Рішення № 141375932 у справі № 537/7442/25 від 10.11.2026

Провадження № 2-др/537/32/26

Справа № 537/7442/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишевої Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву представника позивача адвоката Давиденко Катерини Сергіївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 жовтня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 584 гривні 68 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2500 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 77 гривень 27 копійок, витрати на оплату проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 199 гривень 37 копійок, з кожного.

21 жовтня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Давиденко К.С., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення, у якій представником зазначено, що при поданні позовної заяви представник позивача навів у позові попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які позивач понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, серед яких зазначено витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, які позивач бажає стягнути з відповідачів. Під час ухвалення рішення суду від 15.10.2026 року за наслідком розгляду цивільної справи № 537/7442/25, судом не було вирішено заявлене позивачем питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, тому позивач вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткового рішення по справі. За умовами Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року, укладеному між позивачем (клієнтом) та адвокатом Давиденко Катериною Сергіївною (виконавцем), вартість послуг адвоката визначена у фіксованій сумі та становить 13 000,00 грн, про що зазначено у Додатковій угоді № 1 від 18.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Поряд із цим, у своїй постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного суду заснувала висновок про те, що у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. За практикою ЄСПЛ, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі «East/West Alliance Limited проти України» ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи, позивачем подаються наступні докази: - Копія Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року; - Копія Додаткової угоди № 1 від 18.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року, відповідно до п. 2 якої за надання правничої допомоги зі складання позовної заяви у даній справі клієнт зобов`язується сплатити на користь адвоката грошову суму у розмірі 13 000,00 грн; - Копія акту прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року; - Копія квитанції № 20/10-3-26 від 20.06.2026 року про сплату коштів на суму 13 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням предмета та підстав позову, фактичного обсягу виконаних адвокатом робіт і наданих послуг, вважають, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. є обґрунтованими, розумними та співмірними зі складністю справи, а відтак підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

09 листопада 2026 року до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» Гуменюк О.О., згідно яких зазначено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копії Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025. підписану власноруч Позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Давиденко К.С. та Додаткову угоду до Договору про правничу допомогу та Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2026, яку не підписано жодної зі Сторін Договору в порядку встановленому Цивільним процесуальним Кодексом, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а накладено зображенням підпису на документ Додаткову угоду замість власноручного підписання (факсимільного відтворення підпису) Шамотою Н.П. та адвокатом Давиденко К.С. Долучена представником Квитанція № 20/10-3-26 від 20.10.2026 щодо прийняття від ОСОБА_2 готівки у розмірі 13 000,00 грн, факсимільно підписана представником Позивача - не є прибутковим касовим ордером, первинним бухгалтерський документом, який застосовується для оформлення надходження готівки до каси підприємства чи установ на виконання Положення про ведення касових операцій у національній валюті №148 від 29.12.2017. Окрім того, вимоги щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн відповідач вважає неспівмірними сумі частково задоволених позовних вимог (стягнутих коштів на користь Позивача у розмірі 10 000,00 грн згідно основного Рішення суду Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської обл. від 15.10.2026 у справі № 537/7442/25). Представник відповідача просив суд зменшити витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового розгляду, у заяві представник звернувся до суду із клопотанням про розгляд заяви без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, вважав заявлену до стягнення суму витрат на правову допомогу необґрунтованою, як і суму позовних вимог, яка була завищена, вказуючи, що у даному випадку питання можливо було вирішити у позасудовому порядку, без судових витрат. Оскільки позов було задоволено частково у позивача відсутнє право на відшкодування витрат на правову допомогу. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату та час його проведення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату та час його проведення

З урахуванням вимог ч.4 ст.. 270 ЦПК України неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду даної заяви.

З`ясувавши позицію представників сторін. розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи пов`язані із розглядом процесуального питання, суд прийшов до такого.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 жовтня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 584 гривні 68 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2500 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 77 гривень 27 копійок, витрати на оплату проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 199 гривень 37 копійок, з кожного.

21 жовтня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Давиденко К.С., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, наданої позивачу в розмірі 13 000 грн з відповідачів у справі.

Стороною відповідачів наведені заперечення щодо наданих доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а також зазначено про неспівмірність та необґрунтованість розміру таких витрат, заявленого до стягнення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи в електронному вигляді додано: - ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; - Копію договору про надання правничої допомоги №52/25 від 18.09.2025 року, укладеного між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Давиденко К.С. (адвокат), відповідно до п.п.1.1-1.2, 5.1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги на умовах, встановлених у цьому договорі та у додаткових угодах до нього. Конкретний перелік послуг, які адвокат зобов`язується надати клієнту зазначається у додаткових угодах до цього договору. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору; - копію додаткової угоди № 1 від 18.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року, відповідно до п. 2 якої за надання правничої допомоги зі складання позовної заяви у даній справі клієнт зобов`язується сплатити на користь адвоката грошову суму у розмірі 13 000,00 грн; - копію акту прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року; - копію квитанції № 20/10-3-26 від 20.06.2026 року про сплату коштів на суму 13 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 акту прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 52/25 від 18.09.2025 року, за надання послуг, передбачених п.1 цього Акту, клієнт сплатив на користь адвоката грошову допомогу у загальному розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень. Адвокат підтверджує, що розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі та належним чином.

Щодо заперечень представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», відповідача ОСОБА_1 на заяву про ухвалення додаткового рішення суд зазначає, що за змістом вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Наведене узгоджується із позицією ОП Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Окрім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, проаналізувавши доводи сторони відповідача по суті заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є очевидно неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та ціною позову, а відповідачами не наведено належних та достатніх доводів і не подано доказів, які б свідчили про неспівмірність саме заявленого розміру витрат.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді у порядку загального позовного провадження, суд враховує характер та складність цієї справи, ціну позову, виконаний адвокатом обсяг робіт, участь адвоката у судових засіданнях згідно умов укладеного договору про надання правової допомоги, враховує обсяг матеріалів на обґрунтування позиції позивача.

За таких обставин, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючі конкретні обставини справи, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача у справі підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1 036, 75 грн (13 000 грн х 15,95% / 2) гривень, з кожного.

За таких обставин заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.133, 137, 141, 246, 270, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача адвоката Давиденко Катерини Сергіївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40; код ЄДРПОУ 20782312), ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу 1 036 (одна тисяча тридцять шість) гривень 75 копійок, з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 10 листопада 2026 року. Повний текст рішення суду складений 10 листопада 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева