси позивача.
У зв`язку із повернення повістки про виклик, ІНФОРМАЦІЯ_2 створено електронне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Позивач скористався своїм правом, передбаченим у статті 279-9 КУпАП, та 24.06.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява подана позивачем особисто через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, використовуючи функціонал застосунку «Резерв+». На даний час позивачем сплачено 50% від розміру мінімальної санкції, передбаченої статтею 210-1 КУпАП, а саме у сумі 8500 гривень.
В подальшому, 26.06.2026 представник (адвокат) позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із адвокатським запитом, в якому просив повідомити правові підстави для надсилання позивачеві, як невійськовозобов`язаній особі, повістки про виклик; повідомити причини (правові підстави) поширення на позивача обов`язків військовозобов`язаних осіб, а також внесення до Реєстру відомостей про допущення ним порушення; виключити з Реєстру інформацію про порушення позивачем правил військового обліку; не розглядати раніше подану заяву позивача стосовно визнання правопорушення.
В адвокатському запиті зазначено, що позивач виключений з військового обліку відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, а тому на нього не поширюються військовий обов`язок військовозобов`язаних, у тому числі в частині прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік. Поряд з тим, подання заяви про визнання правопорушення відбулось помилково, внаслідок відсутності відповідних навичок у користуванні застосунком «Резерв+» та юридичної необізнаності позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , врахувавши ту обставину, що позивач не прибув за викликом у визначений строк та місце, а також заяву про не оспорення вчиненого правопорушення, винесено постанову за №R595648, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення (штрафу) у розмірі 17000 гривень.
Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю постанови відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до пункту 31 Порядку проведення призову громадяни на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, повістки мають право вручати, зокрема, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами статті 279-1 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Поряд з тим, згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; 10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.
Виходячи з обставин справи, предметом спору у цій справі є протиправність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності став виявлений факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що виразилось у не з`явленні за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З зібраних у справі доказів установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 сформовано на ім`я позивача повістку про виклик, яка направлена за задекларованою (зареєстрованою) адресою проживання. Такий виклик (повістка) повернутий відправнику ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з причини відсутності одержувача (позивача) за вказаною адресою, чим відповідно до положень пункту 41 Порядку №560 вважається належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Поряд з цим, позивач скористався своїм правом, передбаченим у статті 279-9 КУпАП, та до винесення спірної постанови через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, використовуючи функціонал застосунку «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, на даний час штраф сплачений у сумі від розміру мінімальної санкції, передбаченої статтею 210-1 КУпАП, тобто у сумі 8500 гривень.
Позиція позивача, у тому числі викладена його представником (адвокатом) у заяві про не притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зводиться до безпідставності направлення позивачеві виклику (повістки), як особі, яка попередньо була виключена з військового обліку відповідно до підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину).
Поряд з тим, слід зауважити на тому, що у цій справі не оспорюються дії чи рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про виключення чи взяття громадянина на військовий облік. Натомість, направлення повістки (виклику) про з`явлення відбулось у межах повноважень відповідача та саме по собі не створює порушення прав позивача.
Підсумовуючи викладене у сукупності, слід визначити, що у розпорядженні уповноваженого органу були достатні докази, які свідчили про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. На переконання апеляційного суду, у спірному випадку, відповідач діяв на виконання своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин та обґрунтовано, тому підстави для задоволення позову та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2026 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: Ю.М. Градовський
Г.П. Казанчук