справа № 235/1105/24
провадження № 2/208/2483/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд м. Кам`янського, Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,
позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника позивача: ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,-
В С Т А Н О В И В
16.05.2024 р. Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків.
Вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 у сумі 4888001,0 грн.
09 травня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Гулько Жанни Вікторівни, до Заводського районного суду м. Кам`янського надійшла заява про перегляд вказаного заочного рішення. Представник відповідача просила переглянути заочне рішення від 16.05.2024 року з тієї причини, що відповідачу не було відомо про розгляд справи, про існування рішення відповідач дізнався випадково після того, як встановив застосунок ДІЯ. Неповідомлення його про розгляд справи позбавило можливості бути присутнім у судових засіданнях, подати відповідні докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року задоволено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Гулько Ж. В. про перегляд заочного рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків. Скасовано заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2024 року у справі №235/1105/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання 07.10.2026 року не з`явились, від предсавника відповідача на адресу суду надійшли письмові судові дебати, в яких представник, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна та не вчиняв жодних дій на порушення прав третіх осіб, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50596569 від 09.01.2020 за нею зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.6).
Підставою виникнення та реєстрації права власності за нею квартири був укладений 09.01.2020 р. між нею та відповідачем договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко А.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 4 (т.1, а.с.7-10).
Відповідно до п.2.1 договору продажу вказаної квартири вчинено за 1526000 грн, які сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору.
ОСОБА_3 , в свою чергу, придбав вказану квартиру у гр-на ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 19.10.2019 р. Пунктом 1.4. цього договору зазначено, що на момент укладання договору квартира нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою, забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб немає.
Зазначила, що з а договором купівлі-продажу від 19.10.2019 р. ОСОБА_3 купив квартиру у ОСОБА_5 за 171000 грн. або за 6915 долларів США за офіційним курсом НБУ.
Через 2,5 місяці він продав квартиру ОСОБА_1 за 1526000,0 грн., що в еквіваленті дорівнювало 63927 доларів. Тобто, за ціною, що майже в 9 разів перевищує сплачену ОСОБА_3 за цю квартиру грошову суму.
Первісним відчуженям квартири був договір дарування від 20.08.2010 р., за яким власник квартири ОСОБА_6 подарував її ОСОБА_5 .
На підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року по справі № 757/11526/19-ц, з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 09.11.2022 р., договір дарування визнаний нікчемним, оскільки на момент його укладання ОСОБА_6 вже помер; квартиру було повернуто спадкоємниці власника квартири ОСОБА_6 , - ОСОБА_7 , з володіння якої вона вибула поза її волею (т.1, а.с.13-18).
Державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Волошиною Ж.Д. 23.01.2024 р. прийнято рішення, індексний номер 71247855, про державну реєстрацію прав на об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 1937553080000, квартиру загальною площею 57 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 (т.1, а.с.12)
Позивачка зазначає, що вона не знала та не могла знати при укладенні 09.01.2020 р. договору купівлі-продажу квартири з відповідачем про наявність підстав, які встановлені при розгляді справи № 757/11526/19-ц та які стали обґрунтуванням витребування спірної квартири. Про судовий розгляд вона дізналася лише 03.06.2022 р., коли ознайомилася у Печерському районному суді м. Києва з рішенням від 02.02.2022 р., на яке подала апеляційну скаргу.
14.07.2025 р. до Заводського районного суду від ОСОБА_1 надійшло Додаткове пояснення у справі, в якому вона пояснює, що на підставі платіжної інструкції Слав`янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області в рамках ВП № 75652243 05.08.2024 року з боржника ОСОБА_3 на її рахунок перераховано 16205,57 грн.
Після списання вказаної суми ОСОБА_3 взагалі перестав користуватися цим рахунком, хоча до цього користувався ним майже щоденно. Це свідчить про його обізнаність про існування судового рішення № 235/1105/24. На підтвердження цієї обставини надала виписку по рахунку ОСОБА_3 у АТ КБ «ПриватБанк» (т. 2 а.с. 19 зв. бік-22).
На підставі статті 661 ЦК України позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь ринкову вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 в сумі 4888001 грн, яка визначена згідно звіту № 11-20240131-[телефон приховано] від 31.01.2024 р.
Представник відповідача, адвокат Вак О. В. заперечує проти позовних вимог і підкреслює, що:
1) Позивачем не надано суду доказів того, що відповідач не є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .
Зазначає, що відповідач також є потерпілою особою від злочинних дій попереднього продавця квартири - ОСОБА_5 .Зауважує, що передзасвідченням угоди нотаріус переконався у наявності всіх необхідних документів, підготував та завірив договір купівлі-продажу, після чого дані про нового власника були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказує, що:
при посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусом перевірено повний пакет правовстановлюючих документів;
перевірено відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
встановлено відсутність заборон, арештів та судових спорів;
за результатами перевірки зареєстроване право власності ОСОБА_3 на квартиру у встановленому порядку.
Таким чином, вважає, відповідач діяв добросовісно, розумно та обачно; покладався на офіційні державні механізми перевірки прав; не вчинив жодних дій, спрямованих на порушення прав третіх осіб.
У наданих 29.04.2026 р. Письмових поясненнях у справі представник відповідача ОСОБА_3 послалася на постанову ВС від 30.01.2018 р. у справі № 395/1360/15-ц, в який зроблений висновок, що потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди та особою, яка по закону зобов`язана відщкодувати шкоду.
2) З ОСОБА_3 може бути стягнуто лише суму, яку він отримав за укладеним договором купівлі-продажу від 09.01.2020 р., а саме 1 526 000,00 грн.
Зауважує, що позивачка не надала доказів того, що:
* вона понесла втрати у розмірі 4888001,0 грн.
* вона втратила саме таку суму коштів.
Підкреслює, що до вказаних відносин застосовуються норми про кондикаційні зобов`язання, тому ОСОБА_3 може повернути лише безпідставно отримані грошові кошти в порядку ст. 1212, 1213 ЦКУ, які він отримав за договором купівлі-продажу.
3) Для того, щоб з ОСОБА_3 стягувати збитки в розмірі ринкової вартості квартири, необхідно довести його вину та обізнаність про підробку договору дарування від 23.01.2019 р. та незаконність вибуття квартири від його законного власника.
4) Вважає суму збитків у розмірі 4888001,0 грн., визначену у Звіті ФОП ОСОБА_8 від 31.01.2024 р., економічно та юридично необгрунтованою; звіт про оцінку, складений одноосібно і на замовлення позивача, не є судовою експертизою.
Таким чином, вважає, відповідач діяв добросовісно, розумно та обачно; покладався на офіційні державні механізми перевірки прав; не вчинив жодних дій, спрямованих на порушення прав третіх осіб.
Отже, відсутня вина відповідача у вибутті майна з володіння законного власника, що виключає можливість покладання на нього цивільно-правової відповідальності з відшкодування понесених позивачкою збитків.
Розв`язуючи цей спір, суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
Результатом розгляду справи є ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (ст. 263 ЦПК).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Стаття 661 Цивільного кодексу встановлює відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця і передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Згідно статті 659 ЦК України, продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Стаття 660 ЦКУ встановлює обов`язки покупця і продавця у разі пред`явлення третьою особою позову про витребування товару.
1. Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.
У справі № 757/11526/19-ц, за результатами розгляду якої у позивачки було вилучено квартиру за віндикаційним позовом ОСОБА_7 , підстави для прийняття рішення виникли до укладання договору купівлі-продажу квартири і не залежали від сторін цього договору.
2. Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.
3. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
У справі № 757/11526/19-ц і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 залучались як співвідповідачі, але ОСОБА_3 участі у справі не прийняв, ніяких заперечень проти заявленого позову не надав, доводи позивачки не спростував.
У разі витребування власником майна від його останнього набувача закон (стаття 661 ЦКУ) не пов`язує право такого набувача на заявлення вимоги до свого продавця з доказуванням недобросовісності останнього. І це право взагалі не залежить від добросовісності або недобросовісності продавця.
У цивільному праві діє принцип відносності зобов`язань. Покупець уклав договір із конкретним продавцем (відповідачем). Якщо квартиру витребували у покупця через нікчемність першого договору дарування, це означає, що продавець порушив своє зобов`язання передати покупцеві право власності на товар, вільний від прав третіх осіб (ст. 658, 661 ЦК України).
Добросовісність набувача захищає його від витребування майна у певних випадках (якщо майно вибуло за волею власника). Але якщо майно все ж таки вилучено (витребувано) у покупця судом, статус «добросовісного» не звільняє його власного продавця від обов`язку компенсувати збитки.
Продавець не може перенаправити покупця до «попереднього» продавця в ланцюжку, оскільки між кінцевим покупцем і першим продавцем немає договірного зв`язку.
Так, в постанові КЦС ВС від 14.01.2021 року по справі № 643/2291/17 зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Для захисту своїх інтересів відповідач повинен діяти за принципом «регресного ланцюжка»: 1) покрити збитки кінцевому покупцю (виконати рішення суду за цим позовом); 2) подати аналогічний позов про відшкодування збитків до свого безпосереднього (попереднього) продавця на підставі тієї ж ст. 661 ЦК України, оскільки той також продав йому товар із дефектом права власності.
Щодо обізнаності ОСОБА_3 стосовно протиправного вибуття квартири із володіння власника та його спадкоємниці суд зазначає таке.
Після придбання спірної квартири ОСОБА_3 дізнавшись про наявне обтяження на квартиру, яка є предметом діючого кримінального провадження № 1201710[телефон приховано] та придбана при використанні завідомо підроблених офіційних документів шляхом обману, 20.12.2019 року звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва через свого адвоката щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
24.12.2019 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/48698/19 арешт з квартири АДРЕСА_1 було знято, оскільки власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 ; на підтвердження права власності останнього на арештоване майно він долучив до матеріалів клопотання про скасування арешту майна копії договору купівлі-продажу квартири від 19.10.2019 р.
А після зняття арешту одразу, а саме 09.01.2020 р. ОСОБА_3 продає квартиру АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_1 .
Тобто, ОСОБА_3 був обізнаний про обставини того, що спірна квартира, є предметом діючого кримінального провадження та придбана при використанні завідомо підроблених офіційних документів шляхом обману. І ця обізнаність та умовчання про неї при укладанні договору купівлі-продажу від 09.01.2020 р. позбавила позивачку можливості за ті ж самі гроші без проблем задовільнити свої потреби у житлі. Отже, дії відповідача знаходиться у прямому причинному зв`язку зі збитками, які понесла позивачка.
У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до ЦК України його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 9 листопада 2022 року, ухваленою у справі № 757/11526/19-ц, встановлено, що спірна квартира була відчужена ОСОБА_3 . ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, що ОСОБА_1 не знала і не могла знати про те, що спірна квартира вибула з володіння її первісного власника та його спадкоємця поза їх волею, тобто вона є добросовісним її набувачем.
Щодо визначення розміру збитків суд виходить з того, що метою відшкодування збитків є відновлення майнового стану особи, який вона мала б, якби зобов`язання було виконано належним чином.
Положеннями ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування (ч.1).
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ч.2).
Частина 3 статті 623 Кодексу встановлює, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Про це йдеться у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 визначила ціну позову на підставі звіту про оцінку майна житлового приміщення, - квартири загальною площею 57,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , виконаного ФОП ОСОБА_8 31 січня 2024 року. Відповідно цьому звіту ринкова вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки становить 4888001,00 грн без урахування ПДВ.
В ході розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо розміру ринкової вартості квартири, визначеної цим оцінювачем, тому кожна з них надала суду свої варіанти її визначення.
27.04.2026 р. позивачем до суду наданий ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА № 714/04.2026 від 16.04.2026 р. (т. 2, а.с. 154-168), складений експертом Сверида О. М. (ТОВ «Україниський центр експертизи та оцінки»). Відповідно цьому висновку ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 31.01.2024 р. складає 4432000,0 грн.
Представником відповідача 29.04.2026 р. наданий ЗВІТ ПРО ОЦІНКУ від 16.04.2026 р., виконаний працівнокм ТОВ «Нерухомість - футура» (т. 2, а.с. 192-206), замовник ОСОБА_9 (представник відповідача). Ринкова вартість квартири визначена у розмірі 2000000,0 грн.
22.05.2026 р. надійшла заява від ОСОБА_1 про залучення доказів. Надала лист-відповідь ФДМ від 07.05.2026 р. та рецензію Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання оцінювачів» на звіт про оцінку від 16.04.2026 р.
Відповідно до висновку рецензії на звіт про оцінку від 16.04.2026 р., зробленій 13.05.2026 р. експертом Експертної ради Україниського товариства оцінювачів: «Звіт про оцінку майна, об`єкт оцінки: двокімнатна квартира, загальною площею 57,0 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ФУТУРА», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 30/2026 від 10.02.2026р., оцінювачем ОСОБА_10 , станом на 16.04.2026р., класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний з метою, визначеною у звіті».
Враховуючи кількість наданих сторонами варіацій вартості спірної квартири, різниця вартості квартири в яких складає майже 100 відстоків, суд вважає єдиною сталою сумою, яку понесла позивач та яка є документально підтверджена договором купівлі-продажу, вартість, зафіксовану у п.2.3 Договору від 09.01.2020 року, а саме 1 526 000,00грн.
До того ж, суд враховує, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У Постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19, суд виснував, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.
Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Встановлено, що у справі № 757/11526/19-ц, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого володіння, скасування рішень про державну реєстрацію було вирішено витребувати у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . У постанові від 09.11.2022 року апеляційний суд, як на підставу для задоволення позову та витребування квартири у ОСОБА_1 , посилався на те, що під час розгляду справи встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння поза волею як спадкодавця, так і спадкоємця на підставі неіснуючого правочину, колегія суддів вважає, що витребування спірного майна з володіння добросовісного набувача ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право власності, оскільки права та інтереси позивачки переважають інтереси добросовісного набувача.
Відповідно до правової позиції у цій справі, викладеній у Постанові Верховного Суду від 28.05.2026 року у справі № 926/2853-б/24 (926/2908/25), кондиційні зобов`язання (повернення безпідставно набутого майна) виникають тоді, коли майно набуте взагалі без правової підстави або підстава згодом відпала. Якщо ж кошти чи майно передавалися на виконання чинного договору, такі відносини є договірними, і норми про безпідставне збагачення до них не застосовуються, доки договір не визнано недійсним або не розірвано.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що на користь позивача підлягає до стягнення сума збитків, визначена у догвоорі купівлі-продажу квартири від 09.01.2020 року.
При цьому суд враховує, що на підставі платіжної інструкції Слов`янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області в рамках ВП № 75652243 05.08.2024 року з боржника ОСОБА_3 на рахунок позивачки перераховано 16205,57 грн.
Таким чином, за результатами розгдяду справи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню у розмірі 1509794,43грн. (1526000 грн. - 16205,57 грн.)
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільняються в частині 30,88 %; компенсації судового збору за рахунок відповідача підлягає: 15140 грн. х 30,88 % = 4675,23 грн.
Виходчи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , вартість квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 1509794 (один мільйон п`ятсот дев`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 43 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4675 (чотири тисячі шістсот сімдесят п`ять) гривень 23 копійки.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.10.2026 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації : АДРЕСА_3 .
Представник позивача - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Представник відповідача - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_5 .
Суддя А.С. Кузнєцова