Рішення № 140696229 у справі № 537/7442/25 від 15.10.2026

Провадження № 2/537/352/2026

Справа № 537/7442/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року Крюківський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Антохіної Ю.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гуменюк О.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Кременчуці справу за ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Давиденко К.С., звернулася до суду із позовом до відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, вказуючи, що ОСОБА_3 є власником автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . 10.04.2025 року о 08 год. 00 хв. у м. Кременчуці по вул. Шевченка, 18, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Театральній по другорядній дорозі при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі по вул. Шевченка, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Крюківського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 25.04.2025 року у справі № 537/2398/25, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. При цьому, як вбачається з мотивувальної частини постанови Крюківського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 25.04.2025 року у справі № 537/2398/25, у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав.

Станом на момент вчинення ДТП 10.04.2025 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , водія автомобіля «Peugeot 308», була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР.225948329 від 30.12.2024 року із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі - 160 000,00 грн., сума франшизи - 2 500,00 грн.

15.04.2025 року ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП. 24.04.2025 року ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про надання їй документів щодо розрахунку суми страхового відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, яка відбулась 10.04.2025 року.

08.05.2025 року позивач звернулась до судового експерта Сумцова С.С. із заявою про проведення транспортно-товарознавчого дослідження, за наслідками якого було складено висновок експерта № 67 від 13.05.2025 року. Відповідно до висновку експерта № 67 від 13.05.2025 року вартість матеріального збитку власнику автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталась 10.04.2025 року, складає - 191 036,16 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталась 10.04.2025 року, становить - 261 677,48 грн. з врахуванням ПДВ 20 % на запасні складові; вартість автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , після пошкодження в ДТП, яка сталась 10.04.2025 року, складає 79 781,46 грн. В подальшому, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі - 102 670,02 грн. та надано страховий акт № 55570/1, звіт про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (в технічно несправному стані) автомобіля № 238/04/25 від 22.04.2025 року.

Поряд із цим, позивач здійснила частковий ремонт пошкодженого транспортного засобу Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , на суму - 128 624 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 04/08/25 від 04.08.2025 року та платіжними інструкціями. Оскільки виплачених страховиком коштів не вистачає на ремонт пошкодженого, внаслідок ДТП, автомобіля, ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із вимогою про доплату страхового відшкодування в межах страхової суми діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, у вересні 2025 року позивач отримала від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмову про перегляд рішення та проведення доплати страхового відшкодування по даній страховій справі.

Також, зважаючи на те, що полісом ОСЦПВВНТЗ ЕР.225948329 від 30.12.2024 року передбачено франшизу в сумі 2500,0 грн., враховуючи те, що розмір матеріального збитку, встановленого висновком експерта № 67 від 13.05.2025 року, не в повному обсязі покривається зазначеним страховим полісом, у вересні 2025 року позивач звернулась до ОСОБА_2 , водія автомобіля «Peugeot 308», із заявою-вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а також суми франшизи визначеної полісом ОСЦПВВНТЗ. Поряд із цим, станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді, шкода завдана ОСОБА_2 внаслідок ДТП 10.04.2025 року не сплачена. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», зважаючи на те, що розмір майнового збитку завданого позивачу перебуває в межах страхової суми за полісом ОСЦПВВНТЗ, зі страховика на користь позивача підлягає стягненню - 54 829,98 грн. (160 000,00 (страхова сума за полісом) - 102 670,02 (розмір виплаченого страхового відшкодування) - 2500 (сума франшизи) = 54 829,98 грн.).

Також, зважаючи на те, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталась 10.04.2025 року, перевищує розмір необхідного страхового відшкодування, то відповідно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою з урахуванням суми франшизи у розмірі - 33 536,16 грн. (191 036,16 (розмір матеріального збитку) 102 670,02 (виплачена страхова сума) = 88 366,14 грн. - 54 829,98 грн. (невиплачена страхова сума в межах страхового ліміту) = 33 536,16 грн. (разом із сумою франшизи 2500 грн.).

Зазначає, що між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, на що вказує звернення позивача із заявою про доплату страхового відшкодування та перегляд рішення страховика. Отже, на виконання вимог п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» був зобов`язаний замовити проведення оцінки або експертизи задля визначення вартості матеріального збитку.

При цьому, Звіт № 238/04/25 від 22.04.2025 року, складений оцінювачем ОСОБА_5 та який було застосовано ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» під час визначення розміру страхового відшкодування, не бути належним доказом, оскільки, по-перше, даний оцінювач, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», п. п. 50, 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та п. 5.1 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», не здійснював особисто огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, а ґрунтував свій звіт на підставі даних викладених у Звіті № 64-04-25 від 16.04.2025 року іншим оцінювачем; по-друге, Звіт № 238/04/25 від 22.04.2025 року не містить обсягу, характеру пошкоджень транспортного засобу та способів їх усунення; по-третє, відповідно до мети оцінки зазначеної у Звіті № 238/04/25 від 22.04.2025 року, сама оцінка проводилась лише для визначення вартості аварійного пошкодженого КТЗ для розрахунку розміру страхового відшкодування, тобто визначалась лише ринкова вартість КТЗ у пошкодженому стані, однак не було встановлено вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля. Таким чином, враховуючи, що фактично страховиком здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі в розмірі - 102 670,02 грн., вважає, що наявні підстави для стягнення з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача суму матеріального збитку, завданого унаслідок пошкодження транспортного засобу, у розмірі - 54 829,98 грн. (160 000,00 (страхова сума за полісом) - 102 670,02 (розмір виплаченого страхового відшкодування) - 2500 (сума франшизи) = 54 829,98 грн.)

Внаслідок заподіяння ДТП, 10.04.2025 року під час ДТП, шкоди винуватець ОСОБА_2 не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану ОСОБА_3 шкоду в повному обсязі, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», виходячи з правила генерального делікту, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі особою, яка цю шкоду завдала. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактично завданою позивачу шкодою внаслідок ДТП та розміром матеріального збитку, що підлягає сплаті страховиком, з урахуванням суми франшизи, в сумі - 33 536,16 грн. (191 036,16 (розмір матеріального збитку) - 102 670,02 (виплачена страхова сума) = 88 366,14 грн. - 54 829,98 грн. (невиплачена страхова сума в межах страхового ліміту) = 33 536,16 грн. (включно із сумою франшизи - 2500 грн.).

Окрім того, позивач зазначає, що через пошкодження її транспортного засобу вона зазнала моральної шкоди. Неправомірні дії відповідача призвели до її душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов її проживання та членів її сім`ї, та спричиняє їй не лише моральні страждання, але і змушує звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливає на здоров`я. Тобто, моральна шкода позивачу завдана переживаннями внаслідок пошкодження її майна, яке виключало тривалу його подальшу експлуатацію за цільовим призначенням, відповідно, тривалу зміну усталеного способу і ритму життя.

З огляду на зміст положень статей 16, 23, 1167 ЦК України, вважає, що спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди ОСОБА_3 та порушення права позивача є доведеними, оскільки факт заподіяння матеріальної шкоди визнано ОСОБА_2 під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення. Вчинення протиправний дій відповідачем ОСОБА_2 та його вина також підтверджено постановою Крюківського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 25.04.2025 року у справі № 537/2398/25, між заподіювачем і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

З урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, позивач вважає, що на її користь підлягає стягненню 25 000 грн. як грошової компенсації моральної шкоди саме з ОСОБА_2 , як відповідальної особи в силу вимог ст. 1167 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» невиплачену частину суми страхового відшкодування у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі - 54 829,98 грн; ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі - 33 536,16 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі - 25 000,00 грн., стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 листопада 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

04 грудня 2025 року до суду надійшов письмовий відзив представника відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», із додатками, відповідно до якого зазначено, що згідно постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.04.2025, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, що сталася 10.04.2025, адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно Полісу № EP.225948329 від 29.12.2024 (надалі - Поліс). Згідно умов Полісу Ліміт страхової суми за шкоду спричинену майну становить 160 000,00 грн.; франшиза 2500,00. Поліс був укладений на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції №1909-IX). Згідно пункту 6 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції 3720-IX, що набрала законної чинності з 1 січня 2025 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно із приписами п.35.1 та п.35.2 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

11.04.2025 ОСОБА_3 звернулася з повідомленням про ДТП, що сталося 10.04.2025 через чат-бот ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»; 15.04.2025 ОСОБА_3 письмово звернулася до Відповідача-1 із заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання вимог ст. 34.1 Закону, 11.04.2025 було оглянуто пошкоджений транспорний засіб «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску незалежним оцінювачем ОСОБА_6 за участю власника КТЗ ОСОБА_7 . За результатами огляду, згідно Акту технічного огляду від 11.04.2025, було зафіксовано 16 пошкоджень. Позивачем підписано Акт технічного огляду від 11.04.2025 без заперечень.

Отже, відповідно до ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону, у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності, саме на Страховика покладено обов`язок визначати розмір заподіяного збитку. Згідно вимог ст. 22.1 ст. 22 Закону, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» замовила автотоварознавче дослідження з метою визначення матеріальної вартості збитків. Згідно результатів Звіту № 64-04-25 від 16.04.2025 про оцінку колісного транспортного засобу Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , виконаного оцінювачем ОСОБА_6 , було визначено: вартість відновлювального ремонту КТЗ Opel Corsa, НОМЕР_1 , складає 243 951, 35 грн. (без ПДВ на запасні частини та деталі); вартість відновлювального ремонт КТЗ Opel Corsa, НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0, 7 складає 113 869, 11 грн. (без ПДВ на запасні частини та деталі); ринкова вартість КТЗ Opel Corsa , НОМЕР_1 , (станом на дату оцінки (на момент до ДТП) складає 189 790, 02 грн. Згідно результатів автоторознавчого дослідження - Звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (в технічно несправному стані) автомобіля № 238/04/25 від 22.04.2025, виконаного незалежним оцінювачем ОСОБА_5 визначено, що ринкова вартість пошкодженого ТЗ Opel Corsa , НОМЕР_1 у післяаварійному стані становить 84 620,00 грн. Згідно вимог пункту 30.1 ст. 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим . Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи результати вищезазначених оцінок, Відповідачем-1 було визначено, що пошкоджений внаслідок ДТП 10.04.2025 транспортний засіб вважається фізично знищеним, адже ремонт є економічно необґрунтованим, адже вартість відновлювального ремонту КТЗ Opel Corsa, НОМЕР_1 , складає 243 951, 35 грн. (без ПДВ на запасні частини та деталі) та перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (189 790, 02 грн.). У відповідності до п. 30.2 ст. 30 Закону, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. На підставі Страхового акту № 55570/1 від 05.05.2025, Відповідачем-1 було прийнято мотивоване рішення сплатити на користь Позивача страхове відшкодування у розмірі 102 670,02 грн. (189 790,02 грн. - 84 620,00 грн. - 2500,00), де: 189 790,02 грн. - ринкова вартість КТЗ Opel Corsa, НОМЕР_1 , (станом на дату оцінки (на момент до ДТП) згідно Звіту № 64-04-25 від 16.04.2025 оцінювачем ОСОБА_6 ; 84 620,00 грн. - ринкова вартість в пошкодженому стані КТЗ Opel Corsa, НОМЕР_1 після ДТП) згідно Звіту № 238/04/25 від 22.04.2025 оцінювачем ОСОБА_5 ; 2500,00 грн. - франшиза згідно Полісу, що не враховується в розмір страхового відшкодування згідно ст. 12 Закону. Страхове відшкодування ПрАТ «СК ПЗУ Україна» на користь потерпілої ОСОБА_3 було виплачене у розмірі 102 670, 02 грн. згідно платіжної інструкції від 07.05.2025 N 00141010. Враховуючи вищевикладене, Відповідач-1 повністю виконав взяті на себе зобов`язання в межах страхових сум Полісу № EP.225948329 з дотриманням порядку та строків виплати страхового відшкодування внаслідок страхової події, що сталася 10.04.2025 згідно положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позовна заява заявлена до Відповідача-1 розмірі 54 829, 98 грн. ґрунтується на підставі Висновку експерта №67 за результатами проведення транспортно товарознавчого дослідження, складеного судовим експертом Сумцов С.С. від 13.05.2025 (тобто на підставі доказів та експертизи, що передувала відкриттю даного провадження, здійснених не на момент розгляду справи) всупереч ст. 1192 ЦК України. На сторінці 6 Висновку судового експерта 67 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_8 від 13.05.2025 ТАКОЖ ВСТАНОВЛЕНО, що ринкова вартість КТЗ Opel Corsa, НОМЕР_1 складає 191 036, 16 грн.; коефіцієнт фізичного зносу 0, 7; Згідно вищезазначеного Висновку експертом ОСОБА_9 , який володіє спеціальними знаннями в галузі «12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу» встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Corsa, НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталася 10.04.2025 складає 261 677, 48 грн. з врахуванням ПДВ на 20% на запасні складові; визначено вартість автомобіля Opel Corsa, НОМЕР_1 після пошкодження в ДТП, яка сталася 10.04.2025 складає 79 781, 46 грн. Тобто судовим експертом Сумцов В.В. (що реалізував Висновок експертизи на замовлення Позивача) як і незалежними оцінювачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (що здійснили оцінку на замовлення Відповідача-1) визначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пошкоджений транспортний засіб «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 є фізично знищеним, адже ремонт даного КТЗ є економічно необґрунтованим в розумінні приписів ст. 30 Закону, адже відновлювальний ремонт транспортного засобу (261 677, 48 грн.) перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (191 036, 16 грн.).

Однак, Позивач ОСОБА_3 фактично отримавши страхове відшкодування 07.05.2025 від Страховика у розмірі 102 670, 02 грн., визначеного належним чином, на підставі вільного волевиявлення сплатила за відновлювальний ремонт тотально знищеного транспортного засобу, який економічно недоцільно відновлювати кошти у розмірі 128 624,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_10 згідно Акту виконаних робіт від 04.08.2025 та ; платіжної інструкції на суму 30 000,00 грн. від 20.05.2025; платіжної інструкції від 11.06.2025 на суму 6624,00 грн.; платіжної інструкції від 10.07.2025 на суму 29 000,00 грн.; фіскального чеку від 10.07.2025 на суму 21 000,00 грн.;платіжної інструкції від 01.08.2025 на суму 42 000,00 грн.

Враховуючи Висновок судового експерта Сумцова С.С №67 від 13.05.2025 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, згідно з яким ринкова вартість транспортного засобу до ДТП складає 191 036, 16 грн.; ринкова вартість придатних залишків після дорожньо-транспортної пригоди «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 складає 79 781, 46 грн. Доплата ПрАТ «СК ПЗУ Україна» страхового відшкодування, враховуючи долучений Позивачем Висновок судового експерта №67 від 13.05.2025 не може перевищувати - 8 584, 68 грн. 670,02 грн.), де: (191 036, 16 грн. - 79 781, 46 грн.- 102 191 036, 16 грн. - ринкова вартість ТЗ «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 згідно Висновку судового експерта №67 від 13.05.2025 до ДТП; 79 781, 46 грн.- ринкова вартість ТЗ «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 (після пошкодження в ДТП, яка сталася 10.04.2025 (вартість залишків)згідно Висновку судового експерта №67 від 13.05.2025; 102 670,02 грн. - сплачене страхове відшкодування Відповідачем-1 на користь Позивача згідно платіжної інструкції від 07.05.2025 N 00141010. Зазначає, що розрахунки позовних вимог до Відповідача-1 без вирахування Позивачем вартості придатних залишків транспортного засобу здійснені на сторінці 4 позовної заяви суперечать приписам законодавства та сталій позиції Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду по справі № 211/3277/20. Враховуючи вищевикладене, вважає що позовні вимоги до ПрАТ «СК ПЗУ Україна» підлягають частковому задоволенні у розмірі 8 584, 68 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.06.2026 у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 липня 2026 року вирішено питання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про долучення доказів, залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача та залучено до участі у судовому розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Запропоновано третій особі у встановлений строк подати до суду письмові пояснення щодо позову. Призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.09.2026 у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», у судовому засіданні підтримала доводи письмового відзиву, просила суд задовольнити позовні вимоги частково у сумі 8584, 68 грн, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю сторін та ним була визнана вина у порушенні ПДР України, що спричинило ДТП. Зазначив, що згідно наданого позивачем акту виконаних робіт вбачається проведення в повному обсязі робіт з ремонту транспортного засобу позивача, які були зазначені експертом в експертному висновку, тоді як у позові позивач зазначає про проведення часткового ремонту автомобіля, й з такими доводами позову відповідач не погоджуться. Сума витрат на ремонт автомобіля позивачки не перевищує страхового ліміту за полісом обов`язкового страхування ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», у розмірі 160 000 грн. Також, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди він мав додатковий поліс комплексного страхування за стандартним продуктом «TOP DRIVER» № DNH0TDR-24ВТ0ВА, страховик ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», який передбачає збільшення ліміту, що перевищує суму позову. Після ДТП він звернувся у встановлений строк до основного страховика. За додатковим полісом у триденний строк не повідомив страховика про ДТП, бо не вважав за необхідне. Суму франшизи на користь позивачки не сплатив, так як не знав, що це потрібно зробити. Також пояснив, що вважає недоведеним факт завдання позивачці моральної шкоди внаслідок ДТП. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату та час його проведення, письмові пояснення до суду не надходили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10 квітня 2025 року о 08-00 год. у м. Кременчуці по вул. Шевченка, 18, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Театральній по другорядній дорозі при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі по вул. Шевченка, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеральними збитками.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука у справі № 537/2398/25 (провадження № 3/537/967/2025) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником транспортного засобу марки «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, є ОСОБА_3 .

Згідно висновку судового експерта Сумцова С.С. № 67 від 13 травня 2025 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження за заявою ОСОБА_3 , із фототаблицею, вартість матеріального збитку власнику автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталася 10 квітня 2025 року, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 191 036, 16 (сто дев`яносто одна тисяча тридцять шість грн 16 коп) грн. Вартість відновілювального ремонту автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталася 10 квітня 2025 року, складає 261 677, 48 (двісті шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят сім грн 48 коп) грн з врахуванням ПДВ 20% на запасні складові. Вартість автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , після пошкодження в ДТП, яка сталася 10 квітня 2025 року (вартість залишків), складає 79 781, 46 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят одна грн 46 коп) грн.

Згідно рахунку та квитанції № 67 від 13 травня 2025 вартість проведеного експертного дослідження автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 2 500 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 04/08/25 від 04 серпня 2025 року, виконавець ФОП ОСОБА_10 , надав замовнику ОСОБА_3 послуги по ремонту автомобіля Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , VIP № НОМЕР_4 , на загальну суму 128 624, 00 грн.

Оплату вказаних послуг позивачем ОСОБА_3 на рахунок ФОП ОСОБА_10 здійснено відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2.210222103.1 від 10.07.2025 на суму 21 000, 00 грн; платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 1.141755421.1 від 20.05.2025 на суму 30 000 грн; платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 1.1729405651 від 11.06.2025 на суму 6 624,00 грн; платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 1.209738725.1 від 10.07.2025 на суму 29 000,00 грн; платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 2.241965991.1 від 01.08.2025 на суму 42 000,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_3 , згідно полісу ЕР.225948329 від 29.12.2024, страхувальник ОСОБА_2 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 15.04.2025 року; страхового акту № 55570/1 за фактом ДТП 10.04.2025, страхувальник - ОСОБА_2 , потерпіла особа - ОСОБА_3 ; звіту про оцінку колісного транспортного засобу №64-04-25 від 10.04.2025; звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (в технічно несправному стані) автомобіля № 238/04/25 від 22.04.2025, розпорядження № 55570/1/1, платіжної інструкції АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» від 07.05.2025 року № 00141010, - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплачено на рахунок одержувача ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 102 670, 02 грн.

Відповіддю за вих. № 1450-31 від 03.09.2025 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 щодо перегляду суми збитку, позивачці повідомлено, що до компетенції страхової компанії не входить проведення ремонтних, відновлювальних робіт, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду.

25 вересня 2025 року позивач ОСОБА_3 зверталася на адресу відповідача ОСОБА_2 із заявою-вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 88 336, 14 грн, а також суми франшизи - 2 500 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження заперечень проти позову надано до матеріалів справи копію полісу № DNH0TDR-24ВТ0ВА комплексного страхування за стандартним продуктом «TOP DRIVER» від 29.12.2024, страховик ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», страхувальник - ОСОБА_2 , строком дії 1 місяців з 30.12.2024 року по 29.12.2025 року, застрахований транспортний засіб марки Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_3 , 2015 року випуску.

З пояснень відповідача у судовому засіданні встановлено, що останній не повідомив страховика ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про страховий випадок у строк передбачений п.11 полісу.

За викладених обставин, у страховика ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Пунктом першим частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Обставини ДТП, визнання вини відповідачем (винуватцем ДТП), сторони не оспорюють.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 ЦК України полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.6 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21.05.2024 року, введеного в дію 01.01.2025 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

У даному випадку, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна», згідно полісу ЕР.225948329 від 29.12.2024, строком дії з 00:00 30.12.2024 по 24:00 29.12.2025 включно.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2024, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком чи МТСБУ виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування, або Закону, та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) визначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено ст.22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Верховний суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), постанові Верховного Суду від 20.08.2024 року у справі №712/9328/21 (провадження № 61-12562св230) неодноразово звертав увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Отже, суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Таким чином, обов`язок безпосереднього відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, виникає лише у випадках, коли страховик не зобов`язаний здійснювати страхову виплату або коли фактичний розмір шкоди перевищує встановлений договором страхування ліміт відповідальності страховика.

Таким чином, судом встановлено, що 10 квітня 2025 року внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала позивач, із завданям матеріальних збитків.

Розмір завданого позивачу внаслідок ДТП матеріального збитку встановлено висновком судового експерта Сумцова С.С. № 67 від 13 травня 2025 року і який складає 191 036, 16 грн. Цей розмір збитку згідно висновку експерта дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження. Також зазначеним висновком експерта встановлена вартість пошкодженого автомобіля (вартість залишків), яким керував позивач, яка складає 79 781, 46 грн.

Таким чином, фактичний розмір спричиненої шкоди внаслідок ДТП склав: 191 036, 16 грн. - 79 781, 46 грн. = 111 254, 70 грн.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відшкодування заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 102 670, 02 грн.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд вважає, що з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди і отриманою нею страховою виплатою, тобто 8 584, 68 грн (111 254, 70 - 102 670, 02 грн ).

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшуються на суму франшизи.

Таким чином, розмір франшизи в сумі 2500 грн підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_2 .

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить із наступного.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22).

За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 285/3662/23.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Зокрема, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ході судового розгляду встановлено, що позивачу внаслідок ДТП, винним в якому визнано відповідача, спричинено майнову шкоду, яка до теперішнього часу не відшкодована позивачу у повному обсязі.

Окрім того, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях позивача, зокрема, щодо фактичного знищення транспортного засобу, виникненні потреби витрачати значну кількість часу та зусиль для вирішення питання щодо відшкодування заподіяної шкоди, зокрема, необхідності збирати документи, звертатися до експерта, до страхової компанії, до адвоката та до суду, що порушило усталений спосіб життя позивача.

Враховуючи викладене, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди. З урахуванням встановленої сукупності обставин, суд виходить із того, що позивачем не доведено, що у даному випадку завдано моральну шкоду саме у заявленому нею розмірі, при цьому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, приходить висновку, що сума 7 000,00 грн є справедливою компенсацією порушених немайнових прав позивача, що підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі буде співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою, відповідамите засадам виваженості та не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 77, 27 грн. (968,96 х 15,95% / 2), витрати на оплату проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 199, 37 грн (2500 грн х 15,95 % / 2), з кожного.

Керуючись статтями 76-78, 80, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40; код ЄДРПОУ 20782312), ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 584 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 77 (сімдесят сім) гривень 27 копійок, витрати на оплату проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 199 (сто дев`яносто дев`ять) гривень 37 копійок, з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини) проголошене в судовому засіданні 15 жовтня 2026 року. Повний текст рішення суду складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева