Справа № 595/1284/25
Провадження № 2/595/25/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026
Бучацький районний суд Тернопільської області
В складі: головуючого судді Содомори Р.О.,
при секретарі Присташ П.Р.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бучач справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивує тим, що позивач у справі є власником автомобіля Suzuki SX-4 S-Cross, р.н. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2024 року випуску. 08.03.2025 о 10 год 40 хв. поблизу с.Добреполе Чортківського району Тернопільської області сталася ДТП за наступних обставин. Автомобіль Suzuki SX-4 S-Cross, НОМЕР_1 рухався під керуванням водія ОСОБА_5 , а позивач в цей час перебував на пасажирському сидінні. Автомобіль рухався смугою руху в напрямку м. Тернопіль з дотриманням правил дорожнього руху. В цей час на прилеглій до дороги території свою собаку породи Дратхаар без прив`язі вигулював відповідач ОСОБА_2 . Собака раптово вибіг на дорогу, чим створив аварійну ситуацію для водія автомобіля Suzuki, яка застосувала аварійне гальмування, однак не змогла уникнути наїзду передньою частиною автомобіля на собаку породи Дратхаар, належну відповідачу. Зіткнення відбулося на проїжджій частині дороги на смузі руху автомобіля Suzuki SX-4 S-Cross. Перед зіткненням водій не змінював напрямок руху та діяв у відповідності до ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілю Suzuki SX-4 S-Cross заподіяні механічні пошкодження передньої частини автомобіля, а саме ушкоджені: бампер (нижня та середня частини), решітка радіатора; заглушка фари протитуманної; підсилювач бампера; повітрозабірник решітки радіатора; фара протитуманна; бачок склоомивача; радіатор кондиціонера. У відповідності до акту виконаних робіт від 21.03.2025 №ТАМ-0000679 ТОВ «Терко» Авто Моторс» загальна вартість ремонту вказаних ушкоджень становить 100670 грн. Ремонт оплачений 24.03.2025. Факт ушкодження усіх цих частин автомобіля доводиться матеріалами адміністративної справи, де наявний опис ушкоджень та їх відображення у фотографіях та відеозаписах. Одразу на місце події були викликані працівники поліції, які склали схему місця ДТП та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, серії ЕПР1 №265682 відносно ОСОБА_2 . Провадження у справі закрите відповідно до постанови Бучацького районного суду від 29.04.2025, оскільки відповідач не був учасником дорожнього руху. В подальшому за зверненням позивача працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно відповідача за ч.2 ст.154 КУпАП та відповідно до постанови Бучацького районного суду від 26.08.2025 провадження у вказаній справі закрите у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Шкода, що заподіяна ОСОБА_4 не відшкодована до цього часу. Зазначає, що винним у її завданні є відповідач, оскільки він випустив свою собаку із автомобіля на вулицю біля автодороги без повідка. На підставі наведеного просить стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 100670 грн та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2025 року у зазначеній справі було відкрито загальне позовне провадження, та справу призначено до підготовчого засідання.
15 вересня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат. Зазначає, що з позовом не погоджується. У деліктних правовідносинах обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на позивача. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що винним у завдані йому матеріальної шкоди є саме відповідач, оскільки останній випустив свою собаку на вулицю біля дороги без повідка. Водночас, позивачем не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували: 1) неправомірність поведінки відповідача; 2) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Так, долучена позивачем копія постанови Бучацького районного суду Тернопільської області від 29.04.2025 у справі №595/388/25 не підтверджує факт завдання відповідачем будь-якої шкоди позивачу. Будь-які інші належні, достатні та допустимі докази позивачем до матеріалів справи не долучено. Долучені до справи письмові пояснення позивача, третьої особи ( ОСОБА_5 ) та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції і записом ходу судового засіданні були предметом дослідження в адміністративній справі №595/388/25 та судом надано їм оцінку. Таким чином, обставини на які посилається позивач жодним чином не обгрунтовані, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту неправомірної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між його діями та завданням позивачу матеріальної шкоди і вини останнього у її завданні. Аналізуючи вищенаведене можна дійти обґрунтованого висновку про те, що позов є безпідставним та обставини, викладені у ньому щодо завдання з вини відповідача матеріальної шкоди позивачу - надуманими. Зауважує, що твердження позивача про те, що причиною ДТП є безконтрольне вигулювання собаки відповідачем ґрунтуються виключно на внутрішньому переконанні та не підтверджуються жодними доказами. Так, на думку відповідача, водій належного позивачу транспортного засобу мала об`єктивну можливість уникнути зіткнення з собакою, однак внаслідок порушення ПДР України останньою і відбулась вказана ДТП. Доказів протилежного суду не надано.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка, позивач ОСОБА_4 , суду показав, що дана подія трапилася 08 березня приблизно о 10 год 40 хв, вони їхали з м. Бучач в м. Хмельницьк, транспортним засобом Suzuki S-Cross. За кермом транспортного засобу була його дружина, на задньому сидіння в переносці був кіт. Швидкість транспортного засобу була близько 60-70 км/год. Собаку він побачив, коли дружина різко загальмувала, до перехрестя приблизно 15-25м, а собака був до дороги близько 5-10м. Біля них зупинявся ОСОБА_6 , який запитав чи все добре. Коли ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_2 , він казав, що йому шкода, що так сталося, та повідомив, що це його собака. Пояснив, що їм назустріч рухалися машини, тому уникнути зіткнення, здійснивши якийсь маневр, було неможливо.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 08 березня вона їхала з чоловіком автомобілем Suzuki S-Cross, керувала транспортним засобом вона. Вони проїхали с. Доброполе і за селом, вона побачила як із другорядної дороги (польової) з правої сторони біжить собака та почала гальмувати. Але так як вона побачила її відносно близько, тому що частина польової дороги закрита чагарниками і вона не могла побачити її раніше. Гальмування не дало результату і собака вдарилася у передню частину її машини, після цього вони зупинилися та оглянули машину та побачили пошкодження. ОСОБА_5 пояснила, що собаку вона вперше побачила на відстані 15-25 м. від передньої частини автомобіля до місця зіткнення із собакою, середня швидкість руху автомобіля була 60-70 км/год.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, 08 березня їхав в сторону м. Тернопіль з м. Бучач. По дорозі він побачив біле Suzuki, оскільки знав, кому ця машина належить. Він хотів здійснити обгін транспортного засобу Suzuki, оскільки рухався на більшій швидкості, але було дуже багато машин. В момент коли він зрівнявся з її швидкістю, через неможливість здійснення обгону, він побачив як вибігає перед нею собака та вона його збиває. Після цього він зупинився, щоб уточнити, чи не потрібно ніякої допомоги. Після того поїхав далі по своїх справах. В момент коли відбулося зіткнення він знаходився на відстані від автомобіля Suzuki не більше ніж 20 м. ОСОБА_6 пояснив, що під час руху автомобілем, побачив собаку приблизно за 100 м до перехрестя, можливо трохи менше ніж 100 м. Тоді, як він повертався в м. Бучач, також зупинився на місці ДТП, привітався з усіма, обійшов авто та поїхав додому. Пояснення надати йому ніхто не пропонував.
22 грудня 2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що винним у завдані йому матеріальної шкоди є саме відповідач, оскільки останній випустив свою собаку із автомобіля на вулицю біля дороги без повідка. Водночас, позивачем не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували: 1) неправомірність поведінки відповідача; 2) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Ураховуючи викладене, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що відповідач є власником собаки породи Дратхаар, не надано доказів щодо неправомірності дій відповідача та наявність безпосереднього причинного зв`язку між шкодою та винною поведінкою відповідача. Аналогічні обставини досліджувались Київським апеляційним судом та за наслідками розгляду справи 17.10.2025 ухвалено постанову у справі № 357/14499/24, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Щодо показів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , покази свідків є внутрішньо суперечливими, непослідовними та не узгоджуються між собою, а також з письмовими доказами у справі, зокрема схемою ДТП, протоколами поліції та відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Свідок ОСОБА_5 надала взаємовиключні пояснення щодо моменту виявлення собаки, відстані до неї та можливості уникнення зіткнення, що ставить під сумнів достовірність її показів. Свідок ОСОБА_8 не був зафіксований працівниками поліції як очевидець події, його пояснення не відбиралися безпосередньо після ДТП, а його покази ґрунтуються на припущеннях та реконструкції подій. Він пояснив, що двічі зупинявся за місці ДТП: до приїзду працівників поліції та під час оформлення ними матеріалів. Зазначає, що позивачем до позову долучені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які прибули безпосередньо після ДТП, яка мала місце 08.03.2025. З вказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_8 був відсутній на місці події після ДТП, у зв`язку з чим працівники поліції не відбирали в останнього будь-яких пояснень. Вказані обставини також підтверджуються копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265682 від 08.03.2025. З пункту 9 «Свідки чи потерпілі, підпис:» вказаного протоколу вбачається, що жодні свідки не залучилася. Під час надання показів свідок ОСОБА_8 вказав, що під час руху автомобілем, побачив собаку за 100 метрів, однак після навідного запитання представника позивача «то точно за 100 метрів бачили собаку», змінив дані та вказав «ну може 40-100». Також свідок ОСОБА_8 пояснив, що праворуч від дороги є рослинність, а тому собаку було видно, а свідок ОСОБА_5 вказала, що собаку побачила за 20-25 метрів до зіткнення, бо кущі закривають видимість. Також ОСОБА_8 сказав, що бачив на задньому сидінні автомобіля Сузукі кота у переносці, однак водійка даного автомобіля - ОСОБА_5 на запитання представника відповідача повідомила, що задні вікна в автомобілі затемнені. Відтак, вважають, що ОСОБА_8 технічно не міг побачити переноску для кота, який знаходився на задньому сидінні автомобіля. Під час надання показів свідок ОСОБА_5 вказала, що вийшовши з автомобіля, побачила пошкодження: бачок склоомивача розбитий, права фара, однак дані пошкодження не зазначені у схемі місця ДТП, при цьому вони вказані у акті виконаних робіт. Також свідок ОСОБА_5 вказала, що працівники поліції були на місці ДТП, коли ОСОБА_8 зупинявся другий раз. З огляду на вказане: покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не є належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки є внутрішньо суперечливими, непослідовними, взаємовиключними між собою та не узгоджуються з письмовими матеріалами справи, зокрема схемою місця ДТП, протоколами поліції та відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Крім того, зазначила, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що собака, з якою відбулося зіткнення, належить саме відповідачу. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, дані реєстрації, ветеринарні довідки, ідентифікаційні ознаки, фото- чи відеофіксація, які б підтверджували право власності або фактичне володіння відповідачем вказаною твариною.
14 січня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких він зазначає, що Постанова Київського апеляційного суду від 17.10.2025 у справі № 357/14499/24 не є постановою Верховного Суду і не може застосовуватись у даній справі, як постанова у якій сформовано висновок щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин. Крім того проаналізувавши зазначену постанову, варто зазначити, що у ній наявні обставини відмінні від нашої справи. У даній справі № 357/14499/24 відповідач подав до суду відзив на позов, обґрунтовуючи тим, що він не є належним відповідачем у справі. Він категорично стверджує, що собака породи Ротвейлер яка була учасником ДТП йому не належить. На підставі чого позивач зробив висновок, що дана собака належить йому незрозуміло. Доказів того, що дана собака належить саме йому позивач не надав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем до суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що відповідач ОСОБА_2 є власником собаки породи Ротвейлер, яка заподіяла шкоду позивачу, не надано доказів щодо неправомірності дій відповідача та наявність безпосереднього причинного зв`язку між шкодою та винною поведінкою відповідача. Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції в поновному обсязі. Проаналізувавши дане рішення можна зробити висновок, що суд відмовив у стягненні шкоди через те, що позивач не довів три обставини: 1. Відповідач є власником собаки породи Ротвейлер, яка заподіяла шкоду позивачу; 2. Неправомірність дій відповідача; 3. Наявність безпосереднього причинного зв`язку між шкодою та винною поведінкою відповідача. Разом з тим у справі №595/1284/25 відмінні обставини від тих які були у справі №357/14499/24. Відповідач ОСОБА_2 визнав той факт, що він є власником собаки породи Дратхаар через яку 08.03.2025 о 10 год 40 хв. поблизу с.Добреполе Чортківського району Тернопільській області сталася ДТП. Вказані обставини підтверджуються поясненням ОСОБА_2 від 08.03.2025 року, які він особисто підписав та відеозаписом долученим до матеріалів справи. Так у поясненнях ОСОБА_2 від 08.03.2025 року зазначено, що 08.03.2025 року він вивіз свою собаку породи «Дратхар» на прогулянку в поле неподалік с.Добреполе біля автодороги Н-18 Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль. Під час цього його собака вибігла на дорогу Н-18 внаслідок чого зіткнулась із автомобілем марки Suzuki д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та даний транспортний засіб отримав пошкодження. Дані пояснення відповідач прочитав та особисто підписав. З даних пояснень можна зробити висновок, що відповідач декілька раз наголосив, що собака породи «Дратхар», який був учасником ДТП належить йому. На відео, яке міститься у файлі «export-wa66n.mp4», ОСОБА_2 визнав той факт, що собака яка була учасником ДТП належить йому (час 11.15). На 11 год. 15 хв. 40 с. відео запису, ОСОБА_2 визнав той факт, що дана собака належить йому і має ветеринарний та мисливський паспорт. Коли суддя запитав ОСОБА_2 чи все, що сказав позивач відповідає дійсності, відповідач відповів, що все так і було. Відповідач лише заперечив той факт, що ОСОБА_6 був свідком ДТП. Не зазначення у п.9 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265682 від 08.03.2025 не може достовірно підтверджувати той факт, що ОСОБА_6 не був очевидцем події. Свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також не були зазначені у п.9, разом з тим, вони були допитані як свідки. Щодо відсутності на відеозаписі свідка ОСОБА_6 хочу зазначає, що сам відповідач під час підготовчого судового засідання, коли вирішувалось питання про виклик свідків, визнав той факт, що ОСОБА_6 був на місці ДТП після приїзду працівників поліції. Тобто факт присутності ОСОБА_6 після ДТП відповідач підтвердив. Працівники поліції не здійснювали весь час відеозйомку, а тому свідок відсутній на відео. Також, звертає увагу на п.4 розділу IX. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395. В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі. На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: 5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП. Оскільки пошкодження бачка склоомивача та правої фари не були видимі, працівники поліції не зазначили їх у схемі ДТП. Разом з тим, на фото які долучені до матеріалів справи чітко проглядається, що в автомобілі наявні пошкодження фари протитуманки з правої сторони. Враховуючи наведене, просить пояснення та доводи викладені представницею відповідача у додаткових поясненнях відхилити.
Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав наведених у ньому.
Позивач ОСОБА_4 суду пояснив, що 08.03.2025 коли його дружина керувала транспортним засобом, на дорогу вибіг собака, але коли вона застосувала аварійне гальмування, зіткнення не вдалося уникнути. Коли він вийшов з машини біля них зупинився червоний джип, з якого вийшов ОСОБА_6 , який запитав чи все добре, вони оглянули автомобіль, та побачили, що собака побіг в сторону ферми. Після цього ОСОБА_5 викликала поліцію, а він пішов дивитися, куди побіг собака. Після того він побачив машину та собаку. У машині сидів ОСОБА_2 , якого він запитав чи це його собака, той відповів, що його. Після чого ОСОБА_4 повідомив його про те, що сталося. Потім приїхали працівники поліції та було складено протокол.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, зазначаючи, що не підтверджено жодними доказами неправомірність поведінки ОСОБА_2 , а також у суму відшкодування збитків включено пошкодження, які не було встановлено при складанні адміністративних матеріалів.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що собака породи Дратхаар належить йому, він її не бачив близько 10 хв. Він сидів у машині, а собака в той час бігав по полі. Після цього ОСОБА_4 підійшов до нього та повідомив що трапилось ДТП.
Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що транспортний засіб марки SUZUKI SX номерний знак НОМЕР_1 належить позивачу ОСОБА_4 .
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 265682 від 08.03.2025 вбачається, що 08.03.2025 року о 10 год. 40 хв. с. Доброполе дорога Н-18 82 ОСОБА_2 на автодорозі Н-18 Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль залишив без нагляду свою собаку породи Драхтаар яка раптово вибігла на проїжджу частину дороги під час чого відбулося зіткнення з автомобілем марки SUZUKI S-CROSS номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , внаслідок чого трапилася дорожньо-транспортна пригода та даний транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Згідно рапорту ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РП ГУНП в Тернопільській області Корчинського В.К. від 08.03.2025, виїздом на місце події працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_5 на автодорозі Н-18 Івано-Франківськ - Тернопіль - Бучач біля населеного пункту с. Доброполе, Чортківського району керуючи автомобілем SUZUKI S-CROSS номерний знак НОМЕР_1 та під час руху на проїжджу частину дороги вибіг собака породи ОСОБА_9 , власником якої є ОСОБА_2 , під час чого водій не мала змоги зреагувати, внаслідок чого трапилось ДТП з матеріальними збитками, а саме транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Таким чином, судом встановлено, що 08.03.2025 собака породи ОСОБА_10 вибіг на проїжджу частину дороги, де на нього наїхав автомобіль SUZUKI S-CROSS номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_5 та який належить ОСОБА_4 .
Наведене також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 08.03.2025, відібраними працівниками поліції після ДТП та долученими фотознімками.
Постановою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 29.04.2025 у справі №595/388/25 провадження в справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, що підтверджується копією самої постанови.
Постановою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 26.08.2025 у справі №595/1211/25 провадження в справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч.2 ст.154 КУпАП закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, що підтверджується копією самої постанови.
Як вбачається із схеми місця ДТП, яка сталася 08.03.2025 о 10 год 40 хв, транспортний засіб SUZUKI S-CROSS номерний знак НОМЕР_1 отримав пошкодження передньої правої частини: бампер, решітка радіатора.
Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівників поліції з місця події вбачається, що ОСОБА_2 працівникам поліції повідомив, що це його собака та він має всі документи на нього.
Згідно інформації наданої ГУНП в Тернопільській області №16833-2026 від 11.02.2026, відповідно до відомостей, зазначених у ІКС ІПНП, в період з 24.07.2024 по 09.03.2025, зареєстровано одне повідомлення, що стосується автомобіля «Suzuki S-Cross», д.р.н. НОМЕР_1 . Зокрема, 08.03.2025 об 10 год. 46 хв. на спецлінію «102» ГУПН в Тернопільській області надійшло повідомлення від водія автомобіля «Suzuki S-Cross», д.р.н. НОМЕР_1 , про те, що на автодорозі Н-18 Івано-Франківськ - Тернопіль - Бучач, біля с. Доброполе, під час руху транспортного засобу, на проїжджу частину дороги з поля раптово вибігла собака, внаслідок чого водій не змогла зреагувати та трапилась ДТП із пошкодженням зазначеного автомобіля.
Згідно повідомлення вих. № Вих. 03/0742 від 11.02.2026 ПАТ «СК «УСГ» 08.03.2025 від ОСОБА_4 , в телефонному режимі було зареєстровано повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.03.2025 о 10.40, за адресою траса Тернопільська обл., наїзд на собаку, пошкодження авто не зазначалися. Письмового звернення до ПАТ «СК «УГС» не надходило.
Як вбачається із інформації наданої ТОВ «ТЕРКО АВТО МОТОРС» вих.№016/26 від 20.02.2026, ТОВ «ТЕРКО АВТО МОТОРС» здійснено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля SUZUKI NEW SX S-CROSS, номер кузова НОМЕР_2 , 2024 року випуску, що належить ОСОБА_4 . Ремонт автомобіля було завершено 21.03.2025. 24.03.2025 ОСОБА_4 здійснено оплату за ремонт автомобіля на суму 100670 грн.
Згідно акту виконаних робіт №ТАМ-0000679 від 21.03.2025 ТОВ «ТЕРКО АВТО МОТОРС», загальна вартість ремонту автомобіля SUZUKI NEW SX S-CROSS AT бензин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 з пробігом 8620 км, власник ОСОБА_4 становить 100670 грн.
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №69186855-1 від 24.03.2025, ОСОБА_4 сплатив ТОВ «ТЕРКО АВТО МОТОРС», 100670 грн за послуги згідно акту виконаних робіт №ТАМ-0000679 від 21.03.2025.
Із висновку експерта Тернопільського відділення НДІСЕ МОЗ України № 178/26-22 від 06.08.2026, за результатами проведення авто технічної експертизи, проведеної у цивільній справі №595/1284/25, вбачається, що у даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водій автомобіля Suzuki SX4 S-Cross д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була діяти у відповідності до вимог п.п, 2.3 (б), 12.3, 12.6 (ґ) ПДР України. У даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водій ОСОБА_5 не мала технічної можливості зупинити керований нею автомобіль до місця наїзду на собаку і тим самим уникнути ДТП. У даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних та обставинах, встановлених в процесі проведення досліджень, в діях водія ОСОБА_5 не вбачалося невідповідностей вимогам ПДР України. А отже, її дії не перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП, з технічної точки зору.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в мажах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, оскільки частиною першою вказаної статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди.
У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другою статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди, а позивач повинен доводити лише наявність шкоди та її розмір.
Звертаючись в суд з позовом, позивач на обґрунтування вимог зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, який не забезпечив належний догляд за собакою, що призвело до механічних пошкоджень автомобіля.
Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Таким законом є, зокрема Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у статті 9 якого визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі N 281/618/15-ц та постанові від 01. квітня 2020 року у справі №285/4411/18.
Отже вказаними нормами законодавства передбачено, особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.
Аналіз вказаної норми статті дає підстави для висновку, що лише за умови встановлення конкретної особи, яка утримувала тварину, і внаслідок її дій (бездіяльності), відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач (особа, яка утримувала тварину в момент завдання збитків) доводить відсутність протиправності та вини.
У справі, що розглядається, надаючи оцінку діям (бездіяльності) відповідача на предмет наявності ознак протиправності та її вини, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 є власником домашньої тварини - собаки та відповідальним за її належне утримання; тварина вибігла на проїзну частину дороги та стала причиною ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
Тобто відповідач, як особа, яка утримує домашню тварину, не виконав свій обов`язок із забезпечення безпеки дорожнього руху транспортних засобів від дій належної йому тварини. Між такими винуватими діями відповідача та спричиненою позивачу майновою шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
Відповідачем таких висновків не спростовано.
Відповідач та його представник, посилаючись на відсутність вини в заподіянні шкоди майну позивача, вказує на те, що постановами Бучацького районного суду Тернопільської області від у справі №595/388/25 від 29.04.2025 та у справі №595/1211/25 від 26.08.2025 провадження про адміністративні правопорушення відносно відповідача за ст. 124 КУпАП та ч.2 ст.154 КУпАП було закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Однак, доводи сторони відповідача суд оцінює критично, оскільки провадження за ч.2 ст.154 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, через неправильну кваліфікацію дій працівниками поліції, оскільки вказані дії мають ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП, про що зазначено у постанові.
Крім того, саме відповідач є відповідальною особою за дотримання правил безпеки, у тому числі безпеки дорожнього руху за участі належної йому тварини.
Відповідачем не доведено факту вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання по догляду за твариною під час випасання біля транспортних шляхів, як це передбачено вимогами ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», а відтак не доведено відсутність його вини у спричиненій шкоди. Між такими діями відповідача та спричиненою позивачу шкодою суд встановив безпосередній причинний зв`язок та наявність вини відповідача.
Встановивши зазначені вище обставини, суд робить висновок про покладення на відповідача обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок ДТП.
Визначаючи розмір майнових збитків, заподіяних майну позивача, суд прийняв до уваги акт виконаних робіт №ТАМ-0000679 від 21.03.2025, згідно якого вартість ремонту автомобіля SUZUKI NEW SX S-CROSS AT бензин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 з пробігом 8620 км, власник ОСОБА_4 становить 100670 грн.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 969,00 грн та 9162,00 грн. витрати за проведення експертизи.
Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану шкоду (збитки) у розмірі 100670 (сто тисяч шістсот сімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати за проведення експертизи - 9162 (дев`ять тисяч сто шістдесят дві) грн та 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн - витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя: Р. О. Содомора