Рішення № 140693512 у справі № 932/955/20 від 21.09.2026

Справа № 932/955/20

Провадження № 2/932/323/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Юрченко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання недійсним договору дарування, припинення права власності, реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачі просили суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.02.2023 року:

-визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири розташованої за адерсою: АДРЕСА_1 , укладений 23.12.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. та зареєстрований в реєстрі № 1521;

-припинити право власності ОСОБА_7 на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 23.12.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. на підставі договору дарування, серія та номер: 1521, виданий 23.12.2019 року, видавник Фаст Л.Д. приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 85115912101, номер запису про право власності/довірчої власності: 34830288;

-зареєструвати (поновити) за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: ВВМ 207767, виданий 04.09.2004 року, видавник: Державний нотаріус Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликов С.В.;

-стягнути з ОСОБА_7 судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачі посилались на те, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2004 року належить 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2004 року.

Стало відомо, що 23.12.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування 1/2 частини квартири посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д.

ОСОБА_1 будь-якого договору дарування укладати не бажав, як і не бажав настання реальних наслідків за ним, в момент укладення договору знаходився в безпорадному стані та під впливом обману і шахрайських дій, у зв`язку із чим вважає, що даний договір підлягає визнанню недійсним.

На початку літа 2019 року в районі житлового масиву «Тополь-3» ОСОБА_8 познайомився з раніше невідомим йому чоловіком на ім`я ОСОБА_9 , якого було встановлено, як ОСОБА_10 , який в ході розмови пригостив алкогольними напоями та запропонував роботу на будівництві. В подальшому ОСОБА_11 вводячи в оману ОСОБА_1 заволодів його паспортом громадянина України та познайомив з іншим учасником злочинної групи ОСОБА_12 . Через декілька днів ОСОБА_1 вивезли на дві неділі у Харківську область «слідкувати» за домом тьотки ОСОБА_9 . В подальшому до серпня 2019 року ОСОБА_1 , працював на будівництві і ремонті приватного будинку на території АДРЕСА_2 . Паспорт громалянина України ОСОБА_1 , в зазначений період знаходився у ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 з метою заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_13 , а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у попередню змову з ОСОБА_14 , заздалегідь зібравши дублікати документів на квартиру.

23.12.2019 року ОСОБА_15 та ОСОБА_12 під приводом списання заборгованості за комунальні послуги та складання договору щодо офіційного працевлаштування привезли ОСОБА_1 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, до приватного нотаріуса Фаст Л.Д.

В офісі приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. чоловік на ім`я ОСОБА_16 , який моральним тиском ввів в оману потерпілого ОСОБА_1 , що ОСОБА_17 необхідно підписати документи на працевлаштування трудовий договір і тоді він віддасть йому його паспорт, спишуть заборгованість за комунальні послуги і віддадуть йому гроші за роботу на будівництві, що останній і зробив. В подальшому було встановлено, що підписаний документ був договором дарування 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_18 .

В свою чергу, ОСОБА_7 у нотаріуса Мотін С.І. не бачив, а розмовляв лише з зазначеним ОСОБА_16 та нотаріусом ОСОБА_19 , які надали йому заздалегідь підготовлені документи.

ОСОБА_14 після підписання документів віддав паспорт ОСОБА_1 , а після виходу від нотаріуса дав 300 гривень ОСОБА_12 на маршрутку і на алкогольні напої, яка разом з ОСОБА_1 , поїхали до місця його мешкання де продовжили розпивати алкогольні напої разом.

Вказані обставини підтверджуються протоколом допиту свідка ОСОБА_12 протоколом допиту свідка ОСОБА_20 , протоколом допита свідка ОСОБА_21 , протоколом допиту свідка ОСОБА_22 , розсекреченими матеріалами про дозвіл на проведення негласних слідчих дій, що були отримання в рамка кримінального провадження № 42020042630000051.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42020042630000051 була проведена судова-психіатрична експертиза ОСОБА_1 . Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №1 від 22.04.2021 року ОСОБА_1 , під час укладання договору дарування 1/2 частки квартири

АДРЕСА_3 час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі вираженого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку. Зазначене хронічне психічне захворювання було виражено настільки значно, що позбавляло ОСОБА_1 здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними в період часу 23.12.2019 року на момент складання договору дарування 1/2 частки квартири. На той період часу за своїм психічним станом не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Таким чином, ОСОБА_1 проти власної волі, шляхом обману та шахрайських дій був позбавлений свого майна.

ОСОБА_3 відзиву надано не було.

Ухвалою судді Сліщенко Ю.Г. від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Яковлева Д.О. від 27.07.2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Лукінової К.С. від 24.03.2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Лукінової К.С. від 08.09.2021 року заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 16.09.2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 10.02.2023 року витребувано від Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради належним чином завірену копію висновку судової-психіатричної експертизи №1 від 22.04.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведеного на підставі ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01.03.2021 року.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 24.04.2023 року зупинено провадження у справі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.06.2023 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2023 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 01.11.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. закрито підготовче провадження у справі та призначеної її до розгляду по суті.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 03.03.2025 року повернуто клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 14.03.2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою судді Куцевола В.В. від 30.04.2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду суті.

Ухвалою судді Куцевол В.В. від 20.10.2025 року зупинено провадження у справі до залучення правонаступників відповідача.

Ухвалою судді Куцевол В.В. від 24.03.2026 року поновлено провадження у справі та витребувано докази.

Ухвалою судді Куцевол В.В. від 29.06.2026 року залучено до участі у справі правонаступників померлого відповідача ОСОБА_7 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У судове засідання представник позивачів не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі.

Інші учасники справи належним чином викликалися до суду, однак у судове засідання не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили, письмових заяв чи клопотань не надали.

В зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що 04.09.2004 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_23 .

04.09.2004 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_23 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2013 року № 4994912 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 04.09.2004 року.

Згідно копії договору дарування 1/2 частки квартири посвідченого 23.12.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. ОСОБА_1 подарував ОСОБА_7 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2019 року № 195412290 право власності на 1/2 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 23.12.2019 року приватним нотаріусом Фаст Л.Д. за ОСОБА_7 на підставі договору дарування № 1521 від 23.12.2019 року, про що зроблено запис № 34830288.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.04.2021 року № 252396839 право власності на 1/2 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 11.01.2020 року за ОСОБА_2 .

Відповідно до копії обвинувального акту у кримінальному провадженні № 4202004263000051 ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України та ОСОБА_14 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Одним з потерпілих у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

Згідно копії, наданого КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР на виконання ухвали суду, висновку судово-психіатричного експерта № 1 від 22.04.2021 року складеного на виконання ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у кримінальному провадженні № 42020042630000051, ОСОБА_1 під час укладення договору дарування 1/2 частки квартири 23.12.2019 року та у теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі вираженого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, складного генезу. На той період часу за своїм психічним станом не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Згідно довідки КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР від 08.01.2020 року № 24 ОСОБА_1 був госпіталізований 30.12.2019 року у відділення інтенсивної терапії. ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром відміни».

Відповідно до вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2024 року у справі № 204/2179/24, який набрав законної сили 30.05.2024 року, ОСОБА_14 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (в редакції закону №2617-VIII від 22.11.2018) та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, покладені на нього судом.

У вказаному вироку зазначено, наступне: « ОСОБА_14 , з метою заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_1 , а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у попередню змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, 23.12.2019 у невстановлений час, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_14 , разом з ОСОБА_1 прибули до офісу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому заздалегідь зібравши дублікати документів на кв. АДРЕСА_3 , до офісу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д.

Далі згідно зі своєї роллю, ОСОБА_14 в офісі приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаста Л.Д. під приводом списання заборгованості за комунальні послуги та складання договору щодо офіційного працевлаштування, ввів в оману потерпілого ОСОБА_1 , щоб останній підписав документи на працевлаштування, що ОСОБА_1 і зробив, тоді як насправді підписав договір дарування від 23.12.2019 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 на ім`я особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №11 від 22.04.2021, ОСОБА_1 під час укладання договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , та у теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі вираженого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, складного генезу. Зазначене хронічне психічне захворювання було виражено настільки значно, що позбавляло ОСОБА_1 здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними в період часу 23.12.2019 на момент складання договору дарування 1/2 частки квартири. На той період часу ОСОБА_1 за своїм психічним станом не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Зазначеними діями ОСОБА_14 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволодів шляхом обману майном ОСОБА_1 , а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 65,5 кв.м, ринкова вартість якої згідно висновку експерта від 03.06.2021 №СЕ 19/104-21/12927ОБ станом на 23.12.2019 могла складати 386733,00 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначив, що він здійснює волонтерську діяльність, має винагороди, одружений та має на утриманні двох дітей. Просив суд суворо не карати та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України. ».

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ч.2 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 369/12666/15-ц, від 05 квітня 2022 року у справі № 686/4148/15-ц.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК.

Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 183/6027/14.

У даній справі судом встановлено, що у кримінальному провадженні № 42020042630000051 було проведено судово-психіатричну експертизу, за результатами якої складений висновок № 1 від 22.04.2021 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 під час укладення договору дарування 1/2 частки квартири 23.12.2019 року та у теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі вираженого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, складного генезу. На той період часу за своїм психічним станом не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Вказана екпертиза була проведена експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на них обов`язків.

Відповідачем зазначений висновок не було спростовано в ході судового розгляду, а у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчити про наявність підстав для виникнення сумніву щодо об`єктивності такого висновку.

Також судом враховано, що згідно довідки КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР від 08.01.2020 року № 24 ОСОБА_1 був госпіталізований 30.12.2019 року у відділення інтенсивної терапії. ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром відміни».

Вироком суду Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2024 року у справі № 204/2179/24, який набрав законної, ОСОБА_14 засуджено за те, що він з метою заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_1 , а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у попередню змову з іншою особою.

Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що в момент укладення спірного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому позовна вимога про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири розташованої за адерсою: АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.

Щодо вимог про припинення права власності ОСОБА_7 на 1/2 частину спірної квартири та реєстрацію (поновлення) права власності на 1/2 частину спірної квартири за ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Щодо належності Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Видається, що належність у спрощеному розумінні означає відповідність законодавству.

Водночас, цивільне судочинство засноване на підставі принципів, які є основоположними та закріпленими законодавством. Так, відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому спосіб захисту визначає позивач при поданні позову (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі №398/1796/20).

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тобто у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відповідні права припиняються, що визначено вказаною нормою.

За вказаних обставин суд зазнача, що визнання недійсним договору дарування на підставі якого за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири, є достатнім для приипння права останнього, та в повній мірі призведе до поновлення порушених прав ОСОБА_1 .

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги про припинення права власності ОСОБА_7 на 1/2 частину спірної квартири та реєстрацію (поновлення) права власності на 1/2 частину спірної квартири за ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів 840,00 грн. сплаченого судового збору, а саме по 210,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання недійсним договору дарування, припинення права власності, реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири розташованої за адерсою: АДРЕСА_1 , укладений 23.12.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1521.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 210,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 210,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 210,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол