Справа № 212/14041/26
2-а/212/69/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді - Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання Хімченко А.В., за участю позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Зайки П.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2026 року адвокат Зайка Павло Костянтинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову вказав, що 20.08.2026 року поліцейським 2 взводу 1 роти 2-батальону Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, сержантом поліції Уваровим Русланом Івановичем складено постанову серії ЕНА № 7750355 від 20.08.2026 р. Згідно постанови 20.08.2026 р. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР - керування ТЗ особою, яка не має право керування таким ТЗ. ОСОБА_1 визнано винним з ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Натомість, водій ОСОБА_1 , категорично не погоджується зі складеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. ОСОБА_1 є громадянином України, в 2020 році перебував у Чеській республіці, де і отримав водійське посвідчення 05.10.2020 р. 20.08.20206 року при керуванні транспортним засобом (загальний легковий універсал), мав при собі вищезазначене водійське посвідчення, яке діє до 05.10.2030 року. При керуванні транспортним засобом, жодного закону або нормативно- правового акту не порушив, та згідно даного водійського посвідчення має право керувати таким транспортним засобом. При цьому, водій може вільно керувати автомобілем в Україні з чеським посвідченням водія, оскільки Чехія та Україна є учасницями Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року.
Від представника відповідача, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовної заяви. Зазначив, що під час патрулювання 20.08.2026 року о 12.02 год, по вул. Героїв АТО 39, був помічений транспортний засіб FORD MONDEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не виконав вимогу дорожнього наказового знаку 4.2(рух праворуч), а саме здійснив рух прямо чим порушив п. 8.4 г ПДР України , та в подальшому як було встановлено що водій, не мав право керування вищезазначеним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. а ПДР- керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом. Факт правопорушення зафіксовано працівниками патрульної поліції, тобто технічними засобами відеофіксації (бодікамери), що підтверджує наявність події правопорушення. Позивач не мав належного документа, що дає право на керування транспортним засобом на території України, у зв`язку з чим у його діях наявний повний склад адміністративного правопорушення. Зазначили, що відповідно до пункту 32 Положення № 340 прямо передбачано: видані громадянам України за кордоном посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення водія без складання теоретичного і практичного іспитів за умови, що такі громадяни України постійно проживають на території України. ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України 24.06.2021 року. Позивач помилково ототожнює факт чинності посвідчення водія, виданого компетентним органом Чеської Республіки, з безумовним правом використовувати таке посвідчення на території України незалежно від місця його звичайного проживання. Вважають, що інспектором винесено постанову згідно ст. 258 КУпАП, які встановлюють загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення.
Вивчивши позиції сторін, надані докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його постановлено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що 20.08.2026 року поліцейським 2 взводу 1 роти 2-батальону Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, сержантом поліції Уваровим Русланом Івановичем складено постанову серії ЕНА № 7750355 від 20.08.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Згідно постанови ЕНА № 7750355 від 20.08.2026 року о 12.02 годині в місті Кривий Ріг, вул. Героїв АТО Металургійний район, водій ОСОБА_1 керував транспортний засобом FORD MONDEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії , а також не виконав вимоги дорожнього наказового знаку рух праворуч, а саме здійснив рух прямо, чим порушив п.п. 8.4 г ПДР, своїми діями порушив п. 2.1 а ПДР - керування особи транспортним засобом , яка не має права керувати таким транспортним засобом. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. штрафу.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником транспортного засобу FORD MONDEO, державний номерний знак НОМЕР_1 .
05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав в Чеській Республіці посвідчення водія, із перекладу якого вбачається, що з 10.04.1997 року він має право керування транспортними засобами категорії АМ, В1 та В, посвідчення діє до 05 жовтня 2030 року.
Частиною другою статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпункт «а» пункту 2.4 ПДР встановлює, що на вимогу поліцейського водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З аналізу вказаного вбачається, що кожен громадянин, який досяг відповідного віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами може отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Вказане право підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії за відповідною категорією.
Таким чином, на водія, який в розумінні ПДР є особою, яка керує транспортним засобом, покладається обов`язок при собі мати посвідчення водія відповідної категорії.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що особі надається право керування транспортним засобом лише за наявності посвідчення водія, отриманим в установленому законом порядком. За відсутності посвідчення водія відповідної категорії у особи відсутнє право на керування таким транспортним засобом.
Відповідно до вимог статті 41 [Водійські посвідчення] Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованої із застереженнями і заявами Указом Президії ВР УРСР №2614-VIII від 25.04.1974 року, з поправками від 03.03.1992 року та 28.09.2004 року, а саме частини 2.а) Договірні Сторони будуть визнавати: ii) будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає вимогам додатку 7 до цієї Конвенції за умови, що воно пред`являється разом з відповідним національним водійським посвідченням, діючим на своїй території для керування транспортним засобом, відповідної категорії або категоріям транспортних засобів, на керування котрими видані посвідчення, за умови, що вказані посвідчення є дійсними та що вони видані другою Договірною стороною або одним із територіальних підрозділів або об`єднанням, уповноваженим на те цією Договірною стороною; b) водійські посвідчення, видані однією з Договірних Сторін, повинні визнаватися на території іншої Договірної Сторони до моменту, з якого дана територія становиться звичайним місцем проживання володільця посвідчення;
Згідно ж частини 6 наведеної статті Конвенції, положення цієї статті не зобов`язують Договірні Сторони: а) визнавати дійсними національні посвідчення, видані на території іншої Договірної Сторони особам, які мали на їх території звичайне місце проживання в момент видачі цього водійського посвідчення або які перенесли своє звичайне місце проживання на їх територію після видачі цього посвідчення; b) визнавати дійсність національних водійських посвідчень, виданих водіям, звичайне місце проживання яких в момент видачі посвідчень знаходилось не на території, де були видані посвідчення, або які перенесли своє місце проживання після видачі посвідчень на іншу територію.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України і 05 жовтня 2020 року отримав водійське посвідчення у Чеський Республіці, яка разом з Україною є учасником Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року.
Як вбачається з копії паспорта позивача, він отримав ID паспорт громадянина України 25.06.2021 року, крім того під час зупинки працівниками поліції особисто підтвердив, що проживає в Україні з 2023 року, однак продовжує користуватись посвідченням водія, отримані у Чеській республіці, вважаючи його дійсним.
При цьому, згідно пункту пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) (з наступними змінами та доповненнями) (надалі - Положення), особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).
Відповідно до пункту 32 Положення, видані громадянам України за кордоном посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення водія без складання теоретичного і практичного іспитів за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України. У такому випадку в національному посвідченні водія зазначається право на керування транспортними засобами тих категорій, які зазначені в посвідченні водія іноземної держави, яке підлягає обміну. Громадянам України, які за кордоном обміняли національне посвідчення водія на посвідчення водія іноземної держави, у разі обміну такого посвідчення водія іноземної держави на національне посвідчення водія надається право керування транспортними засобами тих категорій, що зазначені в національному посвідченні водія, обміняному за кордоном, без складення теоретичного і практичного іспитів.
Таким чином, позивач, як особа, яка має посвідчення водія іноземної держави, а саме Чеської Республіки, як громадянин України, що постійно проживає на території України з 2023 року повинен був обміняти іноземне водійське посвідчення на національне протягом 60 днів з дня в`їзду в Україну на постійне проживання без складання теоретичного і практичного іспитів.
Отже відповідачем правомірно і з дотриманням встановленого законом порядку прийнято обґрунтоване та законне рішення про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також складено оскаржувану постанову.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 9, 77, 122, 139, 243-246, 262, 286 КАС України, ст. 279, 280 КУпАП суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул.Федора Ернста, 3, м.Київ.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.
Суддя: М.Д. Власенко