ЄУН 201/11398/26
Провадження № 2/201/6446/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
секретаря - Піняєва В.Д.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
30.07.2026р. до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла вказана позовна заява, за підписом позивачки, датована 30.07.2026р., в якій позивачка просить суд встановити факт проживання однією сім`єю її, позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026р. для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Покопцеву Д.О.
Інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі отримана разом із позовною заявою.
Ухвалою від 03.08.2026р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, розпочато підготовче провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 27.08.2026р.
В підготовче судове засідання позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, позов просить задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі, подала письмові пояснення, в яких вказала, що будучи ознайомленою із обставинами справи та наслідками своїх дій, за відсутності будь-якого примусу та фінансової винагороди позов визнає.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Обґрунтування позову
Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що з 31.05.2009р. вона, її діти - син ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 .
За час спільного проживання позивачкою та ОСОБА_3 були придбані транспортний засіб марки Volkswagen Transporter, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , випуску 1992 року, та транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 1990 року. Право власності на автомобілі було оформлено на ОСОБА_3 , позивачка згідно довіреності мала право на вирішення питань експлуатації цих транспортних засобів.
ОСОБА_3 потребував постійного стороннього догляду як інвалід 2 групи внаслідок психічного розладу, оскільки мав обмеження самообслуговування, обмеження здатності до спілкування, не міг виконувати ніякі види праці. Позивачка була зареєстрована за однією адресою із ОСОБА_3 , у меддокументації вказана довіреною особою пацієнта ОСОБА_3 , супроводжувала його на медогляди, отримувала його соціальні виплати, оплачувала комунальні послуги за їх спільне житло, її банківська картка є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_3 .
Метою встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, крім звернення з відповідним позовом чи заявою до суду.
Щодо правової позиції відповідача
Відповідачка вказала, що їй її матір, позивачка ОСОБА_6 , з 2009р. проживала як чоловік та жінка із ОСОБА_3 , своїм колишнім однокласником, за адресою: АДРЕСА_1 , там же, в них був спільний побут, вони вели спільний бюджет. Після звільнення з військової служби ОСОБА_3 хворів, доглядала та лікувала його позивачка аж до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно копій паспортів позивачки та ОСОБА_3 , штамп про реєстрацію шлюбу в обох відсутній; паспорт позивачки виданий у 2025р., паспорт ОСОБА_3 у 2009р.
Згідно виписки зі списку реєстрації населення Міністерства внутрішніх срав держави Ізраїль, новий репатріант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в Україні, батьком якого є ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_8 , номер посвідчення особи НОМЕР_3 , є розлученим, сімейний стан змінив 31.12.2000р.
Згідно інформації Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.06.2009р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована з 23.01.2006р.), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований 23.01.2006р.), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (зареєстрована з 25.09.2006р.).
Довіреностями від 27.09.2024р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за тією ж адресою, буди його представником з усіх без винятку питань, пов`язаних із експлуатацією, технічним обслуговування, переобладнанням, користуванням, ремонтом, страхуванням та розпорядженням, в тому числі продати, обміняти, передавати в оренду, керувати належними йому автомобілями марки Volkswagen Transporter, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , випуску 1992 року, та марки Volkswagen, модель Passat, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , випуску 1990 року.
Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №425 від 18.03.2025р. ОСОБА_3 , особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, встановленої 20.12.2024р., проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, хворий потребує постійного стороннього догляду.
Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №2 від 06.01.2026р. ОСОБА_3 , особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, встановленої 20.12.2024р., проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, хворий потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.12.2024р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.12.2024р. є інвалідом другої групи, останній не може виконувати ніякі види праці.
Із Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_3 , номер витягу 152/25/5385/В від 22.12.2025р., вбачається, що довіреною особою для повідомлення у разі неможливості зв`язку з особою, є ОСОБА_10 , але номер телефону позивачки вказаний як цієї довіреної особи пацієнта (позивачки).
Згідно виписок АТ КБ «ПриватБанк» від 06.04.2026р., картка позивачки є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_3 .
Згідно декларації №001-РА5Н-4700 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнту ОСОБА_3 , укладеного з КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4»ДМР, довіреною особою пацієнта у разі настання екстренного випадку є позивачка ОСОБА_1 , при цьому вказаний номер телефону позивачки; тотожний номер телефону вказаний як номер телефону ОСОБА_10 у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_3 , номер витягу 152/25/5385/В від 22.12.2025р.
Згідно декларації №001-Х08Е-8ТА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладеного позивачкою із КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4»ДМР, її довіреною особою є ОСОБА_3 .
Згідно роздруківки, позивачка сплачувала комунальні послуги, спожиті в будинку АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулася позивачка ОСОБА_1 , яка зареєстрована і проживала із спадкодавцем за тією ж адресою однією сім`єю понад 5 років до часу відкриття спадщини, та відповідачка ОСОБА_2 , яка проживала там же, в АДРЕСА_1 . Інші особи із заявами при прийняття спадщини не зверталися.
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав в АДРЕСА_1 ; заявником до компетентної установи про факт його смерті є позивачка ОСОБА_1 , яка проживає за тією ж адресою.
Згідно повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_3 шлюб укладав двічі, останній в часі шлюб розірваний, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу № 737 від 15.11.1994р.
Постановою від 10.08.2026р. нотаріуса позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , за неподанням доказів родинних та інших відносин зі спадкодавцем та документів, що підтверджують факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (зокрема, рішення суду).
Постановою від 10.08.2026р. нотаріуса відповідачці також відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , за аналогічним мотивуванням.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові від 03.07.2019р. у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
За змістом ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2024р. у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю тощо.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019р. у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019р. у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019р. у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020р. у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021р. у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21), від 03.01.2025р. у справі № 567/93/23 (провадження № 61-13925св24) та інших.
Судом із встановлено, що позивачка та спадкодавець не перебували в інших шлюбах, що підтверджується копіями їх паспортів, повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб у спадковій справі, заведеної після смерті ОСОБА_3 , згідно яких останній у часті шлюб ним розірвано у 1994р.
Позивачка та спадкодавець були зареєстровані за однією адресою, позивачка з 2006р., ОСОБА_3 з червня 2009р. Там же з 2006р. була зареєстрована і відповідачка як дочка позивачки, що підтверджується інформацією Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Факт не лише реєстрації, а й фактичного проживання позивачки та спадкодавця за однією адресою підтверджується висновками лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, при чому саме позивачка повідомила компетентній медичній установі про смерть спадкодавця. Наведене підтверджує спільне проживання позивачки та спадкодавця.
АТ КБ «ПриватБанк» надав виписки, згідно яких картка позивачки є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_3 , що підтверджує розпорядження нею отриманими спадкодавцем коштами; спадкодавець за життя видав позивачці довіреності на розпорядження зареєстрованим на його ім`я майном - двома автомобілями; позивачка оплачувала комунальні послуги, спожиті за її спільним місцем проживання зі спадкодавцем. Наведене свідчить про спільність їх бюджету та сумісне вирішення питань щодо певного кола майна, а відтак ведення спільного господарства.
Надана суду медична документація спадкодавця свідчить про обізнаність як позивачки зі станом здоров`я спадкодавця, так і про їх довіру один до одного стосовно чутливої інформації - медичних даних, які становлять лікарську таємницю.
Відповідачка як особа, яка зареєстрована з 2006р. разом із позивачкою та спадкодавцем, також підтвердила, що її матір та спадкодавець з травня 2009р. проживали однією родиною без реєстрації шлюбу.
Судом також встановлено, що із заявами при прийняття спадщини після ОСОБА_3 звернулися лише сторони у цій справі; строк подання цих заяв іншими особами станом на день подання суду копії спадкової справи після ОСОБА_3 сплинув.
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.
Оскільки письмові докази у матеріалах справи у сукупності свідчать про доведення позивачкою факту спільного проживання зі спадкодавцем, їх пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю; інших осіб, які претендують на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , окрім сторін, немає, відтак суд не встановив осіб, права, свободи чи інтереси яких можуть бути порушені визнанням позову, то позов задовольняється.
Щодо розподілу судових витрат
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи визнання відповідачкою позову, позивачці з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого нею за подання позову судового збору в частині вимог про розірвання шлюбу, що становить 665грн 60коп.
Іншу частину сплаченого позивачем судового збору (665грн 60коп) слід стягнути на його користь з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 142, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, сплаченого відповідно до квитанції ID 1438-8608-2117-4489 від 03 серпня 2026 року.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України). Повний текст рішення буде складений впродовж десяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: Д.О. Покопцева