ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 187/1428/25
2/0187/59/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2026 р. смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та адвоката Попова В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Міністерство оборони України; військова частина НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання батьківства,-
ВСТАНОВИВ:
01.09.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства.
Позивач зазначив, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась спільна дочка ОСОБА_6 . Однак відомості про батька у свідоцтві про її народження зазначено в порядку ч. 1 ст. 135 СК України зі слів матері. За життя відповідач визнав себе батьком дівчини, проте не встиг зареєструвати батьківства відповідно до закону.
За наведеного, позивач просить суд визнати відповідача батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилась у позивача; зобов`язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 250 від 01.11.2013 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у графі «батько» зазначити ОСОБА_5 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження в справі та зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської від 08.09.2025 скасовано в частині зупинення провадження та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 05.02.2026 залучено до участі у даній цивільній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 13.02.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство оборони України.
Ухвалою суду від 26.02.2026 залучено до участі у даній цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору військову частину НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 12.03.2026 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, поставивши перед експертами питання:
1.Чи є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 біологічними братом і сестрою малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто чи мають вони також спільного біологічного батька?
2.Чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Комунального закладу «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради.
Ухвалою суду від 16.04.2026 повторно призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, поставивши перед експертами питання:
1.Чи є родинний зв`язок між малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 як біологічними братом і сестрами (напівсиблігами), тобто чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Проведення судової молекулярно-генетичної (ДНК-аналіз) експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
12.08.2026 до суду з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло повідомлення про неможливість надання висоновку № 1617-26 від 08.07.2026 за матеріалами цивільної справи № 187/1428/25.
Ухвалою суду від 24.08.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та її представник, підтримали позов та просили його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач в судовому засіданні був відсутній, про час та місце його проведення повідомлявся через оголошення на сайті Судова влада.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , адвокат Попов В.А. проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що позовні вимоги не підтверджуються належними доказами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував. Просив звернути увагу суду на той факт, що допитані свідки є родичами позивача. Особисто у нього відсутня впевненість, що ОСОБА_6 є рідною донькою відповідача, однак підтвердив, що до її народження відповідач почав проживати з позивачем, інколи ненадовго залишаючи родину позивача. Також зазначив, що шлюб відповідач з його матір`ю не розривав. Повідомив, що у нього склалося враження, що і сам відповідач не був на сто відсотків впевнений, що ОСОБА_6 є його рідною донькою, однак пам`ятає, що коли вона народилася, то особисто йому він про це повідомив. Також пам`ятає, що в 2024 році відповідач телефонував йому з військової частини та просив, щоб він придбав ліки для ОСОБА_7 , оскільки та захворіла, що він і зробив. На питання суду, чому відмовився від участі у призначеній судом генетичній експертизі для встановлення кровної спорідненості між ним та ОСОБА_6 , повідомив, що з особистих міркувань.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки вважає, що позивач в даній ситуації шукає вигоду. Оскільки вона з відповідачем спілкувалася мало, то їй не відомі обставини народження ОСОБА_6 , пам`ятає лише, що відповідач привозив останню та знайомив з нею, коли їй було три роки. На питання суду, чому відмовилася від участі у призначеній судом генетичній експертизі для встановлення кровної спорідненості між нею та ОСОБА_6 , повідомила, що з особистих міркувань.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Царичанський відділ ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство оборони України Літвін С.М., до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та врахувавши письмові пояснення прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету військової частини НОМЕР_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача та її представника та з урахуванням думки позивача та її уповноваженого представника згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є рідним сином позивача. З 2008 року він, його мати ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 проживали разом за адресою АДРЕСА_2 . Деякий час з ними проживав син відповідача ОСОБА_3 , який через три місяці переїхав жити до бабусі. Позивач та відповідач проживали разом як чоловік та дружина. В 2013 році у них народилася дочка ОСОБА_6 . З 2018 року відповідач почав проживати з ними частково, так як у зв`язку з зловживанням алкогольними напоями періодично покидав родину, а вже в 2019 році остаточно покинув смію. Також повідомив, що в період народження дочки, коли потрібно було отримувати її свідоцтво про народження був відсувній, перебував в м. Дніпро у зв`язку зі зловживанням алкоголем, а через 3 тижні повернувся додому. До ОСОБА_6 відносився як до рідної доньки, сумнівів в протилежному в тверезому стані не висловлював, однак пам`ятає, що були три-чотири випадки, коли він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння висловлював деякі сумніви з цього приводу.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_6 . Позивач та відповідач проживали разом як чоловік та дружина з 2008 року. В день, коли у сторін народилася дочка ОСОБА_6 відповідач був відсутнім, так як в цей час зловживав алкогольними напоями, де він знаходився вона не пам`ятає. Загалом сторони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина до 2019 року. При цьому підтвердила, що відповідач в період зловживання алкоголем періодично покидав сімю та проживав в Хутірському. Жодних сумніві, що ОСОБА_6 є рідною дочкою відповідача, останній ніколи не висловлював, а в неї особисто склалося враження, що він визнавав ОСОБА_6 саме за рідну доньку.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є рідною тіткою відповідача та двоюрідною бабусею третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . З позивачем знайома з 2008 року. В той період її племінник відповідач по справ почав проживати з позивачем. Відповідач зловживав алкоголем і вона пам`ятає як її рідна сестра та мати відповідача зверталася до неї з проханням, щоб останній пожив у неї деякий час у зв`язку з роблемами з алкоголем. Тоді біля одного місяця він в неї проживав разом з сином ОСОБА_3 . Повідомила, що сторони офіційно не одружувалися як пояснював відповідач у зв`язку з тим, що він вже був одружений та повінчаний з іншою жінкою. З приводу народження в 2013 році у сторін дитини ОСОБА_6 , суду повідомила, що вважає відповідача рідним її батьком. Навіть імя дитині давав відповідач « ОСОБА_11 » в честь його батька, так як у нього з ним були напружені стосунки і він цим самим хотів їх налагодити. Жодних сумніві, що ОСОБА_6 є рідною дочкою відповідача, останній ніколи не висловлював, постійно наголошував, що « ОСОБА_12 моя донька».
Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 01.11.2013, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №250. Батьками дитини записані: ОСОБА_13 та ОСОБА_1 .
Зі змісту свідоцтва про народження вбачається, що відомості про батька дитини внесені без зазначення дати його народження та місця проживання, а у графі щодо громадянства батька наявний прочерк. Такий характер заповнення свідоцтва відповідає порядку внесення відомостей про батька дитини, передбаченому частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України та пунктом 18 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, відповідно до якого у разі відсутності спільної заяви батьків відомості про батька вносяться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові - за вказівкою матері, при цьому відомості про дату народження та місце проживання батька не заповнюються. З огляду на сукупність наведених відомостей, що містяться безпосередньо у свідоцтві про народження та пояснень сторін, суд приходить до висновку, що відомості про батька дитини були внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Шлюб між сторонами офіційно не реєструвався, так як судом встановлено, що відповідач перебував в іншому зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей ОСОБА_5 зник безвісти 03.03.2024 під час проходження військової служби. У зв`язку з відсутністю відповідача одержати його біологічні зразки для проведення молекулярно-генетичного дослідження неможливо.
До матеріалів справи долучено фотознімки, розміщені в соціальних мережах, на яких ОСОБА_5 зображений разом із ОСОБА_6 та під якими ним залишено коментар «папина доця». Зміст цих матеріалів узгоджується з показаннями допитаних свідків про те, що ОСОБА_5 відкрито визнавав дитину своєю донькою та ставився до неї як до рідної.
Крім того, судом досліджено копію анкети від 21.09.2017, заповненої особисто ОСОБА_5 , у якій він зазначив своїм місцем проживання місце проживання позивача. Цей письмовий доказ у сукупності з показаннями свідків підтверджує спільне проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_1 однією сім`єю в період, що передував народженню дитини.
Судом також встановлено, що хоча треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували, водночас, будучи зобов`язаними з`явитися до експертної установи для відбору необхідних біологічних зразків, вони на експертизу не з`явилися, унаслідок чого проведення призначеної судом молекулярно-генетичної експертизи та надання висновку виявилося неможливим.
Відповідно до частин першої та другої статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Частинами першою та другою статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду; підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Оскільки ОСОБА_5 має статус особи, зниклої безвісти, а відомостей про його смерть чи рішення суду про оголошення його померлим немає, вимога правильно розглядається в позовному провадженні саме як позов про визнання батьківства за статтею 128 СК України, а не як заява про встановлення факту батьківства за статтею 130 СК України, що відповідає правовому висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статтях 126 і 127 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану, та видає нове свідоцтво про народження.
