Справа № 182/509/25
Провадження № 2/0182/625/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07.10.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
за участю представника позивача Ковальова А.В.
представника відповідача Меліховської Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєва Руслана Шахіновича до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації на користь держави, -
В С Т А Н О В И В:
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєва Руслана Шахіновича до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації на користь держави.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-1278, посвідченого 01.10.2018 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М., ОСОБА_2 , громадянка російської федерації, успадкувала після чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/3 земельної ділянки, площею 5,25 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії IV-ДП № 135733, виданого Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 13.09.2002 року, кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, яка розташована на території Першотравневської сільської ради (колишня Криничуватська сільська рада), Нікопольського району, Дніпропетровської області. 14.03.2018 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М., зареєстровано право власності на 2/3 успадкованої земельної ділянки за громадянкою російської федерації ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 765908212229. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, успадкована земельна ділянка, кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, площею 5,25 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент звернення з даним позовом до суду, громадянка російської федерації ОСОБА_2 є власником 2/3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, а, отже, вказана земельна ділянка перебуває в її власності більше 6 років. Згідно з листами Державної міграційної служби України № 6.5-71/6-24 від 04.01.2024 року та № 6.5-12810/6-24 від 07.11.2024 року, 17.07.2013 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області громадянці російської федерації ОСОБА_2 оформлено посвідку на постійне проживання, серії НОМЕР_1 від 15.02.2005 року. При цьому, представник позивача зазначає, що за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цих вимог, настають наслідки, передбачені ч.ч.2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, у разі, якщо, відповідно до закону, власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Наведені обставини свідчать, що громадянка російської федерації ОСОБА_2 , набувши в 2018 році у власність в порядку спадкування 2/3 спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вимоги закону щодо її відчуження протягом одного року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку, шляхом її конфіскації за рішенням суду, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі і одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.29-30).
ОСОБА_2 про розгляд справи була повідомлена належним чином, однак, в призначенні судові засідання жодного разу не прибула. Поштова кореспонденція, яка була направлена за адресою її місця проживання та перебування, повернулась до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» (а.с.39-40).
Пізніше, в ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що ОСОБА_2 померла, а тому, у відповідності до ст.84 ЦПК України, судом були вчиненні відповідні запити та виявлено той факт, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла її донька - ОСОБА_1 , яка з відповідною заявою звернулась до нотаріальних органів.
Тому, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, на підставі ухвали суду від 03 липня 2026 року було залучено до участі у справі правонаступника відповідача - ОСОБА_1 (а.с.88-89), яка, у відповідності до вимог чинного законодавства, уповноважила на представлення своїх інтересів адвоката Меліховську Я.О.
В судовому засіданні, представник позивача викладені в позовній заяві вимоги підтримав та на задоволенні позову наполягав. Окрім цього, зазначив, що на момент звернення до суду з даним позовом, власницею спірної ділянки була ОСОБА_2 і спірна земельна ділянка перебувала в її власності 9 років. Однак, під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 померла, а її донька та правонаступник ОСОБА_1 набула право власності в порядку спадкування за законом. Тому, наполягає на конфіскації вказаної земельної ділянки. При цьому, вказує, що правонаступництво відбулось під час розгляду даної справи, а тому виконання обов`язку на правонаступника покладається автоматично, без пред`явлення уточненого позову до нового власника і земельна ділянка підлягає відчуженню.
Представник відповідача Меліховська Я.О. в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнала та проти задоволення позову заперечувала. Суду пояснила, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством. Тому, у її довірительки обов`язок щодо відчуження спірної земельної ділянки обчислюється з моменту отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Рік на виконання вимог закону щодо відчуження земельної ділянки у її довірительки ще не сплинув, позовних вимог до її довірительки прокуратурою не пред`явлено, в позовних вимогах земельну ділянку прокуратура витребовує у померлої, правоздатність якої припинилась в момент її смерті, тому вважає, що пред`явлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-1278, посвідченого 01.10.2018 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М., була власницею 2/3 частини земельної ділянки, площею 5,25 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, яка розташована на території Першотравневської сільської ради (колишня Криничуватська сільська рада) Нікопольського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, про що свідчить актовий запис № 821, складений 03 червня 2025 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.42).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є обставини, які полягали в тому, що ОСОБА_2 , отримавши вищевказану земельну ділянку у спадок, не виконала вимоги закону, а саме: ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України, яка передбачає, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 померла. Відповідності до спадкової справи, особою, яка виявила намір та бажання успадкувати майно, є її донька ОСОБА_1 . 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округу Чубенко І.С. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини земельної ділянки, площею 5,25 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, яка розташована на території Першотравневської сільської ради (колишня Криничуватська сільська рада) Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.109).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч.ч.2, 4 ст.145 Земельного кодексу України. У разі, якщо, відповідно до закону, власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Тобто, наведені обставини свідчать про те, ОСОБА_2 (спадкодавець), яка була власницею земельної ділянки з 2018 року до 02 червня 2025 року, зобов`язана була виконати вимогу щодо відчуження 2/3 частини земельної ділянки, площею 5,25 га, кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, протягом одного року. Суд погоджується, що заявлені вимоги безпосередньо до ОСОБА_2 могли бути підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку, шляхом її конфіскації за рішенням суду. Проте, даний обов`язок щодо відчуження спірної земельної ділянки на ОСОБА_2 наразі покласти неможливо, оскільки її правоздатність припинилася, у зв`язку зі смертю. При цьому, обов`язок щодо виконання вимог ч.4 ст.81 Земельного кодексу України та застосування ч.ч.2,4 ст.145 Земельного кодексу України до спадкоємців померлої, зокрема, до ОСОБА_1 застосувати не можливо, оскільки остання отримала у власність спірну земельну ділянку 25 грудня 2025 року і таке зобов`язання в неї виникне після спливу 1 року, з моменту отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно у випадку, якщо відповідачка земельну ділянку протягом 1 року не відчужить.
Тому, враховуючи вищевикладене, судом, на даний час, не вбачається підстав для припинення у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, шляхом конфіскації, оскільки примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку та, у разі доведення та встановлення відповідного факту, зокрема, факту порушення ч.4 ст.81 Земельного кодексу України, який у відповідачки як спадкоємиці ОСОБА_2 відсутній.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_2 , відносно її спадкоємиці ОСОБА_1 є необґрунтованими та передчасними. Тому в задоволенні позову слід відмовити.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, в ході розгляду даної справи, на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року були вчинені заходи забезпечення позову, якими заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі, суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме: 2/3 земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, площею 5,25 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Першотравневська сільська територіальна громада (колишня Криничуватська сільська рада), право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2018 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 765908212229) (а.с.32-36).
Відповідно до ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до п.9 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому, із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто, сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю з підстав відсутності у ОСОБА_1 факту порушення вимог земельного законодавства щодо відчуження земельної ділянки протягом року, а також враховуючи той факт, що накладена заборона позбавить останню можливості вчинити реєстраційні дії та порушить її право на відчуження земельної ділянки, передбачене ч.4 ст.81 Земельного кодексу України, суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року, слід скасувати.
Щодо судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України, в якій визначено, що судові витрати покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.13, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.11, 12, 95, 141, 188, 263, 265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог Керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєва Руслана Шахіновича до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації на користь держави - відмовити в повному обсязі.
Скасувати заходи забезпечення позову, якими заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянці російської федерації, та будь-яким іншим особам, у тому числі, суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме: 2/3 земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0387, площею 5,25 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Першотравневська сільська територіальна громада (колишня - Криничуватська сільська рада), право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2018 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 765908212229).
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал