МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,
тел. [телефон приховано], e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2026 р. Справа № 370/2968/25
Провадження № 2/370/1046/25
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про поділ спільного майна, в якому просила:
1.Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га., кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки.
2.Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, як об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку.
3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію половини вартості за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 року та іпотечним договором № 3069 від 01.10.2004 року на покупку однокімнатної квартири квартиру АДРЕСА_2 , в сумі 9900 тисяч доларів США в гривні по курсу НБУ на день винесення судового рішення.
4.Стягнути з ОСОБА_2 витрати, які були понесені ОСОБА_1 під час підготовки позовної заяви та звернення до суду в розмірі 50 % (відсотків) від понесених витрат, в тому числі: витрати судового збору в розмірі - 7570,00 гривень, витрати правничої допомоги в розмірі - 10 000,00 гривень, суми оцінки вартості майна в розмірі - 5250,00 гривень.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 23.09.2004 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .
Від шлюбу народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
07.10.2022 рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
За період перебування у шлюбі позивачем та відповідачем було набуте нерухоме майно, яке є їх спільною сумісною власністю подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка зареєстрована за ОСОБА_2 ; будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку 120,3 кв. м, житлова площа 61,1 кв. м, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що вказана земельна ділянка та побудований на ній будинок підлягають поділу в рівних часках по 1/2 частині на кожного із подружжя.
Крім того, 30.08.2004 між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», який був перейменований в банк ВАТ «БГ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 91 на отримання кредиту 19 800 (дев`ятнадцять тисяч) доларів США на покупку однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
01.10.2004 між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», який був перейменований в банк ВАТ «БГ Банк» та ОСОБА_2 в подальшому був оформлений договір іпотеки № 3069 від 01.10.2004 року, який був нотаріально посвідчений.
Згідно договору купівлі-продажу зареєстрованого в реєстрі № 2860 від 30.08.2004 року Відповідач придбав квартиру, та оформив дану квартиру на себе, однак вказана квартира купувалась для потреб сім`ї, в якій проживали та були зареєстровані всі члени родини. Погашення заборгованості за кредитний договір здійснювались за спільні гроші сім`ї, протягом 10 років, по закінченню строку кредитного договору повна сума 19 800 тисяч доларів США та проценти по кредиту були сплачені банку у повному обсязі.
На даний час існує заборона на відчуження, номер обтяження № 1348388 у зв`язку із тим, що ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» був визнаний банкрутом, та ліквідований, а Відповідачем не було вчасно знято відповідну заборону.
Позивач та відповідач працювали та отримували відповідні доходи, та могли сплачувати разом кредитний договір за квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Оскільки сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, разом виконували зобов`язання по виплаті кредитних коштів отриманих на купівлю квартири, загально площею 43 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивачка вважає, що вона має право на компенсацію половини суми, що вносилась за кредитним зобов`язанням, а саме 9900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) доларів США по курсу НБУ в гривні на день постановлення рішення. Таким чином Позивачка вважає, що вона має право на компенсацію витрат за кредитним зобов`язанням за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 укладеним між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», який був перейменований в банк ВАТ «БГ Банк» та ОСОБА_2 .
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просила:
1.Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га., кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.
2.Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, як об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію половини вартості за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 року та іпотечним договором № 3069 від 01.10.2004 року на покупку однокімнатної квартири квартиру АДРЕСА_2 , в сумі 9 900,00 тисяч доларів США.
4.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) половину сплачених 14% річних за 10 років, що складає - 8 545,50 тисяч доларів США, в гривні по курсу НБУ на день винесення судового рішення з ОСОБА_2 .
5.Стягнути з ОСОБА_2 витрати, які були понесені ОСОБА_1 під час підготовки позовної заяви та звернення до суду в розмірі 50 % (відсотків) від понесених витрат, в тому числі: витрати правничої допомоги в розмірі - 10 000,00 гривень, суми оцінки вартості майна в розмірі - 5250,00 гривень.
Ухвалою суду від 03.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Також вказаною ухвалою витребувано у ОСОБА_2 копію кредитного договору та довідку про погашення заборгованості за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 року.
Ухвалою суду від 20.01.2026 витребувано повторно у відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 : кредитний договір та довідку про погашення заборгованості за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 року, який був укладений між ПАТ "БГ БАНК" та ОСОБА_2 або його копію. Також витребувано копію кредитного договору та довідку про погашення заборгованості № 91 від 30.08.2004 року з архіву Національного банку України, який був укладений між ПАТ "БГ БАНК" та ОСОБА_2 .
16.02.2026 від відповідача надійшов відзив, в якому він просив вважати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позов та долучити його до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.05.2026 поновлено ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву у даній справі.
У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача суми грошових коштів у розмірі 5 238,33 дол. США як компенсації половини вартості за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 року та іпотечним договором № 3069 від 01.10.2004 року на покупку однокімнатної квартири квартиру АДРЕСА_2 , в сумі 9900 тисяч доларів США в гривні по курсу НБУ на день винесення судового рішення. Зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу адвоката та інші судові витрати по справі (на проведення оцінки майна).
01.06.2026 позивач подала відповідь на відзив, яка прийнята судом. У відповіді на відзив позивач заперечуючи обставини викладені відповідачем у відзиві просила позовні вимоги задовольнити з викладених у позові підстав. Позивач вважає, що Відповідач не довів, що саме гроші на погашення кредиту були саме цими грошима, які він отримав від продажу нерухомості, яка нележала Відповідачу на праві особистої власності.
08.06.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом. Заперечуючи обставини викладені позивачем у відповіді на відзив відповідач просив позовні вимоги вирішити з урахуванням його відзиву.
Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 подану в особі її представника ОСОБА_6 про збільшення розміру позовних вимог. Роз`яснено відповідачу право протягом 15-денного строку з моменту проголошення цієї ухвали на подання відзиву. У заяві позивач просила збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення половини сплачених 14% річних за 10 років, що складає - 8 545,50 тисяч доларів США, в гривні по курсу НБУ на день винесення судового рішення з ОСОБА_2 , та витрати судового збору в розмірі 50 % відсотків що складає - 8320 гривень. Решта позовних вимог в частині залишається незмінною, а саме: 1. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. 2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, як об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку. 3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію половини вартості за кредитним договором № 91 від 30.08.2004 року та іпотечним договором № 3069 від 01.10.2004 року на покупку однокімнатної квартири квартиру АДРЕСА_2 , в сумі 9 900,00 тисяч доларів США. 4. Стягнути з ОСОБА_2 витрати, які були понесені ОСОБА_1 під час підготовки позовної заяви та звернення до суду в розмірі 50 % (відсотків) від понесених витрат, в тому числі: витрати правничої допомоги в розмірі - 10 000,00 гривень, суми оцінки вартості майна в розмірі - 5250,00 гривень.
06.07.2026 відповідач подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, який прийнятий судом. У відзиві відповідач заперечуючи проти врахування судом розрахунку Позивача на обґрунтування розміру сплачених відсотків за кредитом, а відтак вважає не доведеними, не обґрунтованими достатніми, належними та допустимими доказами вимоги про стягнення 8 545,50 тисяч доларів США, в гривні по курсу НБУ на день винесення судового рішення з ОСОБА_2 в якості половини сплачених відсотків за кредитним договором та просив відмовити в задоволенні цих вимог.
Також, 06.07.2026 відповідач продав заяву про застосування строку позовної давності, вважає, що передбачений ЦК України трирічний строк позовної давності сплинув у березні 2014 року, оскільки строк має обчислюватися з моменту повного погашення кредиту (заборгованість по кредитному договору повністю погашена в березні 2011 року). У випадку встановлення судом наявності підстав для задоволення позовних вимог, просив суд застосувати до позовних вимог передбачений ЦК України трирічний строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
09.07.2026 позивач подала відповідь на відзив, в якій просила відмовити у повному обсязі в задоволенні відзиву на заяву про збільшення позовних вимог. Відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності у зв`язку із тим, що Позивачем не був пропущений даний трирічний строк позовної давності.
Ухвалою суду від 07.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.09.2026, який в подальшому відкладено на 28.09.2026.
У судовому засіданні 28.09.2026 представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 не заперечила проти вимог щодо поділу земельної ділянки та будинку, вважала ці вимоги такими, що відповідають чинному законодавству. Щодо вимог про поділ тіла кредиту та відсотків за кредитом наполягала на застосуванні строку позовної давності. У випадку не застосування судом строку позовної давності у відзиві вказано яку саме суму грошових коштів слід відмовити, а по відсоткам відмовити повністю.
Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 23.09.2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
07.10.2022 рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 16-19 том 1).
За період перебування у шлюбі позивачем та відповідачем було набуте нерухоме майно, яке є їх спільною сумісною власністю подружжя, а саме:
земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, село Колонщина, яка була придбана згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки 23 липня 2010 року ОСОБА_2 , земельна ділянка належала продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 300419 на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки № 78 від 16.03.2009 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером № [номер приховано]:07:003:0112 внесена до державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право № 32509679 (а.с. 21-22 том 1).
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ринкова вартість земельної ділянки складає 243 200 (двісті сорок три тисячі двісті гривень) (а.с. 46-69 том 1).
В 2012 році на даній земельній ділянці був побудований будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку 120, 3 кв. м., житлова площа 61,1 кв. м., опис: садибний будинок (А1), ганок (а2), свердловина (№ 1), свердловина (№ 2), вигрібна яма (№ 3), ворота (№ 4), огорожа (№ 5), огорожа (№ 6).
На даний будинок була видана декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер № КС181191891565 виданий 08.07.2019 року, виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 від 15.05.2019 року, інвентаризаційна справа № 1225, даний об`єкт був внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32509679 на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 26-30 том 1).
Згідно звіту про експертну оцінку майна житлового будинку загальної площі 120,3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ринкова вартість складає 3 797 600 (три мільйони сімсот дев`яносто сім тисяч шістсот гривень) (а.с. 70-95 том 1).
Оскільки відповідач в частині поділу земельної ділянки та будинку позовні вимоги не заперечив, тому суд вважає, що вказана земельна ділянка та побудований на ній будинок підлягають поділу між сторонами у справі в рівних часках по 1/2 частині на кожного із подружжя.
Також, судом встановлено, що 30.08.2004 між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», який був перейменований в банк ВАТ «БГ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 91 на отримання кредиту 19 800 (дев`ятнадцять тисяч) доларів США на покупку однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 227-229 том 1).
01.10.2004 між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», який був перейменований в банк ВАТ «БГ Банк» та ОСОБА_2 в подальшому був оформлений договір іпотеки № 3069 від 01.10.2004 року, який був нотаріально посвідчений (а.с. 35-37 том 1).
Згідно договору купівлі-продажу зареєстрованого в реєстрі № 2860 від 30.08.2004 року вказану квартиру Відповідач придбав та оформив на себе (а.с. 31 том 1).
Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована в реєстрі на ОСОБА_2 , на даний час існує заборона на відчуження, номер обтяження № 1348388 (а.с. 24 том 1).
Як стверджує позивач, вказана квартира купувалась для потреб сім`ї, в якій проживали та були зареєстровані всі члени родини.
Щодо доводів позивача про те, що погашення заборгованості за кредитний договір здійснювались за спільні гроші сім`ї, протягом 10 років, по закінченню строку кредитного договору повна сума 19 800 тисяч доларів США та проценти по кредиту були сплачені банку у повному обсязі, суд зауважує наступне.
Факт того, що ОСОБА_1 у період до 19.02.2021 року працювала у ТОВ «ТД «Київхліб» та отримувала відповідний дохід, що підтверджується довідкою про доходи № 04-00092 від 19.02.2021 року, № 04-00394 від 08.09.2021 року (а.с. 42-43 том 1).
Факто того, що до 2021 року ОСОБА_2 працював в АТ «Банк «Український Капітал» та мав відповідний дохід, підтверджується довідкою про доходи № 64 від 07.10.2021 року (а.с. 45 том 1).
Від продажу належної відповідачу на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 у відповідача були наявні особисті грошові кошти у сумі 55 650 грн (згідно з даними НБУ станом на 30.08.2004 становило 10 476,67 доларів США), отримані ним у свою особисту власність ще до укладення шлюбу (а.с. 179-180 том 1).
На підтвердження своїх доходів з 1998 по 2025 відповідачем подано довідку форми ОК-5 (а.с. 181-183 том 1). Також відповідачем подано інформацію щодо курсу долара у 2004 році (а.с. 184 том 1).
В свою чергу позивач на підтвердження своїх доходів з 2003 по 2023 подала довідку форми ОК-5 (а.с. 213-215 том 1), копію трудової книжки (а.с. 216-221 том 1).
Крім того, у відповіді на відзив від 01.06.2026 позивач вказала, що між Позивачкою та Відповідачем була домовленість, що саме гроші на погашення кредитного договору будуть сплачуватись родиною ОСОБА_1 - матір`ю ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується копіями заяв на переказ грошових коштів в розмірі 18 960 доларів США разом в комісією 228 доларів США складає 19 188 тисяч доларів США. Вказані гроші саме і були направлені на погашення кредиту, оскільки ця квартира куплялась для родини, для підтвердження цих доводів надала відповідні квитанції про переказ коштів на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 222-226 том 1). Відповідач вказаних доводів не спростував.
За твердженнями відповідача спільним зобов`язанням подружжя, виконання якого здійснювалось за рахунок спільних грошових коштів, є не вся сума кредиту у 19 800 доларів США, а сума, що не покривалася особистими коштами відповідача: 19 800 доларів США - 10 476,67 доларів США = 9 323,33 доларів США. За таких обставин, стягненню на користь Позивача підлягає половина вказаної суми: 9323,33 доларів США / 2 = 4 661,67 доларів США, відтак слід відмовити Позивачу у стягненні суми в розмірі 9900 дол. США (заявлена Позивачем) - 4661,67 дол. США = 5 238,33 дол. США.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд керується також наступним.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов`язків подружжя, визначаються нормами СК України.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 910/14452/20, вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Згідно постанови ОП КЦС від 12.06.2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809/сво21) зазначено, що у разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов`язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя хто не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини суми, що вносилась на виконання кредитного зобов`язання. Сплата подружжям частини коштів за кредитним договором, укладеним одним із них для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладений не в період перебування сторін у шлюбі й зобов`язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло у позичальника. Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, після розірвання шлюбу має на компенсацію половини сум, що вносилися на виконання кредитного зобов`язання, та не має права на компенсацію частки вартості нерухомого майна або на певну частку нерухомості.
Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині поділу земельної ділянки та житлового будинку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача половини сплачених 14% річних за 10 років, що складає - 8 545,50 тисяч доларів США, в гривні по курсу НБУ на день винесення судового рішення суд зауважує наступне.
Позивач здійснює розрахунок за кредитним договором наступним чином: сума кредиту - 19 800,00 доларів США, ставка 14% річних, строк погашення: 120 місяців в місяць, сума погашення 307,43 долара США (307,43 *120=36891,60), загальна сума за 10 років - 36 891,60 доларів США (загальна сума виплат), 36 891,60 - 19 800,00 = 17091,60) сума відсотків 14%, 14 % відсотків за 10 років - 17 091, 00 доларів США.
При цьому, суд не може погодитись з таким розрахунком, виходячи з положень кредитного договору та відповідно до довідки ФГВФО, що міститься в матеріалах справи.
Відтак, суд враховує факт погашення Відповідачем частини заборгованості за кредитним договором за рахунок особистих грошових коштів, які були отримані ним внаслідок продажу власної квартири на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 28.08.2004 на суму 10 476,67 доларів США, також факт укладення кредитного договору -30.08.2004 року та факт укладення шлюбу - 23.09.2004 року, що очевидно вказує на відсутність факту здійснення першого платежу за спільні грошові кошти, а також враховує строк кредитування за кредитним договором та, відповідно, графік погашення кредиту - до 29.08.2014 року.
Однак, згідно з Довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60 9117/25 від 02.10.2025 заборгованість по кредитному договору повністю погашена в березні 2011 року.
Вказане свідчить про дострокове погашення тіла кредиту, а відтак і інший розмір та порядок нарахування відсотків за кредитом.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази розміру фактично сплачених відсотків за кредитним договором, а наданий Позивачем розрахунок не ґрунтується на будь-яких доказах.
Жодних квитанцій, які б вказували конкретно дату та розмір кожного окремого платежу за кредитом до матеріалів справи не додано, а саме від цього залежить розмір сплачених відсотків за кредитом, оскільки вони нараховувались, відповідно до п. 2.4 договору, на суму щоденного залишку заборгованості.
Вказане свідчить, що розмір відсотків за кредитом залежить від дати та розміру кожного окремого платежу на погашення тіла кредиту, які вочевидь відрізняються від графіку погашення кредиту в Додатку №2, враховуючи, що кредит було погашено на 3,5 років раніше.
Відтак, позовні вимоги в цій частині є не доведеними та задоволенню не підлягають.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.
Статтею 20 СК України передбачено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.
Отже, аналізуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, варто врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права.
Правові висновки щодо визначення моменту перебігу позовної давності викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18): - можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст.15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (п.48); - аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов (п.59); - позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (п.60).
Тож, суд зауважує, що строк кредитування за кредитним договором та, відповідно, графік погашення кредиту - до 29.08.2014 року. Однак, згідно з Довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60 9117/25 від 02.10.2025 заборгованість по кредитному договору повністю погашена в березні 2011 року. Зважаючи на позицію Позивача у справі, вона завжди була обізнана щодо наявності кредиту, іпотеки, та брала активну участь у погашенні кредиту за квартиру. Таке зобов`язання вважає спільним, а відтак і вимагає його поділу як спільних зобов`язань подружжя.
Позивачу було відомо і про те, що право власності на квартиру було зареєстровано на Відповідача ще до укладення шлюбу, відтак жодного нового порушення прав Позивача з моменту погашення кредиту за таку квартиру не відбулося.
Тож право Позивача на врахування під час поділу майна подружжя і спільних її зобов`язань, погашених за рахунок спільних грошових коштів, виникає з моменту сплати чергового платежу по кредиту.
Враховуючи, що за сплином часу, навіть встановити кожний конкретний платіж по кредиту (дату та розмір) не є можливим, такий строк має обчислюватися з моменту повного погашення кредиту (в чому за твердженням Позивача брали участь обидві сторони) - березень 2011, але в будь-якому випадку строк позовної давності має розпочинати свій перебіг не пізніше 29.08.2014 (строк погашення кредиту, встановлений кредитним договором), оскільки як вбачається з матеріалів справи, всі ці обставини Позивачу як учаснику правовідносин були достеменно відомі.
Тому суд вважає, що передбачений ЦК України трирічний строк позовної давності сплинув у березні 2014 року.
Твердження Позивача щодо початку перебігу строку позовної давності, викладене у відповіді на відзив від 09.07.2026, а саме, що порушене право позивача виникло 10.09.2025 - в момент звернення до відповідача про поділ спільного майна шляхом укладання нотаріального договору, суд не приймає.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
Європейський суд з прав людини наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, заяви № 22083/93, 22095/93, пункт 51).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, а також корелювати з реальною обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року, заява № 23890/02 у справі «Фінікаріду проти Кіпру»).
У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 сформульовано висновок про те, що вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право позивача на компенсацію за кредитним договором порушене, проте в цій частині вимог слід відмовити застосувавши позовну давність.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви на суму 15 140,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.331123491.1 від 29.09.2025 року.
Згідно рахунку фактури від 15.09.2025 року та Договору № 290 від 15.09.2025 року Позивачкою було сплачено вартість оцінки нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112 та садибного будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 на загальну вартість 10 500 тисяч гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.311759219.1 від 16.09.2025 року.
Тож, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у розмірі 50%, а саме: витрати судового збору в розмірі - 7570,00 гривень, оцінка вартості майна в розмірі - 5250,00 гривень.
Відповідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано: договір про надання правової допомоги, документи на підтвердження повноважень адвоката та платіжну інструкцію (а.с. 119-120 том 1).
Сума наданих адвокатом послуг складає 20 000,00 грн, які повністю підтверджені наданими належними доказами. При цьому позивач просила стягнути 50% від вказаної суми.
Враховуючи викладене, що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати правничої допомоги в розмірі - 10 000,00 гривень. При цьому, суд не вважає такі витрати завищеними чи неспівмірними.
Тож загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 22 820,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України суд,
у х в а л и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер № [номер приховано]:07:003:0112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, як об`єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, залишити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 22 820,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Л.В. Білоцька