За приписами статей 76, 77, 79, 81 та 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
У постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 569/13821/18 Верховний Суд зазначив, що наведеною нормою процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. При цьому визначальним є встановлення ухилення особи як умисних дій, унаслідок яких проведення експертизи стає неможливим.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 132/3338/19, у якій наголошено на необхідності встановлення умисного характеру ухилення від участі в експертизі та його впливу на можливість проведення експертного дослідження.
Отже, застосування передбачених статтею 109 ЦПК України процесуальних наслідків можливе за умови встановлення судом факту свідомого ухилення учасника справи від участі у призначеній експертизі, яке унеможливило її проведення. При цьому сама по собі неможливість проведення експертизи не є безумовною підставою для визнання або невизнання відповідного факту.
Вирішуючи питання про застосування зазначеної норми, суд повинен урахувати, хто саме ухиляється від участі в експертизі, яке значення має встановлення відповідного факту для цієї особи, причини її поведінки, а також оцінити інші наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України.
Таким чином, визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні є не припущенням про можливі результати експертного дослідження, а передбаченим процесуальним законом наслідком установленого судом ухилення учасника справи від участі в експертизі.
У цій справі експертизу було призначено саме для з`ясування наявності біологічної спорідненості між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і ОСОБА_3 як братом і сестрами по батькові (напівсиблінгами), тобто наявності у них спільного біологічного батька. ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , які заперечували проти позову і для яких результат експертизи мав істотне значення, до експертної установи для відбору біологічних зразків не з`явилися. Саме їхня неявка унеможливила проведення призначеного дослідження, що підтверджено повідомленням експертної установи про неможливість надання висновку № 1617-26 від 08.07.2026. Причин, які б об`єктивно перешкоджали їхній участі в експертизі, суду не повідомлено та доказів поважності неявки не подано.
За таких обставин суд розцінює поведінку ОСОБА_3 та ОСОБА_3 як ухилення від іншої участі в експертизі у розумінні статті 109 ЦПК України та застосовує передбачений цією нормою наслідок: визнає встановленим факт, для з`ясування якого призначалася експертиза, а саме факт біологічної спорідненості ОСОБА_6 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як напівсиблінгів - дітей, які мають спільного біологічного батька. Оскільки батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , визнаний за статтею 109 ЦПК України факт спорідненості безпосередньо підтверджує походження ОСОБА_6 від ОСОБА_5 .
Визнаний судом на підставі статті 109 ЦПК України факт біологічної спорідненості не є ізольованою підставою рішення, а узгоджується з усією сукупністю досліджених доказів, які вказують на тривале спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю, народження дитини в період таких відносин, ставлення ОСОБА_5 до ОСОБА_6 як до доньки, неодноразове відкрите визнанням ним батьківства.
Отже, встановлений у порядку статті 109 ЦПК України факт спільного біологічного батька ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 разом з іншими належними, допустимими, достовірними та взаємоузгодженими доказами дає суду достатні підстави для висновку, що біологічним батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_5 . Заперечення третіх осіб цього висновку не спростовують, а наслідки створеної ними неможливості одержати висновок експерта не можуть бути покладені на позивача та дитину. Посилання третьої особи ОСОБА_3 на ту обставину, що усі свідки є родичами позивача є безпідставними, адже як встановлено судом свідок ОСОБА_10 є рідною тіткою відповідача. Тому позов про визнання батьківства за статтею 128 СК України є обґрунтованим.
Встановлення юридично достовірного походження дитини відповідає її найкращим інтересам, забезпечує право на визначеність сімейних зв`язків та є підставою для приведення актового запису про народження у відповідність до встановлених судом обставин. Тому позовні вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 125, 128, 134, 135 Сімейного кодексу України, статтями 12, 76-81, 89, 109, 141, 223, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Внести зміни до актового запису № 250 від 01 листопада 2013 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме у відомостях про батька зазначити: ОСОБА_5 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Дніпропетровська, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконання рішення в частині внесення змін до актового запису про народження покласти на Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Заочне рішення може бути переглянуте Петриківським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 19.10.2026.
Суддя: О. А. Караул